ГАРЯЧА ЛІНІЯ050 447 70 63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Подай скаргу

Медіапідсумки-2021: яким був цей рік для української журналістики за межами Києва

28.12.2021, 15:00
Фото – dmjx.dk
Фото – dmjx.dk

Напади на журналістів і журналісток, пошкодження майна медійників і медійниць, незаконні карантинні обмеження, затягування розслідувань у "журналістських" справах і якийсь розквіт псевдожурналістів стали не дуже оптимістичними тенденціями для регіональної журналістики в році, що минає. У Хмельницькому, Вінниці, Запоріжжі журналісти зазнавали фізичної агресії, в Рівному, Черкасах і Херсоні затягуються розслідування, у Донецьку, Кропивницькому, Харкові й Вінниці гостро постала проблема фейкових журналістів. І це далеко не повний список проблем регіональної журналістики. 

Утім, протягом року ми спостерігали і обнадійливі процеси: певні розслідування щодо порушень прав журналістів доходили до судів і навіть отримували вироки, в кількох регіонах журналісти відбили атаки посадовців і поновили вільний доступ до приміщень владних структур. Були й зовсім добрі новини: успішні стартапи, поновлення роботи професійних медіа і професійні нагороди. Поділитися гарними новинами можуть у Львові, Одесі, Донецьку, Запоріжжі й Закарпатті.

У цьому огляді* ми зупинимося на кількох яскраво виражених у регіонах тенденціях. Про всі ж порушення щодо редакцій, журналістів і журналісток  можна завжди прочитати тут – у Барометрі свободи слова.

Неочікувані результати – 2021

Мабуть, найрезонанснішими регіональними медіаподіями у 2021 році можна вважати напад на журналістку-розслідувачку в Хмельницькому та пошук зниклого журналіста в Тернополі. 

Так, 3 листопада 2021 року невідомий чоловік облив невідомою речовиною журналістку-розслідувачку неподалік спортивного клубу, що розташований в обласному центрі. До того двоє чоловіків приходили декілька разів до будинку журналістки та вичікували її біля спортивного клубу. Після нападу співробітники Хмельницького районного управління поліції відкрили кримінальне провадження за статтею "Хуліганство". Журналістці надали охорону. На початку грудня 2021 року поліція перекваліфікувала кримінальне провадження щодо нападу на журналістку-розслідувачку на статтю "Погроза або насильство щодо журналіста”. Кримінальне провадження наразі триває. 

Також чи не на всю країну стала відомою історія про пошуки тернопільського журналіста Ярослава Буяка, тіло якого майже два місяці з документами (!) пролежало в місцевому морзі. Попри те що причиною смерті стала зовсім не професійна діяльність, активні пошуки чоловіка почалися лише після того, як журналістська спільнота порушила це питання в соцмережах. Тіло чоловіка знайшли наступного ж дня після активного просування у фейсбуці інформації про його зникнення.

Після цього медіаспільнота згуртувалася та організувала спеціальну пресконференцію, де про ситуацію звітували очільник обласної поліції та медустанов. Попри те що професійна діяльність Ярослава Буяка не мала стосунку до обставин смерті, цей випадок показав, як недбале ставлення до обов’язків перетворюється на трагедію, заручником якої може стати будь-хто. Але цей випадок став показовим щодо того, як згуртованість профспільноти може дати моментальний результат.

Невтішні підсумки року 

Задовгі розслідування

Незважаючи на доволі продуктивну роботу ІМІ з правоохоронцями у 20 регіонах, ще рано казати про якісні зміни в підході до розслідувань і реальну пріоритетність справ, пов'язаних з перешкоджанням професійній журналістській діяльності. Майже в кожному аналізованому регіоні є справи, які або тягнуться роками, або просто не досить розслідуються. Крім цього, далеко не завжди правоохоронці розпочинають справи щодо перешкоджань журналістам і журналісткам, зате часто закривають їх за відсутності складу злочину.

Наприклад, на Волині за 2021 рік журналісти 12 разів зверталися до поліції із заявами щодо перешкоджання професійної діяльності. Цікава штука: дев’ять (!) заяв журналістів правоохоронці розглянули згідно із Законом України "Про звернення громадян". Тільки за трьома заявами інформацію внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочали кримінальні провадження. Заради справедливості варто сказати, що два з них завершили й скерували до суду з обвинувальними актами. Ще одне кримінальне провадження передали за підслідністю до Головного управління Нацполіції в Києві.

