Барометр свободи слова за липень 2020 року
У липні експерти ІМІ зафіксували загалом в Україні 13 випадків порушень свободи слова (січень – 19, лютий – 18, березень – 25, квітень – 18, травень – 11, червень - 21). З них 12 стосувалися фізичної агресії проти журналістів.
Такими є дані щомісячного моніторингу Інституту масової інформації “Барометр свободи слова”.
Найбільше порушень зафіксовано у категорії “перешкоджання законній журналістській діяльності” - 8, проте у липні спостерігається зменшення кількості таких випадків у порівнянні з червнем.
Також зафіксовано три випадки погроз та по одному випадку побиття та юридичного тиску.
Від погроз у липні потерпали саме журналістки. Так, отримали погрози у зв'язку зі своєю діяльністю Катерина Сергацкова, Ірина Федорів та Любов Величко. Журналістки зазнали погроз та цькування через соцмережі, опубліковано адреси, та навіть встановлено на будинку меморіальну табличку.
Перешкоджали журналістам, зокрема, у Києві не пускаючи на судові засідання, які мають суспільний резонанс (у справі вбивства журналіста Павла Шеремета), на Волині допускали не на всі локації під час робочої поїздки Володимира Зеленського, у Запоріжжі оператору вдарили ціпком по камері під час зйомки, тощо.
Порушення сталися у шести регіонах країни. Серед них лідером є Київ - шість випадків, Харківщина та Херсонщина - по два випадки, Волинь, Запоріжжя, Полтавщина - по одному.
Цього місяця журналістки (шість) зазнали зазнали більше утиску своїх прав, ніж журналісти (чотири).
Отже, з початку року ІМІ зафіксував загалом 125 порушень свободи слова, 69 випадків перешкоджання, 14 випадків побиття та 12 випадків погроз.
Фізична агресія
Побиття - 1
29.07.2020 У Лубнах (Полтавська область) під час зйомок пожежі на оптовій базі 29 липня невідомий чоловік побив оператора телеканалу “Лубни” Олександра Назарця. Про це журналіст повідомив представниці ІМІ в Полтавській області.
За його словами, випадок стався уночі біля однієї із оптових баз, там сталася пожежа, про яку журналіст приїхав знімати сюжет, отримавши повідомлення про це від рятувальників.
“У мене є усна домовленість між пожежною частиною, коли трапляється якась масштабна пожежа, мені повідомляють. Мені зателефонували майже о другій годині ночі, сказали про пожежу на одному із оптових складів. Я приїхав із камерою, повісив на шию журналістське посвідчення. Знімав не на території, а з дороги біля оптової бази. Там же біля дороги був припаркований пожежний автомобіль, я біля нього став знімати. За моєю спиною сиділа група людей, вони почали на мене кричати, нецензурно висловлюватися, потім підбігли дві жінки, почали говорити, що я не маю права знімати. Я пояснив, що маю повне право виконувати свою роботу. Показував посвідчення. Далі підійшов чоловік, почав вести себе конфліктно. Він сказав, що вдарить, якщо я не піду. Потім ударив по голові. Весь цей час я тримав камеру у руці”, – розповів Олександр Назарець.
Журналіст розповів, що спершу відійшов від чоловіка, щоб вберегти камеру, але потім підійшов знову та вдарив нападника у відповідь в щелепу.
“Чоловік після цього накинувся на мене. Пожежники нас розійняли. Після цього я зателефонував до поліції і повідомив, що мені не дають знімати сюжет, перешкоджають”, – розповів журналіст.
Слідчо-оперативна група взяла показання від журналіста та іншої сторони, опитала пожежників.
Після цього журналіста оглянули лікарі в трампункті, діагностувавши забій обличчя та голови.
Журналіст написав заяву до поліції.
“За заявою журналіста зареєстровано провадження за статтею 345-1 КК України. Заяви до поліції від іншої сторони не надходило”, – повідомив представниці ІМІ в Полтавській області Роман Грішин, представник ГУ Нацполіції в Полтавській області.
Погрози - 3
13.07.2020 Співзасновниця інтернет-видання “Заборона” Катерина Сергацкова разом з родиною увечері 13 липня залишила Київ, відчуваючи небезпеку для свого життя. Про це повідомляє “Детектор медіа” з посиланням на Independent.
Сергацкова не відповіла “Детектору медіа”, чи дійсно вона залишила Київ. Вона уточнила, що звернулася із заявою до поліції, але охорону поки що не просила.
За даними Independent, залишити Київ журналістку змусило цькування в соцмережах, яке почалося після того, як “Заборона” опублікувала матеріал про StopFake, у якому припускала зв’язки цієї фактчекінгової організації з ультраправими.
Зокрема, популярний телеведучий і блогер Роман Скрипін опублікував у Facebook фото Катерини Сергацкової з п’ятирічним сином і звинуватив журналістку в тому, що вона є агентом Кремля. У коментарях до цього посту було опубліковано адресу журналістки. Після численних скарг Facebook видалив цей пост, але Роман Скрипін продовжив публікувати інші образливі пости про Катерину Сергацкову.
Правоохоронці зареєстрували заяву співзасновниці інтернет-видання "Заборона" Катерини Сергацкової про погрози, повідомляє "Детектор медіа".
Проте пресслужба Шевченківського управління поліції Києва не відповіла "Детектору медіа", чи відкрили кримінальне провадження за цією заявою.
Натомість Катерина Сергацкова сказала Комітету захисту журналістів (CPJ), що поліція відмовилася розпочинати розслідування, тому її адвокат подав скаргу до Міністерства внутрішніх справ. Речник МВС Артем Шевченко не прокоментував "Детектору медіа" цієї інформації, посилаючись на велику кількість подібних заяв.
Крім того, Національна поліція України та Головне управління Нацполіції Києва досі не відповіли на запит "Детектор медіа" від 16 липня щодо цієї заяви. Не відповіли київські правоохоронці й CPJ. "Детектор медіа" звернувся із запитом до пресофіцерки Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві Анни Зубарєвої.
Комітет захисту журналістів, своєю чергою, закликав українську владу гарантувати безпеку Катерині Сергацковій та розпочати розслідування щодо погроз на її адресу.
"Українські органи влади повинні провести швидке та справедливе розслідування погроз журналістці Катерині Сергацковій та її родині й притягнути винних до відповідальності. Сергацковій та її родині слід гарантувати безпеку. Вона повинна мати можливість продовжувати свою роботу як журналіст, не боячись за своє життя чи життя своїх близьких. Влада не має ігнорувати прохання цієї журналістки про допомогу", – сказала координаторка програми CPJ в Європі та Центральній Азії Гульноза Саїд.
Крім того, телеведучий і блогер Роман Скрипін повідомив Комітету захисту журналістів, що фотографії Катерини Сергацкової знайшов у загальнодоступних джерелах. Водночас прохання CPJ про коментар він розцінив "як цькування та порушення конфіденційності".
У кінці липня стало відомо, що Катерина Сергацкова виїхала з України після погроз. Про це йдеться в статті The New York Times.
Цю інформацію “Детектору медіа” підтвердила виконавча директорка “Заборони” Олена Садовнік.
Садовнік не повідомила, до якої саме країни поїхала Сергацкова, посилаючись на конфіденційність цієї інформації. Водночас видання з посиланням на джерела повідомляє, що Сергацкова з родиною перебуває в одній з європейських країн.
За словами Олени Садовнік, поки немає новин про хід справи за заявою Катерини Сергацкової до поліції про погрози.
Нагадаємо, очолюване Катериною Сергацковою видання "Заборона" опублікувало матеріал про StopFake, у якому припустило зв’язки представників цієї фактчекінгової організації з ультраправими. StopFake відкинув такі припущення та заявив про посилення інформаційних атак проти його команди. У відповідь StopFake "Заборона" випустила ще один матеріал.
Після цього телеведучий і блогер Роман Скрипін опублікував у Facebook фото Катерини Сергацкової з п’ятирічним сином і звинуватив журналістку в тому, що вона є агентом Кремля. У коментарях до цього посту було опубліковано адресу журналістки. Після численних скарг Facebook видалив цей пост, але Роман Скрипін продовжив публікувати інші образливі пости про Катерину Сергацкову.
Hromadske висловило готовність стати майданчиком для дискусії між "Забороною" та StopFake, а також закликало медіаспільноту до ширшої дискусії. Крім того, члени ГО "Громадське телебачення" засудили висловлювання Романа Скрипіна щодо Катерини Сергацкової.
Організація Human Rights Watch закликала українську владу гарантувати безпеку членкині ГО "Громадське телебачення" й співзасновниці видання "Заборона" Катерині Сергацковій, після публікації її особистих даних в інтернеті.
Сама Катерина Сергацкова разом з родиною увечері 13 липня залишила Київ, відчуваючи небезпеку для свого життя. Також вона звернулась із заявою до поліції, але охорону поки що не просила.
