Попри обстріли, кібератаки й кадровий голод: як рівненські медіа жили 1000 днів великої війни

Тисяча днів повномасштабного вторгнення для рівненських ЗМІ запам’яталися численними викликами, які досі постають перед редакціями. Кібератаки й паніка на початку великої війни, перешкоджання органів влади, енергетична криза, боротьба з пропагандистськими ресурсами й кадровий голод. Утім, більшість рівненських медійних гравців вистояла і змогла розвиватися попри труднощі, перший шок і довгу кризу. Ці дні принесли важкі втрати журналістів-військових Тараса Давидюка і Костянтина Гнітецького, які загинули 2023 року на полі бою. Службу в силах оборони нині несуть багато рівненських медійників, а їхні редакції чекають на них і намагаються підтримувати. 

Загалом медіапейзаж Рівненщини за цей період можна схарактеризувати як адаптацію до викликів війни, зростання важливості диджитал-платформ, підвищення уваги до перевірки інформації і пошук нових методів роботи або ж навіть виживання. То як минули майже три складні воєнні роки і які зміни вони принесли?

Як велика війна застала рівненські ЗМІ

Перші спроби завадити рівненським медіа працювати відбулися за день до повномасштабного вторгнення. 23 лютого 2022 року деякі з них почали стикатися з DDoS-атаками, які було складно пов’язати з чимось, крім спроб Росії в такий спосіб блокувати ЗМІ прикордонного регіону. Редактори сайтів “ЧаРівне”, “Рівне вечірнє”, “Горинь.інфо”, “Рівне 1” і “Радіо Трек” у 2022-му розповідали ІМІ, що зіткнулися з кібератаками на початку вторгнення. 

Одне з найпопулярніших медіа регіону “Рівне вечірнє” намагалися “покласти” впродовж перших трьох місяців війни. За словами головного редактора сайту Богдана Слонця, з 24 лютого до 12 квітня їх атакували не менш ніж 249 разів. Більшість атак була з території Китаю та РФ. Найбільше їх, за спостереженнями редактора, відбувалося після оприлюднення матеріалів про загрозу збройного наступу з території Білорусі, з якою межує Рівненщина.

Систематичні кібератаки також вчинялися на найпопулярніший новинний сайт регіону “Радіо Трек”. У квітні 2022 року головний редактор медіа Микола Кульчинський розповідав ІМІ, що ЗМІ стикався з численними кібератаками впродовж перших місяців великої війни. “Це перешкоджання журналістській діяльності, тому що ми не можемо нормально працювати”, – розповідав Микола Кульчинський.

У наступні роки рівненські ЗМІ також стикалися з кібератаками, однак ці випадки вони пов’язували з публікаціями критичних матеріалів, які не сподобалися їхнім фігурантам. 

У перші тижні великої війни рівненські медіа робили акцент на оперативності, посиливши платформи в соцмережах, через які могли швидше донести до аудиторії важливу інформацію про повітряні тривоги, чергову російську інформаційну атаку, новини України й регіону. Медіаполе Рівненщини, як і всієї країни, було сфокусоване на висвітленні війни. Попри бажання швидко інформувати людей медійникам доводилося приділяти більше часу перевірці інформації, а інколи – вдаватися до самоцензури. Рівненські журналісти пов’язували це з украй розмитими правилами роботи медіа в умовах воєнного часу на початку вторгнення. 

“Часом користувачі агресивно відповідали на публікацію деякої інформації, бо не завжди було зрозуміло, чи дозволено її публікувати. Наприклад, коли офіційні джерела, представники влади поширювали ту саму інформацію про блокпости, а потім просили такого не публікувати”, – розповідав головний редактор каналу “Рівне 1” Олександр Туз наприкінці 2022 року. 

У перші місяці вторгнення робота рівненських журналістів “у полі” супроводжувалася несподіваними проблемами. Вони були змушені доводити надто пильним перехожим, що вони не диверсанти. Пояснення спрацьовували не завжди, у деяких випадках люди викликали поліцію через появу журналістів і перешкоджали їхній роботі. Так, на початку березня 2022 року журналістка “Четвертої влади” Оксана Гавриш готувала матеріал про коктейлі Молотова і, почувши звук повітряної тривоги, знайшла найближче укриття в підвалі одного з багатоквартирних будинків. Натомість мешканці цього будинку вирішили, що вона диверсантка, тримали її в підвалі, обзивали й викликали поліцію. 

