Медійні підсумки запорізького року: війна, окупація, спротив

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну зіштовхнули запорізьких медійників з викликами, які ще ніколи не поставали перед регіональними ЗМІ.  Окупація більшої частини Запорізької області, насилля над журналістами з боку російських військових, гоніння і закриття редакцій, вимкнення українського мовлення, релокації, навала фейків і маніпуляцій з боку самопроголошеної влади і окупантів, погрози незалежним редакціям, полон, загибель запорізьких журналістів на фронті — все це стало реальністю з лютого 2022 року. Але регіональна журналістика тримає стрій і не планує здаватися.

Окупація року

Повномасштабне вторгнення росії в Україну дуже вдарило по Запорізькій області — більшість території була окупована російськими військами буквально в перші тижні війни. Під удар потрапили Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Токмак, Пологи, Василівка і, разом з усім населенням, регіональні медіа і їхні співробітники. Перше, що почали робити окупанти на тимчасово захоплених територіях, — це вимикати українське мовлення. Майже одразу було заблоковано мовлення в Мелітополі і Бердянську: 28 лютого окупанти захопили телевежу в Мелітополі, а згодом почали трансляцію російських телеканалів у Мелітополі. Те ж саме відбулося і в Бердянську. А потім і на інших тимчасово окупованих територіях. Окупанти не тільки вимикали мовлення. Вони переслідували журналістів і захоплювали редакції. Починали вони з “розмов” з редакціями, коли заходили озброєні, аби дізнатися “настрої”. Завершувалося це все призупиненням роботи редакцій, а потім і її захопленням. 

На початку березня таким чином вони захопили в Бердянську будівлю місцевого  медіахолдингу “ПРО100”. Тоді до приміщення редакції зайшла певна кількість озброєних людей, щоб поговорити з редакторами та журналістами й “роз’яснити свою позицію”, зокрема чому вони перебувають в місті і які у них завдання. Після цього, за рішенням власників,  редакція закрилися, всіх співробітників звільнили.

Затримували журналістів і в мелітопольському медіахолдингу “МВ+”. Так, 21 березня в Мелітополі представники самопроголошеної окупаційної влади викрали кількох працівників редакції «Мелітопольські відомості» (МВ). Днем пізніше стало відомо, що до батьків власної кореспондентки редакції «Индустриальное Запорожье» в Мелітополі Катерини Даниліної-Левочко того ж дня о 4-й ранку приходили російські окупанти. Намагалися шантажувати через тиск на батька і директорку «Головна газета Мелітополя», сайту «РІА-Мелітополь» Світлану Залізецьку. Окупанти приїхали до будинку, але там перебували тільки батьки-пенсіонери. Вони перевернули все в помешканні і забрали батька журналістки в невідомому напрямку. Повернули його тільки через кілька днів.

В Токмаку наприкінці березня російські окупанти прийшли додому до редактора районної газети «Наше місто – Токмак»  Віталія Голода. Редактор на той момент уже перебував поза містом, тож, за його словами, вони виламали двері, перерили речі та документи й викрали системник комп’ютера.

В Енергодарі після окупації міста місцеве телебачення також було змушене припинити мовлення. «З окупантами не співпрацюємо!» – написала редакція на своїй сторінці 13 березня. Припинили вихід і місцеві газети. Як, власне, трапилося на всій окупованій території області. В Енергодарі відімкнули інтернет-провайдерів. Іх приміщення з обладнанням, як і  редакцій на окупованих територіях, “націоналізували”.

В березні запорізька журналістка Ірина Дубченко потрапила до  полону. Її затримали в окупованій Розівці Запорізької області після того, як на неї донесли російським окупантам. За словами Ірини, вона доглядала свою паралізовану бабусю, а пізніше переховувала в себе пораненого українського військового. В результаті, вона провела два тижні в полоні без інформації щодо свого майбутнього. Її майже не викликали на допити, тримали в камері в селищі Нікольське, яке розташоване на окупованій частині Донецької області. На єдиному допиті запитували, де зброя, хто проти “Л/ДНР” та чи є в Розівці партизани. Ірину посадили в камеру, в якій перебувало 16 чоловіків. Після цього туди доставили ще двох чоловіків, один з них був поранений. 

Вона провела в підвалі два тижні. За її словами, іноді військові розважалися: виводили когось у коридор і зверху випускали черги з автоматів. Журналістку називали виключно “айдарівкою”, говорили, що внесли до бази даних у розділ “особливо тяжкі злочини”, зокрема “сприяння тероризму”. Військові не знали, що вона журналістка, а вона намагалася не виказувати цього жодним чином. Російські окупанти затримали Ірину Дубченко 28 березня. Її звільнили 11 квітня.

Пропаганда року

З момента часткової окупації Запорізької області зокрема, особливу увагу пропагандисти приділяють розвитку альтернативної реальності через тотальне блокування українського мовлення, ретрансляцію пропагандистських російських телеканалів та розвиток своїх, пропагандистських медіа. На території Запорізької області цим займається медіахолдинг “ЗаМедіа”. Його очолює людина власника ПВК “Вагнер” Пригожина, який також формує свою альтернативну реальність у вигляді приватної армії з російських ув’язнених. Наразі в структуру медіахолдингу “ЗаМедіа” входить пропагандистське телебачення “ЗаTV”, пропагандистське радіо “За!Радіо” і газета “Запорожский вестник”. 

