Міжнародний суд ООН розгляне попередні зауваження РФ щодо звинувачення в геноциді

Міжнародний суд ООН 2 лютого зробить висновок щодо попередніх зауважень, висловлених Російською Федерацією у зв’язку зі звинуваченням у геноциді згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації: за втручання 32 держав).

Про це оголосила пресслужба суду.

Публічне засідання відбудеться о третій годині дня в Палаці миру в Гаазі; висновок суду оголошуватиме головна суддя Джоан Доног’ю.

У суді нагадали, що 26 лютого 2022 року Україна подала до реєстру суду заяву на початок провадження проти Російської Федерації у зв’язку із “суперечкою… стосовно інтерпретації, застосування й дотримання Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року”. Зі стислим викладом заяви можна ознайомитися в пресрелізі №2022/4 на сайті суду. 3 жовтня 2022 року Російська Федерація висловила попередні зауваження щодо юрисдикції суду й прийнятності заяви.

У жовтні 2022 року РФ подала свої попередні заперечення в цій справі.

Як повідомляв ІМІ, у вересні 2023 року Україна закликала представницю ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Терезу Рібейро зробити внесок у розслідування комісією ООН фактів підбурювання до геноциду українців у російських ЗМІ.

25 вересня Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заявила, що деякі висловлювання, які лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду.

4 та 16 березня 2023 року Незалежна міжнародна комісія ООН не встановила, що Росія вчиняє в Україні геноцид.

Відповідно до статті другої Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, геноцид – це низка злочинних дій, вчинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Зокрема, до таких дій зараховують: убивства та (або) заподіяння тяжких тілесних чи психічних ушкоджень членам групи; умисне створення для групи життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в групі; примусове передання дітей з однієї групи до іншої. Геноцидна риторика означає публічне підбурювання до таких дій.

Невіддільною частиною геноцидної риторики є мова ворожнечі як спосіб дегуманізації ворога та використання так званих маскувальних слів задля викривлення реальності. Під час військової агресії проти України російська пропаганда напрацювала цілий “новояз”, який допомагає виправдовувати злочинні дії РФ. Так, повномасштабна війна в очах середньостатистичного росіянина, який споживає контент державних інформресурсів, має вигляд локальної “спецоперації”, зумовленої нібито об’єктивними причинами, як-от “денацифікацією”. Вторгнення, що супроводжується вбивствами, катуваннями та зґвалтуваннями, називають “звільненням”, “порятунком” чи “очищенням” від “нацистів”, “нациків”, “фашистів”, “сатаністів”, “бандерівців”, “карателів” тощо. 

Як показало дослідження ІМІ, кремлівська пропаганда дедалі частіше намагається легітимізувати знищення цивільних українців та удари по об’єктах інфраструктури українських міст. У такий спосіб Росія вкотре намагається виставити винною у війні Україну. Зокрема, такі екстремістські заяви активно поширювали Володимир Соловйов і Антон Красовський. Відповідно до третьої статті Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, такі заклики підпадають під визначення “прямого та публічного підбурювання до вчинення геноциду”, що, як ідеться в правовому аналізі американського Інституту стратегії та політики New Lines, вважається окремим злочином незалежно від того, чи призвели заклики до геноциду.

Марія Ігнатьєва, Валентина Троян