Пропагандистське російське ядро: як і про що пишуть кремлівські медіа?

Ілюстрація ІМІ

Шістнадцять місяців повномасштабної війни, а російські пропагандисти досі годують свою аудиторію типовою мовою ворожнечі щодо Президента України Володимира Зеленського, а також меседжами про незалежну економіку Росії, успіхи росіян на фронті, хибну політику США щодо допомоги Україні. 

Про це свідчать результати дослідження Інституту масової інформації, що стосувалися тематичного аналізу матеріалів 10 найпопулярніших російських онлайн-медіа. Аналіз було проведено в травні 2023 року, до вибірки внесено найпопулярніші російські онлайни, за даними рейтингу Liveinternet.*

Російські сайти, що входять до 10 найпопулярніших, також потрапили до санкційного списку на підставі зв'язку з державою РФ та просуванням геноцидної риторики щодо українців.

Переважна більшість сайтів, що входять до топ-10 за популярністю, так чи інакше причетні до російської влади. Зокрема, за даними ІМІ, отриманими з відкритих джерел:

• Чотири медіа офіційно та відкрито фінансуються владою РФ: “Российская газета”, РИА “Новости”, ТАСС, RT.
• Два медіа пов’язують із близьким оточенням Путіна: “Известия” (медіа входить до холдингу “НМГ”, керівниця  ради директорів якого – Аліна Кабаєва, мати дітей Путіна); “Московский комсомолец” (власник медіа – Павло Гусєв, який є керівником громадської ради при міноборони Росії).
• два медіа пов’язані з владою через бізнес: “Лента.ру” та “Газета.ру” входять до російської ІТ-групи “Рамблер”, 100-відсотковим власником якої з жовтня 2020 року став Сбербанк России, що контролюється російським урядом. Журналісти “Медузи” оприлюднили докази, що редакція “Газета.ру” публікувала тексти за методичками адміністрації президента Росії, та проводила паралелі на зразок того, що війна з Україною – це “крещение Руси и Невская битва”.
• Два приватних медіа: РБК (власник Григорій Берьозкін, якого внесено до санкційних списків) та “Комсомольская правда” (найбільший кінцевий бенефіціар – бізнесмен Сергій Руднов, який теж потрапив до санкційних списків).

Щодо медіа, фінансованих за державні кошти, то на їхню підтримку та обслуговування пропагандистів з російського держбюджету спрямовано понад 335 млрд російських рублів на 2023–2025 роки. Щороку російська влада збільшує бюджет для генерування та підтримки пропагандистських матеріалів у медіа, наприклад у 2022 році бюджет був менший на 10,1 млрд рублів.

Дослідження ІМІ складається з трьох компонентів: тематичне наповнення, джерела інформації, рівень та масштаб новин. Загальна вибірка становила 3276 матеріалів*.

ТЕМАТИЧНЕ НАПОВНЕННЯ

Основне тематичне ядро російських пропагандистських медіа складається із шести тем. На ці теми припало майже 87% тематичного наповнення матеріалів, що входили в моніторинговий період:

• політика (32,6%);
• війна в Україні  (19%);
• кримінал, ДТП та нещасні випадки (15%);
• економіка (10,9%);
• спорт  (4,8%);
• шоу-бізнес (4,6%).

Політика завжди була популярною темою в російських медіа, наприклад, ще за результатами попереднього моніторингу, цей показник становив лише 23,5%, нині політичні теми становлять 32,6%. Це свідчить, що російська пропаганда працює над висвітленням потрібних політичних меседжів для населення країни.

Спектр політичних тем коливався від локальних політичних засідань до міжнародних конфліктів з оцінюванням російських експертів. Щодо експертів, то пропагандисти регулярно їх залучають до виготовлення матеріалів на будь-яку тему, оскільки ця псевдоекспертиза  дозволяє транслювати будь-які меседжі з методичок Кремля.

Найбільше про політику писали такі видання: РБК (44,1%), “Комсомольская правда” (43,1%), “Раша тудей” (42,4%) та “Российская газета” (40,2% із загальної кількості контенту у виданні). Найменше політичної теми – у виданні “Газета.ру” (21,2%).