А в Черкасах значна частина справ щодо журналістського перешкоджання, які наразі розслідуються, – справи попередніх років. Досі не розслідуваним також залишається і вбивство Вадима Комарова. Окрім цього, теруправління ДБР розслідує справу за фактом перевищення влади з боку працівників міліції, що супроводжувалося неправомірним застосуванням насильства, спеціальних засобів, заподіянням тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Йдеться про побиття міліцією фотографа Ігоря Єфімова на барикадах черкаської дамби ще 20 лютого 2014 року, під час Революції гідності. 

У Рівному доволі резонансну справу про погрози сина проросійського політика Михайла Бузинарського журналістці Інні Білецькій наразі зведено до дрібного хуліганства і досі не передано до суду, хоча  інцидент трапився ще 2018 року. Тоді син впливового на Рівненщині ексочільника відділу спеціальних операцій МВС України, очільника місцевої ОПЗЖ Михайла Бузинарського в стані сп’яніння вкотре спричинив ДТП, хоча мав би бути під домашнім арештом. В авто, з яким сталося зіткнення, постраждали двоє людей. Знімальна група Суспільного прибула на місце події і намагалась отримати коментар Бузинарського-молодшого. У відповідь на запитання Інни Білецької, яка на той час була продюсеркою філії суспільного мовника в Рівному, Бузинарський-молодший сказав, зокрема, таке: "Я думаю, що тобі башку сьогодні поламають і ти будеш до завтра як мінімум трупом. У тебе діти є?"

І, хоча справа набула резонансу, а поліція почала розслідування за статтею “Погроза життю журналіста”, все дуже швидко затихло, а у 2021 році стало ще тихіше. Як відомо, підозру Андрію Бузинарському так і не оголосили, бо його слова не були досить "погрозливими", кримінальне провадження про погрозу вбивством журналістці звелося до "дрібного хуліганства" і в результаті Андрія Бузинарського не покарано навіть за це.

У Житомирі також тягнеться справа про заподіяння тілесних ушкоджень Андрію Лактіонову в приміщенні Корольовського районного суду Житомира у 2018 році. У червні 2020 року журналіст помер від важкої хвороби. Як прокуратура розв'язуватиме "низку проблемних питань" у межах цього кримінального провадження, про які говорять прокурори, поки що невідомо. 

Тим часом у регіоні закрили ще одне провадження. Так, тривалий період розслідувалася справа стосовно СМС-повідомлення з погрозами директорові ПП "Медіа Ресурс" Олександру Васильковському. Але 2021 року за результатами слідчих дій і низки експертиз воно було закрите за відсутністю ознак складу злочину. 

Доволі песимістично виглядає ще одна кримінальна справа, пов'язана з житомирськими медіа. Так, у серпні 2021 року п’ятеро невідомих побили журналіста Олександра Васильковського. Хоча сам Васильковський у коментарі журналістам своєї газети зазначав, що пов’язує побиття з журналістською діяльністю, правоохоронці відкрили провадження за статтею "Хуліганство" і за чотири місяці розслідування справу так і не перекваліфікували.

У Чернігові серед доволі резонансних справ 2021-го, які також тривають щонайменше з минулого року, можна назвати наїзд на комунальний телеканал "Прилуки" представників місцевого козачого полку, які з'ясовували стосунки з журналістами та заважали роботі каналу.  2021 рік результатів у розслідуванні в цьому кримінальному провадженні за фактом перешкоджання законній професійній діяльності комунального телебачення не приніс. Поліція взагалі закривала це розслідування, посилаючись на відсутність складу злочину. Але прокуратура поновила провадження, оскільки встановила "неповноту проведення слідчих дій". Чекають на результати судово-медичної  експертизи  щодо потерпілої під час конфлікту журналістки, і від її висновків залежатиме подальша доля справи.  

Про затягування справи можна говорити і в кейсі з Тернополя.  Йдеться про погрози з боку депутата облради редакторові видання "Береж.Інфо" як реакцію на допис на сторінці медіа у фейсбуці щодо дружини депутата. Запис телефонної розмови медійник подав до поліції разом із заявою ще у квітні. Попри те що вже в червні депутатові оголосили про підозру, а слідство завершилося наприкінці жовтня, справа досі не в суді. 

Дивні речі з розслідуваннями відбуваються і у Вінниці. У квітні 2021 року на журналіста телеканалу "2+2" Володимира Тимофійчука напав головний державний ревізор-інспектор відділу Управління податкового аудиту у Вінницькій області Євген Кушнір. Унаслідок журналіст дістав тілесні ушкодження та пошкодив робочу техніку. Оскільки нападник працює в податковій, то справу вінницька поліція залюбки передала іншому відомству. Державне бюро розслідувань за цим фактом відкрило кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів" і наразі дуже неквапливо проводить розслідування.