Фото Оксани Гавриш з підвалу, де її утримували мешканці будинку. Джерело: “Четверта влада”

Іншій журналістці “Четвертої влади” Ользі Підгородецькій рівняни не дозволили фотографувати бомбосховище, а кореспондент “Суспільне Рівне” Руслан Савуляк під час ввімкнення з телефона до загальнонаціонального ефіру був змушений показувати документи поліції, теробороні й іншим людям, які цікавилися його роботою. 

Згодом увага громадськості до ймовірних диверсантів зменшилась і працювати на вулицях стало легше. 

Також на початку повномасштабної війни ІМІ зафіксував тренд, коли рівненські медіа почали більше посилатися на органи влади й надійні джерела інформації. Тоді ж ми помітили, що прихована політична та комерційна реклама, тобто джинса, фактично зникли з новинних стрічок. Але з часом, коли ситуація стабілізувалася, деякі медіа повернулися до звичних практик. За оцінками ІМІ, відсоток замовних матеріалів у стрічках найпопулярніших новинних ресурсів у 2024 і 2021 роках був однаковим. Наприклад, у липні 2021 року було 2% матеріалів з ознаками замовності в стрічках найпопулярніших рівненських новинних сайтів. Такий самий відсоток джинси виявили й у вересні цього року. Тобто війна не змінила ті рівненські ЗМІ, які публікували джинсу й до її початку. Натомість суттєві зміни відбулись у висвітленні місцевої політики, яка перестала цікавити ЗМІ. До повномасштабної війни політичний дискурс у медіа був значно жвавіший: журналісти готували більше власних політичних публікацій, цікавилися позиціями різних політичних сил, намагалися розібратися в темах. Нині ж помітно зменшилася кількість матеріалів на політичну тематику і, навпаки, збільшилася кількість “паркету”, тобто офіційної інформації органів влади, яку медіа публікують без належного журналістського оброблення, подекуди зі збереженням елементів реклами посадовців. Так само до великої війни в рівненських ЗМІ різноманітнішою була партійна палітра фігурантів джинси. Нині ж майже вся прихована реклама присвячена в.о. міського голови Рівного Віктору Шакирзяну і його партії “Рівне разом”. 

На другий рік великої війни фокус уваги медіа поступово змістився на звичні теми регіону, лідерами серед яких є кримінал і надзвичайні події. Так, у травні 2024 року ІМІ виявив зниження інтересу до воєнної тематики в рівненських медіа, які тепер прагнуть фокусуватися на своєму регіоні й переважно згадують про війну в контексті втрат і відключень світла. 

Обстріл рівненської телевежі, боротьба з пропагандистськими ЗМІ й розширення мовлення місцевих каналів

Росіяни намагалися не лише блокувати роботу рівненських медіа у вебпросторі, а й спробували знищити телевізійну вежу. Як повідомляв ІМІ, вранці 14 березня 2022 року російські окупанти завдали авіаційного удару по рівненській телевежі. Внаслідок атаки загинула 21 людина, з-під завалів вдалось евакуювати кількох людей. Також було пошкоджено адміністративне приміщення і саму вежу. Цей обстріл був найтрагічнішим на території Рівненської області. 

Рівненська телевежа. Фото: BBC

Представниця Нацради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Лілія Гринюк розповіла ІМІ, що попри спроби Росії зруйнувати телевежу мовлення, яке вона забезпечувала, вдалося відновити впродовж двох днів. А 2022 року Нацрада ухвалила рішення тимчасово надати місцевим телеканалам місця у вільних на той час мультиплексах (технологіях, що дозволяють одночасно передавати декілька телевізійних або радіоканалів через один частотний канал. – Ред.). Тож тепер рівненські телеканали можна переглянути у Вараському та Сарненському районі, а також у Рівному і прилеглих територіях.

