Кремль втрачає ініціативу: Пригожин призначив себе головним у війні проти України

Ілюстрація ІМІ

Кремль разом з міноборони Росії практично згубив роль провідника у війні проти України, прийнамні в інформаційному полі. Найгарячішою точкою на лінії фронту нині видається Бахмут, а основним спікером загарбницької армії став Євген Пригожин – керівник групи “Вагнер”, яка понад пів року намагається взяти це невелике українське місто. 

Як свідчить дослідження ІМІ, пов’язані з Пригожиним телеграм-канали продукують помітно резонансніший контент, ніж мляві одноманітні заяви кремлівського диктатора та звіти міноборони Росії. Від Пригожина та низки так званих “воєнкорів” можна дізнатися про проблеми та страхи, що переслідують армію агресора. На цьому тлі керівник “Вагнера” заглиблюється в політичну активність так само швидко, як тануть лави його найманців. У тому ж темпі заяви головного вагнерівця втрачають адекватність та прив’язування до реальності.

З підкилимного гравця на публічного Пригожина перетворив конфлікт із керівником російського МО Сергієм Шойгу та генералами з його оточення. 

Розбірки зачепили навіть сім’ю Шойгу. Його зять Олексій Столяров поставив вподобайку в мережі “Інстаграм” під постом російського блогера Юрія Дудя, через що отримав хвилю хейту від росіян-путіністів, а у відповідь на це назвав росіян, які підтримують війну проти України, “Z-бидлом”. Реакція власника “Вагнера” не забарилася: він запропонував спіймати зятя міністра оборони Росії та відправити його на передову. 

“Слід упіймати Столярова і привести його до мене. Я його навчу протягом шести тижнів, а оскільки я сам є Z-бидлом, то допоможу йому виправитися, відправивши його на бойові дії”, – передала слова Пригожина його “пресслужба”.  

Втім, цей епізод лише ілюстрація, а пояснення кулуарних першопричин протистояння між Пригожиним та Шойгу існують на рівні здогадок та версій. У вигляді фактів на поверхню спливають лише його наслідки.

Боєприпаси йдуть у цемент 

На початку лютого телеграм-канали “Пресслужба Пригожина” та “Кепка Пригожина” поширили повідомлення про припинення вербування в’язнів російських тюрем до групи “Вагнер” нібито через протидію військового керівництва Росії. Водночас з’явилась інформація Інституту вивчення війни про те, що Кремль боїться впливу Євгена Пригожина. Тепер засуджених вербує безпосередньо міноборони й нібито поповнює ними лави незаконного угруповання “ЛНР”. 

Пригожин почав демонстративно регулярно відвідувати передову в районі Бахмута. Крім того, протягом лютого Пригожин усіма доступними йому каналами сигналізував, що його "приватна армія" втратила пріоритет у забезпеченні боєприпасами. Його “пресслужба” поширила заяву, що звинувачувала російського міністра оборони Сергія Шойгу та очільника генштабу Валерія Герасимова в зраді та спробі знищити військову компанію “Вагнер”: вони нібито заборонили передавати вагнерівцям боєприпаси. 

“Начальник генерального штабу та міністр оборони роздають направо та наліво команди, в яких ідеться про те, що ПВК “Вагнер” не лише боєприпаси не давати, а й не допомагати авіатранспортом. Наразі надійшла інформація, що викреслили отримання саперних лопаток для того, щоб хлопці могли окопуватися. Йде пряма протидія, яка називається ніяк інакше, як спроба знищити ПВК “Вагнер”. Її можна прирівняти до зради батьківщини”, – цитував Пригожина телеграм-канал його “пресслужби”. 

Крім того, телеграм-канал “Пресслужба Пригожина”, повідомив, що група “Вагнер” зіткнулася з проблемою щодо розміщення реклами про набір добровольців на телебаченні”. 

Поряд з тим телеграм-канал “Оркестр Вагнера” навів інше його висловлювання, що наголошувало на незамінності групи у війні проти України: “Вагнер” є цементом – ми стягуємо всю українську армію на себе, перемелюємо та рухаємося вперед. Решта має хоч якось підтягуватися за нами”.

