Як повномасштабна війна змінила полтавський медіаландшафт

Війна навчила полтавських журналістів двох речей: не нехтувати цифровою безпекою і шукати кошти для підтримки своїх видань. Втрата рекламодавців, численні DDoS-атаки, листи з погрозами, закриття редакцій, блекаути й робота в умовах відімкнення світла – це лише невелика частина викликів, з якими зіткнулися полтавські редакції з початку повномасштабної війни. На чотирнадцятому місяці війни редакції в Полтаві та області потроху повертаються до медіажиття, яким воно було до 24 лютого 2022 року, але вже ніколи не будуть такими, як раніше. 

За даними Барометру свободи слова, який веде Інститут масової інформації, з лютого минулого року на Полтавщині сталося 23 порушення свободи слова, а область загалом – друга після Київської в списку топ-5 регіонів, де найчастіше траплялися порушення свободи слова. 

Війна змусила редакції турбуватися про кібербезпеку

Буквально на другий день повномасштабної війни полтавські медіа, які відразу активно висвітлювали наступ росіян, зіткнулися з DDoS-атаками. Це стало викликом номер один перед медіа тоді. Першим новинним сайтом, який повідомив про DDoS-атаку, стала “Полтавська хвиля”. Редакція тоді миттю відреагувала та тимчасово переформатувала роботу й вела інформування на своїх сторінках у соціальних мережах та в Telegram. 

До "Полтавської хвилі" в росіян “особлива” увага. На другий рік повномасштабного вторгнення це медіа залишається одним з перших, що зазнає кібератак, впливу ботів, які намагаються блокувати сайт та сторінки в соціальних мережах через статті про злочини росіян. Наприклад, нещодавно "Полтавська хвиля" повідомила, що Facebook заблокував їхній рекламний акаунт. 

Роскомнагляд навіть намагався диктувати українському регіональному виданню, як працювати, і вимагав від "Полтавської хвилі" видалити новину про рецепт "коктейлю Молотова". Потім видання отримало листа від Роскомнагляду про обмеження доступу до ресурсу на території росії. У відповідь редакція надіслала картинку, в якій вимоги РФ послали за курсом російського корабля. Згодом такого ж листа отримав сайт 0532.ua. Відповідь цього медіа також була очевидною. 

Подібні кіберпроблеми мали сайти "Зміст", "Полтавщина". Далі полтавські журналісти почали отримувати листи з гугл-формою нібито від державного сектору – стартувала інформаційна атака на журналістів та українців загалом. Це сталося 25 лютого 2022 року, тоді Служба безпеки України закликала громадян не вірити фейкам, які поширюють у Telegram та інших месенджерах від імені СБУ про нібито "проходження перевірки", та не відкривати посилання. На електронні адреси громадян надходили листи з прикріпленими файлами невизначеного характеру.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки пізніше повідомив, що проти українців почалася фішингова атака. Ще сайти отримували минулого року листи з погрозами, як-от ОКІА "Новини Полтавщини" отримало на редакційну пошту таке послання, але російською: "Усі співробітники українських ЗМІ та сайтів, які тиражують фейки й брехню на тему дій російських збройних сил на території України та покривають бандерівців, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності найближчим часом. Ніхто не залишиться без покарання". 

У березні минулого року низка сайтів українських центральних та регіональних медіа зазнали втручання в роботу: на головних сторінках було розміщено російський прапор та георгіївську стрічку. Також на картинці було видно літери Z та V, якими маркується військова техніка збройних сил російської федерації, що беруть участь у вторгненні в Україну. Серед полтавських сайтів такої кібератаки зазнали "Кременчуцький Телеграф", ОКІА "Новини Полтавщини", а також сайт 0532.ua. Через скарги російських ботів YouTube кілька разів блокував акаунт полтавського телеканалу PTV UA, і, як повідомили полтавській представниці ІМІ на телеканалі, така проблема виникає періодично досі, але вдається швидко її розв'язати. 