Зеленський на язиці

Політичні новини зі згадками про Україну ґрунтувалися на хейті Зеленського та  меседжах про його некомпетентність. Російська “експертиза” твердила, що допомога та підтримка Зеленського – це марна справа, оскільки він нібито є проєктом США. Втім, інколи в пропагандистів трапляється амнезія, і вони транслюють зворотні наративи: весь світ може очікувати ядерної війни через те, що “Байден напрямую ввязался в украинский конфликт”.

• Экс-сотрудник конгресса назвал США инструментом Украины

Не обійшлося без маніпулятивних новин, у яких ішлося, що начебто Зеленського “розкритикували американці”. Насправді ж пропагандисти просто створили фейкову новину з дописів ботів або ноунейм-авторів у твіттері, які “навчали” президента України керувати країною та ухвалювати військові рішення щодо Бахмута.

• Зеленского раскритиковали из-за жалоб на удары по Киеву
• Зеленский одним действием потерял доверие Запада 

В іншому матеріалі з вигаданими коментарями пропагандисти навіть не спромоглися вигадати більш-менш правдиву історію:

“Зеленский – поджигатель войны и тиран. Он объявил вне закона политическую оппозицию, цензурирует украинские СМИ и является союзником нацистов. Он не имеет права говорить о Дне поминовения”, – отметил комментатор”.

В іншій історії щодо збройного конфлікту в Косово росіяни підтримали висловлювання своїх партнерів із Сербії та поширювали негативні меседжі щодо косовського прем’єр-міністра Альбіна Курті та НАТО. Крім того, пропагандисти вдавалися до цитування маніпулятивних висловлювань президента Сербії Вучича. Водночас вони не забули про рекомендований методичками хейтспіч щодо Зеленського і натякнули, що Президент України нібито підтримує війну та не дослухається до своїх співгромадян:

“Президент Сербии Александр Вучич в эфире телеканала TV Pink обвинил премьер-министра самопровозглашенной республики Косово Альбина Курти в стремлении стать такой же фигурой, как украинский президент Владимир Зеленский. Однако такое стремление, по мнению Вучича, вскоре приведет к обострению в Косово, так как сербы больше не намерены это терпеть”.

Щодо національної російської політики, то траплялися матеріали про те, як Володимир Путін підписував документи та зустрічався з локальними представниками влади.

Також для російської аудиторії готували матеріали з наративами про сильну Росію: “Запад не хочет мириться с самостоятельной Россией, отстаивающей свои интересы... противостояние России и Запада является именно идеологической проблемой, поскольку Москва отказывается принимать абсурдные западные ценности”.

Вигадки про “СВО” і жодної правди про війну

Майже кожен п'ятий матеріал (19%) у російських медіа стосувався війни, яку пропагандисти надалі називають “СВО”. Типові інфоприводи: бойові дії та, ясна річ, перманентні “перемоги та успіхи” росіян на фронті, обстріли мирних жителів прикордонних населених пунктів Росії та Донбасу, а також нескінченні вигадки, спрямовані на дискредитацію ЗСУ. Щодо останнього, то росіяни цим займаються щонайменше дев'ять років, експерти ІМІ налічили 23 лексеми, якими пропагандисти йменують українців.

В усіх російських текстах, що стосуються війни, є наративи щодо звинувачення українців і Заходу в розпалюванні війни та “крізіса”. Так, пропагандисти досі не називають війну війною, вони йменують її “спецоперація” або ж “украинский кризис”. Це допомагає показати внутрішній аудиторії, що в Росії проблем немає, що проблеми тільки в українців, а росіяни лише захищають своїх під час “кризиса”. 

Зі слів пропагандистів, проблема українців та ЗСУ ще й у тому, що після полону бійців знову відправляють на фронт: “Власти Украины перешли к агрессивным методам мобилизации, пытаясь восполнить потери в преддверии контрнаступления… одного из военных Вооруженных сил Украины, которого повторно призвали на военную службу уже после возвращения из плена. По его словам, командование ВСУ пытается увеличить численность личного состава в преддверии контрнаступления. По данным газеты, повестки раздают прямо на улице”.

