Блогери, які хочуть бути медіа: контентні обмеження та вимоги

Ілюстрація ІМІ

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення поступово активізує процес перевірки медіа на дотримання вимог медійного законодавства та притягнення до відповідальності в разі наявності порушень. Звісно, під регулювання також підпадають онлайн-медіа, до яких належать зареєстровані облікові записи та публічні канали в соцмережах. Наразі Нацрада акцентує на обов’язковій для розміщення в медіа інформації, але за наявності скарги чи суспільного розголосу може перевірити на наявність забороненого законом контенту чи інших видів порушень. У доповнення до попереднього матеріалу Інституту масової інформації (щодо правил реєстрації та сплати податків блогерами-медійниками) роз’яснимо або нагадаємо основні вимоги медійного закону, які слід враховувати онлайн-медіа під час модерування власного контенту.

Інформація, що має обов’язково публікуватися в онлайн-медіа

Зареєстровані онлайн-медіа зобов’язані оприлюднювати та регулярно оновлювати на своєму вебсайті (у своєму онлайн-профілі) такі вихідні дані:

• офіційну назву медіа, що була вказана під час реєстрації;
• поштову адресу, телефон, адресу електронної пошти медіа;
• ідентифікатор онлайн-медіа в реєстрі.

Наслідком порушення цієї вимоги частини 5 статті 37 Закону “Про медіа” може бути припис від Нацради, а в разі наявності п'яти приписів протягом місяця – штраф від 5 до 10 мінімальних заробітних плат (від 40 до 80 тис. грн).

Причина для оприлюднення вихідних даних зрозуміла: читачі та органи влади повинні мати змогу в максимально простий та доступний спосіб контактувати з медіа в інтересах суспільства чи окремих осіб. Наприклад, якщо медіа опублікувало контент, який ображає честь і гідність конкретної людини, то ця людина може вимагати публікації власної відповіді на образу (право на відповідь). 

Однак поштова адреса онлайн-медіа може збігатись із місцем проживання свого власника чи редактора. Такі випадки поширені серед фізичних осіб та ФОП, які реєструють власні облікові записи в соцмережах як медіа. Оприлюднення цієї інформації потенційно може мати для них негативні наслідки, адже в такому разі ображена контентом у медіа особа може реалізувати своє “право на відповідь” далеко не словами. 

Фактично медійники можуть не оприлюднювати своєї персональної інформації, але про це бажано подбати ще на етапі реєстрації медіа, забезпечивши себе окремим номером телефону, адресою електронної пошти та поштовою адресою для цілей медійної роботи. Ці контакти потрібно буде вказати в заявці на реєстрацію. Вже зареєстровані блогери можуть подати до Нацради заяву про внесення змін до Реєстру суб’єктів у сфері медіа щодо реєстранта у сфері медіа, де вказати всі зміни щодо контактних даних медіа.   

Особливі вимоги до мови зареєстрованих онлайн-медіа

Медійний закон дозволяє онлайн-медіа вільно обирати мову поширення контенту, однак Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” містить інший підхід.

Так, онлайн-медіа може вільно поширювати інформацію державною мовою, мовою корінних народів України (кримських татар, караїмів, кримчаків), англійською мовою чи будь-якою офіційною мовою Європейського Союзу. Комбінування зазначених мов в одному медіа також допускається. 

В іншому разі доведеться створювати мінімум дві версії одного медіа, одна з яких обов’язково буде розповсюджуватися державною мовою, а інша – будь-якою мовою на вибір власника чи редактора онлайн-медіа. Водночас версія державною мовою має завантажуватися за замовчуванням, а також мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії.

Зауважимо, що вказані правила стосуються вебсайтів та облікових записів у соцмережах, які в цілях цієї статті належать до такого поняття, як “інтернет-представництва” зареєстрованих медіа. Така застаріла конструкція не має вводити в оману щодо можливості блогерів бути повноцінними медіа в разі добровільної реєстрації. 

Загалом, якщо обліковий запис чи канал ведеться українською, англійською, мовою ЄС чи корінних народів України, то жодних питань до таких блогерів не буде. Крім того, схоже, що вимога “двоверсійності” медіа більшою мірою натякає на мову користувацького інтерфейсу та тієї інформації, що додається адміністратором у цілях ведення сайту чи облікового запису, і меншою мірою – мови контенту, але це радше недосконалість законодавства, а не правило, якого можна дотримуватись.

Нацрада у своїх роз’ясненнях вказує, що наявність матеріалів та елементів інтерфейсу російською мовою у версії вебсайту державною мовою вважається порушенням. На вебсайтах дійсно можна технічно реалізувати декілька версій, що досить часто практикується, однак облікові записи позбавлені такої можливості. Крім того, користувачі соцмереж самостійно визначають мову інтерфейсу, а також можуть під'єднати автоматичний переклад текстового контенту бажаною мовою. 

Якщо ж говорити про наявність фрагментів іноземною мовою в текстах, відео, аудіо, що загалом виготовлені українською мовою, то вочевидь такі речі допускаються.