У перші місяці повномасштабної війни відбувався сплеск дезінформації. Одним з інструментів впливу були анонімні Telegram-канали. Їхня небезпека полягала не лише в тому, що анонімні повідомлення сіяли паніку серед населення, а й у загрозі для роботи в Україні іноземних журналістів. У березні минулого року в Полтаві сталася ситуація, яка ледь не призвела до міжнародного медіаскандалу. У місцевих пабліках соцмереж з'явилось анонімне повідомлення про "розшук" двох журналістів австрійського мовника ORF, яких назвали диверсантами. У пабліках опублікували їхні прескарти, отримані від Збройних сил України, Міноборони. Невідомий користувач з ніком Gggg вказував, що чоловіків, які пересуваються на авто "Део Нубіра", бачили на околиці Полтави в Яківцях. Цей анонімний допис поширив депутат Полтавської районної ради Євген Янкевич, зазначивши, що інформація надійшла від "надійного джерела". У своєму дописі він закликав "повідомити куди треба", щоб "перевірити цих діячів". Пізніше він видалив допис. Проте інформація про журналістів розійшлася сотнею поширень у фейсбуці. Полтавська поліція вчасно перевірила ситуацію, і питання вирішилося. 

Всі ці історії з кібератаками, листами з погрозами, анонімними повідомленнями про нібито диверсантів навчили полтавських журналістів золотого правила: попри те що Полтавщину вважають тиловим гуманітарним регіоном, не варто нехтувати інформаційною безпекою. Інакше можна не лише зазнати репутаційних втрат, як це сталося з деякими лідерами думок у Полтаві. Постійні DDoS-атаки змусили редакції змінити підхід до адміністрування своїх сайтів та посилити цифрову безпеку, навчилися швидко знищувати дані, коли це необхідно. Зокрема, Інститут масової інформації допомагав знайти регіональним медійникам фахівців, які працювали над безпекою медій, консультували тощо захисту сайтів, сторінок у соціальних мережах від кібератак, зламів. 

Оскільки Полтавщина – тилова область, редакції не покидали територію регіону. Щонайменше п'ятеро журналістів та журналісток з початку повномасштабної війни змінили місце проживання, дехто переїхав за кордон. Одна журналістка релокувалася в Полтаву із Сєвєродонецька, куди 2014 року переїхала з Луганська. 

Як журналісти працювали під час блекаутів

Перші тижні повномасштабної війни дали зрозуміти журналістам, що формат їхньої роботи незворотно змінюється. Частина полтавських редакцій відмовилася від оренди офісів: хтось через брак фінансування на це, хтось – вважаючи за доцільніше економити на приміщенні. Змінився підхід до опублікування новин. Якщо до лютого 2022 року сайти продукували в середньому по 20 новин на день (деякі й більше), то з 24 лютого ситуація змінилася. Тоді сайти масово перейшли в Telegram, де є можливість постити новини миттєво, а також максимально оперативно перепощувати офіційні повідомлення влади. Важливі повідомлення про ситуацію в регіоні в Telegram місцева влада публікувала куди оперативніше, ніж на своїх офіційних сайтах. До того ж був період, коли офіційні сайти не оновлювали з технічних причин або з безпекових. Це допомогло медіям залучити більше нової аудиторії, кількість підписників на їхніх Telegram-каналах значно зросла. 

У медійних групах редакції, які мають власні приміщення, запрошували працювати колег до себе. Виникла потреба в павербанках, старлінках для безперешкодної роботи в мережі Інтернет, у бронежилетах та касках, засобах індивідуального зв'язку. Інститут масової інформації був першим, хто залучив таку необхідну допомогу для журналістів.

Війна навчила журналістів працювати без зв'язку та світла, без перебільшень. Журналісти влаштовували чергування, щоб поставити новину щойно з'явиться можливість зайти в адмінку сайту. Розробляли редакційні протоколи та домовлялися, як діятимуть під час тих чи інших кризових ситуацій. 

З листопада минулого року в Полтаві офіційно працює Медіабаза ІМІ – журналістський хаб, куди медійники можуть прийти попрацювати, отримати в безкоштовну оренду обладнання (павербанк, бронежилет, каску, аптечку тощо), скористатися послугою інтернету, також проводяться навчальні тренінгові програми, зустрічі для обміну досвідом. Загалом у Полтаві Медіабаза працює з першого тижня повномасштабного вторгнення. Це підвальне приміщення, яке журналісти використовували для того, щоб безпечно працювати. Адже під час перших повітряних тривог була паніка, медійники не розуміли, чим вони закінчаться, як діяти. Приміщення Медіабази стало не лише місцем, де журналісти збиралися, працювали, звозили туди перші бронежилети, перші павербанки. А збиралися для того, щоб просто побути разом, поговорити, обмінювалися думками, переживаннями, ділилися справами своїх редакцій. 