А за півтора року розслідування справи про недопуск журналіста Антона Булгакова на сесію сільради в Якушинцях слідчий узагалі кілька разів ухвалював постанову про закриття без проведення слідчих дій. І, хоча  прокуратура двічі казала, що дії слідчого неправомірні, він продовжує ухвалювати ті ж рішення про закриття. Наразі справа знову застигла в очікуванні.

На Закарпатті чи не найрезонанснішим випадком стало фізичне перешкоджання роботі журналістської групи у вересні 2015 роботу. Тоді знімальна група регіонального телеканалу "М-студіо" готувала сюжет щодо конфлікту через приміщення магазину. Знімання закінчилося пошкодженням техніки оператора з боку обвинуваченого – місцевого підприємця і нинішнього депутата міськради. Цілих п'ять років знадобилось Ужгородському міськрайонному суду, щоб переносити засідання з частотою приблизно кілька разів на пів року. У лютому 2021 суддя звільнив від кримінальної відповідальності обвинуваченого – у зв'язку із закінченням строків давності.  І ще результат 2021-го: станом на грудень жодна справа щодо перешкоджання професійній діяльності журналіста не була скерована до суду. Натомість у році, що минає, зафіксовано сім кримінальних проваджень за статтею 171 Кримінального кодексу. Із них п'ять (!) закрито без висування комусь обвинувального акта. 

Майже ідентичні результати й у Хмельницькій області: у 2021 році поліція розглянула 10 заяв від журналістів та відкрила чотири кримінальні провадження за результатами розгляду заяв. Лише одне кримінальне провадження наразі розслідується.

Карантинні й інші обмеження

Ще одним з ключових негативних трендів 2021-го, який триває з минулого року, стали незаконні карантинні обмеження, що так чи інакше намагалися впроваджувати в різних регіонах посадовці та представники влади різних рівнів. Найжорсткіше це відбувалося, зокрема, в Запоріжжі, Миколаєві й Кременчуці. Однак ті чи інші спроби витіснити журналістів з поля зору, прикриваючись карантинними обмеженнями, зокрема, представники влади використовували й в інших областях.

Наприклад, у Чернігові кореспондентів телеканалу "Суспільне.Чернігів" у квітні не пустили до зали засідань Куликівської селищної ради, де відбувалося пленарне засідання і розглядалося питання про закриття однієї зі шкіл цієї громади. Кореспондентів Суспільного не пустили до сесійної зали, як і жителів громади, аргументувавши це тим, що сесію закрито через карантинні обмеження. Поліцейська група, що прибула на виклик журналістів, склала протокол про перешкоджання професійній діяльності, однак за місяць поліція закрила кримінальне провадження "за відсутністю складу злочину". 

У Тернополі журналістку онлайн-видання "Очевидець" служба судової охорони також не пустила на засідання Тернопільського міськрайонного суду, посилаючись на карантинні обмеження. Справа, яку спершу внесли до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень, до ЄРДР наразі так і не потрапила. 

У Дніпрі ще в березні сталося порушення прав журналістів, на яке мало хто звернув увагу, хоча його можна назвати безпрецедентним. Суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Олексій Іванченко не допустив на засідання резонансної судової справи знімальні групи телеканалів 1+1 та ICTV, посилаючись на карантинні обмеження. Трансляцію відкритого засідання, влаштовану спеціально для журналістів, також припинили без чіткого пояснення причин. За словами журналістки 1+1 Ольги Павловської, у неї були підстави вважати, що справа може різко змінити свій напрям в апеляційному суді. Утім, обидві знімальні групи до зали суду не пустили, посилаючись на карантинні обмеження. Варто зазначити, що таке суворе порушення прав журналістів у відкритому судовому засіданні трапляється зрідка. І те, що це сталося з журналістами центральних телеканалів, із якими зазвичай владні органи намагаються бути максимально відкритими, на відміну від місцевих медіа, викликає додаткове занепокоєння.

У Житомирі у 2021 році журналістам в умовах карантину на більшість заходів доводилося заздалегідь акредитовуватися, показувати сертифікат про вакцинацію чи свіжий ПРЛ-тест або ж стежити за перебігом подій в онлайн-режимі. Щоправда, траплялося, що доступ журналістів обмежували й у зеленій зоні, посилаючись на карантин. Зокрема, на недопуск до міськради саме через карантинні обмеження скаржилися представники деяких бердичівських ЗМІ.