Також закон містить чітку вимогу щодо мови реклами: мовою реклами в Україні є державна мова. Жодних винятків для онлайн-медіа в законодавстві поки не існує.

Примітка. Законодавчі вимоги щодо реклами в онлайн-медіа – тема об’ємна та значною мірою залежить від того, що саме рекламується. Так, рекламний закон виділяє окремі вимоги щодо “просування” товарів та послуг на медичну тематику, алкогольних та тютюнових брендів, азартних ігор, зброї, фінансових послуг, працевлаштування, сфери нерухомості та дитячого харчування. Нацрада публікує роз’яснення щодо найпоширеніших помилок, яких припускаються щойно зареєстровані онлайн-медіа, зокрема, в питаннях реклами товарів та послуг. У матеріалах Інституту масової інформації можна дізнатися більше про те, як потрібно позначати рекламу, що буде, якщо цього не робити, та чи дозволена реклама азартних ігор.

Який контент у медіа забороняється, а який обмежується

Медійний закон вводить обмеження щодо інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей. Ця інформація для онлайн-медіа дозволяється, якщо онлайн-медіа попередило про потенційну шкідливість контенту для дітей. Тобто правило доволі просте: якщо на початку контенту або розділу існує банер, звукове або відеопопередження про те, що далі буде інформація, яка призначена лише для дорослих (18+), то порушення не буде. 

Зазначене правило стосується контенту, в якому містяться:

1. Висловлювання або зображення насильства, які не є обґрунтованими або є надмірними в контексті відповідної програми чи публікації.

У цьому разі “відсутність обґрунтованості” та “надмірність” можна розглядати як використання зображення жорстокості чи насильства в цілях піару або принаймні без достатніх причин. Приклад з вибухом у Керецьківській сільській раді за посиланням.

2. Позитивна оцінка заподіяння самому собі каліцтва або вчинення самогубства, підбурювання до таких дій, надмірна і необґрунтована деталізація засобів і обставин самогубства.

Крім того, онлайн-медіа не мають права оприлюднювати фото дитини чи розголошувати будь-яку персональну (за допомогою якої можна встановити особу) інформацію дитини, яка вчинила або спробувала вчинити самогубство чи зазнала фізичного або сексуального насильства, без письмової згоди хоча б одного з батьків або інших законних представників дитини. 

3. Демонстрування жорстокого поводження з тваринами, методів убивства тварин, демонстрація великим планом такої, що вмирає, або жорстоко понівеченої тварини, крім випадків, якщо така демонстрація необхідна для популяризації гуманного ставлення до тварин, за умови попередження глядачів про сцени жорстокості.

Вочевидь онлайн-медіа повинні окремо зазначати про факт демонстрації таких кадрів з метою популяризації гуманного ставлення. Це може супроводжуватись, наприклад, пояснювальним текстом та посиланням на перевірені групи, що займаються адопцією чи допомогою безпритульним тваринам. 

4. Позитивна оцінка вандалізму.

Взагалі термін “позитивна оцінка” – це про наявність у тексті будь-яких натяків чи прямих тверджень про те, що руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватного або суспільного майна є нормальним або прийнятним явищем. 

5. Позитивна оцінка злочинного діяння або ідеалізація злочинця, надмірно деталізовані зображення злочинних дій та/або демонстрація дій, відтворення яких дітьми може бути небезпечним для їхнього здоров’я і життя.

У такому контексті є цікавою позиція Meta, яка у своїх правилах користування соцмережею Facebook зазначає про те, що вони дозволяють користувачам обговорювати й відстоювати законність злочинної та шкідливої діяльності, якщо користувачі не виступають на підтримку такої діяльності.

6. Позитивна оцінка залежності від наркотичних, токсичних, психотропних речовин, тютюну чи алкоголю, а також від інших речовин, які використовуються або можуть використовуватися з метою одурманення, заохочення їхнього вживання, виробництва, розповсюдження чи придбання, крім творів мистецтва.

7. Нецензурні висловлювання, слова, непристойні жести, крім випадків використання у творах мистецтва або відтворення в повідомленнях про новини дня чи поточні події, що мають характер звичайної пресінформації.

YouTube, наприклад, узагалі дозволяє розміщувати контент із вульгарною лексикою, тільки якщо він демонструється з освітньою, документальною, науковою чи художньою метою і не є невиправдано грубим. Водночас платформа зберігає за собою право на видалення контенту, попередження автора чи встановлення вікових обмежень.

8. Заклики грати в азартні ігри, спонукання до участі в азартних іграх, крім випадків, передбачених законами України.

Тобто будь-яка реклама азартних ігор, яка фактично зараз заборонена для поширення медіа навіть в інтернеті, повинна супроводжуватися відповідним попередженням про небезпеку для дітей.

9. Демонстрація великим планом тіла померлої, такої, що вмирає, або жорстоко понівеченої людини, крім випадків, якщо така демонстрація необхідна для ідентифікації особи, за умови попередження глядачів про сцени жорстокості.