Якщо повернутися до тональності висвітлення війни, то здебільшого пропагандисти романтизують діяльність російських бойовиків, трапляються згадки в позитивній конотації про престиж та поважність “захисників”. Так, у тексті “Минобороны сообщило о подвигах российских военнослужащих в зоне СВО” з'являється “прекрасний” підлабузницький текст із нахвалюванням російського військового. Складається враження, неначе цей текст писала його мама під диктування всієї сім'ї.

Окрім цього, росіяни активно публікували матеріали щодо повітряних тривог та результатів ракетних і дронових атак. Відповідну інформацію вони беруть з українських телеграм-каналів. Водночас працівники кремлівських медіа ніколи не залишають посилання на українські джерела, вочевидь, щоб читачі не мали змоги перевірити першоджерело або ж не підписалися на альтернативні українські джерела. Здебільшого матеріали про “повітряну тривогу” та наслідки обстрілів транслюють без емоційного забарвлення та з нейтральною лексикою: 

• Очевидцы сообщили о взрывах в Киеве
• Украинские СМИ сообщили о взрывах в четырех областях страны 
• Воздушная тревога объявлена в Сумской и Черниговской областях 

Однак траплялися матеріали, де, зі слів “військового експерта”, обстріли українських територій та інфраструктури обґрунтовувалися тим, що  “...главная цель этих ударов – потрепать и ослабить противника. Сейчас выбиваются резервы, которые долго готовили на Западе. Важно, что их уничтожают до того, как они попадают на фронт”.

Для підтвердження наративів, якими пропагандисти “годують” свою аудиторію, редакції залучають “експертизу” начебто незалежних іноземних фахівців. Такі особи просувають інформацію під вигідним для пропагандистів кутом. Насправді, окрім згадок в російських пропагандистських медіа, ці “експерти” більше не фігурують у жодному провідному іноземному медіа. Тобто йдеться про “експертів” одного дня. Основне завдання цієї “експертизи” – знецінення допомоги західних партнерів. У підсумку можна стверджувати, що всі наявні коментарі в російських медіа від псевдоекспертів створюються лише для того, щоб переконати локальних читачів, що іноземні експерти мають аналогічне до російської влади бачення та розуміння  війни. Ці меседжі насправді спотворюють реальну ситуацію, яка є на фронті, тому росіянам із критичним мисленням необхідно перевіряти всю інформацію, яку вони отримують із кремлівських медіа.

До прикладу, росіяни не завжди можуть домовитися між собою, ким сьогодні буде псевдоексперт: “політологом” чи “активістом”. Втім, головне, щоб він був іноземцем і говорив про неефективність України у війні.

• Французский активист Моро: Гаубицы CAESAR не подходят для конфликта на Украине 
• Французский политолог: гаубицы CAESAR не подходят для конфликта на Украине 
• Во Франции признались в уязвимости гаубицы Caesar 
• Французский активист назвал преступлением поставки Парижем оружия Украине 

Цей французький “активіст-політолог” Ксав'є Моро (Xavier Moreau) насправді немає нічого спільного з регаліями, які йому приписують. Згідно з інформацією медіа, французькі військові повідомляють, що колишнього військового Ксав'є Моро (Xavier Moreau) підозрюють у співпраці з Росією та в тому, що він “став прессекретарем Кремля”. За даними Challenges, він отримав російське громадянство і ретранслював промову Путіна через ютуб-канал, який був закритий наприкінці 2022 року.

Зрештою, про класичне російське “бомбили Донбас”: кремлівські пропагандисти надалі просувають старі меседжі про обстріли мирних мешканців Донбасу:

• ВСУ второй раз за день обстреляли Донецк из РСЗО
• Мэр Донецка: подросток ранен при обстреле Кировского района украинскими войсками 

“Мокруха” в деталях

Кожна шоста новина (15%) в російських медіа стосувалася криміналу, ДТП та надзвичайних подій. Лідер з висвітлення такого контенту – МК (19,9%). Водночас “Российская газета” має лише 4,5% такого контенту. Зазвичай джерелами інформації в матеріалах, що стосуються криміналу, називаються офіційні повідомлення (29%) та соцмережі (23%). 