У Миколаєві залишилася так до кінця і не вирішеною ситуація з доступом до міськради журналістів. Почалося все з того, що в травні  місцеві журналісти поскаржилися на охорону міськради, яка відмовилися пускати представників засобів масової інформації на сесію. В результаті представників медіа все ж таки впустили, але заявили, що вільних місць, з яких можна було б працювати, в приміщенні немає. Посадовці міськради пояснили такий стан речей карантинними обмеженнями. На той час Миколаївська область перебувала в жовтій зоні карантину. Після цього в мерії з'явився "регламент", адже вже за кілька місяців у соціальних мережах з’явилося фото оголошення, у якому йдеться про обмеження доступу громадян до будівлі Миколаївської міської ради. У міській раді в тестовому режимі запустили систему обмежень для відвідувачів та журналістів. На вході до будівлі у всіх обов’язково перевіряють наявність сертифіката про вакцинацію від COVID-19 або довідки про одужання. Керівник справами виконкому повідомив, що в мерії намагаються контролювати всіх відвідувачів на вимогу Служби безпеки України. Очікується, що обмеження для відвідувачів працюватимуть і в зеленій зоні після зняття карантинних обмежень. Що стосується журналістів, то на них поширюються такі самі заходи, як для звичайних відвідувачів.

До речі, в Сумах випадки недопуску працівників медіа до установ, досить поширені 2020 року, практично зійшли нанівець. За рік на Сумщині був зафіксований єдиний такий випадок, коли в січні в Тростянецькому районному суді мав відбуватися розгляд справи, відповідачем у якій був міський голова Юрій Бова. Тоді співробітники місцевої газети "Тиждень" проводили онлайн-трансляцію пікету, а коли після цього спробували потрапити до приміщення суду – отримали відмову. Представники суду послалися на карантинні обмеження і запропонували користуватися онлайн-трансляцією засідання. Але після зауваження представника ІМІ в Сумській області прессекретарці суду, що такі дії є незаконними й перешкоджають законній професійній діяльності журналістів, у представників медіа не виникало проблем з доступом до засідань у цьому суді, як і в будь-яких інших на території області.

Водночас журналістам у Кременчуці 2021 року в принципі не вдалося знайти порозуміння з міською владою. Так, чотири видання скаржилися на дискримінацію та вибірковість із боку міської ради – “Кременчуцький ТелеграфЪ”, “Кременчуцька газета”, “Програма Плюс”, ТРК “Візит”. Видання ще навесні звернулись із відкритим листом до депутатів міської ради з проханням інформувати місцеві ЗМІ про офіційні заходи за участю міського голови або інших представників виконкому та дотримуватися рівного ставлення до всіх медіа. Ситуація станом на кінець року суттєво не змінилася: журналістам видань, які публікують розслідування чи критику роботи міської влади, важко потрапити до Кременчуцької міської ради безперешкодно. Навіть попри те, що продовжують шукати компроміси співпраці з владою, залучають до діалогу представницю ІМІ в Полтавській області. Журналісти подали через ситуацію із систематичним перешкоджанням до поліції, зараз триває розслідування

Фейкові журналісти

Проблема фейкових посвідчень журналістів у 2021 році так чи інакше стосувалася майже всіх регіонів України. Найбільший скандал, пов'язаний з журналістськими посвідченнями людей, які не є медійниками чи медійницями, розгорівся у Вінниці. Так, наприкінці серпня вінницька поліція відкрила провадження стосовно місцевого осередку Спілки журналістів щодо "службового підроблення" фактично за те, що посвідчення журналіста видають людям, які до журналістики не мають стосунку. Лише наприкінці листопада слідчий суддя Юрій Ковбаса погодив, щоб правоохоронці могли зробити копію списку вінницьких журналістів кількістю близько пів тисячі людей, а також документів, на основі яких їм видали посвідчення. В регіональному осередку списки надати відмовилися, і почався скандал: мовляв, це утиски свободи слова і журналістів. У результаті голова обласної Нацполіції Вінниччини Іван Іщенко наказав якнайшвидше закрити провадження. Вже 23 грудня без будь-яких нових слідчих дій, без допитів провадження стосовно НСЖУ закрили.

Питання фейкових журналістів, які використовують журналістські посвідчення у власних цілях, залишається без розв'язання в багатьох регіонах. Так, у Кропивницькому давні конфліктні стосунки з Нацполіцією мають представники так званого видання "Народний контроль". Заявлений однойменною організацією напрям контролю за дотриманням патрульними полісменами чинного законодавства та захисту прав водіїв нерідко супроводжується відвертим хамством, ненормативною лексикою в бік правоохоронців та іншими діями, які, по своїй суті, дискредитують журналістів. І хоча представники Нацполіції та прокуратури вже давно не ідентифікують подібних "активістів" як медійників, однак заяви про порушення їхніх прав як журналістів час від часу все ж потрапляють до судового реєстру. А це, своєю чергою, створює спотворене уявлення про стан свободи слова як у регіоні, так і в Україні загалом. 

