Вижити в умовах війни і зберегти роботу редакції: що кажуть полтавські медійники

За даними опитування, яке нещодавно провів Інститут масової інформації, переважна більшість українських журналістів лишається у своїх містах після початку повномасштабного вторгнення росії та висвітлює війну. Як медіям вижити в умовах війни?

Кременчуцька газета припинила друк, але збільшила кількість переглядів сайту

З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України немало редакцій опинилися без постійного доходу – рекламодавці пішли. Фінансової подушки редакціям вистачило ненадовго, до того ж не всі її мали. Сайти й телеканали поки що тримаються і не припиняють роботи, але більшість найвідоміших полтавських друкованих видань стала на паузу. 

"Видавничий дім "Приватна газета", куди входять сайти www.telegraf.in.ua, privatka.ua та друковані видання "Кременчуцький ТелеграфЪ", "Приватна газета" і газета "Для дому і сім‘ї", до 24 лютого працював як незалежне медіа за кошт реклами. Після початку війни, з березня, ми тимчасово зупинили випуск друкованих видань та трудові відносини з працівниками рекламного відділу, відділу приймання оголошень та збуту. В березні та квітні працювали лише журналісти, менеджмент та головний бухгалтер", – розповіла Леся Лазоренко, головна редакторка "Кременчуцького телеграфа". 

Зараз, за її словами, в редакції "Кременчуцького телеграфа" працює чотири журналісти, фотограф-відеограф, редактор стрічки новин та адмін сайту. До 24 лютого працювало ще чотири журналісти. Дві журналістки виїхали за кордон. Один журналіст перебуває в лавах ЗСУ, і одна жураналістка співпрацює з редакцією в режимі фрілансу. 

"З березня рекламодавці зняли всю рекламу. Ми втратили 100%  реклами, а як наслідок – і 100 % доходів від реклами, що покривали витрати підприємства. Зарплату за лютий та березень виплатили з грошей, отриманих за передплату друкованих видань. Оперативно подали заявки  на грантові програми, це дозволило виплатити працівникам зарплату за квітень", – ділиться медійниця. 

Журналістка поділилася також, що завдяки згуртованій роботі колективу виданню вдалося встояти й не тільки не втратити аудиторію, а й збільшити кількість новин, відвідувань сайту та кількість переглядів. 

"Це також про монетизацію, бо, наскільки мені відомо, на сьогодні для багатьох редакцій найбільшою проблемою є брак коштів. Березень, квітень журналісти працювали 24/7. Був розроблений погодинний графік. Для мене вони всі герої свого інформаційного фронту. Це було важко не тільки фізично, а й емоційно", – каже журналістка. 

З квітня, розповідає Лазоренко, почав працювати рекламний відділ. Умови праці, говорить, змінили на лояльніші до працівників. А з травня почала виходити газета "Для дому і сім'ї".

"За два місяці перерви люди не перестали оформлювати передплату на нього. У нас був запас паперу, який ми встигли купити до війни. Оскільки друкована версія "Телеграфа" все ще на паузі, папір переспрямували для друку ДДС ("Для дому і сім'ї". – Прим. авт.). Втратити довіру читачів болісно. Тираж замовляємо із запасом і реалізовуємо через торгові мережі, а ціну на газету прийшлося збільшити", – говорить Леся Лазоренко.  

За два місяці редакція змогла повернути приблизно 25% реклами, за підрахунками Лесі Лазоренко. 

Третій місяць повномасштабної війни: як виживають сайти і телеканали

У сайтів практично уже не залишилося коштів на функціонування. З таким зіткнулася  "Полтавська хвиля".

"Навряд чи ситуацію можна описати якимось одним, а тим паче цензурним словом. Редакція продовжує працювати. Здебільшого люди пишуть з дому, позаяк через брак коштів від офісу довелося відмовитися. Наради проводимо в зумі або на нейтральній території. Легше тим, хто постійно працює в полях: на сюжетах і репортажах – є яка-не-яка соціалізація. Кошти, які нам вдалося закумулювати на придбання техніки до військового вторгнення, ми витрачаємо переважно на забезпечення основних потреб – мінімальна оплата праці та пальне для поїздок за репортажами для нашого спецпроєкту "Свідки воєнних злочинів", – розповів Віталій Улибін, головний редактор видання "Полтавська хвиля". 

Схожа ситуація з усіма полтавськими інтернет-виданнями: грошей на зарплату мінімум або немає взагалі, журналісти працюють здебільшого задля економії з дому. У телеканалів така ж проблема.

Наприклад, один з найбільших та найпопулярніших полтавських телеканалів – PTV UA – під загрозою зупинитися. Колектив тримається на вірі та згуртованості, розповідає Богдан Звягольський, директор телеканалу.

"В нас повністю вмер комерційний відділ, і зараз дуже важко з рекламою чи будь-якими іншими видами заробітку. До війни комерційний відділ покривав 25%, решту – інвестори. Зараз ми втратили фінансування", – небагатослівно розповідає Звягольський.

Керівник PTV UA розповів, що колектив телеканалу не зламався, а, навпаки, згуртувався і працює дуже самовіддано.