Тяжіння пропагандистів до “мокрухи” з детальними описами жахливих подій пов'язане з тим, що насправді йдеться про сьогодення та типові для росіян побутові ситуації. Тобто такі інфоприводи – це відбиття звичайного російського життя:

• В Волгоградской области три человека умерли во время чистки туалета 
• У мужчины из Подмосковья отняли деньги после группового секса 
• Мошенники требовали у россиянки 3 млн рублей, угрожая убийством сына-участника СВО
• В Москве мужчина пригрозил взорвать два ТЦ, если ему не привезут шаурму 

Здебільшого такі новини стосувалися місцевого рівня (70%). Також героями цих матеріалів були діти, які змальовувалися як злочинці та потерпілі:  

• В Сургуте подросток ударил друга ножом в спину из-за испорченной футболки 
• В Башкирии школьники украли утюг и телевизор из заброшенного здания 
• Пантера напала на семилетнюю девочку в зоопарке под Волгоградом 

Бездоларові марення

Щодо теми економіки та бізнесу (10,9%), то в моніторинговий період публікації стосувалися “дедоларизації”. Поширювалися меседжі, що російський рубль тримає світову економіку та російський ринок, тому залишається привабливим для інвесторів. Найбільше матеріалів на цю тему зафіксовано в ТАСС (15,5% загальної кількості новин у виданні) та в “Ізвестиях” (14%). Водночас найменше економічних новин містить РИА Новости (5,6%). 

Для посилення своїх меседжів російські пропагандисти й тут обрали “іноземних незалежних експертів”. Один з найчастіше цитованих подібних діячів – італійський бізнесмен, який розповідає в усіх кремлівських медіа про Росію як про сприятливе місце для розвитку бізнесу, де ніякі іноземні санкції не мають впливу. Водночас пропагандисти не договорюють, що цей “експерт” понад 30 років живе в Москві, а жодне якісне медіа його не цитує саме через просування наративів кремля. Щоправда, про нього було кілька згадок у маловідомих італійських медіа. Але ці згадки з'явилися лише після 2022 року, тобто  після того, як були запроваджені більшість санкцій проти Росії:

“Президент GIM Unimpresa отметил, изоляция России от мира является пропагандистским мифом Запада. “Где еще вы найдете ресурсы, имеющиеся в России – нефть, газ, уголь, другое сырье. Таких стран больше нет”, – добавил Торрембини, подчеркнув, что западные политики, вводя все новые и новые экономические санкции против РФ, совершают огромную ошибку. По словам бизнесмена, рестрикции уже давно имеют обратный эффект и сужают возможности европейского рынка”.

Тобто цей “експерт” зосереджений насамперед на просуванні в інформаційному просторі думки, що нібито світ втрачає серйозного економічного партнера – Росію.

• В Италии заявили, что Россию невозможно “отключить” от мировой экономики 
• Глава GIM Unimpresa Торрембини заявил, что Запад не сможет “выгнать” итальянский бизнес из России  
• В Италии рассказали об убытках госкомпаний из-за антироссийских санкций
• Бизнесмен из Италии заверил, что Запад не выгонит итальянский бизнес из России 

Також пропагандисти наполегливо поширювали такий наратив: нині в Росії погано живеться зовсім не тому, що країна є агресором і проти неї запроваджено санкції, а отже економічна криза спричинена нападом на Україну. Причини економічного занепаду пропаганда достеменно не пояснює, а лише обіцяє, що на Росію чекає велике економічне зростання, просто треба трошки перетерпіти та дочекатися невизначеного майбутнього.

• В ЦБ заявили, что потребительский спрос в России пока ниже докризисных уровней
• Лавров предрек оздоровляющий эффект для мировой экономики от перехода на нацвалюты 

Як чи не основний рушій уявного економічного злету Росії в невизначеному майбутньому пропагандисти змальовують дедоларизацію. Це покращить внутрішню економічну атмосферу, переконують через підконтрольні медіа російські політичні лідери. Серед таких і Олександр Лукашенко, який погодився з Путіним, що їм необхідна спільна валюта (ще один червоний прапорець для білорусів!). Зі слів Лукашенка, “...сейчас происходит дедолларизация международной экономики. По его мнению, в мире в любом случае появятся новые резервные валюты”. 