Журналістська "Ініціатива 34" закликала правоохоронні органи оперативно розслідувати погрози Катерині Сергацковій, які вона та її родина отримують унаслідок публічних висловлювань Романа Скрипіна. Медійні громадські організації "Інститут масової інформації", "Детектор медіа", "Стоп фейк", Центр прав людини Zmina, "Платформа прав людини", "Донецький інститут інформації", "Харківська правозахисна група" та інші теж вимагали від правоохоронних органів захистити журналістку Катерину Сергацкову та її родину від тиску та погроз.
17 липня Медіарух "Медіа за усвідомлений вибір" оприлюднив заяву, у якій запропонував спрямувати дискусію навколо публікацій "Заборони" щодо діяльності StopFake у професійне русло та висловив протест проти погроз журналістам. Медіарух також публічно звернувся до Незалежної медійної ради та Комісії з журналістської етики з проханням надати висновок щодо відповідності трьох матеріалів "Заборони" щодо StopFake стандартам професійного журналістського розслідування.
18 липня ГО "Заборона" надіслала свою відповідь Медіаруху, яку адресувала також НМР та КЖЕ. "Заборона" попросила Медіарух виконати чотири умови проведення експертизи, що, цитуємо, "підтвердить об’єктивний та незаангажований підхід "Медіаруху" до професійної дискусії". Водночас "Заборона" попросила не залучати представників ІМІ та "Детектора медіа" до аналізу свого звернення.
У відповідь громадські організації Інститут масової інформації та "Детектор медіа" рекомендуватимуть своїм представникам у Незалежній медійній раді та Комісії з журналістської етики не брати участі в експертизі матеріалів онлайн-видання "Заборона".
14.07.2020 У селищі Коцюбинське на Київщині 14 липня невідомі встановили табличку, візуально схожу на меморіальну дошку загиблим. Така табличка з'явилася на будинку, де мешкає головна редакторка сайту “Чесно” Ірина Федорів, повідомляється на сайті “Чесно”.
Окрім фото Ірини, там розміщено напис про начебто придбання нею квартири за нереалістичною ціною.
“Табличка з’явилася саме в той день, коли ми з громадою під парламентом проводили акцію “Коцюбинське – Київ”. Акція була заздалегідь анонсована. Ірпінські забудовники, які мріють забудувати Біличанський ліс і мають ділянки в лісі, готові тримати в заручниках понад 20 000 населення без доступу до медицини і якісного доступу до освіти, без комунального транспорту та інших послуг. Відповідно, через мою активну громадянську позицію і як журналістка, яка висвітлює життя громади, я постійно спостерігаю за тим, як партійці “Нових облич” та лідер цієї партії Володимир Карплюк намагається безрезультатно дискредитувати мене в очах колег та громади”, – зазначає Ірина Федорів.
“У нас палять машини, б’ють членів ТВК, крадуть камери спостереження, зокрема в моєму будинку, ріжуть шини авто. Раз ми в під'їзді зустріли людину з ножем. Мені раніше телефонували, і були погрози. Я жила з дитиною разом з охороною. Це через бездіяльність правоохоронної системи вже стало буденністю в регіоні. Всі мої сусіди знають, що я живу в цьому будинку з 2007 року. Про це є відмітка в моєму паспорті. Щодо вартості квартири, то я надавала довідку публічно, за скільки я її придбала, і це абсолютно ринкова ціна. Зараз укотре піднімемо відео з камер спостереження, щоб з’ясувати доказову базу. Прикро, що ті виконавці, які це робили, поставили під загрозу здоров’я мешканців. Табличку монтували просто за газовою трубою. Вибухи газу в житлових будинках, на жаль, таких людей нічому не вчать”, – каже Федорів.
Рух "Чесно" розцінює цей випадок як чергову спробу залякування та погроз на адресу активістки, яка відстоює винесення в натуру межі національного парку в Біличанському лісі та порятунок його від забудови, а також адвокатує кампанію приєднання селища Коцюбинське до Києва.
“В Україні критична ситуація з нападами на активістів та зливанням подальших справ. Окрім фізичного насильства, викривачів, журналістів, тих, хто відстоює інтереси своїх громад, постійно залякують, публікують їхні персональні дані, за ними стежать і цькують – як в інтернеті, так і в реальному житті. Я не хочу думати про те, чим може закінчитися такий нібито “тролінг” зі встановленням таблички, схожої на меморіальну плиту. Ми звертаємося до правоохоронців і вимагаємо належного розслідування цього інциденту, а також будемо надавати Ірині належну підтримку”, – каже Віта Думанська, координаторка Руху “Чесно”.
Зараз Ірина Федорів викликала поліцію і готує заяву до правоохоронних органів.
Навесні 2018 року в Ірини Федорів зрізали у квартирі електролічильник. Улітку 2017 року двоє чоловіків прокололи шини авто, яке належало її сім’ї.
У 2016 році навпроти дому журналістки невідомі обписали паркан, а також – облили зеленкою прокурора. Того ж року в під’їзді, де зберігався наклад видання “Громада Коцюбинського”, яке на волонтерських засадах для громади редагує Ірина, намагалися незаконно проникнути до приміщення – з ножем і через вікно. У всіх цих справах станом на липень 2020 року нікого не покарано.
3.Журналістка отримує погрози після розслідування про російські телеграм-канали
15.07.2020 Журналістка Любов Величко отримує погрози після розслідування про російські телеграм-канали "Тєлєга" для Слуги. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради", яке 13 липня опублікували Liga.net, Texty.org та Інститут масової інформації.
Про це 15 липня вона повідомила на своїй сторінці у Facebook, інформує "Детектор медіа".
"Після публікації розслідування на мою фейсбук-сторінку була здійснена атака від реальних та фейкових користувачів. Ці коментатори протягом доби обливали мене нецензурною лайкою та погрожували мене знайти й покарати за такі розслідування. Паралельно в особисті повідомлення я отримувала погрози та прокльони, які були направлені на те, щоб я більше не писала на теми, пов'язані з глибинною війною РФ проти України", – розповіла Любов Величко Texty.org.
Крім того, дружина блогера та політика Анатолія Шарія Ольга опублікувала на своєму ютуб-каналі відео, у якому критикувала та обзивала авторку розслідування.
"Я розумію, що моя робота дуже невигідна російським спецслужбам. І я розумію, що вони пильно стежать за мною в розрізі моєї роботи над подібними темами. І тому тиснуть на мене, обливаючи брехнею та фейками. Я вже пережила масовану атаку інтернет-ботів та прихильників Шарія", – каже пані Величко.
Після аналізу понад 10 тисяч повідомлень у телеграм-каналах "Темный рыцарь", "Макс Бужанский", "Dubinsky.pro", "Легитимный" та "Резидент" журналістка визначила, що два останніх можуть адмініструвати з Росії.
"Прочитавши розслідування про вплив телеграм-каналів на депутатів партії "Слуга народу", "Резидент" та "Легитимный" майже добу збиралися із думками – і відреагували на текст аж наступного дня після публікації. Адже узгодження методичок від керівництва ФСБ – про те, як правильно реагувати, – це бюрократичний процес, який не може займати пів години", – сказала вона та додала, що нардеп Максим Бужанський відреагував на розслідування за пару годин після публікації.
За її словами, наступного дня після виходу розслідування телеграм-канали "Резидент" та "Легитимный" опублікували по чотири новини, у яких вони намагалися переконати, що не адмініструються з Росії.
"Підтримати впіймані на злочині телеграм-канали "Резидент" та "Легитимный" з якогось дива побігли інші тг-канали, про яких я жодним словом у своєму розслідуванні не згадувала: "ЗеРада", "Klymenko Time", "Женщина с косой", "Картель", "Наглый наблюдатель", а "Тень на плетень" написало аж дві новини із вигадкою про причетність Сороса до написання тексту", – додала пані Величко та припустила, що ці телеграм-канали долучилися до інформаційного протистояння, бо їх теж адмініструють з Росії.
Перешкоджання законній журналістській діяльності - 8
1.У Запоріжжі через відеозйомку оператору вдарили ціпком по камері
02.07.2020 У Запоріжжі місцевий мешканець 2 липня напав на оператора місцевого телеканалу та перешкоджав проводити відеознімання. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.
Про це повідомляється на сайті Нацполіції в Запорізькій області.
Як встановили на місці події працівники поліції, журналісти місцевого телеканалу спільно з представниками громадської організації проводили відеозйомку щодо жорстокого поводження з тваринами.
Під час їхньої роботи між оператором та мешканцями одного з будинків раптово виник словесний конфлікт. Під час суперечки чоловік 1945 року народження “агресивно відреагував на проведення відеозйомки та наніс удар ціпком по відеокамері”.
Працівникам засобів масової інформації тілесних ушкоджень не завдано, майно журналістів не пошкоджено.
За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками ч. 1 ст. 171 ("Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів") Кримінального кодексу України. Тривають слідчі дії.
Як повідомляє представниця ІМІ в Запорізькій області, напад стався на знімальну групу муніципального телеканалу Z.