У разі відсутності в онлайн-медіа повідомлення про потенційну шкідливість контенту, що містить перелічену вище інформацію, ставатиметься значне порушення медійного законодавства, за яке передбачено відповідальність у вигляді припису, штрафу (від 40 до 80 тис. грн), подвійного штрафу (від 80 до 160 тис. грн) чи скасування реєстрації.

Також медійний закон наводить перелік інформації, поширення якої забороняється в будь-яких видах медіа. 

За поширення такої інформації може наставати не лише відповідальність самого медіа, відповідно до вимог медійного законодавства, але й особиста адміністративна чи кримінальна відповідальність власника, редактора чи журналіста онлайн-медіа, який виготовив та публікував таку інформацію.

До забороненої інформації належать:

1. Заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України, інформація, яка виправдовує чи пропагує такі дії (грубе порушення).

2. Висловлювання, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності (грубе порушення).

3. Висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками (значне порушення).

4. Пропаганда або заклики до тероризму та терористичних актів, інформація, що виправдовує чи схвалює такі дії (грубе порушення).

5. Фільми, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України “Про кінематографію” (значне порушення).

Варто зауважити, що заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, поширюється на будь-які фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року. Загалом список фільмів публікує Державне агентство України з питань кіно на своєму вебсайті.

6. Порнографічні матеріали, а також матеріали, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру (грубе порушення).

7. Пропаганду вживання наркотичних засобів, психотропних речовин (значне порушення).

8. Пропаганду жорстокого поводження з тваринами (значне порушення).

9. Інструкції або поради щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин (значне порушення).

10. Інформацію, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (значне порушення).

11. Інформацію, що містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму (значне порушення). 

12. Інформацію, що містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму (грубе порушення).

13. Інформацію, що принижує або зневажає державну мову (значне порушення).

14. Інформацію, що заперечує або ставить під сумнів існування українського народу (нації) та/або української державності та/або української мови (грубе порушення).

Як уже зазначалось, за значне порушення медійного законодавства законом передбачено відповідальність у вигляді припису, штрафу (від 40 до 80 тис. грн), подвійного штрафу (від 80 до 160 тис. грн) чи скасування реєстрації.

Натомість за грубе порушення медійного законодавства – штраф (від 40 до 80 тис. грн), подвійний штраф (від 80 до 160 тис. грн) чи заборона поширення медіа за рішенням суду.

Тобто в разі значного порушення онлайн-медіа ще зможе отримати попередження від Нацради у вигляді припису та згодом видалити протиправний контент. У разі ж грубого порушення онлайн-медіа одразу отримує штраф. Крім того, для онлайн-медіа у формі особистого блогу / групи / каналу в соцмережі чи відеоплатформі покарання у вигляді скасування реєстрації не є настільки ж суттєвим, як покарання у вигляді заборони поширення за рішенням суду. Адже Нацрада скерує рішення суду про блокування соцмережі та платформі, а ті, своєю чергою, з великою ймовірністю його виконають.

Заборони щодо контенту, зумовлені збройною агресією РФ проти України

Додаткові заборони медійний закон вводить щодо поширення контенту чи інформації про осіб, які пов’язані з державою-агресором. Заборони діють з моменту визнання Верховною Радою певної держави державою-агресором (державою-окупантом) та протягом п’яти років із дня ухвалення парламентом рішення про скасування такого статусу. 

Наразі в переліку забороненої інформації міститься: 

1. Інформація, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності (грубе порушення).

2. Недостовірні матеріали щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності (грубе порушення).

3. Програми та матеріали (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних програм), одним з учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. 

Для онлайн-медіа в законі не передбачено безпосередньої відповідальності за такі дії. Вочевидь вони будуть вважатися грубим порушенням, якщо наслідком поширення програм та матеріалів є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності.

4. Музичні фонограми, відеограми, музичні кліпи, розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про культуру” (значне порушення).

Крім того, висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах та/або матеріалах має супроводжуватися повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта). Відсутність такого повідомлення вважатиметься значним порушенням медійного законодавства.

Що стосується  правил користування та умов використання найпопулярніших соцмереж і відеоплатформ, то вони дійсно передбачають заборону поширення тієї протиправної інформації, що становить значні чи грубі порушення медійного закону. Змістово та навіть текстуально вони часто дублюються. Так, правила соцмереж та платформ містять різний рівень деталізації, залишаючи за модераторами право на відносно вільне тлумачення протиправного контенту. Натомість Нацрада в цьому разі, напевно, буде покладатися на правила, розроблені органами спільного регулювання.

Правилами соцмереж та платформ, звісно, поки не охоплюються вимоги українського законодавства щодо розміщення вихідних даних, маркування та позначення реклами, однак такі порушення не є значними. Нацрада зазвичай реагує на них листами до онлайн-медіа про усунення порушення. А заборони щодо розміщення контенту чи інформації країни-агресора є зрозумілими будь-якому свідомому українцю. Тому блогерам, які бажають зареєструватися як медіа, не варто боятися зарегульованості, складних незрозумілих правил чи драконівських штрафів. 

Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації