Коло російської пропаганди. Як змінювалися кремлівські наративи протягом 2023 року

Протягом 2023 року російська агресивна пропаганда переконувала в наближенні перемоги “другої армії світу”, впадала в розпач і паніку, транслювала страхи, а потім знову поверталася до переможної риторики. На цьому шляху пропагандисти створили кумира, який не встиг стати справжнім конкурентом Путіну, – Пригожина. Тож його довелося обнулити. Водночас російська пропаганда так і не позбулася ядерної фіксації та протиставлення своєї країни всьому притомному світові. Зрештою, видається, що фантазія пропагандистів вичерпується, адже планові операції їм вдаються краще, а от потреба оперативного реагування на зміни ситуації створює в інформаційному просторі Росії хаос.

Від початку 2023 року російська пропаганда жонглювала переможною риторикою та протиставляла Росію всьому світові, центром якого бачать США, і наполягала, що російська армія воює з усім НАТО. Україну ж кремлівська пропаганда намагалася позбавити суб'єктності, вдаючи, що майже досягла своєї мети – перетворення української держави на російський сателіт. Також пропагандисти продовжували погрожувати Україні та світові ядерною зброєю.

Трагічні події в Україні, зокрема ті, що стали наслідком російської агресії, пропагандисти намагалися використовувати як привід для дискредитації українських влади та армії. Водночас прокремлівська пропаганда всіма силами намагалася виправдати злочин Росії – від агресії як такої до викрадення дітей. 

У 2023-му російська пропаганда породила собі кумира – Євгена Пригожина, ледь не призначивши його головним полководцем. Утім, так само стрімко його звитяги були заперечені, а відповідальність за його загибель була перекладена на Україну та колективний Захід. Зрештою, медійний шлях Пригожина від провідного воєначальника до загибелі пропагандисти спробували використати для зміцнення образу російського диктатора Володимира Путіна як сильного лідера.

Паралельно з тим Путіна тримали якнайдалі від тем очікування українського контрнаступу та дронових атак на російські міста. Навесні пропагандисти, схоже, розгубились і транслювали панічні настрої. Відповідальність за свої страхи перед поразкою, як, власне, і сподівання на порятунок рупори Кремля покладали вже не на диктатора, а на його підлеглих – генералів Валерія Герасімова та Сергія Шойгу.

Зовсім уже нескоординованою, на межі повного розпачу, діяльність пропагандистів видавалася, коли влітку вони намагалися пояснювати, що відбувається в Бєлгородській області: хто такі “Російський добровольчий корпус” та куди поділися міцні кордони.

Навіть восени, коли вже стало зрозуміло, що український контрнаступ не досяг стратегічних результатів, російські пропагандисти продовжували транслювати страхи, тепер уже зосередившись на західній зброї. Саме допомогою демократичного світу Україні вони виправдовували відсутність успіхів своєї армії. Водночас висловлювали сподівання на те, що Захід “втомиться від України”.

Дещо оговтатися та повернутися до більш-менш злагоджених дій пропагандисти змогли після нападу ХАМАС на Ізраїль. Тут вони вже в один голос намагалися прив’язати до цієї теми Україну та дискредитувати її в очах західних партнерів  вигадками про торгівлю зброєю з палестинськими бойовиками. Водночас відповідальність за напад на Ізраїль намагалися перекласти на США. Втім, ця пропагандистська кампанія тривала недовго, вочевидь через непереконливість.

Наприкінці ж року Кремль, вочевидь, повернув собі віру у власні сили й дав пропагандистам нові настанови. Їхня риторика на диво стала м’якшою щодо України. Пропагандисти повернулися до запевнень у невідворотності перемоги Росії, але водночас почали вдавати, що не називали українців нацистами. Натомість, маніпулюючи темою вповільнення темпів західної допомоги, стали робити потуги схилити Україну до перемовин на умовах Росії. 

Для просування наративів, вигідних Кремлю, пропаганда, крім професійних її діячів, які називають себе російськими журналістами, протягом року використовувала також посадовців, так званих “воєнкорів”, навіть астрологів, нумерологів та шаманів. Звісно, використані були й зрадники-втікачі, у яких в Україні раптово увірвалася політична кар’єра.

Медведчук і ядерний конфлікт

У січні російські медіа оживили образ Віктора Медведчука як потенційного гауляйтера. Його статтю “Український синдром. Анатомія воєнного протистояння” розмістило контрольоване Кремлем російське видання “Известия”. Цей твір взялися цитувати десятки московських та регіональних медіа.