“Всі місцеві канали, які не були представлені раніше, змогли вийти в ефір по всій області. Вдалося розширити мовлення, і це дуже важливо, тому що там, де залишалися мультиплекси з такими вакантними місцями телеканалів, це було небезпечно. Ми прикордоння, і, щоб не з’явилися на цих порожніх місцях і частотах інші іноземні білоруські чи то російські телеканали, нам було важливо закрити прикордоння українськими каналами й витіснити іншомовні компанії”, – розповідає Лілія Гринюк. 

Представниця Нацради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Лілія Гринюк. Фото: Рівненська ОДА

Рівненщина, яка має кордон з Білоруссю, є одним з регіонів, де органам влади довелося докладати зусиль, щоб заблокувати пропагандистське мовлення. Лілія Гринюк розповідає, що 2023 року проблему з розповсюдженням білоруських телеканалів на прикордонні вдалося розв'язати. 

“Скажу таку статистику: у 2023 році я була на прикордонні, вже їздила сама, щоб подивитися, що там було. Там було, якщо не помиляюсь, на той час вісім білоруських каналів. На звичайний Т2-приймач, який ми використовуємо для того, щоб отримувати сигнал Т2 телевізійний. Ми знову були там в червні цього року, і я не зафіксувала на тій самій точці жодного білоруського каналу. Місцеві канали є, білоруських, російських – немає. Але це ефір, зміна погодних умов може вплинути на радіо- та телеефір”, – розповідає Лілія Гринюк.

За словами Лілії Гринюк, 2023-го на прикордонних територіях області ще можна було почути з десяток білоруських радіостанцій. Наразі їхня кількість зменшилася до двох. Натомість присутній сигнал таких українських радіо, як “Армія FM”, “Львівська хвиля”, Українське радіо, Радіо Промінь і Радіо Культура. Лілія Гринюк додає, що зараз Нацрада продовжує здійснювати реєстрацію медіа. За її словами, на сьогодні вже зареєстровано 50 субʼєктів медіа Рівненської області. Тоді як на Рівненщині працює 100 медіа.

Виклики війни пережили не всі ЗМІ

За понад два складні роки великої війни найпопулярніші й найрейтинговіші медіа Рівненщини змогли вистояти, відшукати нові формати роботи, а окремим вдалося розширитися. Зокрема, за останні два роки на Рівненщині з’явилися такі нові медіа, як радіо “Сфера-ФМ” і сайт “Про Рівне”, а в “Суспільне Рівне” з’явилися гіперлокальні кореспонденти в трьох містах. 

Рівненські медійники на наше прохання неодноразово розповідали, з якими проблемами вони зіткнулися через війну. Головна серед них – фінанси. На початку повномасштабного вторгнення ЗМІ втратили значну частину рекламних замовлень, а отже й кошти, за які існували редакції. За таких умов кожне медіа шукало способів уберегтися: одні робили великі знижки на рекламу, інші почали писати гранти, а хтось запроваджував зміни в роботі. 

“Якщо під час пандемії коронавірусу кількість комерційної реклами суттєво зменшилася, то тепер, у порівнянні з довоєнним періодом, надходження від реклами зменшилися на більш ніж 90%”, – розповідав головний редактор сайту “Рівне вечірнє” Богдан Слонець 2022 року. 

Журналісти телеканалу “Рівне 1”, щоб зберегти колектив, деякий час у 2022 році працювали не на повну ставку, а телеканал почав більше співпрацювати з грантодавцями. “Дехто з працівників за понад рік з початку повномасштабного вторгнення зміг знайти більш високооплачувану роботу, причому для декого відбулась і зміна сфери діяльності, тому штат працівників скоротився. Але натомість колектив поповнився новими людьми”, – розповідав головний редактор “Рівне 1” Олександр Туз у 2023 році.

За словами медійників, 2024 року фінансова ситуація в їхніх редакціях стала трохи кращою, хоча вона залишається значно гіршою, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Водночас редактори двох ЗМІ в серпні розповіли, що їм стало складніше отримувати підтримку грантодавців.