До цієї теми долучився й інший “друг росіян” – президент Бразилії, який сповістив про своє бажання відмови від долара:

“Я мечтаю о том, чтобы у нас была валюта, чтобы наши страны могли вести дела, не завися от доллара. Хотя бы потому, что печатающий доллары станок есть только у одной страны, и она что хочет, то с этим долларом и делает. Недопустимо, чтобы мы были скованы в бизнесе”.

Спорт та інші розваги

4,8% матеріалів стосувалися теми спорту. Найчастіше про спорт писала редакція “Газета.ру” (10,9% загальної кількості контенту в медіа). Пропагандисти, пишучи про спортивні новини світового та національного значення, примудрилися не тільки спробувати принизити українців у спорті, а й знову маніпулювати темою війни. Одним із прикладів став випадок, коли українська тенісистка Марта Костюк не потисла руку білорусці Арині Соболенко. Російські пропагандисти швидко вигадали, що французи “освистали” українку, а також згенерувати коментарі російських спортсменів, які нібито розуміють поведінку українських спортсменів. 

• Французы поставили на место освистанную украинскую теннисистку
• Теннисистка Павлюченкова: что я могу сделать с тем, что украинки не пожимают нам руки?

Це не вперше, коли росіяни вдають, що не розуміють, чому їх ігнорує цивілізований світ і чому проти них запроваджено санкції. Натомість пропагандисти вигадують зручні для себе розповіді про те, що українці політизують спорт через свою зверхність:

“Человеческие отношения выше политических. Дзюдоисты – это одна большая семья, где все любят и уважают друг друга. Соревнуясь с украинскими дзюдоистами, россияне тоже не испытывали никаких проблем. Жаль, что сборная Украины по решению своей федерации не приехала в Доху. Между спортсменами из наших стран нет негатива. Не вижу проблем, чтобы на международных соревнованиях встречаться на татами с украинским дзюдоистом”.

Поряд з тим пропагандисти не забувають у матеріалах показати своє ображене его. Вони стверджують, нібито весь хокейний світ страждає через відсутність росіян на змаганнях, тому, з їхніх слів, “уровень чемпионата мира по хоккею из-за отсутствия россиян упал в несколько раз”. 

Щодо новин про шоу-бізнес, то їхня частка становить у російських медіа 4,6%. Дві третини матеріалів на цю тему стосуються російських селебріті. Зазвичай тут інфоприводами стають безглузді плітки. Здебільшого такі матеріали посилаються на соцмережі, або джерела інформації взагалі не називають. Лідер за кількістю таких матеріалів видання “Газета.ру” (14,3% загальної кількості контенту). Результати моніторингу свідчать про те, що кожен сьомий матеріал у цьому виданні стосувався  життя людей, пов'язаних із шоу-бізнесом. Ці матеріали не мають жодного інтелектуального чи інформаційного навантаження. Тобто редакція просто готувала розважальний контент для своєї аудиторії, адже таку інформацію можна не напружуючись і безкоштовно дістати з акаунтів російських селебріті. 

Такий високий відсоток легкого контенту може свідчити, що редакції необхідно просувати певні політичні наративи, але не вистачає ресурсів для виготовлення власних матеріалів, тому пропагандисти забивають стрічку новин беззмістовними легкими матеріалами, зокрема про шоу-бізнес.

Окрім цього, російські пропагандистські медіа готували матеріали, що стосувалися суспільства (3%), здоров'я (1,7%), культури (1,7%) та технологій (1,6%). Значно менше було матеріалів, що стосувались армії, науки, способів життя, освіти, екології та релігії.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Джерела інформації російських пропагандистів умовно можна розділити на п'ять основних груп: редакції інших медіа (22,1%), соціальні мережі (19,8%), офіційні джерела (19,7%), іноземні медіа (18%), власні (11,9%).

У 3,1% текстів узагалі відсутні джерела інформації, у 2,9% інформацію брали з українських сайтів. У 0,5% випадків російські редакції поширювали  інформацію з неназваних “істочніков”, що не дозволяє достовірно розуміти походження інформації.

До прикладу, два роки тому експерти ІМІ фіксували, що понад третину джерел у російських медіа становили меседжі від офіційних установ (36%), трохи менше було передруків з інших медіа (30,7%). Тим часом власний контент становив лише 13,6%, а новини із соціальних мереж – 7,2%.