02.07.2020 У с. Залізний Порт Херсонської області невідомі особи перешкоджали журналістці одного з центральних телеканалів. Про це повідомляється на сайті Нацполіції в Херсонській області.
Повідомлення про інцидент надійшло до поліції області 2 липня.
За попередніми даними поліції, журналістка працювала над сюжетом про роботу закладів харчування. В одному з кафе її почали штовхати та виганяти невідомі люди.
За цим фактом слідчі поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 171 “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів” Кримінального кодексу України.
Санкція статті передбачає штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.
Наразі поліцейські встановлюють усі обставини кримінального правопорушення. Триває слідство.
За даними представника ІМІ в Херсонській області, перешкоджали журналістам телеканалу “Україна”.
06.07.2020 Журналістів не пустили 6 липня до зали засідань Київського апеляційного суду, де розглядали скаргу захисту ветерана АТО Андрія Антоненка, підозрюваного у вбивстві журналіста Павла Шеремета, повідомляє 5 канал.
Як розповіла кореспондентка 5 каналу Валерія Павленко, у представників ЗМІ виникла суперечка із судовими розпорядниками.
Журналісти написали необхідні клопотання, але дозволу перебувати всередині їм так і не надали.
“Спершу нам повідомили, що ми зможемо туди зайти, висвітлювати цю подію, її знімати. Утім, після цього нам судовий розпорядник апеляційного суду повідомив, що ми залишатися в судовій залі не можемо, а можемо лишити тільки камери, всередині зали не можуть залишатися навіть оператори для того, щоби якісно робити свою роботу. Нам цього не дозволили, хоча перед цим ми подавали клопотання, яке вимагав, до речі, апеляційний суд”, – розповіла журналістка.
Як зазначає канал, до зали не пустили навіть поручителів.
Крім того, суд обмежив кількість тих, хто може взяти Антоненка на поруки, до 10 осіб. Під стінами суду за засіданням спостерігало майже пів сотні активістів – це друзі та побратими Антоненка.
Раніше підозрюваному у вбивстві журналіста Павла Шеремета – музиканту та ветерану АТО Андрію Антоненку – продовжили строк тримання під вартою. Захисники намагалися це опротестувати.
08.07.2020 Журналістці телеканалу “Херсон плюс” Яні Самко та операторові Андрію Гедулянову 8 липня забороняли вести відеознімання на центральній вулиці смт Чаплинка.
Про це повідомив директор телеканалу Володимир Косюк представнику ІМІ в Херсонській області.
“Журналісти знімали сюжет про будівництво торговельного кіоску на центральній вулиці селища. Перешкоджали та погрожували їм дві людини – Володимир Артюшенко та Михайло Палян. Перший представився керівником районного відділення ГО “Єдиний щит”, а другий, за нашими даними, є місцевим депутатом”, – розповів Володимир Косюк.
За його словами, журналісти мали редакційне завдання зняти сюжет про незаконне, на думку мешканців селища, будівництво МАФу.
Після погроз і перешкоджання журналістка написала заяву в поліцію, а директор телеканалу повідомив про інцидент у ГУ НП в Херсонській області.
Наразі чаплинські поліцейські внесли повідомлення до єдиного журналу реєстрації та проводять перевірку, повідомляє представник ІМІ.
09.07.2020 Журналістів не пустили 9 липня до зали засідань Київського апеляційного суду, який розглядає скаргу адвокатів Андрія Антоненка – підозрюваного в справі вбивства Павла Шеремета – на продовження запобіжного заходу, повідомляє 5 канал.
За словами кореспондентки 5 каналу Валерії Павленко, недопуск журналістів колегія суддів пояснює тим, що керується постановою про дотримання правил карантину. Єдине, що запропонували ЗМІ, – залишити всередині зали камери. Які самі знімати не можуть, додала журналістка.
Окрім журналістів до зали суду не пустили й поручителів. Лише тих поручителів, які є народними депутатами.
Як повідомляв ІМІ, 6 липня журналістів не пустили до зали засідань Київського апеляційного суду, де розглядали скаргу захисту ветерана АТО Андрія Антоненка, підозрюваного у вбивстві журналіста Павла Шеремета.
09.07.2020 Волинських журналістів у зв'язку з карантинними обмеженнями допустили не на всі зустрічі Президента України Володимира Зеленського під час його робочої поїздки 9 липня до області.
Про це регіональній представниці ІМІ повідомили журналісти низки волинських медіа.
Так, Волинська обласна держадміністрація порадила журналістам вибрати одну локацію, де вони могли б висвітлити візит глави держави. Акредитацію щодо висвітлення візиту Волинська ОДА анонсувала 8 липня.
Як розповіли представниці ІМІ журналісти, в ОДА їм пропонували вибирати локації: висвітлювати ремонтні роботи на трасі М-19 або подивитись, як Президент перевірив будівництво дитсадка в селі Крупа.
Водночас без представників медіа відбулися зустріч Президента з представниками бізнесу та візит до замку Любарта. Проте була пряма трансляція цих подій з фейсбук-сторінки Офісу Президента.
За словами журналістки 12 каналу Тетяни Бугаєнко, під час акредитації в ОДА їй сказали вибрати локацію, бо інакше “не встигнемо”. “Я обрала дорогу (М-19. – Ред.), бо вирішила, що нам буде більше простору і, відповідно, буде легше знімати”, – прокоментувала вона.
Аналогічну пропозицію в ОДА зробили журналістці сайту “Перший” Віті Сахнік.
“Під час узгодження деталей із преслужбою мене попередили, що потрібно буде обрати місце: мовляв, в обидва – і в садочок, і на дорогу – не встигнете, тим паче що туди їхатимуть різними автобусами. Мови про те, що з одного місця можна буде переїхати на інше, не було. Ймовірно, через те, що президентський кортеж справді пересувається трохи на інших швидкостях, ніж це дозволено решті. Також під час акредитації не було згадок про захід у Луцькому замку (куди врешті й не пустили мою колегу) чи зустріч з підприємцями”, – зазначила Віта Сахнік.
Керівниця підрозділу управління інформаційної політики та цифрової трансформації Волинської ОДА Каріна Мариневич повідомила представниці ІМІ, що журналісти не відвідали дві локації у зв'язку з карантинними заходами, щоб не створювати скупчення людей.
За її словами, в ОДА на цьому не наполягали, також казали, щоб було по одному представнику від одного ЗМІ. Щодо заходу в замку вона не коментувала, бо її там не було.
Юрист ІМІ Алі Сафаров зазначив, що, відповідно до частини другої статті 25 Закону України “Про інформацію”, журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які вони проводять, крім випадків, визначених законодавством.
“Президент України є суб’єктом владних повноважень, а його відвідання області є відкритим заходом. Закритим може бути захід, коли розглядаються питання з обмеженим доступом, – вочевидь, це не відвідування Луцького замку. Та в будь-якому разі, якщо на захід акредитують журналістів, – відповідно до статті 26 Закону України “Про інформацію”, це вже відкритий захід, і обмеження мають бути обґрунтовані вимогами закону”, – прокоментував Алі Сафаров.
“Обмеження, встановлені карантином, дійсно можуть вважатися такими, що встановлені законом. Однак рівень карантинних обмежень після 22 травня суттєво знижено, він різний по різних областях і має відповідати постанові Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 (з подальшими змінами). Тому посилання на карантин не є законною підставою для обмеження законної професійної діяльності журналістів: має бути чітке посилання, як саме недопуск журналістів на захід обґрунтовується певною конкретною нормою закону. В іншому разі це може розцінюватись як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 171 Кримінального кодексу України”, – додав юрист.
Як повідомляв ІМІ, 26 червня журналісти Херсона, що не були акредитовані на зустріч із Президентом України Володимиром Зеленським, провели страйк. Кілька інтернет-видань замість контенту публікували порожні сторінки.
2 червня хмельницькі видання vsim.ua та “Є” повідомили, що їхніх журналістів, як і журналістів багатьох друкованих та онлайн-медіа, не акредитували на висвітлення робочого візиту Президента України Володимира Зеленського в регіоні, що тривав 3–4 червня.
27 травня Офіс Президента у відповідь на запит ІМІ повідомив, що список акредитованих представників ЗМІ на пресконференцію Президента України Володимира Зеленського, яка відбулася 20 травня, формувався разово і з урахуванням присутності в ньому найрейтинговіших медіа. Водночас ОП не зазначив, на підставі яких рейтингів визначалися ці медіа.
10.07.2020 У Харкові охорона електродепо “Московське” не дозволила журналістам бути присутніми під час розмови працівників метрополітену з керівництвом, повідомляє Суспільне.
Висвітлення ситуації на підприємстві просила частина машиністів, які 10 липня вийшли на платформу станції “Московський проспект” з вимогою погасити борги із зарплати.
За словами кореспондента Суспільного, машиністи ввійшли до будівлі електродепо, а журналістам завадила охорона, виштовхавши пресу з приміщення.
Суспільне намагається отримати коментар керівництва підприємства.
