Баталії через запити: як у Рівному журналісти-розслідувачі виборюють публічну інформацію

Війна, конфіденційна інформація, заборона забудовника, страх за безпеку прокурорів – які тільки відмовки не придумували посадовці, щоб не надавати журналістам публічної інформації. ІМІ постійно висвітлює ситуацію зі станом свободи слова на Рівненщині. Ми вже неодноразово писали про те, що з початку повномасштабної війни органи влади почали частіше порушувати права громадян, зокрема медійників, на доступ до інформації. У цьому матеріалі ми з’ясуємо, як журналісти боролися за інформацію за допомогою скарг, позовів і публікацій і запитаємо в них, чи змінилася картина за понад два роки великої війни. 

Про проблеми з доступом до публічної інформації рівненські журналісти почали говорити в перші місяці повномасштабної війни. Як повідомляв ІМІ, тоді рівненські медіа не могли отримати ані коментарів деяких представників влади, ані відповідей на запити про доступ до публічної інформації від органів влади з областей, які не окуповані й на території яких немає постійних воєнних дій. 

Спочатку медійники досить поблажливо ставилися до відмов, але з часом градус напруги зростав і стало зрозумілим, що окремі посадовці зловживають воєнним станом, щоб приховати незручну для них інформацію.

Агенція журналістських розслідувань “Четверта влада”, яка постійно працює із запитами, у серпні 22-го повідомляла про велику кількість відмов у наданні публічної інформації від органів влади. Місцеві ради, суди й комунальні організації не відповідали на запити, посилаючись на військову агресію Росії. Мовляв, до закінчення воєнного стану інформацію давати не збираються. Прикриваючись війною, журналістам не надавали інформації про зарплати посадовців (коли ще реєстр декларацій був закритий. – Авт.), про стан каналізацій, про щасливчиків, які отримали службове житло тощо. Почастішали й випадки відмов надати інформацію, яку посадовці з різних причин зарахували до інформації з обмеженим доступом. 

Фактично посадовці на певний період знайшли зручні відмовки, щоб не надавати журналістам інформації, яка цілком могла б стати предметом критичних матеріалів і розслідувань. Таку негативну тенденцію ІМІ фіксував і в інших регіонах України. 

Минуло понад два роки, позаду багато повторних запитів, скарг, судів і баталій. Рівненський окружний адміністративний суд у 2022–2024 роках розглядав кілька позовів медійників до органів влади через порушення їхнього права на доступ до публічної інформації. Більшість із них – від журналістів “Четвертої влади”, ще один – за позовом журналістки волинської агенції журналістських розслідувань “Сила правди” Ольги Юсковець. Журналісти інших видань до суду не зверталися, хоча й розповідали ІМІ про факти перешкоджань. Вочевидь, не всі медійники мали час, бажання чи підтримку, щоб судитися через відмови.

Також через порушене право на доступ до інформації судилися звичайні громадяни, які здебільшого вигравали суди, коли могли довести, що від них приховали саме публічну інформацію.

З хороших новин – у всіх випадках суд ставав на бік журналістів-розслідувачів розслідувальних агенцій. Отже, вже заїжджена за два роки відмовка “ми не відповімо на запит через війну” не спрацьовує. Органи влади не тільки програвали суди й мали надати інформацію, а й були змушені платити судові збори. 

Нижче ми розглянемо найцікавіші кейси про перешкоджання журналістам, які дійшли до суду, і дізнаємося, як судді реагували на позови журналістів-розслідувачів і чому ставали на їхній бік. 

“Зустрінемося в суді”: як НАЗК приховувало інформацію про декларації 

Наприкінці лютого 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції, яке вирішило відстрочити надання відповіді на запит журналістки “Четвертої влади” Валерії Хомич.

У липні 2023 року журналістка просила НАЗК надати інформацію про наявність або відсутність декларацій за 2021 і 2022 роки керівників органів місцевого самоврядування і прокурорів. Нагадаємо, що тоді реєстр НАЗК ще був закритий. Спочатку НАЗК двічі відмовилося відповідати на запит. З третього разу надало не запитувану інформацію, а відстрочення в задоволенні запиту. “З огляду на обставини непереборної сили – введення в Україні воєнного стану”, – цитують у Єдиному реєстрі судових рішень відмовку НАЗК. 

Валерія Хомич, яка судилася з НАЗК. Фото з її сторінки у Facebook 

Крім суду, “Четверта влада” зверталася до уповноваженого з прав людини, Валерія Хомич публічно запитувала керівницю управління комунікацій та інформаційної політики НАЗК Олену Коноплю, чому агенція не надає публічної інформації про декларації. Та відповіла, що інформацію перестали надавати, бо отримували позови від людей, чиї декларації агенція надала у відповідь на запити.

“На запитання, чи розуміє вона, що ми теж можемо подати до суду за неправомірну відмову в наданні інформації, сказала: “Ну що ж, зустрінемось у суді”, – писала “Четверта влада”.

“Четверта влада” висвітлювала ситуацію з НАЗК через відмову надавати інформацію. Скриншот із сайту 4vlada.com 

Зрештою, у грудні 2023-го Рівненський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом Валерії Хомич до НАЗК. Іронічно, що через два дні після цього НАЗК відкрило реєстр декларацій і вся інформація, яку запитувала журналістка, з’явилась у публічному доступі. Лише тоді агентство відповіло на запит журналістки, але уникнути суду йому це не допомогло, адже журналісти вже хотіли домогтися покарання посадовців, які їм перешкоджали. 

У рішенні суду зазначено: “Самого лише посилання на введення в Україні воєнного стану як на обставину непереборної сили без обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між його введенням та неможливістю надання відповіді на запит не є достатнім для прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту. […] Cуд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відстрочки в задоволенні запиту на інформацію”. Рівненський окружний адмінсуд у своїх висновках посилається на практику Верховного Суду. 

Втім, позов журналістки був задоволений частково. Суд стягнув з НАЗК на користь журналістки половину судового збору – 536 гривень 80 копійок, а іншу позовну вимогу – надання відповіді на останній запит журналістки – суд не задовольнив через те, що НАЗК вже надало відповідь, хоч і з запізненням та після оприлюднення реєстру декларацій. НАЗК рішення суду не оскаржувало. 

Валерія Хомич у коментарі ІМІ розповідає, що, на її думку, за рік ситуація з доступом до публічної інформації не змінилася. “Я прийшла працювати тільки у 2023 році, то, на мою думку, нічого не змінилося. Є структури, які завжди відповідали вчасно, є такі, що затягують, а є такі, що уникають відповідати. Тих, що уникає відповіді, меншість”, – каже Валерія. 

Журналістка виграла суд у прокуратури, яка вперто не хоче надавати інформацію 

Журналістка “Четвертої влади” Оксана Гавриш із січня 2023 року намагається отримати від Рівненської обласної прокуратури інформацію щодо будівництва житлового комплексу на комунальній землі. Запит журналістки є логічним продовженням розслідування про те, як прокуратура безоплатно отримала від громади Рівного гектар землі під будівництво ЖК, в якому прокурори мають отримати службові квартири. У розслідуванні стверджується, що прокуратура провела конкурс із ознаками фіктивності, на якому обрала забудовника ТОВ “ВЕРБУД-РІВНЕ”. 

Власне, для подальшого розслідування про цей конкурс, для розуміння, що збираються будувати на землі громади, журналістка ще в січні 2023 року звернулася до прокуратури із запитом, в якому просила надати копію договору між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ “ВЕРБУД-РІВНЕ” про організацію спільного будівництва. Натомість прокуратура відмовилася надавати договір, пославшись на конфіденційність інформації. Тоді й почалися судові баталії. 