Тисячу днів великої війни пережили не всі медіа Рівненщини. За інформацією радника голови Рівненської ОДА Сергія Татаренка, за період повномасштабного вторгнення в Рівненській області припинили роботу сім районних газет: “Надслучанський вісник”, “Дубровицький вісник”, “Нове життя”, “Новини Костопільщини”, “Слово і час”, “Вісник Демидівщини” й “Вісник Кореччини”. Також, за інформацією ІМІ, через фінансові труднощі припинила мовлення сарненська ТРК “Полісся”. 

Представники двох видань, з якими ми поспілкувались, головною причиною припинення діяльності своїх медіа вважають проблеми з доставленням газет. 

“Зупинили нашу роботу у зв’язку з роботою пересувних відділень Укрпошти. Через це впала передплата, тираж наш упав, а саме він був основним доходом нашого видання. Війна, зникли оголошення, реклама, з яких ми теж отримували дохід. Через це ми не змогли витягнути фінансово, оскільки ще друкарські послуги піднялися, податки піднялися”, – розповіла про причини закриття колишня журналістка “Вісника Кореччини” Ганна Семчук. 

У 2023 році редакція газети “Надслучанський вісник” ухвалила рішення припинити роботу. До цього видання впродовж 23 років було одним з головних джерел інформації для мешканців міста Березне і прилеглих сіл. Колишня головна редакторка “Надслучанського вісника” Надія Ярмолюк розповіла ІМІ, що з початку великої війни газета майже не отримувала рекламних коштів, її головним джерелом прибутку були передплати, кількість яких 2023 року сильно зменшилася через погане доставлення газет.

“Спочатку були ці пересувні відділення Укрпошти, а потім узагалі пошта перестала виконувати свої обов’язки. Вони в нас оплату брали. Ми чемно оплачували наперед, а після того одразу почалися великі недоліки в доставленні. Такі недоліки були серйозні, що люди почали обурюватись і відмовлятися від передплати”, – розповіла вона.

За словами Надії Ярмолюк, 2023 року люди масово перестали передплачувати газету, редакція отримувала багато запитань від аудиторії і без успіху намагалася знайти компроміс із Укрпоштою.

“Скільки до нас люди приходили, телефонували, переймали на дорозі, просили вжити заходів, щоб газета була. Ми вже наприкінці скоротили видатки зовсім. Спочатку працювали на 75% ставки й потім на 50% ставки. А потім побачили, що і того не вийде”, – розповіла Надія Ярмолюк. 

Робота без електрики 

Тривалі відключення електроенергії стали новим випробуванням для медіа. Особливо складно рівненським медійникам було налаштувати роботу влітку 2024 року. Навіть ті редакції, які мають генератори, не завжди могли забезпечити безперебійну роботу ЗМІ, особливо коли вони мусили працювати в прямому ефірі. 

У серпні журналісти розповідали ІМІ, як вони готуються до зими 2024–2025 років і як пережили складне літо. Медійники розповіли, як вони шукають можливості отримати генератори, підлаштовують роботу під графіки відключень і ділять техніку з колегами. Практично всі журналісти висловлювали потребу в зарядних станціях і павербанках. 

“Потужні павербанки, екофлоу – це, напевно, те, що зараз потрібно нашій редакції. На них завжди є попит у кожного журналіста. Ми з нашими дівчатами навчились, як під’єднувати різні шнури, щоб у разі відключення світла був хороший інтернет. Це важливо в нашій роботі. А для цього, зокрема, необхідна і якісна техніка”, – розповіла головна редакторка сайту “ЧаРівне.інфо” Оксана Кравець ІМІ в серпні.

Упродовж тисячі днів повномасштабного вторгнення ІМІ підтримував комунікацію з багатьма редакторами й журналістами, окремі редакції (які звертались із запитами) отримали допомогу від грантодавців у вигляді павербанків, аптечок, телефонів та бронежилетів. Також 2022 року ІМІ передав супутникову систему Starlink для рівненської філії Суспільного. Під час тривалих відключень електроенергії і зникнення мережі скористатися системою може кожен журналіст. 