14.07.2020 У Харкові 14 липня напали на знімальну групу телеканалу "АТН". Про це йдеться на сайті каналу.
Під час виїзду на місце події для знімання сюжету про самогубство харків’янки, що задушила 10-річного сина, на кореспондента і оператора напав чоловік.
Зловмисник відібрав у оператора штатив від відеокамери, кинувся на припаркований поруч автомобіль, за яким той намагався сховатися, і відірвав дверні ручки, а потім у знімальну групу полетіло каміння.
Поліція розбирається в обставинах події.
Юридичний тиск
Інші види юридичного тиску - 1
1.Керівники ОАСК хотіли отримати доступ до телефону журналістки "Слідства.Інфо"
21.07.2020 Голова Окружного адмінсуду Києва Павло Вовк та його заступник Євгеній Аблов намагалися дізнатися, з ким розмовляла телефоном журналістка "Слідства.Інфо" Євгенія Моторевська, яка підготувала матеріал про Аблова. Про це стало відомо з оприлюднених напередодні Національним антикорупційним бюро матеріалів слідчих дій, у яких записані розмови керівництва ОАСК, повідомляє hromadske.
Як пише "Слідство.Інфо", керівники суду зацікавилися даними про контакти журналістки після того, як Моторевська підготувала матеріал про святкування Абловим дня народження в ресторані VaBene в центрі Києва 13 квітня 2019 року. Привітати суддю тоді прийшли чимало політиків, суддів з Києва й регіонів та тодішній головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
Після виходу матеріалу, за даними НАБУ, Аблов поцікавився у Вовка, чи можливо отримати інформацію про те, коли та з ким журналістка спілкувалася телефоном 13 квітня і кількома днями раніше.
Видання також звернулося по коментар до самої журналістки "Слідства.Інфо" Євгенії Моторевської.
17 липня в Національному антикорупційному бюро заявили, що оголосили підозри керівництву Окружного адмінсуду Києва, зокрема його очільнику Павлу Вовку, заступнику Вовка Євгенію Аблову та ще п'ятьом суддям. Згодом стало відомо, що підозру оголосили також голові Державної судової адміністрації України, а ще чотирьом особам підозри готуються оголосити.
Захист свободи слова
Реакція влади на порушення свободи слова - 2
15.07.2020 Поліція розпочала кримінальне провадження за фактом нападу на знімальну групу харківської телекомпанії "АТН", яке сталося близько 11:00. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Журналісти написали заяву про те, що чоловік нецензурно висловлювався на їхню адресу й погрожував фізичною розправою. Інформацію за цим фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 171 ("Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів") Кримінального кодексу України", – повідомляє відділ комунікацій ГУ Нацполіції в Харківській області.
Інцидент стався, коли журналіст і оператор приїхали знімати сюжет про жінку, яка задушила свого 10-річного сина й наклала на себе руки. З будинку вийшов чоловік, який нецензурно лаявся і ображав знімальну групу, відібрав у оператора штатив від камери, кинувся на припаркований поруч автомобіль і відірвав дверні ручки. Потім той самий чоловік із групою невідомих почав кидати в знімальну групу каміння.
За цим інцидентом поліція відкрила ще одне кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 ("Крадіжка") Кримінального кодексу України.
Правоохоронці встановили, що нападник був родичем загиблої.
Як повідомляв ІМІ, 14 липня під час знімання сюжету про самогубство харків’янки, що задушила 10-річного сина, на знімальну групу телеканалу "АТН" напав чоловік.
30.07.2020 Поліція Київщини відкрила кримінальне провадження за фактом погроз журналістці Любов Величко в соціальній мережі.
Як повідомляється на сайті Головного управління Національної поліції в Київській області, до Броварського відділу поліції звернулась журналістка із заявою про те, що на власній сторінці в одній з соцмереж вона неодноразово виявляла повідомлення від невідомого з погрозами фізичної розправи на її адресу.
За даними фактом поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 345-1 Кримінального кодексу України (Погроза або насильство щодо журналіста).
Санкція статті передбачає виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Як повідомляв ІМІ, 29 липня журналістка Любов Величко подала до Броварського відділку поліції дві заяви щодо погроз їй вбивством та перешкоджання журналістській діяльності після виходу її розслідування про російські телеграм-канали “Тєлєга" для Слуги. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради”.
Раніше журналістка Любов Величко повідомила про погрози, які почала отримувати після розслідування про російські телеграм-канали “Тєлєга" для Слуги. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради”.
30 липня громадські організації та медіа, а також учасники “Медіаруху” виступили з вимогою швидкого та ефективного розслідування погроз і тиску на журналістку Любов Величку.
Реакція журналістської спільноти - 11
1.StopFake заявив про посилення інформаційних атак проти команди проєкту
08.07.2020 Проєкт StopFake заявляє про посилення інформаційних атак проти команди проєкту. Про це йдеться в заяві проєкту, оприлюдненій 8 липня.
Зокрема, йдеться про матеріал на сайті “Заборони” від 3 липня “Фейсбук заблокував “Заборону” за критику неонацистів. Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують”.
“Ми переконані, що брутальні, неправдиві статті, які дискредитують діяльність організації, а також персональні погрози, які отримують редактори та співробітники, напряму пов’язані з фактчекінговою роботою StopFake. Нещодавня публікація від журналістів проєкту “Заборона”, продемонструвала, що, відстоюючи правду, наші працівники опиняються перед лицем потужних інформаційних загроз. Тези, опубліковані в статті, є неправдивими й такими, що спричиняють моральну та репутаційну шкоду організації”, – йдеться в заяві.
StopFake повідомляє, що провів внутрішнє розслідування та представляє повний аналіз ситуації.
Наводимо аналіз StopFake повністю:
“StopFake заблокував статтю “Заборони” – неправда
Приводом для публікації стало нібито блокування фактчекерами статті на сторінці цього ресурсу. Про це автори заявляють у першому абзаці тексту.
Але StopFake ніколи не блокував жодних матеріалів сайту “Заборона” в мережі Facebook. StopFake узагалі ніколи не мав повноважень блокувати чи видаляти будь-які пости чи профілі користувачів Facebook. Члени команди StopFake неодноразово говорили про це в інтерв’ю різним українським виданням. Досліджуючи тему співпраці StopFake із Facebook, автор не міг цього не знати.
У рамках партнерства із Facebook фактечекери можуть тільки маркувати пости, які містять недостовірну інформацію, та обов’язково долучати статтю-спростування, де обґрунтовується, чому ця інформація є недостовірною. Промаркований пост заблюрюється сірим фоном, де користувачів соцмережі попереджують, що пост може містити недостовірну інформацію. Також автор посту має право звернутися до StopFake, щоб виправити недостовірні дані, і в такому разі маркування знімається. За три місяці співпраці з Facebook у системі, де відбираються потенційні недостовірні пости, фактчекерам не траплялися ані пости проєкту “Заборона”, ані пости когось із представників цього проєкту. Припущення коментаторів у матеріалі щодо того, що фактчекери StopFake можуть маркувати пости як фейкові, керуючись особистими уподобаннями, не мають під собою підстав, оскільки кожен матеріал, маркований як неправдивий, має посилання на спростування, точність якого можуть перевірити всі читачі Facebook. Цей процес цілковито прозорий.
Відтак заголовок матеріалу “Заборони” є відверто неправдивим. Крім того, StopFake має спеціальну політику щодо оскарження, і це дає безпосередню можливість будь-кому, хто має сумніви щодо маркування власного контенту, звернутися до них за зворотним зв’язком.
Але є й інші причини, чому матеріал “Заборони” не відповідає стандартам журналістики та журналістських розслідувань. Він містить чимало маніпулятивних, суб’єктивних тверджень та бездоказових тез, які виглядають як чорний піар.
Теза політизованості проєкту StopFake є неправдивою
Самі наведені приклади в матеріалі “Заборони” не підтримують подібне твердження. Проєкт StopFake спрямований на виявлення та спростування фейків російської пропаганди. Фінансово команда ніколи не підтримувалась урядом або політичними силами з України.
У зв’язку з війною між Росією та Україною, ще до моменту обрання Президентом України Володимира Зеленського окрема увага російських ЗМІ була прикута до колишнього Президента Петра Порошенка. Вони активно формували та просували певні наративи та образи, які, очевидно, команда StopFake неодноразово аналізувала у своїх публікаціях. Оскільки вони були пов’язані з ширшим контекстом української політики. Зараз цей акцент змістився також на чинного Президента Володимира Зеленського, тому наша команда продовжує відстежувати ці наративи, незалежно від політичної ситуації в країні, і спростовувати вже фейки стосовно Зеленського.
Приклади таких спростувань: https://www.stopfake.org/en/fake-president-zelensky-wants-foreign-troops-in-ukraine/, https://www.stopfake.org/en/economic-degradation-russian-media-on-ukraine-s-land-reform/. Щотижня спільна робота команди StopFake публікується також на сайті – https://euvsdisinfo.eu/disinformation-cases/.