Псевдожурналісти використовують посвідчення як засіб захисту своїх подекуди протиправних дій. Останній такий випадок у Харкові стався в грудні.

Проблему фейкових посвідчень порушували й маріупольські журналісти на зустрічі з обласною прокуратурою Донеччини. Тоді заступник керівника прокуратури Донецької області Сергій Заєць висловив думку, що гіпотетично розв'язати цю проблему допоможе створення реєстру професійних посвідчень регіональних журналістів та кореспондентів, але водночас ініціатива з рекомендаціями має йти від громадських організацій, що опікуються свободою слова та правами журналістської спільноти, медійників. Самі правоохоронці знають про цю проблему і кажуть, що поліція та слідчі й самі стикаються з фейковими документами в журналістів під час верифікації за потребою того чи іншого працівника ЗМІ.

…І "Це яйце"

Цього року три регіони, Рівне, Житомир і Черкаси, згадувалися в списку номінантів на антипремію "Це яйце" за сексизм у публічних висловлюваннях і медіа. І не просто згадувалися. Так, цьогоріч антипремію в номінації "Сексистський матеріал" отримав сайт Рівного "Радіо Трек" за статтю "Зґвалтував!? "Молодий красень-хореограф, за яким упадали зграї учениць (ФОТО / ВІДЕО)". "Радіо Трек" неодноразово вдавався до мови ворожнечі. Публікація, в якій ідеться про ймовірне згвалтування школярки, містить численні неетичні й дискримінаційні судження. Зокрема, автор у статті всіляко дискримінував дівчину, ставив під сумнів її свідчення і, навпаки, возвеличував та виправдовував хореографа. Наприклад, дівчину в матеріалі називали "криворізька Моніка Левінськи", також там припускалися таких висловів, як "Безперечно, тут кожен може уявляти собі що завгодно, але "потерпіла" стверджує, що на момент цього "кидав, як хотів", вона була "незайманою"; "Тепер молодого красеня хореографа, напевно, посадять або змусять платити. Платити і платити. За секс із "незайманою" криворізькою Монікою Левінськи". 

Ще одним переможцем, але вже в номінації "Сексистське висловлювання" став секретар Коростишівської міської ради на Житомирщині Юрій Сарапійчук. Антипремію він отримав за дуже образливі висловлювання щодо депутатки Юлії Юзефович. До речі, до цієї ж номінації також потрапив нардеп-мажоритарник зі 198-го округу на Черкащині Сергій Рудик, який 28 січня 2021 року в парламенті прокоментував виступ народної депутатки від "Слуги народу" Мар’яни Безуглої про законопроєкт щодо реформи СБУ із сексизмом та назвав її "дівчинкою". Депутат не був притягнутий до жодної відповідальності за своє висловлювання і навіть не вибачився за свої слова.

Обнадійливі результати – 2021

Суди, які були, є чи будуть

Цей рік приніс і обнадійливі тенденції. Хай там як, справи щодо перешкоджання професійній діяльності журналістів доходять до судів і навіть завершуються судовими вироками. Щоправда, не всі рішення судів ухвалюються на користь журналістів і журналісток, але все ж таки іноді добрі новини з'являються в регіонах.

У Херсоні, наприклад, станом на початок року шість кримінальних проваджень, відкритих за ст. 171 Кримінального кодексу України, розглядалися в судах Херсонської області. В одній справі суд ухвалив виправдувальний вирок, який пізніше підтвердила апеляційна інстанція. Йдеться про справу новокаховського журналіста Андрія Пилиповича, нападник на якого заявив у суді, що не знав, що погрожує газовим пістолетом журналісту. Таке пояснення задовольнило суддю, який до цього навіть повернув пістолет тоді ще підсудному.

Ще рік тягнулася справа, об'єднана з двох окремих проваджень, за фактом стрілянини в пресклубі газети "Новий день". Засідання в справі призначають не дуже часто, підозрювані на них не з’являються, і наразі на порталі "Судова влада" немає жодного призначеного засідання в цій справі. Тож невідомо, коли суд оголосить вирок нападникам і чи оголосить узагалі.

А в жовтні Херсонський міський суд закрив справу за фактом побиття головної редакторки місцевого видання "Кавун.City" Євгенії Вірлич через завершення строків притягнення обвинуваченої до відповідальності. Таку ухвалу суддя Людмила Валігурська винесла 11 жовтня на підставі клопотання адвокатів Лілії Якубсон, яку обвинувачували в побитті журналістки. У грудні апеляційний суд залишив це рішення чинним. 