Журналісти в ЗСУ і кадровий голод 

З початку повномасштабного вторгнення представники рівненських медіа повідомляють про кадрові проблеми. Нестача журналістів, операторів, редакторів, продюсерів та інших працівників спричинена кількома факторами: частина медійників виїхала за кордон, нові співробітники часто не затримуються надовго, і чи не найголовніша причина – чимало рівненських медійників стали військовослужбовцями. 

Найбільшими потрясіннями 2023 року, без сумніву, стали втрати колег-медійників, які захищали Україну в лавах Збройних сил. 3 листопада 2023 року на фронті загинув головний редактор сайту “Горинь.інфо” Тарас Давидюк, який був військовим-добровольцем. Нині засноване ним медіа продовжує роботу, адже, як розповідала ІМІ заступниця редактора “Горинь.інфо” Інна Денисюк, для команди найважливіше – зберегти та продовжити справу Тараса. Рівняни також вшанували пам’ять воїна і журналіста, перейменувавши цьогоріч вулицю Набережну на честь Тараса. 

Тарас Давидюк загинув 3 листопада 2023 року на околицях Роботиного Запорізької області. Йому було 37 років. Фото: фейсбук Тараса Давидюка

Ще одна велика втрата серед медійників – загибель колишнього відеографа рівненської філії Суспільного Костянтина Гнітецького. Костянтин загинув 16 липня під час обстрілу позицій російськими військами біля населеного пункту Діброва. 

До повномасштабного вторгнення Костянтин Гнітецький працював в обласному управлінні культури і туризму та займався диджиталізацією. Також він багато років працював у різних рівненських ЗМІ. Фото: фейсбук Оксани Фусик

У складі Збройних сил України та сил територіальної оборони служать чимало медійників з Рівного. Серед них – власкор телеканалу ICTV Павло Шамшин, шеф-редактор “ЧаРівне.інфо” Олександр Курсик, журналіст цього ж видання Дмитро Павлов, оператор НТН Артур Журов, редактор газети “Володимирецький вісник” Сергій Скібчик, оператори Вадим Махмудов і Павло Дутко. Крім того, до лав захисників 2023 року стали журналіст “Рівне 1” Дмитро Тригубець, телеоператор “Суспільне Рівне” Ігор Прокопчук та інженер “Суспільне Рівне” Андрій Омельчук.

Про проблеми з кадрами рівненські медійники почали розповідати ІМІ у 2023 році. За рік ситуація не змінилася: в редакціях бракує “готових” професійних журналістів. 

У серпні 2024 року заступниця директора ТРК “Сфера-ТВ” Марія Луцюк розповіла ІМІ, що в багатьох людей, які приходять до редакції швидко зникає мотивація працювати. Крім того, війна наклала свій відбиток – багато чоловіків бояться офіційно працевлаштуватися через імовірність зустрічі з ТЦК, а чимало жінок виїхали за кордон. 

За словами заступниці головного редактора Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада” Антоніни Торбіч, їхнє видання теж “полює” на професійних журналістів і редакторів. У серпні Антоніна розповідала ІМІ, що залучати фахівців з Рівненщини, які одразу можуть працювати на високому рівні, майже нереально.

“Два мери”, популярність “Радіо Трек” та інші зміни в медіаполі

Попри кібератаки й інші складнощі, з якими зіткнулися редакції на початку великої війни, через кілька місяців після вторгнення ми зафіксували збільшення кількості аудиторії, яка відвідувала їхні сайти впродовж 2022 року. Таке зростання досі відбувається в сайту “Радіо Трек”, який не витрачає коштів на рекламу в мережі, але, вочевидь, завдяки оригінальному підходу редакції в комунікації з аудиторією в соцмережах і, звісно ж, клікбейту зараз має 8–10 мільйонів переглядів щомісяця. Водночас в інших медіа, які раніше входили до п’ятірки найпопулярніших, кількість переглядів значно знизилась. 