Слід зауважити, що значна частина працівників проєкту є відомими науковцями та дослідниками у сфері комунікацій. Тому у якості інформаційного та комунікаційного консультанта StopFake активно співпрацює з чинним урядом, зокрема Міністерством культури, молоді та спорту України, у т.ч. як команда експертів у процесі розробки та обговорення законопроєкту “Про дезінформацію” (2019). Також StopFake підписав меморандум про співпрацю з Національною радою з телебачення і радіомовлення України щодо протидії дезінформації.
Парадоксально, але навіть у самому тексті “Заборони” є спростування їхнього твердження про політичну упередженість StopFake, коли автор пише про співпрацю StopFake з Міністерством освіти і науки України в рамках програми “Вивчай та розрізняй”, що здійснюється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки посольств Великої Британії та США.
Причетність до неонацизму – неправда
Єдиним джерелом для підтвердження інформації в статті “Заборони” є американський журналіст Крістофер Міллер. Автори не поцікавилися в жодної української медіаорганізації їхньою точкою зору про діяльність StopFake та не наводять ніяких інших доказів та точок зору. На жаль, єдине обране ними джерело важко назвати об’єктивним. Журналіст Кріс Міллер неодноразово демонстрував суб’єктивне та вороже ставлення до проєкту, розповсюджуючи емоційну та непідтверджену інформацію.
Можна з повагою ставитися до конструктивної та обґрунтованої критики, допоки вона не починає загрожувати репутації організації та позитивному моральному духу її працівників. Стаття видання “Заборона” насправді виглядає як приклад чорного піару, спрямованого на підрив репутації StopFake та її керівників. “Заборона” подає свою точку зору, базуючись лише на цитатах Крістофера Міллера, який ініціював публічне обговорення цієї проблеми та має суб’єктивне, упереджене ставлення до StopFake.
Це ставлення протягом багатьох років регулярно транслювалося у твітері у вигляді персональної вендети цього журналіста, якому, очевидно, недовподоби послідовна позиція StopFake щодо захисту інформаційної безпеки України. Так само Міллер послідовно критикував суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Україні, – впровадження української мови, відстоювання української історії та культури та процес декомунізації. Тобто сам Міллер, висвітлюючи новини з України, послідовно робив те, в чому звинувачує StopFake, – здійснював політизацію новин. Представники проєкту StopFake неодноразово скаржилися на таку позицію Міллера і його втручання в редакційну роботу керівництву RFERL, матеріали для якої він готував, перебуваючи в Україні.
Утім, цитуючи Міллера як єдиного журналіста в цьому матеріалі, “Заборона” наводить набір необґрунтованих претензій, які мають кинути тінь на журналістські стандарти StopFake та персонально на головного редактора Євгена Федченка.
Наприклад, Кріс Міллер стверджує, що Євген Федченко начебто “виступає проти журналістів і свободи слова”. Але це неправда, бо Євген Федченко є провідним українським журналістом з більш ніж 20-річним досвідом роботи в цій галузі. Головна позиція Євгена Федченка, яку він послідовно відстоював, стосувалася того, щоб не сприймати журналістів з російських пропагандистських медіа як представників професії, і послідовно боровся зі всілякими проявами дезінформації. Ця позиція отримала підтримку в професійному колі медіафахівців.
Ми переконані, що внесок Євгена Федченка в розвиток свободи слова та журналістської освіти є справді неоціненним. Євген із 2002 року викладає в Школі журналістики, а з 2006 року є її директором, його випускники працюють в усіх провідних медіа України. У тому числі і в “Забороні”.
“Заборона” використовує вирвані з контексту твердження стосовно Євгена Федченка. Наприклад, згадана стаття створює в читача уявлення, що “Євген Федченко нібито підтримував деяких ультраправих публічно”. Як доказ вони наводять наступне: “Наприклад, у 2018 році він (Євген Федченко) розкритикував допис Громадського телебачення про затримання представниками організації “С14“ бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі”.
Насправді йдеться про єдиний пост Федченко у твітері, де він констатував реальні факти: Олександр Войтко (якого автори статті називають неонацистом) дійсно був студентом у Школі журналістики (є наказ про зарахування), потім став викладачем (існує витяг з трудової книжки), а потім одним із перших зголосився добровольцем на російсько-українську війну і врешті одержав статус ветерана війни (він має посвідчення УБД). Це офіційна, відкрита інформація. Але саме на підставі цього посту був зроблений висновок про начебто симпатії Євгена Федченка до праворадикалів.
Що ж до статусу організації “С14”, яку Громадське, а потім і пан Міллер називають “неонацистами”, то є рішення українського суду – трьох інстанцій, який дійшов протилежного висновку: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83537340?fbclid=IwAR1pjFdh3phCPkAReGB8cxvLntWsFe4DJR6ZIRMaxUWJS9tufToS385HSa8
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85680805?fbclid=IwAR3DMbneCZDEbaeTjfAgJ0lTFy5_snuWFk3De9w1JJDgtW0yOZ_2lxz9pyA
Існує також рішення Касаційного господарського суду, справа #910/10429/18, рішення від 21.01.2020.
“Заборона” тут також спростовує сама себе, зазначаючи, що в серпні 2019 року суд задовольнив позов праворадикалів.
Ми вважаємо, що така реакція є відповіддю на публічну критику Громадського. Такі агресивні непрофесійні кроки журналістів “Заборони” є прямим нападом на свободу слова. Нагадаємо, що Євген Федченко був членом наглядової ради Громадського, в повноваженнях якого було аналізувати та оцінювати роботу організації та критикувати її – якщо потрібно.
Твердження щодо зв’язків Марка Супруна з неонацистами також не відповідають дійсності. Такі серйозні закиди робляться здебільшого на підставі фотографій, на яких Марко Супрун поруч з людьми, яких автор статті вважає радикалами. Більшість цих фото раніше публікувалися на проросійських сайтах або блогерами. Марко Супрун також фотографувався з членами ЛГБТ-спільноти України, різних мистецьких спільнот, кіноспільнот, політиками різних парламентських фракцій та послами. Він також був сфотографований поруч з рабином Яковом Блайхом, але це не робить його членом його синагоги.
Марко Супрун – це ведучий англомовного телевипуску StopFake, відомий своєю волонтерською діяльністю та є публічною особою. Він був співпродюсером художнього фільму “Наші котики”. Це військова комедія, дії якої відбуваються у 2014 році на передовій, де добровільні батальйони України захищають Україну від російської навали. Супрун читає багато лекцій та презентацій різній аудиторії, фотографується з учасниками таких заходів. Дійсно, продюсери цього фільму провели передпрем’єрний показ для ветеранів Збройних сил України, кілька сотень ветеранів були присутніми, там було зроблено фотографії. Але стверджувати, що, фотографуючись із кимось, ви стаєте однодумцями чи союзниками – це відверта маніпуляція та наклеп. Найголовніше, що автори статті не наводять жодних цитат чи дій, які б вказували на те, що Марко Супрун є носієм будь-яких “нацистських поглядів”.
Підкреслюємо, що, всупереч припущенням “Заборони”, Марко Супрун не залучений до спільного проєкту перевірки фактів з Facebook. Виключно на волонтерських засадах Марко веде тижневу англомовну телепрограму, редактором якої є інша авторитетна журналістка Ірена Халупа. Свого часу ведучими випусків були відомі журналісти, волонтери Корпусу миру США, американські бізнесмени та науковці. Випуски транслювалися українською державною платформою іномовлення та Громадським телебаченням.
На жаль, стаття від “Заборони” не є поодиноким випадком. Вона є продовженням тривалої проросійської травлі команди StopFake, яка нав’язується аудиторії з метою дискредитації проєкту. Публікації з ідентичним змістом неодноразово публікувалися в пропагандистських російських та проросійських виданнях RT, Strana.ua і поширювали неправдиву інформацію про учасників проєкту, джерела фінансування тощо.
В останні кілька місяців подібні дискредитуючі матеріали регулярно публікувало російське пропагандистське видання “Украина.ру”, “Царьград”, “Красная весна”, rubaltic. Зокрема, приводом для інформаційної атаки стала новина про вибір StopFake партнером проєкту Third-party Fact-checking Program.
Ось лише деякі приклади таких дискредитаційних матеріалів:
https://www.google.com/amp/s/www.rubaltic.ru/news/16062020-facebook-udalil-akkaunt-zhurnalista-kritikovavshego-ukrainskikh-moderatorov-sotsseti-za-svyazi-s-ult/%3famp=Y
https://ukraina.ru/exclusive/20200518/1027725144.html
https://tsargrad.tv/articles/ataka-na-cargrad-i-kreml-kak-facebook-prodalsja-sorosu-i-ukrainskomu-stopfake_264196
https://ukranews.com/news/712616-zaboronu-zablokirovali-za-kritiku-neonatsistov
http://ukrrudprom.com/digest/Facebook_i_natsisti_Kak_i_pochemu_tsenzori_sotsseti_blokiruyut_k.html
https://rossaprimavera.ru/news/40cc624e
Щодня на редакційну скриньку StopFake надходять різні образи та необґрунтовані обвинувачення. Так, у зв’язку з перевіркою матеріалів щодо пандемії COVID-19 редактори проєкту неодноразово отримували телефонні дзвінки з фізичними погрозами за промарковані матеріали. Варто згадати випадок з автором, який стверджував у фейсбуці, що винайшов ліки від COVID-19 (ними виявилися ліки для тварин https://www.stopfake.org/ru/fejk-lekarstvo-ot-koronavirusa-est-eto-vetoks-1000/) та дзвонив співробітникам організації з погрозами фізичної розправи за фактчекінг. У таких умовах команда невпинно продовжує робити свою роботу.