Втім, Медведчук не зміг сказати нічого нового. Він повторював основні наративи, що на той момент просував Кремль. Тобто Медведчук взявся виправдовувати вторгнення російських військ в Україну та погрожувати світові російською ядерною зброєю. Більшу частину тексту присвячено навколоісторичним міркуванням: переповіданню тез Кремля щодо Холодної війни, після якої Захід не врахував інтересів Росії, та щодо зацікавленості “більшості політиків” Америки та Європи у війні на території України. 

Водночас розповів про “дві країни” всередині України. 

“Одна без Росії себе не мислить, інша не мислить себе з Росією”, – написав він. 

Скриншот ІМІ з російських Ізвестій

Зрештою, автор статті дійшов висновку, що підтримка Заходом України може призвести до ядерної війни. 

“Тепер виходів є лише два: сповзати до світової війни та ядерного конфлікту або знову розпочати процес розрядки, для чого потрібно враховувати інтереси всіх сторін”.

Отже, на початку 2023-го компонентами російської пропаганди залишилися виправдання агресії та погрози ескалацією.

Росіян заспокоюють астрологи, нумерологи й шаман

Водночас пропагандисти намагалися заспокоювати населення Росії, переконувати в невідворотності війни та її користі для російських суспільства та економіки. До цієї справи долучили навіть представників антинаукових вчень: астрологів, нумерологів, шаманів та інших “віщунів”. Вони намагаються використовувати політичні містифікації як пропагандистський прийом. 

Ціла плеяда таких діячів обіцяла зміцнення російського рубля попри економічні санкції та інфляцію. 

Скриншот ІМІ з YouTube Fametime TV

Тим часом інші “провидці”, як, наприклад, нумерологиня Клара Кузденбаєва, концентрувалися на демонізації Заходу та України: 

“У него нет определенных чисел в программе, это говорит о том, что он исполняет программу зла. Есть люди, которые приходят на эту землю исполнять программу зла”.

“Українці обстрілюють самі себе”

Продовженням пропагандистської лінії із самовиправдання стало заперечення Кремлем причетності російської армії до атак на мирне населення України. Як, наприклад, у ситуації з ракетним ударом по багатоповерхівці в Дніпрі 14 січня, коли загинули щонайменше 40 людей, більш ніж 70 були поранені й понад 30 людей зникли безвісти.

Фото – Reuters

Речник президента РФ Дмитро Пєсков укотре заявив, що російські військові “не завдають ударів по житлових будинках чи об’єктах соціальної інфраструктури”. 

Удари, за його словами, російські військові нібито завдають лише по військових цілях – “замаскованих або очевидних”.

Виправдання викрадення українських дітей

Пропагандистська машина також була залучена до процесу виправдання викрадення дітей з України. Нібито гуманітарними міркуваннями обумовлювала вивезення українських дітей до Росії і віцеспікерка Держдуми РФ Анна Кузнецова, яка регулярно їздить на окуповані території:

“Дальше так терпеть больше нельзя было: эти дети – они были как заложниками. Не только дети Донбасса – дети Украины заложниками были”.

Російська пропаганда, говорячи про українських дітей, часто використовує саме “розкручений” термін “діти Донбасу” для підігрування альтернативній реальності Кремля, де Донбас нібито не є частиною України.

Скриншот ІМІ з Lenta.ru

Коли ж ідеться про неповнолітніх українців з інших регіонів, які опинилися під російською окупацією, РФ часто використовує термін “наші діти”, апелюючи до кремлівського наративу про те, що українці та росіяни нібито є “одним народом”. 

Пригожин виходить на перший план

На початку весни Кремль разом з міноборони Росії в інформаційному просторі ледь втратив не провідну роль. Найгарячішою точкою на лінії фронту був Бахмут, а основним спікером загарбницької армії став Євген Пригожин – керівник групи “Вагнер”, яка намагалася взяти це невелике українське місто. 

Як засвідчило дослідження ІМІ, пов’язані з Пригожиним телеграм-канали продукували помітно резонансніший контент, ніж мляві одноманітні заяви кремлівського диктатора та звіти міноборони Росії. Від Пригожина та низки так званих “воєнкорів” можна було дізнатися про проблеми та страхи, що переслідують армію агресора. На цьому тлі керівник “Вагнера” заглиблювався в політичну активність. У тому ж темпі заяви головного вагнерівця втрачали адекватність та прив’язування до реальності.