Несподівано сайт “Рівненські новини”, заснований одіозним радником колишнього голови ОДА Олексія Муляренка Андрієм Андрощуком, відставки якого вимагали понад сто медійників, опинився в переліку найпопулярніших новинних онлайн-ЗМІ Рівного. Вочевидь, аудиторія приходить на сайт із групи “Рівне рідне” у вайбері, на яку підписані понад 77 тисяч людей. Усі новини в цій групі – із сайту “Рівненські новини”, також там є багато реклами, розважального контенту, а подекуди й власні дописи про події міста.

Також цьогоріч значно зросла кількість переглядів онлайн-медіа “Сім днів” (це сайт редакції газети “Сім днів”. – Ред.), який 2024-го оновив інтерфейс, на противагу багатьом медіа публікує власні матеріали й співпрацює з грантодавцями. Але попри чималу кількість позитивних змін, на жаль, публікує ще й політичну джинсу.

У 2023 році ІМІ досліджував пабліки в телеграмі, які в період великої війни здобули популярність і стали одними з головних джерел інформації, на які, зокрема, посилаються медіа. У перші місяці після вторгнення, коли навколо панувала паніка і населення було досить дезорієнтоване, люди шукали офіційні джерела інформації. Найбільшу прихильність на Рівненщині тоді отримав телеграм-канал уже ексголови ОДА Віталія Коваля і швидко став тим самим офіційним ресурсом, який шукали рівняни. На цьому каналі читачі могли отримати інформацію про повітряні тривоги, оперативні дані з місць обстрілів, інформацію для ВПО тощо. Рік тому Віталій Коваль перебрався до Києва і очолив Фонд держмайна, а у вересні цього року – Мінагрополітики. На новій посаді він уже встиг засвітитися в корупційному і медійному скандалі. Тепер його телеграм-канал для Рівнян уже є неактуальним джерелом інформації. 

Новий очільник ОДА Олександр Коваль також має свій телеграм-канал, який наповнюють у стилі, подібному до його попередника (і загалом усіх “слуг”. – Ред.). Його канал теж став офіційним джерелом інформації для рівненських медіа і зараз має понад 10 тисяч підписників. 

Особливої уваги заслуговує телеграм-канал секретаря рівненської міської ради, в.о. мера Рівного Віктора Шакирзяна. Цей ресурс рівненська міськрада почала просувати наприкінці 2023 року, а віднедавна на різних офіційних сторінках Рівнеради, у місцевих групах в соцмережах почали з’являтися відео з персональною позначкою “Віктор Шакирзян”. На цих відео політик дарує військовим дрони, стежить за ремонтами доріг, бере участь у нарадах і навіть у церемоніях прощання із загиблими військовими. Як з’ясував ІМІ, до наповнення цього каналу можуть бути причетні посадовці Рівненської міської ради, хоча офіційно вони цього не визнають. На думку медіаюриста ІМІ Романа Головенка, ситуація з цим каналом має ознаки адмінресурсу. 

Віктор Шакирзян передає військовим техніку, придбану за кошти громади міста. Скрин: телеграм-канал Віктора Шакирзяна

На противагу телеграм-каналу в.о. мера Віктора Шакирзяна існує інший канал – звільненого 2023 року рішенням суду ексмера від “Європейської солідарності” Олександра Третяка. Ситуація ця непроста. У 2023 році рішенням Рівненського міського суду Третяка засудили за начебто корупційне адмінправопорушення: НАЗК з’ясувало, що він преміював посадовицю міськради, яка фінансувала його передвиборчий фонд. Оскільки спроби оскаржити це рішення були невдалими, головний суперник Третяка, секретар Рівнеради Шакирзян, став виконувачем обов’язків міського голови Рівного. Минув більш ніж рік після цих змін, а Олександр Третяк досі веде свій телеграм як міський голова Рівного, хоча в кріслі мера він давно не сидить.

У телеграм-каналі Олександра Третяка досі вказано, що він міський голова. Скрин: телеграм-канал Олександра Третяка

На початку великої війни цей телеграм-канал був одним з головних джерел офіційної інформації, і схоже, що Олександр Третяк досі намагається тут повідомляти про те, що турбує рівнян. Інколи він виринає в інформаційному просторі, даючи чергове інтерв’ю або піарячись на допомозі військовим, так само як тоді, коли ще був мером. 