Команда StopFake є лідером фактчекінгової роботи не лише в Україні. Її роботу неодноразово відзначали журналістські та урядові організації всього світу. За шість років роботи про проєкт розповіли понад 500 світових ЗМІ, в тому числі й New York Times, CNN, Politico, Washington Post та інші.
У 2014 році StopFake отримав нагороду The Bobs від Deutsche Welle як найкращий проєкт російською мовою. У 2016 році StopFake потрапив у список New Europe 100 (організації та особи, які змінюють Центральну та Східну Європу), складений Res Publica, Google, Visegrad Fund і the Financial Times.
У 2017 році проєкт StopFake отримав престижну премію демократії від Національного демократичного інституту (NDI) як організація, що є лідером у глобальній боротьбі з пропагандою та дезінформацією. І тепер команда сама опинилася перед потужними інформаційними атаками, які несуть непоправні репутаційні загрози.
Наглядова Рада StopFake високо цінує співпрацю з компанією Facebook та готова відстоювати честь і безпеку працівників організації в різний спосіб. Тому ми звертаємося до керівництва Facebook з проханням спільно розробити стратегії захисту партнерських організацій. Адже в умовах інформаційної війни з такими проблемами може зіткнутися кожна фактчекінгова організація, яка протистоїть антидемократичним явищам в інформаційному просторі та відстоює правду”.
2.Медіарух підтримав законопроєкт "Про медіа", але закликав виправити низку його проблемних положень
09.07.2020 Медіарух "Медіа за усвідомлений вибір" та його організації-учасниці висловлюють свою підтримку законопроєкту "Про медіа", підготовленого до повторного першого читання (№2693-д від 02.07.2020), і разом з тим цією відкритою заявою закликають виправити низку положень, що викликали негативну реакцію з боку медіаспільноти.
Необхідність модернізації законодавства про засоби масової інформації назріла давно. Чинне законодавство, яке регулює діяльність медіа, створювалось у 1990-ті й не враховує сучасного стану як щодо нових викликів, зокрема збройної агресії з боку країни-агресора, так і розвитку інформаційних технологій. Зокрема, чинне законодавство України не визначає статусу інтернет-ЗМІ (онлайн-медіа), містить застарілі норми щодо друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств тощо. Також Україна має врегулювати діяльність телерадіомовників відповідно до європейського законодавства. Тому необхідність створення нових правил регулювання є нагальною потребою всього суспільства.
Ми відмічаємо суттєву роботу і великі зміни порівняно з редакцією проєкту Закону "Про медіа", що подавався на перше читання (№2693 від 27.12.2019). Ми всіляко вітаємо включення до зазначеного проєкту захисту української мови, впровадження декомунізації, обмеження інформаційного впливу з боку країни-агресора, виключення зі структури власності захованих в офшорних зонах власників тощо.
Водночас даний проєкт має певні положення, які викликали негативну реакцію з боку медіаспільноти. На превеликий жаль, Медіарух вимушений констатувати, що і в редакції до повторного першого читання ці положення залишилися незмінними або зазнали лише косметичних змін.
Головними проблемами, закладеними в проєкт закону "Про медіа", на погляд Медіаруху, є:
- Занадто широкі повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо регулювання та контролю за поширенням інформації, причому не тільки щодо телерадіомовників, а й щодо будь-якої інформаційної діяльності, включно з поширенням інформації друкованими ЗМІ, незареєстрованими онлайн-медіа, блогерами й дописувачами соціальних мереж.
- Впровадження інституту співрегулювання без чіткого визначення повноважень учасників такого співрегулювання і розділення повноважень між ними.
- Суто декларативні норми щодо дотримання професійних стандартів журналістики.
- Збереження старих неефективних норм законодавства, які мали б запобігати надмірній концентрації аудіовізувальних медіа в руках одного власника.
Враховуючи вищенаведене, Медіарух звертається до народних депутатів України з проханням доопрацювати проєкт закону "Про медіа", підготовлений до повторного першого читання (2693-д від 02.07.2020).
Зі свого боку медійні громадські організації, що входять до Медіаруху, готують свої пропозиції з правками до цього законопроєкту, готові надати їх робочій групі та народним депутатам і планують оприлюднити свої пропозиції найближчим часом.
Нагадаємо, ініціаторами створення Медіаруху стали Незалежна медійна рада, Громадське радіо, ГО "Детектор медіа", ГО "Інститут масової інформації", МГО "Інтерньюз-Україна", Центр демократії та верховенства права, Фундація "Суспільність", Незалежна асоціація телерадіомовників, ГО "Донецький інститут інформації", ГО "Інститут демократії імені Пилипа Орлика".
Першими підписантами меморандуму Медіаруху стали "UA:Перший", Українське радіо, Громадське радіо, ІА Укрінформ, ІА Інтерфакс-Україна, Liga.net, "Дзеркало тижня. Україна", "Новое время", "Цензор.нет", 5 канал, "Український тиждень", низка регіональних медіа, громадських організацій та окремих журналістів – загалом понад 70 учасників.
3. Одеські журналісти виступили проти законопроєкту про медіа
09.07.2020 Одеські журналісти заявляють, що не підтримують законопроєкту №2693 “Про медіа” та вимагають зняти його з розгляду. Про це йдеться у зверненні одеських журналістів до Президента України Володимира Зеленського, надісланому ІМІ.
Цим зверненням медіаспільнота Одещини підтримує позицію Національної спілки журналістів України.
“Ми не підтримуємо законопроєкт №2693 “Про медіа”, запропонований народними депутатами, оскільки він порушує право на свободу слова, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод. Ми згодні з негативною оцінкою законопроєкту, яку надали Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Головне науково-експертне управління Верховної Ради”, – йдеться в заяві.
Журналісти Одеси вважають цей проєкт закону “грубим порушенням Конституції України, таким, який фактично створює в Україні орган прямої цензури, лицемірно іменований Національною радою з питань телебачення і радіомовлення”.
“Ми вимагаємо не редагування цього закону, а саме повної відмови від нього і відкликання його проєкту з Верховної Ради. Ми також вимагаємо, щоб представники журналістської спільноти, зокрема і з регіонів, в обов'язковому порядку отримали право погодження текстів законопроєктів у сфері ЗМІ”, – йдеться в заяві.
Звернення підписали 41 журналіст.
Нагадаємо, 30 червня НСЖУ та десятки медійників і блогерів виступили проти законопроєкту “Про медіа”.
Автором однієї заяви є голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Автором другої заяви, за даними “Детектора медіа”, стала очільниця Асоціації медіаюристів України Тетяна Котюжинська, а заяву підписали понад 70 керівників інтернет-видань, телеведучих, блогерів і представників регіональних ЗМІ. Серед них – Олеся Бацман, Наташа Влащенко, Дмитро Гордон, Соня Кошкіна, Павло Єлізаров, Денис Іванеско, Орест Сохар, Олександр Швець, Віктор Шлінчак, Роман Шрайк на інші. Повний текст заяв опубліковано на сайті НСЖУ.
Автори обох заяв критикують законопроєкт № 2693, зареєстрований групою народних депутатів у грудні 2019 року, вимагають від Верховної Ради відхилити його і пропонують опрацювати досвід країн ЄС із впровадження Директиви № 2018/1808 про аудіовізуальні медіапослуги, оцінити її вплив на різні сфери в Україні та проаналізувати загальний вплив.
4. Громадське висловило готовність стати майданчиком для дискусії між "Забороною" та StopFake
14.07.2020 Громадське висловило готовність стати майданчиком для дискусії між виданням "Заборона" та фактчекінговим проєктом StopFake, а також закликало медіаспільноту до ширшої дискусії. Про це Громадське заявило 13 липня, повідомляє "Детектор медіа".
"hromadske послідовно виступає за професійну дискусію в медіаспільноті, особливо коли йдеться про складні й чутливі для суспільства теми. Одна з них – праві рухи в Україні. Ми пропонуємо свої платформи для ведення такої дискусії. Адже завдання журналістів – досліджувати й виводити на чисту воду як російську пропаганду, так і зв'язки з прихильниками неонацизму", – йдеться в повідомленні.
У hromadske вважають, що варто провести професійне дослідження, яке доведе або спростує наведені в матеріалі "Заборони" тези.
