36% онлайн-медіа оприлюднили редакційні політики у 2023 році

Photo credits by pixelshot and Sezeryadigar from Getty Images. Колаж ІМІ

Публікація редакційний політик є проблемним аспектом прозорості медіа, виняток – хіба частково аудіовізуальні (за старою термінологією – телерадіоорганізації), яких закон зобов’язує публікувати редакційні статути. Звісно, щоб опублікувати редакційну політику, її спершу треба сформулювати в певному документі. Але поступово, як свідчать дослідження ІМІ, кількість онлайн-медіа, що її публікують, зростає, хоча для досягнення принаймні номінальної наявності редполітик навіть у половини провідних онлайн-медіа ще треба працювати. 

До вибірки дослідження* потрапили онлайн-медіа, обрані експертами на основі моніторингів ІМІ та даних Similarweb. Не досліджувалися сайти українських представництв іноземних / міжнародних медіа, а також агрегатори, що не мають власних новин. ІМІ також не досліджував практичне застосування редакційних політик, поки що ведемо мову лише про їхню формальну наявність.

Усього досліджено 50 онлайн-медіа, й у 18 з них (36%) на сайтах були оприлюднені повноцінні редполітики (або редакційні статути; редстатут на сайті телеканалу зараховувався як редполітика щодо контенту на сайті). Отже, повноцінні редполітики оприлюднили такі медіа: “Українська правда”, “24 канал”, РБК-Україна, “Фокус”, УНІАН, NV, “Еспресо”, Obozrevatel, “Телеграф”, Liga.net, “Суспільне”, “Главред”, “Українські новини”, “Новинарня”, “5 канал”, “Букви”, “Бабель” та Depo.ua. Минулого року повноцінні редакційні політики були на сайтах у  26% досліджених медіа (текст тогорічного дослідження доступний тут).

Ще три онлайн-медіа (6% досліджених) оприлюднили певні нариси, які важко вважати справжньою редакційною політикою. Тобто загалом хоч якийсь документ щодо редполітики спромоглись опублікувати 21 медіа з 50 досліджених (42%). Минулого року такий загальний показник становив 34%. Щодо трьох онлайн-медіа з умовними редполітиками, то це “Рубрика”, Новини.Live і “Апостроф”. Наприклад, “Рубрика” має на сайті окремий розділ “Редполітика”, і він містить доволі значний обсяг тексту. Проте він переважно не про те, як створюється контент, натомість описуються правила цитування “Рубрики” в інших медіа, захист нею авторських прав, її місія, формати матеріалів, умови співпраці з “Рубрикою” тощо. Минулого року таких медіа з умовними редакційними політиками було на одне більше (8% досліджених).  

Очевидно, що навряд чи якась редакція виписує власну редакційну політику повністю “з нуля”, адже принципи професійної журналістики для всіх однакові. Наразі вже не є проблемою знайти в мережі зразок детально розписаної редакційної політики або звернутися до ІМІ по відповідні консультації. Щодо редакційних статутів телерадіоорганізацій, то навіть зразки таких типових документів уже давно були розроблені й оприлюднені. Ознайомившись із напрацюваннями інших, для професійного колективу журналістів не буде складнощів зі створенням власного документа.

У попередніх публікаціях цього року ми вже розповідали про такі аспекти прозорості редакцій: контактних даних, бенефіціарів, головних редакторів та загальний стан і тенденції прозорості за цими трьома параметрами.

У наступній, останній публікації щодо цьогорічного дослідження прозорості йтиметься про розкриття фінансових аспектів роботи редакцій онлайн-медіа.

*До моніторингу у 2023 році потрапили такі видання: ТСН, “Українська правда”, NV, Цензор.Нет, РБК-Україна, “24 канал”, Liga.net, “Еспресо”, “Гордон”, “Фокус”, “Кореспондент.net”, УНІАН, Obozrevatel, “Главком”, Gazeta.ua, “Апостроф”, “Суспільне”, Zaxid.net, “Українські новини”, Укрінформ, Newsyou.info, Delo.ua, “Главред”, “Телеграф”, “Новинарня”, “Громадське”, УНН, “Політека”, LB.ua, “Слово і діло”, Знай.UA, ZN.UA, “Хвиля”, “Коментарі”, “Інформатор”, Інтерфакс-Україна, “КП в Україні”, Новини.Live, “Вести”, “Букви”, “Рубрика”, “Бабель”, "Факти" (газета), “Економічні новини”, “Подробиці”, Lenta.UA, Depo.ua, “Страна”, “Прямий” та “5 канал”.