Нині передруки матеріалів з інших російських медіа становлять 22,1% загальної кількості всіх джерел. Найбільше новин із джерелом інформації “інше медіа” зафіксовано у виданнях “Газета.ру” (27%) та “Лента.ру” (22%). Натомість майже не передруковували інформацію з інших медіа державні інформаційно-пропагандистські агентства РИА Новости (2%) та ТАСС (4%). Водночас саме на новини від ТАСС та РИА Новости у своїх матеріалах посилалася більшість росмедіа.

Збільшення кількості матеріалів з посиланням на соцмережі до 19,8% відбулося завдяки зростанню впливу такого контенту на аудиторію під час повномасштабної війни. Російські редакції брали інформацію зі сторінок та каналів, насичених пропагандою під виглядом новин, напівправдою та маніпуляціями, а також заявами бойовиків, представників російського “істеблішменту” та гауляйтерів тимчасово окупованих територій України.

Серед матеріалів з посиланнями на соцмережі як джерела найчастіше використовували телеграм-канали (77%). На другому місці – Twitter (9.5%). Значно рідше російські медіа посилаються на Instagram (4,7%), Vkontakte (4%), Youtube (3,2%) та Facebook (1%).

Практично таку саму частку контенту становлять новини, що посилаються на офіційні джерела (19,7%). Сюди зараховано новини, що називали джерелом інформації коментарі офіційних осіб, а також офіційні державні сайти: президентський, російської Держдуми, регіональних управлінь рятувальних служб, силових органів. Найчастіше заяви від офіційних осіб цитувала редакція ТАСС (34% загальної кількості матеріалів).

Передруки з іноземних сайтів становлять 18%. Така велика частка пояснюється тим, що росіяни цитували іноземні джерела в темах, пов'язаних з міжнародною тематикою. Найчастіше іноземні джерела цитувало видання “Газета.ру” (майже 19%).

Щодо власних матеріалів, то на відміну від минулого моніторингу цей показник зменшився майже на 2% і становить 13,6%. Через велику кількість матеріалів, що виготовляє агенція ТАСС загалом, вона стала і лідером з виготовлення саме власного контенту (21% загальної кількості матеріалів на цьому сайті).

Мала кількість власних новин у російських медіа ще раз доводить, що вони займаються переважно поширенням меседжів від влади і водночас працюють зі зручними інфоприводами із соцмереж.

Також у російських медіа траплялися новини без джерел інформації (3,1%). Новини, які готувалися з українських медіа та сайтів, становлять 2,9% контенту. У цьому разі найчастіше росіяни брали інформацію із сайту “Страна”, але ніколи не залишали посилання на першоджерело новини. Це поширена практика серед пропагандистів: вони ніколи не залишають гіперлінки на українські джерела інформації. Тому аудиторії залишається або сліпо вірити, або власноруч перевіряти написане пропагандистами. 

МАСШТАБ ТА РІВЕНЬ НОВИН

У дослідженні було виділено шість рівнів новин:

• міжнародний;
• національний;
• місцевий;
• Україна;
• окуповані території України;
• екс-СРСР.

У російських пропагандистських медіа найчастіше поширювалися новини міжнародного масштабу (34,6%), було дещо менше матеріалів національного рівня (25,1%), найменше було новин, що стосувалися країн, які колись були республіками Радянського Союзу (3,6%).

Для порівняння: моніторинг 2021 року виявив, що найчастіше пропагандисти висвітлювали теми національного (36,9%) та міжнародного рівня (35%), а найменше писали про тимчасово окуповані території України (1,2%).

В матеріалах міжнародного рівня (34,6%) було найбільше згадок про політику. Основними темами в російських медіа в моніторинговий період були: перемога Реджепа Ердогана на президентських виборах у Туреччині, партнерські зв'язки Росії з ЦАР, конфлікт сербів у Косово, мова ворожнечі щодо США та Європи і їхньої допомоги Україні. Найбільше такого контенту готували “Лента.ру” (40,8%) та РБК (38,5%). Найменше новин міжнародного рівня поширювало ТАСС (29,5% загальної кількості контенту в медіа). Для порівняння: у 2021 році цей показник становив 35%. Тобто можемо констатувати, що тут ситуація майже не змінилася. 