Наприкінці лютого канал “Кепка Пригожина” передав обнадійливе для вагнерівців повідомлення їхнього керівника: “Починається відвантаження боєприпасів. Найімовірніше, потяг зрушив. Поки лише на папері є, але, як нам сказали, основні папери вже підписано”.

Проте невдовзі Євген Пригожин розповів, що зустрівся з одним командиром артилерійського розрахунку вагнерівців і дійшов висновку: “Як і раніше, гострою є нестача боєприпасів через скорочення постачання, тому змушені скоротити виконання вогневих завдань. Контрбатарейна боротьба, відповідно. Водночас артилерія супротивника, навпаки, активізувалася… Якщо так далі триватиме постачання боєприпасів, мені складно відповісти, як ми будемо виконувати свої завдання за прямим призначенням”. 

Пізніше канал “Пресслужба Пригожина” повідомив, що “на сьогодні більшу частину боєприпасів так і не відвантажено. Поки розбираємося, в чому причина: звичайна бюрократія чи зрада”. 

Видається, що розібратися так і не вдалося, адже за два тижні в каналі “Пресслужба” з’явилося повідомлення власника "Вагнера": “05.03.2023 написав листа до командувача угруповання СВО про термінову потребу надання боєприпасів. 06.03 о 8-й ранку моєму представнику в штабі анулювали перепустку і заборонили йому доступ до штабу угруповання”.

Наступного дня телеграм-канал “Кепка Пригожина” вже розповідав про три військових угруповання, створених ЗСУ для розблокування Бахмута, що можуть оточити вагнерівців, і водночас він казав: 

“Я стукаю в усі двері, б’ю на сполох з боєприпасами та підкріпленням, а також щоб нам прикрили фланги… В цей момент мого представника випи…днули (вигнали. – ІМІ) зі штабу – він там поки вулицею ходить”, – наводив канал слова керівника вагнерівців.  

Разом з тим колаборант Олександр Ходаковський, який на боці Росії бере участь у війні проти України, у своєму телеграм-каналі пояснює ситуацію зі “снарядним голодом”, у яку потрапила група “Вагнер”, причинами глобальнішими, ніж конфлікт Пригожина із Шойгу.

“Проблема не в тому, що ПВК перестала отримувати боєприпаси, а в тому, що вони стали їх отримувати як усі… Нині хлопці щодо забезпечення стали як усі, і найбільше пригнічує не те, що конкретно їх опустили до загальних норм, а те, що ці загальні норми не дозволяють давати потрібний результат”, – написав Ходаковський.

Шойгу і російське МО в інформаційній пастці Пригожина

Водночас для контрольованих Кремлем центральних ЗМІ Росії теми “снарядного голоду” не існує. Це стосується як “Вагнера”, так і армії загалом. Що цілком очікувано, оскільки на таку проблему жодного натяку не робили ані Володимир Путін, ані Сергій Шойгу. 

Останній на активний піар Пригожина зміг відповісти лише тим, що російське міноборони 4 березня оприлюднило відео нібито його візиту на окуповані Росією українські території поблизу лінії фронту. Ця інформація викликала сумніви, оскільки неможливо встановити, де саме було зняте відео: Шойгу показали на борту вертольота, на вулиці якогось населеного пункту, а потім уже в невстановленому приміщенні.

Також кремлівські ЗМІ повідомили, що 4 березня Шойгу провів нараду з керівництвом збройних сил Росії, де “заслухав доповіді з питань організації безперервного забезпечення військ озброєнням, військовою технікою та боєприпасами”, а також заявив, що взяття Бахмута дозволить російській армії “наступати вглиб оборони ЗСУ”.

Крім того, 7 березня з’явилося повідомлення, що російський міністр оборони побував у Маріуполі, де “перевірив роботу військово-будівельного комплексу з відновлення інфраструктури Донбасу”. Цій інформації про вказану подорож також немає однозначних підтверджень. 

