Пропагандистські заходи російських окупантів: маніпуляція історією, героїзація злочинців і підміна понять

З моменту окупації у 2014 році частини Луганської і Донецької областей Росією на територіях, підконтрольних російським військам, почалася масштабна пропагандистська кампанія. Вона полягала не лише в спробах змінити національну ідентичність і історію цих регіонів, але й у створенні наративів, які відповідають інтересам окупантів. Пропаганда Росії в окупованих регіонах – це стратегічна операція, яка намагається створити образ “захисників Донбасу”, “борців з фашизмом” і “героїв Росії”. Найцікавіше, що для цієї пропаганди використовуються радянські символи, яким так люблять надавати “нове життя” в контексті сучасної політичної ситуації. Кому ж не сподобається старомодний героїзм, якщо з нього можна зробити політичну зброю? Важливу роль у цій кампанії відіграють різноманітні культзаходи, вшанування пам'яті радянських солдатів Другої світової війни, освітні програми, виставки, медіапроєкти й пісенні конкурси. Все це, на перший погляд, може видаватися намаганням підкреслити важливість історії та спадщини. Втім, у реальності все це звичайні інструменти маніпуляції свідомістю населення, створення нових “героїв” і переконування в правильності політики Росії на окупованих українських територіях. 

З лютого 2025 року на окупованій частині Луганщини Росія розпочала низку заходів щодо 80-ї річниці “Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років”. Розглянемо кілька найпоказовіших заходів, які реалізують стратегію підміни понять.

Третьякевич і його “справедливе” нагородження

Одним з яскравих прикладів є відкриття експозиції в музеї “Молодої гвардії” в Краснодоні (Сорокине після декомунізації. – Ред.) Луганської області, присвяченої Віктору Третьякевичу, члену радянського руху “Молода гвардія”. Тривалий час він вважався зрадником, через якого діяльність “Молодої гвардії” була розкрита. Про реабілітацію Третьякевича у 2017-му писала російська “Новая газета”. У 2022 році його посмертно нагородили званням героя Російської Федерації. Цей жест видається визнанням героїзму, але в реальності він має зовсім інші цілі. Третьякевич став частиною того наративу, в якому Росія намагається представити себе як “визволительку” Донбасу і “відновлювача справедливості”. Виставка, яка демонструє грамоту героя Росії, підписану диктатором Путіним, і копію медалі “Золота зірка”, має на меті підкріпити ідею, що Росія “привела все до ладу”, навіть якщо для цього знадобилося 80 років.

Музейна директорка Наталія Ніколаєнко пропагандистському телеканалу “Луганск 24” заявила, що “справедливість восторжествувала”, намагаючись продемонструвати, що героїзм Третьякевича став визнаним. Насправді цей “акт ушанування” більше пов’язаний з політичною доцільністю, ніж з реальними заслугами цього сумнівного героя. Пропаганда явно намагається додати цьому символу ваги, спекулюючи на минулому, і це дуже нагадує створення міфів, що підкріплюють сучасні політичні реалії.

Героїзація заради політичних цілей

Третьякевич став частиною нового наративу, який Росія створює для підтримки своєї окупаційної політики. Нагороди й медалі вручаються на окупованих територіях не для того, щоб віддати належне реальним героям, а щоб підтвердити ідею “справжніх” героїв Росії, які нібито борються не лише з нацизмом, але й за “відновлення історичної справедливості”. Цей новий герой має добрий вигляд на тлі пропагандистських матеріалів, де минуле переписується на користь сучасних політичних цілей Росії.

Цей тренд продовжує нагородження ветеранів “Великої Вітчизняної війни” в окупованих Ровеньках (Луганська область), де медалі вручалися від імені Путіна. Ось так просто – після 80 років медалі надаються як доказ великої боротьби з фашизмом, але сьогодні це більше схоже на гру з історією, у якій ветерани стають інструментами політики окупантів. З лютого такі медалі отримали кілька десятків людей у різних населених пунктах Луганщини – Марківки, Старобільська, Кіровська, Кадіївки, Врубівського, Хрустального, Довжанського. Вручали їх або представники окупаційних адміністрацій, або Росгвардії, або окупаційної прокуратури. Зокрема, коли голова окупаційної адміністрації Кіровська Вікторія Сергєєва вручала цю медаль Вірі Якимчук, то побажала “здоров'я і якнайшвидшої перемоги у другій війні”, яку вона переживає у своєму житті. Водночас Сергєєва забула додати, що другу війну у своєму житті жінка переживає через те, що Росія окупувала її місто.

Мобільні музеї і патріотичні акції

Не менш цікавою частиною цієї пропагандистської кампанії є організація мобільних музеїв і патріотичних акцій. Візьмемо, наприклад, проєкт “Росія – моя історія”, який мандрує окупованими територіями. Цей мобільний історичний парк із мультимедійними виставками про різні етапи історії Росії, включно з Другою світовою війною, яку в Росії називають “Великою Вітчизняною”, є ще одним інструментом для втілення “нової історії”. Мобільні музеї не просто знайомлять з історією, вони активно формують наратив, який підкріплює російську версію подій, зокрема на окупованих територіях. Справжня ціль – ідеологічний вплив на молодь.

Патріотичні акції на зразок “Пєсні Побєди” теж слугують пропагандистським цілям. Конкурси й концерти на честь “80-річчя Перемоги” використовуються для популяризації російської національної ідеї серед населення окупованих територій. Трансляція таких акцій на федеральних каналах Росії зміцнює образ “правильної Росії” і формує в громадян переконання, що саме вона є “справжнім захисником” і “спадкоємцем перемоги”, навіть якщо ця перемога стала результатом переписування історії.

Міжнародні фотовиставки та медіапроєкти

Цікавою частиною цієї культурної експансії є фотовиставки в різних країнах світу. Однією з них стала виставка “Ми обвіняєм!”, яка демонструє наслідки нібито злочинів українського уряду на Донбасі. Її провели в низці країн – Перу, Танзанії, Замбії, Лівані, Болгарії, Нікарагуа. Метою цієї виставки є маніпулювання міжнародною думкою й намагання показати, як Росія стала “героєм” боротьби з агресією на Донбасі. Звісно, що в цьому контексті всі злочини чітко належать до української армії.

Виставки “жертв” українських військ активно просуваються в Росії, Абхазії, Венесуелі, Лівані та інших країнах, у яких РФ прагне зміцнити свій вплив. Це, звісно, частина глобальної стратегії: що більше народів візьмуть участь у цій “галереї” вигаданих реалій, то більше шансів переконати інші країни в “правильності” російської агресії.

Переписування історії для політичних цілей

Загалом пропаганда Росії на окупованих територіях Донбасу стає не лише спробою переписати історію, але й маніпулюванням громадською свідомістю, створенням нових “героїв”, яких зручно використовувати для політичних цілей правителя РФ Путіна, що роками прагне відновити СРСР і називає окуповані українські землі “історичними територіями”. За допомогою виставок, нагород, пісенних конкурсів і фотовиставок Росія намагається створити вигадану картину героїзму, в якій вона виступає як “визволитель”, а Україна – як “агресор”. Це дозволяє РФ легітимізувати свою присутність на окупованих територіях і намагатися побудувати нову історію, в якій вона стає не просто “силою миру”, а “героєм”, що відновлює “справедливість”. Утім, ні нагороди, ні медалі не можуть стерти справжню історію. Справжні герої Донбасу і України – ті, хто бореться за свободу і незалежність своєї країни й продовжить це робити.

Валентина Троян, представниця Інституту масової інформації в Луганській області