Оксана Гавриш, яка судилась із прокуратурою через незаконну відмову надати інформацію. Фото з її сторінки у Facebook 

Із судових документів відома позиція прокуратури, яка стверджує, що в договорі, який просила журналістка, є конфіденційна інформація, пов'язана з виконанням умов договору і яка може бути розголошена лише за згодою забудовника – ТОВ “ВЕРБУД-РІВНЕ”. А забудовник такої згоди прокурорам, мовляв, не надавав.

У листопаді 2023 року Рівненський окружний адмінсуд став на бік Оксани Гавриш, визнавши відмову прокуратури протиправною і зобов’язавши надати журналістці публічну інформацію, якою володіє прокуратура. Суд переконаний, що інформація в договорі, в частині умов отримання державним органом чи його працівниками певного майна, не є конфіденційною, отже не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору. Крім того, прокуратура не надала достатніх і переконливих доказів, що зміст договору належить до інформації з обмеженим доступом. 

Скриншот з публікації про виграний суд із сайту 4vlada.com 

Як повідомляє “Четверта влада”, прокуратура і забудовник не погодилися з рішенням Рівненського окружного адмінсуду і кожен окремо намагався його оскаржити. Зробити це не вдалося, адже Восьмий апеляційний адміністративний суд їм відмовив. Тоді прокуратура таки надіслала журналістці відскановану копію договору, але з частково прихованою інформацією. А ще разом з договором надіслали листа, де журналістів лякали можливим позовом від забудовника, який через оприлюднення інформації з договору може зазнати збитків, а ще адміністративною та кримінальною відповідальністю, якщо журналісти стануть порушниками законодавства “Про комерційну таємницю”. На думку “Четвертої влади”, прокуратура і забудовник продовжують ховати публічну інформацію. 

За словами Оксани Гавриш, відстоювати право на доступ до публічної інформації у випадку з прокуратурою їй допомагає адвокат і представник громадської організації “Платформа прав людини” Євген Воробйов. 

“Попри те що ми виграли в судах, прокуратура і забудовник, нам не надають вичерпну інформацію з інвестиційного договору на будівництво. Тож ми звернулися до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту в Києві, і там відкрили виконавче провадження. За відповідною постановою, прокуратура має не лише надати згаданий договір з максимально розкритою інформацією, але й сплатити 32 тисячі гривень “винагороди приватного виконавця”, – розповіла Оксана Гавриш у коментарі ІМІ.

Міська рада не захотіла розсекречувати імена прокурорів, які отримали комунальні квартири 

У червні 2022 року “Четверта влада” отримала анонімного листа про те, що Рівненська міська рада виділила 10 службових квартир прокурорам. Щасливчиками начебто стали прокурори, які ведуть заможний і незіставний з їхніми деклараціями спосіб життя. 

Щоб перевірити інформацію і дізнатися деталі, заступниця головреда “Четвертої влади” Антоніна Торбіч звернулась із запитом до міської ради. Вона просила перелік отримувачів житла, копії документів, які супроводжували виділення квартир, вулиці й номери будинків, у яких міститься житло. По суті, рада мала б без зволікань відповісти на запит, адже запитувана інформація стосується комунального майна і має бути відкритою згідно із Законом України “Про доступ до публічної інформації”. 

Незважаючи на це, Рівненська міськрада жодних відомостей журналістам не надала, списавши відмову на дію воєнного стану. 

Антоніна Торбіч, яка судилася з Рівненською міською радою через незаконну відмову надати інформацію. Фото з її сторінки у Facebook 

У відмові йдеться про те, що через війну “розголошення публічної інформації щодо діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, прокуратури, інших державних установ, їхніх працівників (кількості, посад, ПІБ) може становити небезпеку їх життю та здоров’ю, бути загрозою національній безпеці, а тому підлягає обмеженню”, – цитує відмову Рівнеради “Четверта влада”.

Антоніна Торбіч звернулася до суду, щоб оскаржити неправомірну відмову надати публічну інформацію.