Власне, новий пропагандистський телеканал “ЗаTV” в окупованому Мелітополі Запорізької області розпочав роботу з 1 серпня. Студію нового телеканалу відкрили формально окремо від ТРК “Мелітополь” (TVM) і “МТВ Плюс”, хоча ТОВ “Телерадіокомпанія МТВ-ПЛЮС” належить саме колаборанту, самопроголошеному голові Запорізької області Євгену Балицькому.

Офіційно “медіахолдингом “ЗаМедіа” керує мешканець Санкт-Петербургу Вадим Кучер. Ще в серпні в інтерв’ю “Московський Комсомолець. Санкт-Петербург” він повідомив, що в складі телеканалу також працюють інші росіяни. Зокрема, директором телекомпанії “ЗаTV” став Вадим Іванов, російський пропагандист, який працював на ВДТРК. Зараз директоркою ЗаTV є Юлія Шамаль. Вона, серед іншого, займалася “Нравствєнним ТБ”, а ще є авторкою документальних фільмів “Вся правда про Вангу», «Хто править світом», «Усама бен Ладен. Таємний агент номер Один»

Взагалі більшість “журналістів” цих медіа — росіяни-пропагандисти. Але погодились на співпрацю з окупантами і кілька місцевих журналістів. Наприклад, ексведуча ТБ “Бердянськ” Юлія Ваченкова з кінця червня знімає пропагандистські сюжети, які розміщуються в телеграм-каналі окупаційної влади міста. На співпрацю з окупантами погодилися ще кілька медійників.

Також на окупованих територіях системно розповсюджують “Комсомольскую правду”, зокрема, “Спецвипуск.Запорожская область”. Газета — стовідсоткова пропагандистська листівка. Головна ідея видання — прославлення всього, що пов’язано з Росією, і обесцінення/паплюження всього, що пов’язано з Україною. Робиться це неагресивно. Так, між іншим, вживаються наративи про “київський режим”, “покинутих жителів”,  роки “розрухи”, “бездіяльності” тощо. І ще тут зовсім, жодного слова, немає про повномасштабну війну Росії проти України. Максимум, про що йдеться, так це про “освобождьонние” території і “вимушених переселенців”. Газета ніби конструює альтернативну реальність, повністю вирвану з контекста. Заголовки і тексти “КП. Запорізька область” — в стилі газет радянського союзу.  І в кожному випуску — Путін. Багато Путіна. Це, дійсно, боляче читати.

Окрема тема — мережа телеграм-каналів, які запрацювали одразу з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну і після тимчасової окупації. Зазвичай, на кожне місто чи селище приходиться так звані “офіційні телеграм-канали” самопроголошеної влади і кілька неофіційних каналів. Головний їхній  контент – дискредитація української влади, армії, загалом усього українського, відбілювання дій російських загарбників і формування позитивного іміджу “спасітельніци росії”. За даними роботи проєкту “Перевірено.Запоріжжя”, в топі найбільших маніпуляторів і фейкометів знаходяться телеграм-канали колаборанта Володимира Рогова і самопроголошеного керівника Запорізької області, колаборанта Євгена Балицького. За даними фактчекерів, кількість маніпуляцій і фейків у їхніх каналах іноді дорівнювала 100% дописів.

Погрози року

З початку війни медіа на неокупованій території Запоріжжя, зокрема, обласного центра,  стикнулися з навалою погроз з рф, зокрема, від маловідомої групи хакерів. Найбільше погроз отримали дві запорізькі редакції — 061.ua і inform.zp.ua. Найбільше їх припало на перші місяці війни. Листи містили погрози про покарання, суди, сибірські табори, заклики припинити працювати на “нацистів”, “Зеленського”, “фашистів”. Згадували навіть армію Власова. “Ви всі знаходитеся на олівці у російських правоохоронців як співучасники злочинів так званої української влади проти мирних громадян. З приходом російської армії до ваших міст вам доведеться відповідати перед судом за всі свої правопорушення”, “Справа порушена за статтею “Екстремізм”. Усі ваші контактні та персональні дані передані російським правоохоронцям. Після того, як армія росії займе населенні пункти, в яких ви живете і працюєте, вас чекають допити з тортурами і тюремні терміни”, — писали невідомі особи журналістам. Десь в травні навала листів зупинилася. Наразі по факту погроз запорізьким регіональним медіа порушена кримінальна справа за статтею “Порушення правил і звичаїв війни”.

Втрати року

Цього року Запоріжжя втрачало і ЗМІ, і журналістів. Так, в березні стало відомо про загибель запорізького журналіста Олега Якуніна. Редактор сайта misto.zp.ua загинув на полі бою 18 березня 2022 року. В червні президент Володимир Зеленський вручив державну нагороду за вагомий внесок у розвиток журналістики, високий професіоналізм та сумлінну працю його дружині Олені Якуніній. 