Така спроба російського військового керівництва перехопити ініціативу в інформаційному полі вдалою не видається. Тим більше що власник “Вагнера” у відповідь на запити російських пропагандистських медіа заявив:

“Я ніяк не можу коментувати слова Шойгу. Я його в Артемівську (у Бахмуті. – ІМІ) не зустрічав… Українських військових до завтрашнього ранку встигнути вбити дуже складно. Такі майстри є лише в надрах генштабу або в Союзмультфільмі… Перестаньмо бігти поперед паротяга і розповідати, що ми взяли Бахмут… Куди посунеться фронт після взяття Артемівська (Бахмута. – ІМІ), питайте в Сергія Кужугетовича… Навіщо Сергій Кужугетович розповідає про такі перспективи, я не в курсі. Можливо, щоб потішити російську аудиторію. Можливо, щоб позлити Зеленського”, – передають слова Пригожина пов’язані з ним телеграм-канали.

Російським регіонам не подобається 

Поряд з тим Євген Пригожин у своєму піарі виходить за межі суто воєнної тематики. Так, він увійшов у конфлікт з керівниками регіонів Росії. Зокрема, канал “Пресслужба Пригожина” в лютому поширював таку цитату: 

“Є регіони, які відверто паскудять, і ви це бачили в ЗМІ. Наприклад, у ЯНАО (Ямало-Ненецький автономний округ. – ІМІ) або в Свердловській області, де місцеві адміністрації відмовляються з почестями ховати бійців, які загинули за батьківщину. Або Санкт-Петербург, який невідомо на чиєму боці воює: схоже, що підтримує блок НАТО та Україну”. 

Пізніше, вже в березні, Пригожин через свою “пресслужбу” продовжує тиснути на губернатора Санкт-Петербурга Олександра Бєглова, якого називають давнім другом Володимира Путіна.

“Сьогодні приїхав з Бахмута до Санкт-Петербурга. Можу впевнено сказати, що Бахмутом їздити легше. Або в Пітері треба всім пересісти на БМП, або нарешті вже гнати поганою мітлою губернатора, який зовсім знахабнів… Будь-який двірник упорається краще за нього”, – цитував телеграм-канал власника “Вагнера”.

Після цього з’явилися повідомлення, що “Вагнер” планує на 8 березня мітинг у Петербурзі проти Бєглова. Втім, Пригожин заперечив свою причетність до організації протесту. Зрештою, такого мітингу не було.

На численні запити російських медіа до Євгена Пригожина про його плани щодо політичної діяльності він регулярно відповідав, що таких немає.

“Жодних політичних амбіцій у мене немає. Наше завдання – воювати й захищати інтереси Російської Федерації”, – наполягав він.

Головний патріот Росії і розгублений Кремль

Видається, що таким запевненням представники російських медіа не вірять, адже знову і знову надсилають запитання на цю тему до “Пресслужби Пригожина”. Сам же власник “Вагнера”, попри скарги на нестачу зброї та людського ресурсу, продовжує заявляти про воєнні успіхи своєї групи під Бахмутом. Водночас він має звичку апелювати у своїх відео безпосередньо до Президента України Володимира Зеленського, то закликаючи його до прямого двобою, то вітаючи його рішення продовжувати оборону Бахмута. Такого собі не дозволяє не те що Шойгу, а навіть Путін. Відповідно, такою манерою поведінки Пригожин виокремлює себе та демонструє свою провідну роль у війні проти України. 

Ба більше, Пригожину вже замало приватної військової кампанії: він хоче свою армію. Це випливає із заяви, процитованої як його телеграм-каналами, так і ще низкою пропагандистських ресурсів:

“ПВК “Вагнер” має перетворитися з просто приватної кращої у світі армії, здатної захищати державу, на армію з ідеологією. Ідеологія проста – боротьба за справедливість”

Нині Євген Пригожин потрібен російському генштабу, який заощаджує солдатів своєї регулярної армії, використовуючи найманців “Вагнера” під Бахмутом як розмінну монету. Коли вагнерівці вичерпаються, цілком може виявитися, що оцінювання Пригожиним своїх спроможностей та ситуації загалом далеке від адекватного. Про це свідчить і заява, що все ж видає неабиякі його політичної амбіції. Він практично вже призначив себе гауляйтером України, яку в схиблених мріях уже переможено. Євген Пригожин, як видається, цілком серйозно заявив, що 2024 року братиме участь у виборах Президента України, де конкуруватиме з Володимиром Зеленським і Петром Порошенком, і якщо виграє, то “все буде добре”. 