"Ми не будемо оцінювати якість матеріалу "Заборони". Ця тема стане предметом власного журналістського розслідування, як і робота StopFake та можливий вплив праворадикальних рухів на їхню діяльність", – зазначається в повідомленні.
Крім того, члени ГО "Громадське телебачення" вважають неприпустимими та засудили висловлювання Романа Скрипіна щодо членкині ГО й співзасновниці видання "Заборона" Катерини Сергацкової. "Ми ніколи не толерували й не будемо толерувати мову ненависті, цькування, домагання та погрози. Гуманізм є однією із цінностей ГО "Громадське телебачення", – повідомили в ГО.
Роман Скрипін раніше написав образливі пости про Катерину Сергацкову після скандалу довкола матеріалу "Заборони" про StopFake. Фактчекінговий проєкт заявив про посилення інформаційних атак проти команди через матеріал видання "Фейсбук заблокував "Заборону" за критику неонацистів. Виявилося, що українські фактчекери соцмережі тісно з ними товаришують".
5. Журналісти звинуватили Скрипіна в кібербулінгу і звернулися до поліції
15.07.2020 Ініціатива незалежних журналістів "34" заявила, що журналіст Роман Скрипін своїми висловлюваннями в соцмережах цькує засновницю видання "Заборона" Катерину Сергацкову. Про це повідомляє "Українська правда".
"Ініціатива незалежних журналістів "34" засуджує цькування нашої колеги, журналістки та засновниці видання "Заборона" Катерини Сергацкової. Ми закликаємо правоохоронні органи, зокрема Національну поліцію України оперативно розслідувати заяву щодо погроз, які журналістка та її родина продовжують отримувати внаслідок публічних висловлювань Романа Скрипіна…
На жаль, мусимо констатувати, що прояви кібербулінгу в першу чергу і особливо агресивно спрямовані саме проти жінок – журналісток, редакторок та ведучих.
Дописи в соціальних мережах традиційно вважаються сферою особистих, суб'єктивних висловлювань, на які кожен має право. Утім, висловлювання в соціальних мережах мають безпосередній вплив на життя тих, про кого йдеться в цих дописах. Тому наголошуємо і на відповідальності: дописи, у яких закликають до насильства можуть конвертуватися в реальне насильство та тиск не лише проти тих, кого в них атакують, а і проти їхніх рідних, близьких.
Хочемо звернути особливу увагу, що у випадку Катерини Сергацкової йдеться про життя та безпеку малолітньої дитини та цілої родини. Адже саме після вищезгаданих дописів в інтернеті почали з’являтися персональні дані журналістки", – йдеться в заяві.
Як пояснює "Детектор медіа", "Заборона" Сергацкової опублікувала матеріал про фактчекінговий проєкт StopFake, у якому припускала зв’язки цієї організації з ультраправими. Після цього Скрипін звинуватив Сергацкову в тому, що вона є агентом Кремля, і написав образливі пости про неї.
Видання Independent повідомило, що Сергацкова разом з родиною увечері 13 липня залишила Київ, відчуваючи небезпеку для свого життя.
6. Громадські організації вимагають захистити Сергацкову
15.07.2020 Медійні громадські організації "Інститут масової інформації", "Детектор медіа", "Стоп фейк", Центр прав людини ZMINA і "Платформа прав людини" вимагають від правоохоронних органів захистити журналістку Катерину Сергацкову та її родину від тиску та погроз. "Детектор медіа" публікує повний текст заяви громадських організацій:
Заява
Ми, організації та медіа, у тому числі учасники Медіаруху, категорично засуджуємо тиск та погрози життю головній редакторці видання “Заборона” Катерині Сергацковій. Ми також глибоко вражені інформацією про те, що журналістка змушена була покинути Київ унаслідок цього тиску і погроз, у тому числі з боку праворадикалів, а також масового булінгу в соцмережах.
Надзвичайно обурливим є той факт, що тиск на журналістку розпочався після допису в соцмережі від її колишнього колеги, в якому було опубліковано фото її п'ятирічної дитини, можливого помешкання. Цей допис фактично інспірував подальші погрози й булінг.
Ми вважаємо, що якість журналістських матеріалів та порушення журналістських стандартів мають бути предметом ґрунтовної професійної дискусії за участю організацій саморегулювання, таких як Комісія журналістської етики, Незалежна медійна рада. Але в жодному разі не може слугувати підставою для закликів до розправи, погроз смертю і не має ставати причиною для переслідування чи припинення роботи журналістів.
Звертаємося до правоохоронних органів з вимогою негайно втрутитись у ситуацію та захистити журналістку Катерину Сергацкову та її родину.
7. Медіарух вступився за безпеку журналістів і репутацію StopFake
17.07.2020 Рух "Медіа за усвідомлений вибір" закликав Незалежну медійну раду і Комісію з журналістської етики дати оцінку трьом матеріалам "Заборони" про StopFake, а правоохоронні органи – розслідувати особистісні нападки на журналістів "Заборони" і StopFake. "Детектор медіа" публікує повний текст заяви Медіаруху:
Медіарух висловлює свій жаль та обурення хейтерством та булінгом щодо співзасновниці "Заборони" Катерини Сергацкової. А також погрозами співробітникам фактчекерської організації StopFake.
Ця ситуація виникла після публікації онлайн-виданням "Заборона" статті, у якій StopFake звинувачувався в причетності до блокування їхнього тексту з критикою неонацистів адміністрацією Фейсбуку. Також стверджувалося, що начебто самі фактчекери тісно товаришують з неонацистами.
Цей матеріал "Заборони" викликав неабиякий резонанс в Україні та за кордоном. Адміністрація Фейсбуку повідомила про те, що текст був видалений помилково. StopFake відкинув у власній заяві всі звинувачення, але вони завдали суттєвої шкоди його репутації. Відповідь StopFake "Заборона" на своїх сторінках не опублікувала, але дала ще два власних матеріали, у яких наполягала на своїх звинуваченнях.
Ця полеміка також спричинила бурхливу реакцію в соціальних мережах, зокрема мову ненависті та особисті образи, насамперед на адресу Катерини Сергацкової, співавторки матеріалу зі звинуваченнями проти StopFake.
Ми вважаємо, що журналістика має бути не лише вільною, а й відповідальною. Будь-які намагання ставити під сумнів роботу колег мають бути ретельно обґрунтовані та базовані на беззаперечних фактах. Водночас і критика з будь-якого боку має сприйматися як частина відкритої дискусії й саме в такому ключі коментуватися. Тобто конфлікт через публікації "Заборони" мав би бути вирішений виключно всередині професійної спільноти.
Медіарух жорстко засуджує особистісні нападки на журналістів. Закликаємо правоохоронні органи розслідувати цей інцидент та притягнути винних до відповідальності згідно з українським законодавством. Особиста безпека журналістів та свобода слова мають бути в пріоритеті.
Важливою також є і репутація української фактчекінгової організації StopFake, яка заявляє, що сьогодні проти неї триває системна дискредитаційна кампанія.
Вважаємо, що ця ситуація завдає шкоди журналістській спільноті та громадянському суспільству України. Публічне з’ясування особистих стосунків, безпідставні звинувачення, образи та погрози, до яких вдалися коментатори цього конфлікту в соцмережах, є неприпустимими. Закликаємо припинити таку практику та повернутися до меж цивілізованого обговорення.
Для початку професійної дискусії звертаємося до Незалежної медійної ради та Комісії журналістської етики з проханням надати висновок щодо відповідності трьох матеріалів "Заборони" щодо StopFake стандартам професійного журналістського розслідування. Тільки після відстороненого експертного висновку може відбутися дискусія по суті конфлікту, а не його інтерпретацій з різних боків.
8. “Заборона” відповіла Медіаруху
18.07.2020 "Заборона" відповіла на звернення Руху "Медіа за усвідомлений вибір" щодо початку професійної дискусії. Повний текст заяви "Заборони", яку було надіслано до уваги Медіаруху, нижче:
Заява "Заборони"
У ГО "Заборона медіа" ми цінуємо ініціативність та прагнення Медіаруху "Медіа за усвідомлений вибір" спрямувати дискусію навколо публікацій "Заборони" та ГО StopFake у професійне русло. Дякуємо за стурбованість із приводу погроз фізичної розправи Катерині Сергацковій, головній редакторці, генеральній директорці та співзасновниці "Заборони".
"Заборона" – незалежне видання неновинного формату про тенденції в суспільстві й культуру в постсоціалістичних країнах Східної Європи. "Заборона" – це професійне ЗМІ, яке дотримується журналістських стандартів, етики та цінностей. У "Заборони" прозора модель фінансування яка складається із внесків читачів на "Патреоні", грантів міжнародних організацій та партнерств. Детальніше на zaborona.com.