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Оркестр Вагнера

Водночас контрольовані Кремлем центральні ЗМІ Росії вперто ігнорували як успіхи, так і невдачі Пригожина і “Вагнера”. З російських телеекранів та сторінок друкованих і онлайн-видань на певний період зникли як Путін, так і Сергій Шойгу. В цей період кремлівські медіа змогли повідомити лише про те, що Шойгу провів нараду з керівництвом збройних сил Росії, де “заслухав доповіді з питань організації безперервного забезпечення військ озброєнням, військовою технікою та боєприпасами”. Втім, ця дивна спроба привернути увагу видавалася не надто переконливою.

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Пресслужба Пригожина

Панічні очікування українського контрнаступу

Вже у квітні увага російських пропагандистів була зосереджена на очікуванні українського контрнаступу. У цьому разі зусилля були мало скоординованими. Притому що пропагандисти намагалися триматися переможних реляцій, було помітно, що вони не мають спільного бачення. Тож час від часу вдавалися до тональності, що вказувала на панічні настрої. Навіть черговий раунд погроз ядерною зброєю не зміг приховати страхів російських пропагандистів.

Так, пропагандист Володимир Соловйов у своєму шоу “Повний контакт” закликав ударити по Україні ядерною зброєю, щоб запобігти контрнаступу ЗСУ. Своєю чергою, Ольга Скабєєва в програмі “60 хвилин” на каналі “Росія 1” у зв’язку з майбутнім українським наступом пригадала російські “жести доброї волі” осені 2022 року.

“З Великої Британії повертаються 20 тисяч навчених українців. Я до того, що бережи нас Боже легковажно ставитися до цього контрнаступу. Я, можливо, іноді по колу, але завжди закликаю пам'ятати вересень минулого року, харківські події. Вони тоді теж анонсували, а потім ми відійшли з Херсона”, – казала пропагандистка.

Редакторку державного російського каналу RT Маргариту Симоньян злякала навіть звістка про те, що українські військовослужбовці беруть відпустки. Пропагандистка поставила питання: що це може означати?

“Річ у тім, що схожа ситуація спостерігалася восени минулого року. Після масових відпусток почався контрнаступ на Херсонському напрямку”, – написала Симоньян у себе в Telegram.

Депутат Держдуми РФ Міхаіл Дєлягін пішов у своїх фантазіях ще далі. Він заявив, що цілями для наступу ЗСУ стануть Москва та Петербург.

“Головні удари під час українського наступу завдаватимуться Заходом не на фронті, а в тилу – у Москві, Пітері, прифронтових обласних містах”, – переконував Делягін.

Скриншот ІМІ із Силових структур

Зі свого боку власник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин навіював, що Росія таки досягла цілей так званої “СВО” і тому має оголосити про її завершення.

“Для влади та суспільства загалом сьогодні необхідно поставити якусь жирну крапку у СВО. Ідеальний варіант – це  оголосити про закінчення СВО, повідомити всім про те, що Росія досягла тих результатів, які планувала”, – йдеться в статті, оприлюдненій його пресслужбою.

Українські дрони летять до Росії

У травні пропагандисти продовжили нагнітати страхи, пов’язані з очікуванням українського контрнаступу. Бувши схильними до сакралізації певних дат, кремлівські посіпаки особливо напружено очікували ударів з боку України саме 9 травня, у так званий День победы. 

Зрештою, самонавіювання стали трендом у російських медіа. Заголовки окремих публікацій могли дати підстави вважати, що український наступ уже розпочався, а українські бомби от-от почнуть падати на голови росіян по всій території країни.

Не вніс ясності в ситуацію навіть Євген Пригожин. Він почав скочуватися в істерику і записав відео на тлі десятків загиблих, за його словами, найманців своєї ПВК, у якому звинуватив генштаб збройних сил Росії в саботажі постачання боєприпасів і пригрозив, що “Вагнер” залишить бойові позиції в Бахмуті.

“Офіційно звертаюся до начальника генерального штабу, міністра оборони, верховного головнокомандувача та народу Росії. Заявляю від імені бійців ПВК “Вагнер”, від імені командування ПВК “Вагнер”, що 10 травня ми змушені передати позиції в населеному пункті Бахмут підрозділам міністерства оборони й вивести залишки ПВК “Вагнер” у тилові табори, щоб зализати рани. Я виводжу підрозділи ПВК “Вагнер”, тому що за відсутності боєприпасів вони приречені на безглузду загибель”, – передав його слова телеграм-канал “Пресс-служба Пригожина”.