Траплялося, що в перші місяці війни так само зникав інтернет, світло, але спільно знаходили можливості відновити ресурси продовжувати висвітлювати повномасштабне вторгнення росіян в Україну. 

Полтавська представниця ІМІ постійно на зв'язку з місцевими медійниками, й за підсумками спілкування можна зробити кілька важливих загальних тез про виживання медій під час воєнного стану: 

– Важливо мати підтримку колег з інших регіонів та підтримувати колег. Досвід, прихисток, моральна та матеріальна підтримка – важливі.

– Головна проблема – брак фінансів. Суспільство не готове до справжнього суспільного медіа. Отже, локальним медіям залишається сподіватися на інвестиційну підтримку від зацікавлених у розвиткові незалежних і демократичних ЗМІ.

– Потрібна стратегія виживання редакцій – матеріального і фізичного. 

Ситуація з фінансами

Фінанси – основна потреба регіональних медій під час повномасштабної війни. Левову частку своїх витрат редакції покривали за допомогою рекламодавців, які на той момент пішли з медіаринку взагалі. Рекламне затишшя призвело до того, що онлайн-видання навчилися шукати грантові можливості для фінансової підтримки, писати грантові заявки та вигравати фінансову підтримку для діяльності своїх редакцій. Відсутність фінансування – це та проблема, з якою так чи інакше  зіткнулись абсолютно всі полтавські редакції. 

У Полтаві та області немає й не було окупації. Однак відсутність коштів на банальне утримання колективу (заробітні плати), оплату хостингу, інтернету, закупівлю обладнання тощо змушувала редакторів шукати нові можливості, втілювати нові плани. Все це стало локомотивом до змін, адже, щоб зацікавити грантодавців, медіа шукали нові формати роботи. 

Леся Лазоренко, головна редакторка "Кременчуцького телеграфа", розповідала, як складно було в березні минулого року: "З березня рекламодавці зняли всю рекламу. Ми втратили 100%  реклами, а як наслідок – і 100 % доходів від реклами, що покривали витрати підприємства. Зарплату за лютий та березень виплатили з грошей, отриманих за передплату друкованих видань. Оперативно подали заявки  на грантові програми, це дозволило виплатити працівникам зарплату за квітень". Зараз, рік потому, редакторка ділиться, що завдяки різним грантовим програмам, зокрема підтримці ІМІ та інших організацій, вдалося втримати колектив, налагодити роботу редакції, друк газети, збільшити кількість публікацій, отже залучити читацьку аудиторію та, як наслідок, рекламодавців. 

Оцінюючи пів року повномасштабної війни, Богдан Звягольський, директор телеканалу PTV UA, говорив, що на той момент у них "повністю вмер комерційний відділ, і зараз дуже важко з рекламою чи будь-якими іншими видами заробітку" і що "до війни комерційний відділ покривав 25%, решту – інвестори". Яка ситуація зараз? Як і більша частина полтавських ЗМІ, телеканал активно шукає нові формати роботи, щоб залучити грантові кошти. З перших днів повномасштабної війни телеканал почав власний телемарафон, і ведучі виходять у прямий ефір щодня кілька разів на день. Який це має вигляд: канал коментує всеукраїнські події, “врізаючи” в ефір найважливіші місцеві, полтавські, новини. Крім того, кількість підписників на ютубі телеканалу збільшилася в декілька разів. 

Полтавські редакції не лише зуміли зберегти свої видання від закриття, а й знайти ресурси відкривати нові. Так, видання "Полтавська хвиля" запустило всеукраїнський сайт "Сіль Медіа". 

У Полтаві та області жоден сайт не припинив оновлюватися. Натомість журналісти почали ставитися прискіпливо та вибірково до місцевих подій, які висвітлюють. Це пов'язане з економією часу, людських ресурсів. Отже, це подекуди призводить до збільшення кількості паркетних новин – передруківок інформації із сайтів місцевої влади, їхніх офіційних сторінок у соціальних мережах, розміщення пресрелізів. Переважно інформацію ЗМІ беруть із сайтів Полтавської ОВА, облради, міськради; з Telegram-каналів Дмитра Луніна, начальника Полтавської ОВА; Олександра Біленького, голови Полтавської облради, та офіційного Telegram-каналу міської ради. 