Цікаво, що низка всеукраїнських медіа повідомила про ракетний удар у Рівному 17 листопада, посилаючись саме на Третяка як на мера Рівного, оминувши увагою в.о. мера Шакирзяна. Хоча, щоб знову стати мером, Олександру Третяку потрібно перемогти в Європейському суді з прав людини, тож правда в тому, що він уже не міський голова і йому час змінити підпис у шапці телеграм-каналу. А поки він цього не зробив, ця ситуація з “двома мерами” в інфополі видається досить комічною. 

У Рівному є чимало пабліків у соцмережах, які мають велику аудиторію. Наприклад, телеграм-канал “Рівне 1283”, у якого також є сторінка в інстаграмі, є одним з головних джерел інформації в соцмережах. За нашими спостереженнями, цей ресурс не рекламував незаконних способів заробітку чи онлайн-казино. Водночас тут можна знайти маніпулятивні пости із закликами підписатися на закриті телеграм-канали. 

Інша річ – “франшиза” “Труха Рівне” в телеграмі. Цей канал з’явився в Рівному в серпні 2022 року і швидко почав нарощувати аудиторію. Канал має популярність, попри те що “Труху” неодноразово викривали на фейках і навіть звинувачували у зв’язках з Росією. На цьому каналі, крім новин, можна знайти пости з пропозиціями сумнівного заробітку, зокрема й в онлайн-казино. 

Перешкоджання журналістам почастішали 

Як повідомляв ІМІ, з початку великої війни посадовці почали частіше приховувати інформацію, не відповідати на запити й уникати спілкування з журналістами-розслідувачами АЖР “Четверта влада”. Детальніше цю тему ми розглядали в червні 2024 року. 

Упродовж останніх двох років редакція “Четвертої влади” неодноразово повідомляла про те, що посадовці не надають публічної інформації, прикриваючись дією воєнного стану, або ж безпідставно зараховують публічну інформацію до “службової” чи “таємної”. У більшості таких випадків розслідувачі пишуть скарги на органи влади до уповноваженого з прав людини, а також оскаржують відмови надати інформацію в суді. 

За період повномасштабного вторгнення ІМІ повідомляв про 15 випадків, коли посадовці не надавали “Четвертій владі” інформацію. Станом на 2024 рік у більшості з цих справ суд став на бік журналістів і зобов'язував органи влади надати їм інформацію. 

“Міська влада після кожного нашого викривального матеріалу стає дедалі закритішою. Посадовці уникають відповідей, пресслужба працює погано, чиновників і депутатів доводиться ловити на заходах чи просто на вулиці – так вони уникають запитань наших журналісток і журналістів”, – розповідала заступниця головного редактора “Четвертої влади” Антоніна Торбіч у серпні. Відтоді в комунікації видання з міськрадою нічого не змінилося. Ба більше, у жовтні й листопаді цього року ІМІ писав про два випадки чорного піару про “Четверту владу”, які з’явилися на різних ресурсах у мережі. Редакція пов’язує цей наклеп із критичним матеріалом про керівницю відділу комунікації Рівненської міської ради Яну Євтушок, яку медіа звинувачує в перешкоджаннях. 

У 2024 році в Рівненській області з’явився перший вирок за перешкоджання професійній журналістській діяльності. Рівненський міський суд визнав винним у цьому злочині рівнянина, який шарпав журналістку ITV Media group Дарію Солодовник, вихоплював з її рук мікрофон і намагався забрати флешку. Чоловіка, якому не сподобався сюжет про збори ОСББ, який готувала журналістка, суд визнав винним у кримінальному злочині й призначив дуже поблажливий штраф у розмірі 850 гривень.

Такі головні висновки з майже трьох років життя в умовах війни ІМІ вдалося зробити після численних інтерв’ю і спостережень. У кожній з цих історій медійники не втрачають оптимізму і шукають сили й бажання брати долю редакцій у власні руки. 

Ганна Калаур, регіональна представниця Інституту масової інформації в Рівненській області