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Поддубный

Тим часом російський пропагандистський медіаресурс RT віщував про наближення удару Сил оборони України з боку Одеси в напрямку контрольованої Росією території Молдови, так званого Придністров’я. Посилаючись на неназване джерело, телеграм-канал RT заявляв, що накопичені з Одеської області “з 9 до 15 травня угруповання ЗСУ планують висунутися в напрямку Тирасполя”.

Хто напав на Шебекіно?

У червні російський інфопростір панічно, розлагоджено й незв’язно реагував на події в Бєлгородській області РФ. Російський добровольчий корпус і легіон “Свобода Росії” перейшли кордон і “звільняють” від чинної російської влади населені пункти Бєлгородської області. 

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Настоящий Гладков

Водночас у російських телеграм-каналах з’явились обвинувачення на адресу регіональних та центральних телеканалів у недостатньому висвітленні ситуації в Бєлгородській області. Ба більше, на зет-патріотичних телеграм-каналах стали поширюватися припущення, що група Першого каналу на своїй сторінці у вк внесла слово “Шебекино” до спам-фільтра.

Марш Пригожина

Невдовзі після цього російським пропагандистам додалося турбот – вони постали перед потребою інтерпретувати для населення причини, перебіг та наслідки маршу “Вагнера” на чолі з Пригожиним углиб Росії. Але за кілька діб від початку заколоту Пригожин заявив, що його військові припиняють рух уперед та повертаються до польових таборів. Пропагандисти отримали можливість розпочати кампанію з дискредитації ПВК “Вагнер”.

Було використано типову пропагандистську практику – перенесення відповідальності на колективну силу, яка і так уже, за вигадками російської пропаганди, впродовж багатьох років нібито намагається “потопити” Росію. 

На федеральному каналі НТВ пропагандистка Ірада Зейналова назвала події останніх днів “справою іноземних спецслужб, що спрацювала”, додавши, що “країну намагатимуться розгойдувати, Путін говорив про це продовж останніх тижнів”.

Російський пропагандист Дмитро Кисельов, щоб не заглиблювати аудиторію в суть подій, вдався до спрощень. Він заявив, що озброєні до зубів “вагнерівці” з важкою технікою не дійшли до Москви нібито через те, що у військової колони закінчився бензин. 

Фото – ua.new

Водночас пропагандисти спробували закріпити за Володимиром Путіним образ всемогутнього лідера, який усе і завжди тримає під контролем та не припускається прорахунків. Нібито Путін завжди на крок попереду своїх супротивників, усе, що відбувається, – навіть найбільш дивовижні та абсурдні сценарії – насправді задум російського диктатора.

“Марш справедливості Пригожина неправильно називати заколотом, насправді це план Путіна. За допомогою важкої бойової техніки (танків, РСЗВ “Град” і системи протиповітряної оборони) Пригожин вирушив на допомогу Путіну, щоб позбутися низки посадовців, зокрема Шойгу, всього генералітету міністерства оборони і генштабів, а також маси високопоставлених співробітників адміністрації президента і різних силових структур”, – йшлося в одному з телеграм-каналів, що поширюють прокремлівську риторику.

Також пропагандистські медіа оприлюднили заяву директора Інституту політичних досліджень Сергія Маркова, що пересічні росіяни “готові молитися на Володимира Володимировича: тільки позбавте нас усього цього хаосу. Підтримка президента була 80%, а після цих подій вона стала 90%, оскільки люди побачили в Пригожині не політика з якоюсь програмою, а вершника апокаліпсиса”.

Зеленський і Захід

Тим часом щодо України російські пропагандисти продовжували годувати свою аудиторію типовою мовою ворожнечі стосовно Президента України Володимира Зеленського, а також меседжами про незалежну економіку Росії, успіхи росіян на фронті, хибну політику США щодо допомоги Україні. 

Про це свідчать результати дослідження ІМІ, що стосувалося тематичного аналізу матеріалів 10 найпопулярніших російських онлайн-медіа.

Скриншот ІМІ з РИА Новости

Української теми стосувалися 12,2% матеріалів досліджених онлайн-ресурсів, переважна більшість із них – війни в Україні. Російська “експертиза” твердила, що допомога та підтримка Зеленського – це марна справа, оскільки він нібито є проєктом США. Втім, інколи в пропагандистів трапляється амнезія, і вони транслюють зворотні наративи: весь світ може очікувати ядерної війни через те, що “Байден напрямую ввязался в украинский конфликт”.