"У перший же день війни почали власний телемарафон і виходимо в прямий ефір щодня чотири рази на день. Кількість підписників на ютубі збільшилася в шість разів. До війни в нас було 18 тисяч підписників, зараз вже 117 тисяч. Також непогані перегляди набирають наші трансляції на фейсбуку, але нашу основну сторінку фейсбук забанив через згадку бійців "Азова". Тому зараз наші трансляції відбуваються на резервній сторінці", – розповів Звягольський

Відсутність фінансування – це зараз той біль, з яким зіткнулись абсолютно всі полтавські редакції. У Полтаві та області немає окупації. Журналісти мають ще поки що ресурси, здебільшого фізичні, працювати. Саме тому дуже важливо знаходити можливості підтримувати медіа. Відсутність фінансів на роботу редакцій з часом може призвести до того, що в журналістів просто не буде коштів на життя. 

Чи існуватимуть редакції, які вже зараз третій місяць практично без грошей, на добровільних засадах, якщо розумітимуть, що підтримки не буде? Потрібно не допустити, щоб правда, яку розповідають журналісти, замовкла. Замовкла просто через те, що редакції не мають за що купити мінімальну техніку, виплатити зарплату авторам, оплатити хостинг. 

Грошей немає, а є план – що далі? 

Леся Лазоренко, керівниця "Кременчуцького телеграфа" розповідає, що в їхній редакції розробили оперативний план роботи на час війни (декілька варіантів) за різних сценаріїв. 

"Гадаю, якби ми працювали на окупованих територіях, редакцію потрібно було б евакуйовувати. Як показує практика, ворог намагається заволодіти не лише нашими територіями. Пропаганда використовується як зброя. Журналістів викрадають, сайти зазнають DDоS-атак. І наш сайт не став винятком, на початку війни були спроби завадити роботі нашого сайту, приблизно годину наші спеціалісти працювали над усуненням проблеми, щоб знову почати працювати й прибрати ту кляку колорадську стрічку", – каже Леся Лазоренко.

Редакція посилила технічний захист і зараз постійно моніторить роботу захисних систем.

За умов роботи, таких як зараз, редакція повинна розробити стратегічний план роботи медіа, зауважує журналістка. До 24 лютого редакція інтенсивно нарощувала і розвивала свої соцмережі. Це, каже Лазоренко, стало великою перевагою для роботи в умовах повномасштабної війни. 

"Тобто ми мали вже і сторінки у фейсбуці, в інстаграмі, телеграмі, тіктоку. Це – про охоплення аудиторії, про можливість розміщувати рекламу клієнтів на своїх ресурсах і отримання доходу".

Із самого початку повномасштабного вторгнення редакція "Кременчуцького телеграфа" розгорнула волонтерський штаб. 

"Безліч поїздок до хлопців на передову, на окуповані території, ліки, продукти, засоби гігієни. Наші рекламодавці допомагають і в цьому, – каже Леся Лазоренко. – Ну і для контенту це великий плюс. Завжди є живі історії, фото, досвід і матеріали для статей".

Віталій Улибін, головред "Полтавської хвилі", ділиться, що його реакція тримається з останніх сил здебільшого на ентузіазмі людей. 

"Нам пощастило більше за інших. У нас команда, яка створила проєкт на ентузіазмі, підіймала його і тому реально вболіває за нього. Як виживають медії, де робота побудована виключно на відносинах роботодавця і підлеглих, навіть гадки не маю. Мені здається, це ще важче. Ми навчилися писати грантові заявки, виділили окремо час на навчання цій справі, щоб брати участь у різних конкурсах, щоб забезпечити редакцію". 

Стратегія виживання локальних медіа в умовах війни: думки з Полтави 

"Ми бачимо, на жаль, на прикладі інших територій, що журналісти, налаштовані патріотично, потрапляють під репресивну машину одними з перших. Наша редакція заздалегідь пропрацювала стратегічний план роботи в разі вторгнення. Окремо проговорили й розробили деталі, як діяти, якщо місту загрожує окупація. Це передусім питання цифрової безпеки, швидкого знищення даних. Хто, де та як може переховуватись, якщо буде така необхідність, як і в які способи ми можемо тримати екстрений зв'язок. Важливо, щоб частина редакції мала змогу евакуюватись поза межі міста і продовжити роботу, якщо раптом щось станеться з тими, хто лишився документувати злочини окупанта в самому місті. Хтось вважає це надмірними заходами безпеки, але ми вирішили, що краще мати плани А, В і С, аніж діяти за обставинами", – розповідає про досвід "Полтавської хвилі" Віталій Улибін.

Поговоривши з керівниками редакцій трьох різних типів, за їхніми розповідями можна скласти список умов, завдяки яким медії зможуть працювати.

• Важливо мати підтримку колег з інших регіонів. Йдеться про досвід, прихисток, моральну та матеріальну підтримку. Саме тому в тилових регіонах журналісти шукають можливості, щоб створити хаби. 
• Головна проблема – бракує фінансів. Багато редакцій на межі закриття. Такий переломний момент уже наступає.
• Тому потрібна державна програма підтримки регіональних медіа. 
• Наразі суспільство не готове до справжнього суспільного медіа. Отже, медіям, особливо локальним, залишається сподіватися лише на інвестиційну підтримку збоку, від зацікавлених у розвиткові незалежних і демократичних ЗМІ.
• Важливо розробити стратегію не лише матеріального виживання редакцій, а й фізичного.