У суді Рівнерада вперто доводила, що не може надати список осіб, назви вулиць, номери будинків, а також документи, які простила журналістка, бо вони начебто є інформацією з обмеженим доступом, а права на розголошення раді ніхто не давав. На додаток міська рада згадала про війну, зазначивши, що розголошення інформації про працівників правоохоронних органів під час збройної агресії проти України може завдати шкоди прокурорам і їхнім близьким. 

Натомість Рівненський окружний адмінсуд вважає інакше. У лютому 2023 року суд вирішив, що Рівненська міська рада протиправно і невмотивовано не відповіла на запит Антоніни Торбіч. “Суд дійшов висновку, що зажадана позивачем публічна інформація є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, а її поширення сприятиме розумінню членами територіальної громади умов та причин, які були основою для прийняття Рівненською міською радою рішень про надання службового житла”, – йдеться в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду. 

На думку суду, міська рада не надала переконливих доказів того, що шкода від оприлюднення запитуваної інформації в умовах воєнного стану переважатиме суспільний інтерес у її отриманні. 

Рівненську міську раду суд зобов’язав надати відповідь на запит і сплатити судовий збір. Однак рада вирішила судитися далі – дійшло аж до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, який повернув скаргу з формальних причин. 

Як повідомила “Четверта влада”, після судових перипетій міська рада відповіла на запит. Інформація з нього знадобилася для нових матеріалів журналістів. За інформацією видання, через це ж перешкоджання в доступі до інформації уповноважений Верховної Ради з прав людини склав адмінпротокол на начальницю відділу обліку та розподілу житла міської ради Наталію Марщівську.

Крім того, головний редактор “Четвертої влади” Володимир Торбіч теж звертався до Рівнеради із запитом, в якому просив надати інформацію про отримувачів службового житла в Рівному, а саме копії документів з інформацією про те, які особи отримали таке житло у 2021–2022 роках. Через відмову надавати інформацію, яку підписав тодішній мер Олександр Третяк, поліція була змушена (суд змусив поліцію це зробити. – Ред.) відкрити кримінальне провадження і розслідувати, як мер перешкоджає журналістській діяльності. Що відбувається з цією справою, наразі невідомо. Представниця ІМІ в Рівненській області звернулася до поліції із запитом, щоб з’ясувати, на якому етапі перебуває розслідування. 

“Сила правди” судиться з Укртрансбезпекою 

Нещодавно Рівненський окружний адміністративний суд розглянув позов журналістки волинського Центру журналістських розслідувань “Сила правди” Ольги Юсковець проти Державної служби України з безпеки на транспорті. 

У квітні посадовці Держслужби відмовилися надавати у відповідь на її запит копії листів Державної прикордонної служби щодо повідомлень про перевищення з боку громадян України, які внесені до системи “Шлях”, термінів перебування за кордоном. 

“Ми почали досліджувати зловживання військовозобов’язаними чоловіками системою “Шлях”. Нас цікавили ФОПи та підприємства, які ініціювали виїзд за кордон водіїв, які потім так і не повернулися до України”, – розповідає Ольга Юсковець. 

З її слів, матеріал, для якого “Силі правди” потрібна запитувана інформація, показав би наявність проблеми, зловживання системою та в перспективі – її усунення. 

“Хоча працюю я в Луцьку та Волинській області, моє зареєстроване місце проживання – на Рівненщині, звідки й родом. Запитувана інформація в копіях листів Держприкордонслужби стосувалася не тільки Волині, а всієї України. Зважаючи на це, судовий позов був поданий до Рівненського окружного адміністративного суду”, – каже Ольга. 

Ольга Юсковець, яка судилася з Укртрансбезпекою. Фото з її сторінки у Facebook 

Журналістка просила суд визнати відмову протиправною і зобов’язати Укртрансбезпеку відповісти на запит. У її позові зазначено, що орган не надав у відповідь на запит інформації, яка становить суспільний інтерес. Також журналістка стверджувала, що її цікавить виключно прізвище, ім’я та по батькові осіб, а не інші, більш специфічні дані, які дали б змогу їх ідентифікувати. 