Скриншот ІМІ з Ізвестій

В усіх російських текстах, що стосуються війни, були наративи щодо звинувачення українців і Заходу в розпалюванні війни та “крізіса”. Поряд з тим пропагандисти романтизували діяльність російських бойовиків. 

Хто вбив Пригожина?

Наприкінці літа російська пропаганда востаннє відпрацьовувала тему Євгена Пригожина, йдеться в огляді “Детектор медіа”. 23 серпня 2023 року розбився бізнес-джет Embraer, який належав Євгену Пригожину. Після падіння літака, на борту якого, ймовірно, був Євген Пригожин, прокремлівські медіа висунули низку паралельних версій: літак підірвали зсередини, технічна несправність тощо. Розмаїття версій показало, що в російському суспільстві не було однозначного ставлення до Пригожина. Звинувачуючи Україну у вбивстві Пригожина, пропагандисти застосували тактику віддзеркалення: вони намагалися свою внутрішньополітичну проблему перенести назовні, перекласти відповідальність на іншу країну. Мовляв, Україна втручається у внутрішні справи Росії. 

Сподівання на втому Заходу

Восени російським пропагандистам не давала спокою західна підтримка України. Вони переконували свою аудиторію, що це єдина причина того, чому Росія досі не перемогла. Цій темі присвячено близько третини публікацій у стрічках новин контрольованих Кремлем медіа. Їхня левова частка – це переповідання фантазій Путіна. Поряд з тим росіяни поширювали недостовірну інформацію про звитяги своєї армії на полі бою та надалі, всупереч усій очевидності, соромилися визнати, хто вже другий рік атакує мирні населені пункти України дронами та ракетами. Водночас пропагандисти, найімовірніше, внаслідок спілкування з кремлівськими кураторами отримали фобію – вони стали побоюватися називати Володимира Зеленського Президентом України. 

Графіка ІМІ

Пропагандисти переконували аудиторію в тому, що західні країни практично вичерпали свої можливості, що ЄС найближчим часом припинить допомогу Україні, а в США для цього залишилося коштів на два місяці. Крім того, російські медіа поширювали твердження про “внутрішньополітичні розбіжності" та “міжпартійні суперечки навколо військового бюджету" в США.

Водночас у російських пропагандистських медіа поширювався наратив про “втому Заходу” від підтримки України. Так, сайт Lenta.ru стверджував, що заяви Зеленського про недостатність допомоги дратують західних партнерів. Зі свого боку сайт RG.ru доводив правдивість тези про “втому”, цитуючи слова заступника голови російської Ради безпеки Дмитра Медведєва “Запад выдохся” та твердячи, що допомога Україні “шкодить жителям цих країн, що не може їх не дратувати”.

Також сайт KP.ru синхронно з RG.ru, Gazeta.ru та NEWS.ru попрацював над образом Володимира Зеленського як жебрака, який мандрує країнами світу з простягнутою рукою. 

Тим часом російський сайт Lenta.ru просував наратив про корумпованість української влади. Для переконливості пропагандисти цитували американського сенатора-республіканця Ренда Пола: “Миллионы американцев ежедневно страдают, пытаясь свести концы с концами. Справедливо ли отправлять тяжело заработанные деньги коррумпированному иностранному правительству?” 

Крім того, моніторинг ІМІ підтвердив нову тенденцію, що виникла в другій половині року серед пропагандистських медіа Росії: більшість із них стала уникати називати Володимира Зеленського Президентом України. Натомість вони стали використовувати висловлювання на кшталт “режим Зеленського”, передусім у заголовках матеріалів, щоб пошуковики видавали насамперед формулювання, що не пов'язують Зеленського з посадою Президента України.

Скриншот ІМІ з Lenta.ru

Незважаючи на всю мілітаристську риторику, контрольовані Кремлем медіа продовжували натякати на бажання російської влади вийти з війни проти України шляхом перемовин. Про це йшлося в 3% матеріалів щодо України в новинних стрічках досліджених російських медіа.

ХАМАС, Ізраїль, українська зброя та російські маніпуляції

Також у жовтні російська пропаганда використовувала атаку угруповання ХАМАС на Ізраїль для спроби дискредитації України перед її партнерами. Російські пропагандисти стали поширювати фейкові звинувачення України в тому, що вона нібито займається продажем на чорному ринку зброї, отриманої від західних партнерів. Начебто саме в такий спосіб зброя західних зразків потрапила до ХАМАС, а отже США та ЄС мають припинити допомогу Україні. 