Ненадання відповіді на інформаційний запит журналіста – одне з небагатьох кримінальних проваджень у Закарпатській області, яке правоохоронці довели до логічного кінця: обвинувальний акт на адресу голови Хустської районної ради 2018 року. Тоді посадовець відмовив медійникові Станіславу Данку в інформації про зарплати та премії керівництва райради. Лише на початку 2020 року справа пішла до суду, а суд повернув прокуратурі обвинувальний акт на доопрацювання. Прокуратура з цим пішла до апеляційного суду, і там лише у вересні цього року вирішили передати справу знову до суду першої інстанції. Засідання в справі, за даними "Судової влади", призначено на 27 січня наступного року. Із моменту події – факту відмови в інформації, – нагадаємо, минуло вже понад три роки. Однак тут, можливо, суд констатує давність замість рішення по суті. 

А в Дніпрі передали до суду кримінальне провадження щодо побиття працівників дніпровських телеканалів ОТВ та Д1. Так, у липні вони заявили про побиття під час сутичок, що виникли через демонтаж рекламних конструкцій. Наразі про підозру оголошено трьом представникам КП "Муніципальна варта". Підозрюваним загрожує до п'яти років позбавлення волі. Однак у цій справі фактично досі не розпочався судовий розгляд. Підготовче засідання відбулося 23 вересня. На нього не пустили журналістів місцевих телеканалів, зокрема Суспільного. Засідання було перенесене. Судді взяли самовідвід. Новий розгляд апеляційної скарги від прокуратури призначено на 12 січня 2022 року.

Утім, у Черкасах справа про побиття директора телеканалу Антена Валерія Воротника з лютого 2021 року вже перебуває на розгляді в Соснівському районному суді Черкас. Нападникам, зокрема керівнику муніципальної інспекції Черкаської міськради Станіславові Коломойцю, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею "Погроза або насильство щодо журналіста". Остаточного вироку в справі наразі ще немає.

А в Одесі у 2021 році кілька справ отримали навіть вироки суду. Так, дістав адміністративний штраф нападник на фотокореспондентку інтернет-видання "Українська служба інформації" (УСІ) Владиславу Швець, який штовхнув її після знімання репортажу в одному з монастирів міста. 

У липні 2021 року Приморський районний суд Одеси оштрафував на 850 гривень охоронця Одеської архітектурно-будівельної академії, який у січні 2020-го заважав проводити знімання та погрожував журналістці Української служби інформації (УСІ) Ганні Покровській. Порушник визнав свою провину в суді та вибачився.

За словами одеських прокурорів, завершено розслідування та передано до суду ще кілька резонансних справ стосовно нападів на одеських журналістів, які відбулися в період із 2017 до 2019 року. Але в зазначених випадках нападники до цього часу в розшуку і деталі справ перебувають під таємницею слідства. 

У Хмельницькому Старокостянтинівський районний суд у жовтні 2021 року ухвалив вирок у справі щодо побиття хмельницької журналістки. Обвинуваченого визнали винним і призначили йому покарання – позбавлення волі на два роки. Однак на підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю один рік. Також обвинувачений за рішенням суду мав ще доплатити журналістці 10 тисяч гривень моральної шкоди до 10 тисяч гривень попередньо сплачених. У цій справі дійшли цінних висновків, які важливі для всіх журналістів в Україні. Судова інстанція вирішила, що обвинувачений точно знав, що перед ним журналістка. Також він критично поставився до свідчень очевидців, адже вони були матеріально залежними від обвинуваченого: він виплачував їм премії, а одного свідка взагалі приймав на роботу.

До суду потрапила і досить резонансна справа щодо власника одного з ресторанів, сина голови Бродівської ОТГ Анатолія Белея. який у квітні 2021 року напав на журналіста телеканалу "Броди Online" Сергія Нікішина. Під час конфлікту син міського голови Бродів вибив кулаком камеру з рук журналіста, вона впала на землю. За словами потерпілого, вартість пошкодженої відеокамери та радіосистеми становила 87 тисяч гривень. Вже у вересні правоохоронці завершили досудове розслідування та скерували до Бродівського районного суду обвинувальний акт щодо Івана Белея. Справу кваліфікували як "перешкоджання законній професійній діяльності журналістів" та "погроза або насильство щодо працівника ЗМІ".