Будь-якій людині в тверезому розумі зрозуміло, що таких виборів просто не може бути. Але залишається питанням, як відреагує Путін на те, що знайшовся готовий стати перед ним у черзі “господарів України”.

Втім, у цієї ситуації є й інший бік. Можливо, Пригожин краще проінформований про слабкість позицій кремлівського диктатора, ніж більшість. Крім того, навіть з новин, що продукує Кремль через підконтрольні медіа, можна зробити висновки про певну розгубленість чи принаймні брак продуманої стратегії хоча б на найближче майбутнє. 

Такий, наприклад, вигляд мала ситуація з “українською ДРГ на території Брянської області” 2 березня. Неозброєним оком можна було помітити, що Кремль не був готовий до таких подій. Пропагандистські телеграм-канали, традиційні медіа і тамтешня місцева влада давали суперечливу інформацію, де були російські силовики – взагалі незрозуміло. Путін же так і не вигадав виразних реакцій та пояснень. 

У перших повідомленнях про проникнення “української ДРГ на територію Брянської області” йшлося про обстріл шкільного автобуса і загибель його водія та якоїсь “дівчинки”. 

Також повідомлялося, що люди “в чорних одностроях з жовтими пов’язками” взяли в заручники чи то всіх, чи то більшість жителів села Сушани, і водночас – що на території цього села відбувається бій. 

Згодом заступниця губернатора Брянської області заявила РИА Новости, що шкільний автобус не тільки не обстрілювали, а його не існувало взагалі, оскільки школи працюють у дистанційному режимі. У повідомленнях “загибла дівчинка” перетворилася на “пораненого хлопчика”. 

Ще пізніше, хоча якийсь “бій з диверсантами” нібито тривав із самого початку, з’явилися повідомлення про те, що “до прикордонних районів Брянської області вирушили співробітники Росгвардії”. Паралельно з цими перетвореннями “ДРГ” самоідентифікувалася. У соцмережах з’явилося відео, де люди, дійсно, з жовтими пов’язками, але в білих маскувальних халатах заявили, що вони є бійцями підрозділу ЗСУ “Російський добровольчий корпус”, а також що вони зайшли до села Сушани Брянської області Росії не заради терору мирного населення, а заради того, щоб підняти спротив путінському режиму. 

Невдовзі ФСБ Росії заявила, що “супротивника витіснено на територію України, де по ньому завдано масованого артилерійського удару”.

Водночас так і не стало зрозуміло, хто вів бій з “українською ДРГ”, доки сили чи то Росгвардії, чи то ФСБ прямували до місця подій, і звідки взялася інформація про обстріляний шкільний автобус. Також залишилося таємницею, хто, коли і як звільнив заручників – жителів Сушан. Як, власне, і те, в який спосіб “супротивника витіснили”, якщо після того, як РДК показав відео, зняте в цьому селі, про жоден бій не йшлося.

Зрозуміло, що російські медіа не тримали в маленькому селі Брянської області власних кореспондентів і не могли чітко та впорядковано повідомляти про перебіг подій. Але залишається незрозумілим, звідки вони брали інформацію, яку потім доводилося спростовувати керівникам області.

Крім того, російська ФСБ вже 3 березня опублікувала відео, де, за версією спецслужби, видно два легкові автомобілі, по яких нібито відкривали вогонь так звані диверсанти. Водночас відео знято так, що локацію встановити неможливо, а телеграм-канал “Можемо пояснити” вказав на те, що на відеозаписі автомобіль стоїть в одному місці, а на фотографіях, які демонструються в тому ж відео, – в іншому.