У вересні стало відомо про те, що зник безвісти запорізький журналіст-розслідувач Олег Шемчук. Олег воював у лавах Збройних сил України.  Він зник 15 вересня під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута Донецької області.

Запоріжжя втратило і медіа. Крім тих, які були змушені закритися на тимчасово окупованих територіях, припинив роботу  і запорізький телеканал “ТВ-5”, який належав “Запоріжсталі”, власником якої був Рінат Ахметов. Спочатку канал припинив виробництво власного продукту і транслював загальнонаціональний марафон. А потім припинив роботу, анулювавши ліцензі. За інформацією ІМІ, це стало наслідком рішення власника інвестиційної компанії SCM Ріната Ахметова. У липні він заявив, що компанія виходить з медійного бізнесу та припиняє діяльність онлайн-медіа Медіа Групи Україна, а Медіа Група Україна відмовиться на користь держави від усіх ефірних і супутникових телевізійних ліцензій каналів і від ліцензій друкованих медіа в Україні. Причиною Ахметов назвав набрання чинності закону про олігархів і неможливість на ринкових умовах продати бізнес за шість місяців, які дає закон.

Крім втрати ТВ-5, Запоріжжя втратило і всі друковані медіа. Через війну типографії перестали працювати, зокрема, одна з них розташовувалася в Мелітополі. В Запоріжжі також наразі неможливо друкувати газети. 

Перешкоджання року

Цього року запорізькі журналісти  стикалися з перешкоджанням в роботі і погрозами не тільки від колаборантів і окупантів. Так, в квітні фотокореспондетка 061.ua повідомила про погрози, які отримала після свого допису у фейсбуці про спробу псевдожурналістів нині покійного колаборанта Кирила Стремоусова потрапити на зустріч волонтерів з місцевою владою щодо питань про прозорість схем отримання і доставлення гуманітарної допомоги в область. За словами Катерини, допис про цю зустріч вона написала 5 квітня, після чого їй почали погрожувати оприлюдненням її персональних даних. Вона звернулася з усіма матеріалами до поліції, а їх передали до СБУ. Правда, сказати, що вони зробили хоч щось у справі, не вийде. Журналістці зателефонували тільки раз, уточнили, чи не погрожують їй ще, дізналися, що вона закрила інстаграм, де це відбувалося і, власне, все.

Системною проблемою війни стала комунікація з обласною і міською владою. Війна загострила проблему дотримання закону про доступ до публічної інформації, а також “народила” серед чиновників кілька телеграмних зірок, які зовсім не хочуть комунікувати з медіа напряму. При цьому, не рятують навіть спільні з журналістами чати. Наприклад, в журнчаті з головою Запорізької ОВА Олександром Старухом, зазвичай, більше скандалів і невдоволення журналістів через відсутність важливої і актуальної інформації по ситуації в області і місті, а також дуже дивної, на межі з хамством, манери спілкування з медійниками очільника області.

Також журналісти весь цей рік стикалися з перманентними відмовками чиновників у наданні відповідей на журналістські запити. Відстрочка будь-якого запиту на невизначений час (до кінця війни) — це палочка-виручалочка обласних посадовців. Нею вони користувалися дуже і дуже часто. Особливо, коли мова йшла про дуже неприємні для них теми, зокрема, підозри в розкраданні гуманітарної допомоги.

Найостанніша криза — це створення серйозних проблем на блокпостах. Журналістів з акредитацією просто перестали пускати будь-куди і проблему можна було вирішити тільки через особисті зв’язки. Втім, тиск на воєнну адміністрацію з боку журналістів ніби мав результат: наразі представники адміністрації намагаються координувати цей процес, аби полегшити доступ журналістів до місць влучань і обстрілів російських окупантів.

Перемоги року

Мабуть, головною перемогою цього медійного року є те, що більшість редакцій на неокупованій території продовжили роботу. 

Також у серпні фотокореспондент Укрінформу в Запорізькій області Дмитро Смольєнко отримав від президента Володимира Зеленський орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Також серед нагороджених були телеоператор державного підприємства «Національні інформаційні системи» із Запоріжжя Ігор Воробєй, журналістка Інна Гогой, редакторка сайту «РІА-Мелітополь» Світлана Залізецька.

До речі, саме відео про маріупольських біженців Дмитра Смольєнка потрапило до кліпу групи Pink Floyd “Hey Hey Rise Up”, який вони записали з лідером гурту “Бумбокс” Андрієм Хливнюком на підтримку України.

А ще в Запоріжжі, нарешті, в допомогу регіональним і релокованим журналістам відкрилася “Медіабаза”. Відтепер журналісти і журналістки місцевих і реколоканих медіа зможуть працювати на “Медіабазі” навіть під час відключень електроенергії. Там є 10 робочих місць, кімната для записів, ноутбуки для роботи, зарядна станція і Starlink. Вже скоро в офісі з’явиться і генератор. А ще журналісти зможуть брати в користування бронежилети, аптечки, павербанки і навіть спальні мішки.

Наталія Виговська, регіональна представниця ІМІ в Запорізькій області