Водночас російські Z-телеграм-каналах відкрито висловлювали радість із приводу вбивств ізраїльтян. 

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Alex Parker Returns

Тим часом у межах української тематики російська пропаганда надалі поширювала наратив про “війну до останнього українця”. Так, телеграм-канал підозрюваного в державній зраді Юрія Подоляки писав, що президент Володимир Зеленський уже і жінок “гонить на бійню”. 

Осторонь справи поширення наративу не залишився й Володимир Соловйов. Він у своєму телеграм-каналі розмістив допис російського політолога Малєка Дудакова, який стверджував, що США воює чужими руками – “либо украинскими в Украине, либо руками израильской армии”. Водночас політолог випустив з уваги той факт, що українці воюють за Україну, а ізраїльтяни за Ізраїль.

Скриншот ІМІ з телеграм-каналу Два майора

Ба більше, російські пропагандисти примудрилися вигадати причинно-наслідковий зв’язок між нападом ХАМАС на Ізраїль та війною Росії проти України. Вони почали просувати твердження щодо того, що українців знищують з метою звільнення від них територій для подальшого заселення євреями. Телеграм-канал “Два майора” наполягав, що Зеленський “гонить українських солдатів на м'ясні штурми”, щоб створити на території України “Великий Ізраїль”.

Переможна ейфорія і пом’якшення риторики

У грудні 2023 року в російських пропагандистів стався безпрецедентний сплеск невідомо чим викликаної ейфорії і водночас заколисування українців.

Центральним став наратив про неминучу поразку України та перемогу Росії у війні. На нього припадає 30% усіх відповідних згадок у російських медіа. 

Двома іншими провідними наративами стали “розкол українського суспільства” та “Україна – розмінна монета для західних партнерів”, на які припали по 22,5% всіх пропагандистських наративів. 

Графіка ІМІ

Комплексний наратив про поразку України охопив кілька основних тем. Насамперед військовий аспект і акцент на українських втратах. Крім того, російські медіа поширювали меседж щодо нестачі зброї в ЗСУ, що теж негативно відбивається на мотивації Збройних сил України. 

Скриншот ІМІ з Lenta.ru

Наратив про “розкол українського суспільства” теж охопив одразу кілька тем. Передусім пропагандисти розгойдували тему конфлікту президента Володимира Зеленського з Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Пропагандисти цілеспрямовано протиставляли Залужного президенту, називаючи його головним конкурентом Зеленського.

“Президент Украины Владимир Зеленский перестал появляться на важных мероприятиях с главнокомандующим ВСУ Валерием Залужным”, – пишуть  KP.RU, РИА Новости,  “Российская газета”, “Лента.ру” та ін.

Водночас вдалися до узагальнень і стали заявляти про протистояння політичної влади та військових в Україні.

“Україна як розмінна монета”. Просуваючи цей наратив, пропагандисти стверджували, що західні партнери “кинули” Україну, сприймають її як “буфер” між Європою та Росією і готові нею пожертвувати. Обмежену результативність літнього українського контрнаступу російські медіа пов'язали з провальною стратегією США.

Зрештою пропагандисти стали просувати наратив: “Перемовини можливі лише на російських умовах”. Вони активно нав’язували думку, що війна закінчиться перемовинами Росії і Заходу, а Україна втратить свої нині окуповані російською армією території.

Скриншот ІМІ з  Риа Новости

До прикладу, в матеріалі “Переговоры через год и эффективное вручение повесток. Ситуация вокруг Украины” на пропагандистському ресурсі ТАСС ішлося, що Україна буде змушена погодитися на “корейський сценарій” виходу з конфлікту з РФ із відмовою від територій. Тобто активно просувався меседж про відсутність суб'єктності України.

Отже, стали очевидними кардинальні зміни в інформаційній війні Росії проти України. Пропаганда зосередилася на пом’якшенні своєї агресивної риторики щодо українців, адже наративи про нацистів в Україні, схоже, вже не діють. Натомість зафіксовано меседжі, що теоретично можуть знайти відгук в українському суспільстві. Принаймні цього хотів би Кремль. Практично всі наративи кінця 2023 року можна звести до єдиного твердження: “Захід втягнув Україну в заздалегідь програшну війну для послаблення Росії, водночас відмовляється Україні допомагати, прирікаючи її на внутрішні конфлікти і її практичне знищення”.