Україна закликала ОБСЄ розслідувати підбурення до геноциду в російських медіа

Фото – Micky Kroell / OSCE

Україна закликала представницю ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Терезу Рібейро зробити внесок у розслідування комісією ООН фактів підбурювання до геноциду українців у російських ЗМІ.

Про це заявив постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євген Цимбалюк під час чергового засідання Постійної ради ОБСЄ 28 вересня, повідомляє Укрінформ.

“Є ще одне занепокоєння комісії (ООН. – Ред.): риторика, що транслюється в російських державних та інших ЗМІ, може бути підбурюванням до геноциду. Саме це питання – дегуманізаційні кампанії Росії – неодноразово порушувалося в Раді з боку України та інших держав-учасниць, у тому числі минулого четверга. Ми вважаємо, що представник з питань свободи ЗМІ в рамках свого мандата міг би зробити цінний внесок у розслідування, яке проводить комісія ООН”, – сказав він.

Цимбалюк наголосив, що це підбурювання до геноциду свідчить про те, що “Росія налаштована на вчинення подальших злочинів, якщо її не зупинити”.

Він також нагадав, що в останній доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні йдеться про систематичні випадки катувань, сексуального та гендерного насильства з боку російських окупаційних військ в Україні. За його словами, грубі порушення прав людини “стали ще однією зброєю Росії проти цивільного населення”.

“Поки російські дипломати цинічно закликають до професійного діалогу без емоцій у рамках ОБСЄ, російські солдати без емоцій катують до смерті цивільних на окупованих територіях. Те саме стосується зґвалтувань та сексуального насильства, скоєних росіянами. Часто, як підтвердила комісія, членів сім'ї тримали в сусідній кімнаті, таким чином змушуючи їх чути ті злочини, що відбувалися. Хіба це не катування? І на відміну від російських дипломатів жертви сексуального насильства не мають такого привілею, як процедурне застереження”, – зазначив Цимбалюк.

Він також засудив спроби Росії прикрити власні злочини приводом нібито “боротьби з неонацизмом” та використанням історичних маніпуляцій. За його словами, підбурювання до геноциду та кампанія дегуманізації в РФ, посилання на “історичні землі” та “єдиний народ”, знищення інакодумців та придушення протестів, викрадення та депортація дітей, перевиховання та фільтрація, масові поховання та катування цивільного населення, поділ людей на “наших і ненаших” – “це яскраві свідчення чуми, яка, як ми всі думали, залишилася в минулому”. “І ця чума – в російському домі”, – додав він.

Як повідомляв ІМІ, 25 вересня Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заявила, що деякі висловлювання, які лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду.

4 та 16 березня 2023 року Незалежна міжнародна комісія ООН не встановила, що Росія вчиняє в Україні геноцид.

Відповідно до статті другої Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, геноцид – це низка злочинних дій, вчинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Зокрема, до таких дій зараховують: убивства та (або) заподіяння тяжких тілесних чи психічних ушкоджень членам групи; умисне створення для групи життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в групі; примусове передання дітей з однієї групи до іншої. Геноцидна риторика означає публічне підбурювання до таких дій.

Невіддільною частиною геноцидної риторики є мова ворожнечі як спосіб дегуманізації ворога та використання так званих маскувальних слів задля викривлення реальності. Під час військової агресії проти України російська пропаганда напрацювала цілий “новояз”, який допомагає виправдовувати злочинні дії РФ. Так, повномасштабна війна в очах середньостатистичного росіянина, який споживає контент державних інформресурсів, має вигляд локальної “спецоперації”, зумовленої нібито об’єктивними причинами, як-от “денацифікацією”. Вторгнення, що супроводжується вбивствами, катуваннями та зґвалтуваннями, називають “звільненням”, “порятунком” чи “очищенням” від “нацистів”, “нациків”, “фашистів”, “сатаністів”, “бандерівців”, “карателів” тощо. 

Як показало дослідження ІМІ, кремлівська пропаганда дедалі частіше намагається легітимізувати знищення цивільних українців та удари по об’єктах інфраструктури українських міст. У такий спосіб Росія вкотре намагається виставити винною у війні Україну. Зокрема, такі екстремістські заяви активно поширювали Володимир Соловйов і Антон Красовський. Відповідно до третьої статті Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, такі заклики підпадають під визначення “прямого та публічного підбурювання до вчинення геноциду”, що, як ідеться в правовому аналізі американського Інституту стратегії та політики New Lines, вважається окремим злочином незалежно від того, чи призвели заклики до геноциду.