Чи можна тут припустити, що російські силовики могли готувати провокацію, як про те повідомляло Оперативне командування “Північ” тижнем раніше, заради чого готувалися ряджені в чорні однострої з жовтими пов’язками, відео з розстріляними автомобілями та темники для медіа з розповідями про напад на шкільний автобус? Чи може бути, що в такому разі пропагандистські ресурси, не зорієнтувавшись у ситуації, спочатку використали саме ці темники, а потім уже ситуативно реагували на реальні події?

Так чи інакше, але українська сторона офіційно не взяла на себе відповідальності. Лише командир РДК Денис Нікітін, який також був на раніше оприлюдненому корпусом відео із Сушан, в інтерв'ю Financial Times заявив, що операція “була узгоджена з українською владою”. Втім, якщо візит “Російського добровольчого корпусу” до Брянської області був санкціонований українським командуванням, то це ніяк не означає, що командування зацікавлене визнавати причетність до операції і надавати роз’яснення. Натомість російське керівництво – як військове, так і політичне – у будь-якому разі було б зацікавлене розставити всі крапки над “і”. Але цього не відбулося. Спіч Путіна щодо цієї події можна розцінювати максимум як коментар, до того ж банальний. Він лише вкотре звинуватив Україну в “організації теракту” і звів промову до улюбленої теми про російські історію та традиції.

“Ось саме такі люди й ставили перед собою завдання позбавити нас історичної пам’яті, позбавити нас своєї історії, позбавити нас своїх традицій, мови”, – сказав російський диктатор.

Навіть після засідання російського радбезу наступного дня виразних реакцій Кремля на події в Брянській області не з’явилося. Речник президента Росії Дмитро Пєсков зміг лише витиснути із себе, що “вживатимуться заходи з недопущення такого в майбутньому”. 

Натомість Євген Пригожин знову скористався ситуацією і в коментарі для пропагандистського видання “Мос Ньюс” виставив себе надійнішим захисником інтересів Росії, ніж Путін разом з усією армією та спецслужбами.

“Які ДРГ – не розумію. В нас на території Донбасу ДРГ немає. Ми їх усіх зачищаємо, і кордон вони пройти не можуть. Тому на Донбасі все спокійно. Хочете миру – приїжджайте до нас на Донбас. Зустрінемо, зігріємо, ДРГ не буде, не турбуйтеся”, – заявив він у відповідь на прохання  прокоментувати події в Брянській області.

Поряд з тим події в Брянській області спричинили обурення серед так званих Z-патріотів. 

Пропагандист Єгор Холмогоров у своєму телеграм-каналі поставив питання і сам на нього відповів: “Що далі? Далі, підозрюю, нічого. Намагання вдати, що нічого не сталося”.

Так званий російський “воєнкор” Євген Поддубний написав у телеграм-каналі, що “потрібні оперативні групи, які працюватимуть над точковою ліквідацією командування ЗСУ, СБУ, політичних лідерів київського режиму”.

Ще один російський нібито “воєнкор” Юрій Котьонок також у телеграм-каналі з того ж приводу заявив: “Що має статися ще, щоб Москва позбулася імпотенції в заходах відповіді противнику?.. Висновок один: ми програємо, якщо не покажемо зуби”. Тож Путін разом з російським командуванням вирішили “показати зуби”, і 9 березня по Україні було завдано чергового масованого удару ракетами та безпілотниками, більшу частину яких знищили українські Сили протиповітряної оборони. Міноборони Росії заявило, що це був “удар помсти у відповідь на теракт, скоєний українськими диверсантами в Брянській області”, і, звісно, видало черговий звіт: “Цілі удару досягнуто. Усі призначені об’єкти вражено”. 

Подібні атаки Росія регулярно вчиняє з листопада минулого року. Вони так і не дозволили втілити мрії агресора стосовно “вбомбити Україну в кам’яну добу” та “заморозити українців”. Крім того, з часом масовані удари стають дедалі менш ефективними. Тому є сумніви, що ще один ракетний удар може нівелювати невдоволення “Z-патріотів”, змінити загалом ситуацію на фронті й, зокрема, допомогти “Вагнеру” Пригожина взяти Бахмут, зрештою повернути Кремлю воєнну та інформаційну ініціативу.