Комісія ООН вважає, що окремі висловлювання в росЗМІ можуть підбурювати до геноциду українців

Фото – АР

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні вважає, що деякі висловлювання, які лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду.

Про це повідомляє “Бабель” з посиланням на реліз комісії, який має в розпорядженні.

Комісія зазначає, що продовжує виявляти систематичні тортури цивільного населення на окупованих територіях та заклики з боку Росії до геноциду українського народу.

В останній доповіді комісія заявила, що росіяни продовжують завдавати шкоди цивільному населенню (катування, сексуальне та гендерно зумовлене насильство) та енергетичній інфраструктурі. Комісія також розслідує причини прориву греблі в Новій Каховці та його вплив на цивільне населення.

У Херсонській області російські солдати ґвалтували та вчиняли сексуальне насильство над жінками віком від 19 до 83 років. Часто членів однієї родини тримали в сусідній кімнаті, тому вони були вимушені ставати опосередкованими свідками насильства.

Комісія також занепокоєна звинуваченнями в геноциді в Україні. Наприклад, деякі висловлювання, що лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду. Комісія наразі продовжує свої розслідування з цього питання.

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні в жовтні надішле Генеральній асамблеї ООН письмовий звіт у межах другого мандата, який був запущений у березні цього року. До Ради ООН з прав людини в Женеві відповідний звіт буде скеровано в березні 2024 року.

Як повідомляв ІМІ, 16 березня 2023 року Незалежна міжнародна комісія ООН заявила, що російська влада вчинила широкий спектр порушень міжнародного права у сфері прав людини та міжнародного гуманітарного права в різних областях України, багато з яких є воєнними злочинами. Водночас комісія не встановила, що Росія вчиняє в Україні геноцид.

4 вересня 2023 року Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, яку створили при ООН, заявила, що досі не має достатніх доказів геноциду в Україні, які б підпадали під визначення Конвенції Генасамблеї ООН.

Відповідно до статті другої Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, геноцид – це низка злочинних дій, вчинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Зокрема, до таких дій зараховують: убивства та (або) заподіяння тяжких тілесних чи психічних ушкоджень членам групи; умисне створення для групи життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в групі; примусове передання дітей з однієї групи до іншої. Геноцидна риторика означає публічне підбурювання до таких дій.

Невіддільною частиною геноцидної риторики є мова ворожнечі як спосіб дегуманізації ворога та використання так званих маскувальних слів задля викривлення реальності. Під час військової агресії проти України російська пропаганда напрацювала цілий “новояз”, який допомагає виправдовувати злочинні дії РФ. Так, повномасштабна війна в очах середньостатистичного росіянина, який споживає контент державних інформресурсів, має вигляд локальної “спецоперації”, зумовленої нібито об’єктивними причинами, як-от “денацифікацією”. Вторгнення, що супроводжується вбивствами, катуваннями та зґвалтуваннями, називають “звільненням”, “порятунком” чи “очищенням” від “нацистів”, “нациків”, “фашистів”, “сатаністів”, “бандерівців”, “карателів” тощо. 

Як показало дослідження ІМІ, кремлівська пропаганда дедалі частіше намагається легітимізувати знищення цивільних українців та удари по об’єктах інфраструктури українських міст. У такий спосіб Росія вкотре намагається виставити винною у війні Україну. Зокрема, такі екстремістські заяви активно поширювали Володимир Соловйов і Антон Красовський. Відповідно до третьої статті Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, такі заклики підпадають під визначення “прямого та публічного підбурювання до вчинення геноциду”, що, як ідеться в правовому аналізі американського Інституту стратегії та політики New Lines, вважається окремим злочином незалежно від того, чи призвели заклики до геноциду.