Для того щоб дискусія була професійною, об’єктивною та незаангажованою, звертаємося до вас із наступним:
1) Просимо разом із матеріалами "Заборони" включити на розгляд відповідь StopFake від 8 липня 2020 року. Зокрема, проаналізувати відповідність фактам розповсюдженої інформації про ГО "Заборона медіа"; звинувачення на адресу журналіста Кріса Міллера та замовчування інформаційних запитів до StopFake від "Заборона медіа", які передували публікації статті (додаток 1 та додаток 2).
2) Проаналізувати на дотримання журналістських стандартів статтю Texty.org "Інформаційна атака сайту "Заборона" на StopFake: що це було?" від 10 липня 2020 року.
3) Проаналізувати на дотримання журналістських стандартів передрук відповіді наглядової ради StopFake від 8 липня на сайтах ГО "Детектор медіа" та ГО "Інститут масової інформації" під заголовком "StopFake заявляє про посилення інформаційних атак проти команди проекту".
4) З огляду на пункт три просимо, щоб представники, фрілансери та інші афілійовані спеціалісти вищеперелічених організацій не залучалися до аналізу ЗВЕРНЕННЯ zaborona.com двох матеріалів "Заборони" з огляду на засвідчену прихильність до StopFake та упередженість до проєкту "Заборона".
Розгляд та включення зазначених чотирьох пунктів підтвердить об’єктивний та незаангажований підхід Медіаруху до професійної дискусії. Інакше це буде вибірковий аналіз ситуації та ігнорування фактів, представлених "Забороною".
Також хотіли б зазначити, що лише після заяви авторитетної міжнародної організації Human Rights Watch в українських ЗМІ та медійних організаціях почали з’являтися реакції та розголос про погрози на адресу Сергацкової.
Окрім цього, ми помітили певну тенденцію серед представників медіаспільноти про розмежування справ StopFake і "Заборони" зі справою Катерини Сергацкової та Романа Скрипіна. Таке відокремлення є штучним, оскільки саме публікація відповіді StopFake могла cпровокувати реакції сповнені мови ненависті в соціальних медіа. Просимо це взяти до уваги при аналізі матеріалів.
***
Окремим додатком до цієї заяви були надіслані:
1) інформаційний запит "Заборони" до StopFake, який був уперше відправлений 26 червня 2020 року журналістом Самуїлом Проскуряковим;
2) скріни із спробами отримати коментарі або контактну інформацію від:
– проєкту StopFake;
– пана Євгена Федченка, пані Вікторії Романюк;
– пана Марека Супруна (Сенатор Марек Многогрішний);
– пані Уляни Супрун (месенджер і смс на телефон);
– пані Катерини Крук.
9. Вимагаємо конкретних дій, а не політичних заяв – медіарух про справу Шеремета
20.07.2020 Медіарух "Медіа за усвідомлений вибір" вимагає від правоохоронних органів відповіді, хто є замовниками і виконавцями вбивства Павла Шеремета та яким був їхній мотив. "Детектор медіа" публікує повний текст заяви Медіаруху:
Сьогодні, 20 липня 2020 року, виповнюється чотири роки з дня показового і жорстокого вбивства журналіста Павла Шеремета, що сталося в центрі Києва. Питання, хто вбив Павла, досі залишається без відповіді.
Ми, члени Медіаруху, а також журналісти, медійні, правозахисні організації, вимагаємо від правоохоронних органів дати чітку відповідь, хто є замовниками і виконавцями вбивства нашого колеги, з якої країни вони походять і яким був їхній мотив.
Ми підтримуємо колег з "Української правди" в прагненні дізнатися правду і вважаємо, що наразі аргументів ані звинувачення, ані захисту не досить, щоб зробити остаточні висновки.
Окремо відзначаємо недостатню публічність і прозорість правоохоронних органів та вимагаємо не ховатися від журналістів, а прозоро коментувати перебіг слідства і звітувати перед суспільством.
Ми вимагаємо конкретних дій, а не політичних заяв. Вимагаємо справедливості для нашого колеги, журналіста Павла Шеремета.
28.07.2020 Медіарух “Медіа за усвідомлений вибір” засуджує спроби суддів Окружного адміністративного суду Києва протиправно отримати доступ до телефону журналістки “Слідства.Інфо” Євгенії Моторевської. Про це йдеться у заяві медіаруху, повідомляє “Детектор медіа”.
“Медіарух засуджує будь-які спроби незаконного стеження за журналістами. Подібна діяльність посадових осіб суду не має нічого спільного зі здійсненням неупередженого і справедливого правосуддя, тому закликаємо українські органи правопорядку до невідкладного та прозорого розслідування цього факту й притягнення винних осіб до відповідальності”, - йдеться у заяві.
Нагадаємо, нещодавно із оприлюднених Національним антикорупційним бюро матеріалів слідчих дій, у яких записані розмови керівництва Окружного адміністративного суду Києва, стало відомо, що голова ОАСК Павло Вовк та його заступник Євгеній Аблов намагалася отримати доступ до телефону Євгенії Моторевської, яка зробила розслідування про Аблова.
Як випливає із “плівок”, фігуранти записів намагалися дізнатися з ким розмовляла телефоном журналістка “Слідства.Інфо” Євгенія Моторевська використовуючи, з високою ймовірністю, протиправні методи здобуття такої інформації, без відповідного рішення суду.
Як пише “Слідство.Інфо”, керівники суду зацікавилися даними про контакти журналістки після того, як Моторевська підготувала матеріал про святкування Абловим дня народження в ресторані “VaBene” в центрі Києва 13 квітня 2019 року. За даними НАБУ, після виходу матеріалу Євген Аблов питав у Павла Вовка, чи можливо отримати дані про дзвінки журналістки за 13 квітня й кількома днями раніше.
Нагадаємо, 17 липня НАБУ та САП повідомили про підозри суддям Окружного адміністративного суду Києва та пов’язаним з ними особам у вчинені низки злочинів. На оприлюднених НАБУ записах фігуранти справи обговорюють можливість дістати доступ до телефону журналістки “Слідства.Інфо” Євгенії Моторевської.
11. Заява медійників та ГО про неприпустимість тиску на журналістку Любов Величко
30.07.2020 Ми, громадські організації та медіа, а також учасники “Медіаруху”, стурбовані повідомленнями про тиск, погрози вбивством та онлайн-цькування журналістки Любові Величко.
13 липня було опубліковане розслідування Величко “Тєлєга” для “Слуги”. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради”. Журналістка проаналізувала 10 тисяч повідомлень у телеграм-каналах “Темный рыцарь”, “Макс Бужанский”, Dubinsky.pro, “Легитимный” та “Резидент” і дійшла висновку, що два останніх можуть адмініструвати з території Росії.
Після цієї публікації про ряд телеграм-каналів та їхній потенційний вплив на ключових посадових осіб в органах державної влади, журналістка почала отримувати погрози у соціальних мережах, в тому числі погрози вбивством та цькування з боку певних політичних груп.
29 липня журналістка Любов Величко подала до Броварського відділку поліції заяву про погрози вбивством та перешкоджання професійній діяльності.
Ми вимагаємо швидкого та ефективного розслідування цих погроз і тиску на журналістку з боку правоохоронних органів.
Категорично засуджуємо переслідування та цькування журналістів та журналісток через їхню професійну діяльність в Україні. На жаль, такі випадки непоодинокі, а безрезультатність розслідування попередніх справ лише поглиблює відчуття безкарності та небезпеки. Таке середовище провокує замовчувати певні теми, що є неприпустимим у відкритому демократичному суспільстві, на яке заслуговують громадяни України.
Журналістські матеріали та розслідування на теми про порушення прав людини, військові дії на Сході України, окупацію Криму, про корупцію або підозрілий вплив на політиків та чиновників становлять особливий суспільний інтерес. Висвітлення цих тем у жодному разі не може слугувати підставою для переслідування, тиску чи погроз вбивством.
У справі Любові Величко правоохоронні органи мають черговий шанс показати спроможність ефективно та своєчасно розслідувати злочини, скоєні проти журналістів в Україні. До погроз вбивством варто ставитися дуже серйозно, тож очікуємо на результати.
Центр прав людини ZMINA
Платформа прав людини
МЕДІАРУХ
Інститут Масової Інформації
ІРРП
Детектор Медіа
Фундація Суспільність
Інститут Демократії ім.Пилипа Орлика
Громадське Радіо
Донецький інститут інформації
По той бік новин
Як повідомляв ІМІ, 29 липня журналістка Любов Величко подала до Броварського відділку поліції дві заяви щодо погроз їй вбивством та перешкоджання журналістській діяльності після виходу її розслідування про російські телеграм-канали “Тєлєга" для Слуги. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради”.
Раніше журналістка Любов Величко повідомила про погрози, які почала отримувати після розслідування про російські телеграм-канали “Тєлєга" для Слуги. Як телеграм-канали, що, ймовірно, ведуться з Росії, впливають на роботу Ради”.
Проведення цього дослідження стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID "Медійна програма в Україні", який виконується міжнародною організацією Internews Network. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО "Інститут масової інформації" та необов’язково відбиває думку USAID, уряду США та Internews Network.
Help us be even more cool!