Цікава тенденція: через війну кількість джинси на полтавських сайтах зменшилася. Це видно неозброєним оком, якщо проаналізувати контент. 

Що відбулося з друкованими виданнями

У перші тижні повномасштабної війни в Полтаві виникали проблеми з друком газети "Полтавська думка" – не вийшли два номери через те, що тоді не працювала Укрпошта. Згодом ситуація налагодилася, головний редактор Ярослав Журавель знайшов можливості підтримувати роботу друкованого видання в умовах війни. Більше часу знадобилося, щоб налагодити роботу в умовах широкомасштабної війни друкованим виданням "Кременчуцька газета" та "Кременчуцький ТелеграфЪ". До війни газети друкувалися в Харкові, який постійно був (і залишається, на жаль) під обстрілами. Тоді виникла ще одна проблема – брак паперу для друкування. Газетам з Полтавщини вдалося розв'язати питання завдяки підтримці Асоціації незалежних регіональних видавців України. Зараз усі три виходять без перебоїв, а також працюють сайти.

За 14 місяців повномасштабної війни на Полтавщині закрилися дві газети. Одна з них припинила виходити друком заплановано, війна пришвидшила рішення. 

У листопаді на Полтавщині закрилася друкована газета "Козельщинські вісті". Редакція працювала в смт Козельщина. Видання засноване в 1930 році, виходило з трохи більш ніж тисячним накладом. Головна редакторка газети Надія Литвин причиною закриття назвала відсутність фінансування та  неможливість витримати напругу "конкуренції з його величністю інтернетом і сучасними гаджетами".

Редакторка газети "Гадяцький вісник" (м. Гадяч, Полтавщина) Надія Страшко ухвалила рішення, що з 24 лютого газета в друці не виходитиме – працюватиме лише сайт. У червні вийшов останній номер "Гадяцького вісника". Газета не закрилася, як планувалося, а має нових власників, проте в друці не виходить.

Дві районні газети, але, як бачимо, дві різних менеджерських адаптації до реалій, у яких зараз доводиться зараз працювати редакціям. Районним газетам, які ще зараз намагаються виживати, вкрай важко знайти фінансування.

Спілкуючись із редакторами районних газет, полтавська представниця ІМІ виокремила чотири причини, які блокують розвиток районних видань: 

Лінь. Колективи районних газет здебільшого усталені мало не десятиліттями, і не всі готові до нових викликів часу. 

Відсутність коштів і передплати. Немає грошей на друк – немає газети. Немає передплати – немає грошей на друк. Замкнуте коло. До того ж в Україні, яка навіть в умовах воєнного стану продовжує тримати орієнтир на цифровізацію та електронний документообіг, культури друкованих періодичних видань як такої немає. 

Компліментарні матеріали. Це можна назвати хворобою районок, яка блокує залучення нової аудиторії, відповідно, зростання. Зазвичай тексти районних газет рясно прикрашені компліментами тим, про кого публікують матеріал.

Відсутність кризових програм підтримки паперових видань. У редакціях районних газет розуміють, що війна принесла нові виклики, до яких потрібно якось пристосовуватися. І шукають фінансування як уміють. Переважно знайти фінансову підтримку легше онлайн-виданням. Друкувати газету зараз, коли папір коштує дорого, подекуди є дефіцитом, а типографії закриваються, – розкіш.

Війна війною, а відсутність нормальної комунікації – за розкладом

Налагодити задовільну комунікацію з міською владою полтавським журналістам не вдається роками. Трапляються періоди, коли до прохань та рекомендацій місцевих ЗМІ дослухаються, але вони тривають не довго. Конфлікти між міською владою (в особі управління пресслужби міськради, зокрема) у медійників тривали роками, поки в кріслі міського голови Полтави сидів Олександр Мамай. Утім, його відсутність ситуації на краще не змінила. 

Краплею, яка переповнила чашу журналістського терпіння, стала ситуація в липні минулого року. Тоді група журналістів пройшла в міську раду висвітлювати зустріч влади й полтавців, які виступали проти забудовників. Медійників на зустріч не пропустила охорона міськради, мотивуючи це тим, що не було наказу пускати. Медійники організувалися, зібрали колективні підписи з вимогою провести круглий стіл з міською владою для обговорення незадовільної комунікації та знаходження шляхів розв'язання проблеми.