А одна з найрезонансніших справ останніх років щодо журналіста Владислава Савенка в Чернігові у 2021 році пішла до Європейського  суду з прав людини в Страсбурзі. Досудове слідство, яке тривало п'ять років, закінчилося закриттям у зв'язку із закінченням строків притягнення винних осіб до відповідальності. Нагадаємо, восени 2015 року в Чернігові кореспонденту видань "Українські новини" та "Svoboda.FM", голові місцевої організації Незалежної медіапрофспілки Владиславу Савенку фізично перешкоджали вести професійну діяльність охоронці на той момент народного депутата Владислава Атрошенка, який балотувався на посаду міського голови. Охоронці виштовхали журналіста, повалили на підлогу, забрали фотокамеру та винесли з приміщення. Пізніше експертиза підтвердила в журналіста наявність тілесних ушкоджень після інциденту.

Солідарність і карантинні перемоги 

Не у всіх регіонах журналісти погодилися з планами влади обмежити їм доступ до владних структур через незаконні карантинні обмеження. Протистояння влади й журналістів у Запоріжжі, яке розтягнулося майже на рік, принесло повну перемогу медійникам і медійницям. Щойно 2020 року з'явилися карантинні обмеження, вони стали головною причиною для ігнорування прав журналістів з боку посадовців Запорізької міськради. З листопада 2020 року журналісти й журналістки систематично не допускалися в приміщення міськради всупереч усім законам. Протягом кількох місяців будь-які спроби журналістів потрапити до сесійної зали або хоча б до будівлі завершувалися нічим. 

У січні 2021 року журналістам зовсім заборонили приходити навіть на засідання постійних комісій, які весь цей час, до переобрання мера, були відкритими. А далі почалося відкрите протистояння. Було тут і ігнорування проблеми з боку правоохоронців, й ігнорування мером запитів депутатів, і фізичне перешкоджання журналістам у доступі до будівлі з боку депутата міськради. В результаті журналісти й журналістки об'єдналися, написали відкрите звернення, через що Комітет ВР з питань свободи слова вніс питання перешкоджання до розгляду. Так збіглося, що в цей же період поліція нарешті відкрила кримінальну справу. Трохи менш ніж за пів року інтенсивної кампанії журналістів і журналісток проти неприпустимих дій посадовців міськради, запровадження акредитації, спроб максимально обмежити діяльність медійників і медійниць у міськраді чиновники здались і в червні повністю зняли всі обмеження щодо журналістів і журналісток. У вересні криза влади, нехай не ключовою, але значущою частиною якої була і відсутність комунікації мера і його команди з журналістами, зумовила його відставку. Новий в.о. міського голови Анатолій Куртєв наприкінці жовтня одразу заявив: він буде відкритий до медіа, як і вхід до будівлі міськради. Це була перемога.

До речі, черкаських журналістів також готували до того, щоб обмежити доступ журналістів до сесійної зали. Такі наміри безпосередньо на одній із  сесій озвучив секретар міської ради. Натомість пресі збиралися відвести місце в ложі на другому поверсі. Однак завдяки спільним зусиллям журналістської спільноти, громадськості, окремих депутатів та створеному навколо цього резонансу про такі наміри швидко забули.

До перемог місцевої журналістської спільноти Одеси у 2021 році також варто зарахувати адекватні дії Одеської ОДА, яка нарешті впорядкувала відповідно до законодавства правила допуску журналістів до своєї будівлі. Це відбулося через програш посадовців у суді місцевому журналістові Валерію Болгану, який оскаржив незаконні обмеження, запроваджені обладміністрацією для працівників ЗМІ. Одне з таких обмежень Валерій Болган відчув на собі, коли його не пустили на засідання постійної депутатської комісії зі свободи слова. Зазначимо, що після введення цих незаконних норм одеською обласною радою, у лютому 2021 року, журналісти Одещини звернулися до уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової. Тоді звернення підписали 27 працівників місцевих засобів масової інформації.

Перемогою року можна назвати й дії журналістів Полтави. Так, з початку 2021-го журналісти скаржилися на перешкоджання під час роботи в залі засідань сесії Полтавської міської ради. Там встановили турнікет, яким поділили приміщення на "ложу депутатів" та "зону для журналістів". Медійникам не дозволяли працювати в частині, де перебували депутати, зачиняли турнікет на замок. Журналісти зверталися до міського голови Полтави Олександра Мамая з проханням розв'язати питання закритої ложі. Кілька місяців мер обіцяв влаштувати зустріч із пресою, але це залишилося обіцянкою: замість нього питання розв'язував перший заступник міського голови. Наприкінці червня міська влада нарешті дослухалася до медійників та припинила тримати їх за огорожею і замком, обмежуючи в такий спосіб можливість працювати в сесійній залі повноцінно.