Втім, такого не можна сказати про матеріали, що стосуються національного рівня, їх – 25,1%. Ще 2021 року таких новин було 36,9%. Таке різке падіння свідчить, що пропагандисти готують більше новин про події у світі та зв'язки Росії з міжнародною спільнотою, ніж інформують населення про те, що відбувається в їхній країні.

Найбільше новин національного рівня готувала редакція “Газета.ру” (31,8%). Та найнижчий показник загальнонаціональних матеріалів має редакція МК (лише 18,8%).

Найчастіше пропагандисти готували новини, що стосувалися політики, шоу-бізнесу та економіки. Такі матеріали національного рівня, оприлюднені досліджуваними ресурсами, мали нейтральне або позитивне емоційне забарвлення.

Новини місцевого рівня (17,6%) здебільшого стосувалися негативу та криміналу. У читачів може скластися враження, що в регіонах відбуваються лише ДТП, злочини та місцеві сутички з елементами криміналу. Або ж це насправді описує реальне життя росіян. Найбільше місцевого контенту готувала редакція ТАСС (27%). Це зумовлене тим, що редакція має велику регіональну мережу.

Водночас не було матеріалів про локальні життєві історії, життя нацменшин та далеких регіонів. Крім криміналу була незначна кількість новин політики та економіки, а також матеріалів, що стосувалися наслідків війни, зокрема обстрілів прилеглих до України територій.

12,2% матеріалів стосувались українського рівня. Переважна більшість таких новин стосувалася теми війни в Україні. Це були сповіщення про повітряні тривоги та наслідки російських атак на Україну. Значно менше пропагандисти писали про українську політику. Загалом російська пропаганда в українській тематиці використовує два основних прийоми: просування наративів щодо військової неспроможності України та поширення маніпуляцій щодо Зеленського та інших українських посадовців.

Найбільше матеріалів українського рівня готували пропагандисти онлайн-видань “Российская газета” (22,9%) та “Комсомольская правда” (22,3%). Найменше новин про Україну готувало державне пропагандистсько-інформаційне агентство ТАСС (5,8% загальної кількості новин у медіа). Найчастіше новини про Україну пропагандисти готували, беручи інформацію із соцмереж, а саме з телеграм-каналів. Значно менше випадків, коли  джерело інформації – українські сайти.

Матеріали, що стосувалися окупованих територій, становили 6,9% загальної кількості новин. Цей показник збільшився майже вп'ятеро. За пів року до повномасштабної війни цей показник ледь сягав 1,2% загальної кількості матеріалів. Прогресувальне зростання показника тісно пов'язане з тим, що росіяни активно висвітлюють події в зоні бойових дій та готують дискредитаційні матеріали щодо української армії, а також змальовують уявні успіхи російської армії, зокрема вигадане масове знищення “американської техніки”. Особливих зусиль пропагандисти докладають до виготовлення матеріалів про те, як мирні жителі Донецької області нібито страждають від постійних обстрілів з боку ЗСУ. 

Російські онлайн-медіа продукували значно менше матеріалів, що стосувалися рівня країн екс-СРСР (3,6%). За результатами попереднього моніторингу, цей показник був практично таким самим – 3,1% загальної кількості контенту. Найчастіше матеріали рівня країн екс-СРСР публікували “Комсомольская правда” (3,8%) та РИА Новости (2,9%). Здебільшого такі матеріали стосувалися політичної ситуації в цих країнах, значно менше висвітлювалися питання економіки, а також кримінальна хроніка. Щодо політичної тематики, то переважно пропагандисти писали про Білорусь, Молдову, Казахстан, Грузію та конфлікт Вірменії з Азербайджаном. Джерелом інформації для цих новин найчастіше були іноземні медіа та інші російські.

*Моніторинг проведено 29 травня 2023 року, вибірка становила 3276 матеріалів у популярних російських онлайн-медіа: РИА Новости, “Лента.ру”, “Комсомольская правда”, “Известия”, РБК, “Российская газета”, ТАСС, “Московский комсомолец”, “Газета.ру”, RT.