Лист зі скаргами на бюрократичні відписки замість відповідей на інформаційні запити; неможливість отримати необхідні коментарі оперативно; відсутність живого спілкування з посадовцями міськради, брифінгів; запізнілі анонси заходів або взагалі їхню відсутність; неналежне виконання посадових обов'язків та ігнорування законів "Про пресу", "Про інформацію", "Про телебачення та радіомовлення", "Про інформаційні агентства" з боку керівниці пресслужби Полтавської міської ради Аліни Рябоконь отримали всі депутатські фракції та секретар Полтавської міськради Андрій Карпов, до посадових обов'язків якого входить керування роботою управління пресслужби. Скаргу журналістів про перешкоджання міська влада проігнорувала. Представниця ІМІ просила Карпова організувати зустріч, він спочатку погодився, просив надіслати офіційного листа. На цьому комунікація журналістів із секретарем міськради закінчилася. 

Після звільнення Мамая з посади за звинуваченнями в зловживанні службовим становищем слідом звільнилась і керівниця пресслужби міськради Аліна Рябоконь. Поки що нового керівника на посаду не призначили. Але й суттєвих змін у комунікації немає. 

Навіть більше, засідання сесії міської ради стали місцем, де депутати й посадовці дозволяють собі відкрито погрожувати журналістам. Журналістка інтернет-видання "Полтавська хвиля" Анастасія Мацько заявила, що їй погрожували під час сесії міської ради 29 березня депутат районної ради Сергій Бойко та керівник інспекції з благоустрою Максим Малько. Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 2 статті 171 ("Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю") Кримінального кодексу України. Пізніше адвокат журналістки Мацько Дмитро Семеха попросив поліцію перекваліфікувати кримінальне провадження з перешкоджання на погрози. Тож тепер справу розглядають як "Погроза або насильство щодо журналіста" (стаття 345-1 ККУ).

Зараз журналісти працюють над тим, щоб підготувати й подати колективний позов до суду і в такий спосіб вимагати від пресслужби Полтавської міської ради виконувати належним чином свої посадові обов'язки, оплату яких отримують за кошт бюджету громади. 

Проте одна судова справа, пов'язана з комунікацією міської влади та журналістів, все-таки є. Головна редакторка полтавського інтернет-видання "Коло" Тетяна Цирульник зазнала кіберцькування після того, як написала новину про секретаря Полтавської міської ради Андрія Карпова. У новині від 26 жовтня 2022 року під заголовком "Це плата за 8 років Вата Шоу: Андрій Карпов, секретар міської ради Полтави збирає собі на операцію" йшлося з посиланням на телеграм-канал посадовця про його лікування та збір коштів. Цю новину Карпов розмістив на своїх сторінках у соціальних мережах, зробивши скриншоти із сайту "Коло". Посадовець звинуватив журналістку в перекручуванні інформації, заявив, що та начебто написала новину із заголовком "Карпов збирає гроші на операцію по збільшенню / зменшенню чл*на".

Після цього прихильники Карпова почали принижувати та ображати журналістку в коментарях під його дописом у Facebook. Цирульник хотіла вирішити конфлікт мирним шляхом: зверталася до партії "ЄС" із проханням вплинути на свого однопартійця, до Комісії з етики в міській раді Полтави, писала Андрію Карпову листа. Але це не допомогло, як вона вважає, тому подала позов проти секретаря Полтавської міської ради Андрія Карпова. Попередньо завдану моральну шкоду журналістка оцінила в 100 тисяч гривень. А місцеві колеги озвучили декларацію підтримати Цирульник присутністю на суді та інформуванням про те, як розвиватимуться події. 

Гуртом і на владу вливати легше

Повномасштабна війна, яка принесла за собою численні виклики та перешкоджання з боку місцевої влади, зміцнила й згуртувала полтавські ЗМІ. Відчутно, що зникає відчуття постійної конкуренції та боротьби за звання "кращого медіа регіону". Зараз полтавські журналісти демонструють, що на Полтавщині є медіаконсолідація, а в кожної редакції – самоповага та розуміння потреби допомогти одне одному задля спільної мети – розповідати про злочини росіян та інформаційно наближати перемогу України.

Надія Кучер, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області