Натомість Укртрансбезпека надавати документи на запит не захотіла і доводила в суді, що вони містять персональні дані водіїв, а тому є інформацією з обмеженим доступом. Крім того, як повідомило відомство, значна частина інформації, яку просила журналістка, входить до досудового розслідування і через це ця інформація не може бути розголошена. 

Втім, переконати суд Укртрансбезпеці так і не вдалося. У своєму рішенні від 3 червня 2024 року Рівненський окружний адмінсуд зазначає: “Інформація про осіб, які перетнули кордон України на підставі дозволу на виїзд і своєчасно не повернулись, є для суспільства дуже чутливою та на фоні запровадження в країні воєнного стану, може свідчити про зловживання як певними громадянами, так і організаціями правом на отримання дозволу для виїзду за кордон в умовах воєнного стану”. 

Тож суд погодився, що інформація про потенційних порушників, яку запитувала журналістка, має значний суспільний інтерес, повністю задовольнив позов і стягнув з Укртрансбезпеки судовий збір. 

В Укртрансбезпеки з дня ухвалення рішення, 3 червня, є 30 днів, щоб звернутися до апеляційного суду. В іншому разі відомство повинне виконати рішення Рівненського окружного адмінсуду і надати журналістам інформацію, яку вони просили. 

Станом на 20 червня (день написання блогу. – Ред.) Укртрансбезпека ще не надала відповідь на запит журналістки.

Чи стало краще з доступом за два роки? 

Насамкінець ми запитали в журналістів “Четвертої влади”, які мають чималий досвід оскаржування відмов, як змінився стан з доступом до інформації з 2022 року. 

На думку аналітикині видання Мирослави Примак, на її запити розпорядники зараз реагують краще. Вона вважає, що ситуація змінилася через те, що “Четверта влада” постійно писала про випадки перешкоджань. 

“Навіть Департамент благоустрою та інфраструктури Рівнеради надав відповідь на моє прохання раніше за п'ять робочих днів. Цього року взагалі не писала омбудсмену. Минулого року це було правило. Думаю, наші тогорічні матеріали про ненадання відповідей допомогли. А от з коментарями для матеріалів ситуація жахлива”, – каже Мирослава Примак. 

Журналістка “Четвертої влади” Валентина Панюк каже, що на її запити відповідають по-різному. “Одні дають неповну відповідь: вчора виконавець відповіді щодо зарплат керівників аеропорту за 2023 рік сказав мені, що нам “скучно живеться”, якщо в нас є час на ці запити, й що не збирається здавати своїх людей і що зустрінемось у суді. Після скарги уповноваженому з прав людини (після відмови надати інформацію) головна бухгалтерка Рівнеоблводоканалу просить телефонувати їй особисто, якщо є питання щодо їхньої роботи. Є адекватні керівники, які все дають і навіть більше, а є ті, з яких інформацію треба вибивати”, – розповідає Валентина Панюк. 

Журналістка “Четвертої влади” Ольга Підгородецька розповідає, що в неї немає особливих проблем із запитами до департаментів, управлінь та комунальних закладів. “Хоча раніше можна було більше отримати інформації телефоном без офіційних запитів. Нині всі йдуть на контакт тільки через інформаційні запити. […] Є окремі випадки, коли не надавали повну інформацію. У мене за цей рік такий випадок один. Це Клеванська громада. Після нашої скарги їм допоміг надати вичерпну відповідь уповноважений з прав людини”, – каже Ольга Підгородецька. 

Отже, у порівнянні з 2022 роком можемо фіксувати позитивну тенденцію з доступом до публічної інформації. Мабуть, численні скарги на уповноваженому, суди й резонанс, спричинений публікаціями, зробили свою справу. Сподіваємось, що надалі навчені досвідом попередників розпорядники в тилових регіонах позбудуться “зручних” відмовок і почнуть відповідальніше ставитися до запитів медійників і громадян. 

Ганна Калаур, регіональна представниця ІМІ в Рівненській області