Результати, що надихають, – 2021: стартапи й нагороди

Завершимо ми наш огляд на позитивному акорді. Цей рік приніс відродження професійних медіа, якісні стартапи й почесні нагороди. А ще він об'єднував журналістів у прагненні професійно працювати. Так, у Львові  карантин об'єднав кілька телеканалів. Чотири львівські телеканали (Перший західний, НТА, UA:Львів, "ПравдаТут Львів") перші в Україні організували спільний проєкт "Червона зона". Він виходив зі студії Суспільного у Львові. Ведучі, по одному представнику від кожного каналу, разом розповідали про ситуацію в місцевих ковідних лікарнях, про те, чому Львівщина стала червоною зоною, як це впливає на мешканців області, спростовували міфи й страхи про вакцинацію та її наслідки. "Червону зону" на своїх платформах транслював і сайт "Zaxid.net".

А в Дніпрі журналісти отримали важливу нагороду: у травні документальний фільм "Ігрень" про каральну психіатрію, створений на UA: Дніпро, отримав спецприз "Найкраща публіцистика в локальному медіа" в конкурсі професійної журналістики "Честь професії". Це єдиний проєкт із Дніпропетровської області, що цьогоріч був номінований та нагороджений журі конкурсу "Честь професії".
До речі, ця тема була продовжена в новому семисерійному циклі документального проєкту "Діагноз:вільні", який зробила та сама команда авторів для Суспільного під керівництвом авторки Дар'ї Твердохліб. Проєкт "Діагноз:вільні" покликаний показати, як радянська система знищувала українців. У ньому  йдеться про "каральну психіатрію" в Україні часів СРСР і таємниці, які ховали за зачиненими дверима десятиліттями. Першу серію "Діагноз:вільні" презентували 7 вересня, а восени проєкт показали в ефірі регіональних каналів Суспільного. Зараз він доступний для перегляду на YouTube-каналі Суспільного в Дніпрі. 


Для Полтави 2021 рік став багатим на оновлення медійної сфери. Саме цього року стартувало та активно ввірвалося в полтавський медіапростір інтернет-видання "Полтавська хвиля". Це медіа ввійшло до найпрозоріших видань регіону. Справжнім медіавідродженням стало і відновлення газети "Полтавська думка". Раніше це була добре знана та популярна серед полтавців газета. Останніми роками вона належала Арсену Кулику, сину засновника та головного редактора "Полтавської думки", народного депутата Верховної Ради третього скликання Олександра Кулика, який помер 2016 року. Відтоді і до серпня цього року видання не друкувалося. Новою власницею газети стала Ірина Іващенко, дружина депутата Полтавської міськради від партії "Слуга народу" Сергія Іващенка. 

А в Донецьку проєкт Радіо Свобода "Радіо Донбас.Реалії" відновив мовлення на хвилях Вільного радіо в Донецькій області: значно збільшився радіус покриття, зокрема і на окупованій території Донбасу. Вільне радіо – сайт і радіостанція, що базуються в Бахмуті та фінансуються коштом міжнародних донорів.

Також у 2021 році в невеличкому прифронтовому містечку Донецької області, якому нещодавно повернули його історичну назву Нью-Йорк, з'явився свій сайт newyorker.city з повноцінною сторінкою у фейсбуці. Медіа створено за підтримки Агенції медійного росту "АБО" трьома жительками Нью-Йорка. Це онлайн-журнал про те, як змінюється прифронтове селище Нью-Йорк на Донеччині, з якими бореться стереотипами і які плани має на майбутнє. А ще з 2022 року тут розпочне роботу і проєкт "Новини Приазов'я". Це буде 45-хвилинний випуск новин Приазов'я. Команда регіональних кореспондентів працюватиме в прифронтовому Маріуполі, Херсоні й Бердянську. 

А в Запоріжжі вже рівно рік розвивається цікавий медійно-благодійний проєкт "Неначасі". Самі про себе вони кажуть: ми працюємо, щоб повернути цінність людському життю і допомогти знайти підтримку тим, хто її потребує. На сайті виходять новини та історії про соціальні проблеми та процеси, а також про життя людей, права яких порушують. На ньому можна знайти купу історій про людей, цікаві подкасти й масу корисної інформації для громадських і благодійних організацій. Керівниця проєкту Катерина Майборода, яка працює в проєкті на волонтерських засадах, мабуть, одна з перших в області ризикнула і започаткувала систему донатів для підтримки сайту. І хоча поки що донати не фееричні, але вони є, що як мінімум розбиває стереотип про неможливість це робити в регіоні. 

2022-й покаже, чи є в усіх цих проєктів майбутнє. Ми віримо, що є.

Регіональні події збирала Наталія Виговська

*Огляд подій проведено у 20 регіонах України: Вінниця, Волинь, Дніпро, Донецьк (неокуповані території), Житомир, Запоріжжя, Кропивницький, Львів, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів.

 

Liked the article?
Help us be even more cool!