Російська влада тимчасово окупованої частини Херсонської області заборонила використання супутникових антен, які в офіційних документах називають “неліцензійними”. Це означає, що росіяни невдовзі можуть закрити один з небагатьох каналів комунікації між мешканцями тимчасово окупованої Херсонщини й зовнішнім світом.

Трохи з історії питання

Українське телебачення чи не перше, з чим росіяни почали боротися на окупованих територіях у лютому-березні 2022 року на землях Херсонщини. У Генічеську і сусідніх громадах російські військові відключили телесигнал у перші дні окупації, а в Херсоні телецентр було захоплено на наступний день після окупації міста 3 березня. Наступного дня росіяни вже ввімкнули в етер російські й окупаційні телеканали з Донбасу і Криму. Ефірне ТБ окупанти остаточно вимкнули у 20-х числах березня. 

До літа 2022 року українські телеканали в місті транслювали тільки місцеві кабельні мережі, з чим активно боролись окупанти, змушуючи переналаштувати обладнання і припинити трансляцію

Навесні 2022 року окупаційна влада вже під'єднала ТОТ Херсонщини до свого інтернету і до серпня заблокувала більшість українських онлайн-медіа, зокрема й локальні херсонські медіа. Наприклад, МОСТ був заблокований Роскомнаглядом за поданням російської генеральної прокуратури 15 липня 2022 року. 

Якщо боротись із блокуванням сайтів було ще можливо, то з блокуванням українського телебачення ситуація була складнішою. 

“Звісно, була змога дивитись українське телебачення через інтернет або в “Дії”, але люди старшого віку звикли це робити традиційно – по телевізору. Наслідки цього поступово почали відчуватися вже з осені 2022 року, коли на ринках я чув переоповіді вигадок російської пропаганди”, – розповів мешканець Херсона Антон, який понад вісім місяців прожив в окупації. 

До того ж за використання “Дії” росіяни могли забрати людину “на підвал” або зробити фізичне зауваження на блокпості. МОСТ фіксував випадки, коли людей змушували видаляти цей застосунок. 

Не дивно, що, тікаючи з Херсона в листопаді 2022 року, російські військові підірвали телецентр і телевежу, яка й досі лежить поперек парку “Херсонська фортеця”, нагадуючи космічний корабель з фантастичного фільму, що зазнав аварії.

Херсонська телевежа лежить на цьому місці третій рік. Фото: Олена Гнітецька

Після втечі з Херсона російські окупанти посилили роботу на лівобережній Херсонщині. Щоправда, там вони зіткнулися з тим, що ефірні канали в багатьох населених пунктах просто не ловили через віддаленість від телевеж, тож люди історично там дивилися супутникове ТБ.

Два роки “мʼякої сили” “Русского міра”

На лівобережжі Херсонщини росіяни вже в грудні 2022 року анонсували проєкт “Русский мир” зі встановлення супутникового обладнання для окупованої частини Херсонської області. Абоненти безкоштовно отримували доступ до 20 російських базових телеканалів. Встановленням займалася компанія ТОВ “Русскій мір” з окупованого Луганська, яка була оформлена на мешканку російського Санкт-Петербурга. Звідки компанія отримує гроші – точно невідомо, найімовірніше, її фінансують з федерального бюджету Росії.

Скриншот з російської системи бізнес-аналітики. Джерело: audit-it.ru

Роботу з розповсюдження комплектів обладнання поклали на окупаційні адміністрації, куди всі охочі мешканці ТОТ Херсонщини мали звертатись із заявою для отримання тарілок і їхнього налаштування.

Влітку 2023 року окупаційний телеканал “Таврія” показав сюжет, як відбувається встановлення альтернативних супутникових тарілок на Херсонщині. 

Озвучену в сюжеті цифру – 100 встановлених комплектів на тиждень – ані підтвердити, ані спростувати неможливо. У 2024 році окупаційна адміністрація повідомила, що 2023 року вони встановили 18 тисяч комплектів і ще 6 тисяч комплектів отримали мешканці ТОТ.

Це дуже дивна статистика з огляду на задекларовані у 2023 році 100 комплектів на тиждень (5200 на рік). Але навіть якщо вона правдива, то темпи встановлення “русского міра” були слабкими, і на переведення всіх мешканців ТОТ Херсонщини на ці комплекти знадобилися б десятки років. Пізніше окупанти почали не просто видавати обладнання, а оголосили обмін свого “русского міра” на те, яке приймало український сигнал.

Останнє в російський спосіб на ТОТ називають “Гориничєм”. Як зʼясувалося пізніше, установка одного такого комплекту коштує 13 тисяч рублів (приблизно $130). Втім, на сайті російського оператора вказано, що безкоштовний тариф для мешканців окупованих територій діє до кінця 2025 року.

Заборона Сальдо

11 лютого 2025 року окупаційний губернатор Херсонщини Володимир Сальдо видав указ про заборону використання на території Херсонської області комплектів супутникового телебачення, не призначених для роботи в мережах зв’язку операторів обов’язкових загальнодоступних телеканалів. Цим документом заборонили продаж і використання всього обладнання, яке дозволить транслювати закордонні телеканали й радіоканали, які не пройшли реєстрації в Росії. Власники такого обладнання мали його самостійно демонтувати до 31 березня 2025 року.

Ще Сальдо рекомендував керівникам окупаційних адміністрацій проводити серед населення розʼяснювальну роботу. І така робота вже почалася. За словами мешканців одного із сіл у Голопристанській громаді, в населеному пункті представники окупаційної влади обходили вулиці в центрі та записували, на яких будинках встановлено заборонені Сальдо супутникові тарілки.

Ще в одній громаді мешканці повідомили, що такий облік ведуть працівники окупаційної пошти. Хоча це поки поодинокі випадки, бо більше фактів пошуку вже забороненого обладнання не фіксували. 

Пізніше окупаційне міністерство цифрового розвитку Херсонської області видало наказ, яким визначило, яке саме обладнання тепер заборонено, його розмір і доступ до яких саме супутників. 

Здебільшого в списку українські телеканали.

Який вихід?

Очевидно, що вплинути на ситуацію напряму українська влада не зможе, і російські окупанти продовжать обмежувати українців у доступі до українських телеканалів. Виходом могло б бути встановлення потужних передавачів, які б видавали телесигнал достатньої потужності. Втім, видається, поки цього ніхто робити не збирається, а потужностей, які є в Херсоні, явно не досить. 

Крім інтернету, єдиним способом, який хоч якось дає змогу мешканцям ТОТ Херсонщини отримувати інформацію з підконтрольної українському уряду території, є радіо.

“Роль радіо не просто надавати блоки інформації, а й проводити історичні паралелі; педалювати тему національної ідентичності й належності до своєї, окремої і самобутньої культури. Радіо – це інтимно: люди чують голоси, які не просто промовляють щось, а передають емоції, сенси, роблять потрібні акценти. У будь-які часи радіо не просто зручне – воно завжди поряд, якщо є настрій та потреба. Інформація важлива, але, безумовно, важлива й подача”, – розповідає засновниця херсонського радіо “Іксон” Катерина Цимбалюк.

“Іксон” – невеличка і єдина локальна радіостанція – вже півтора року мовить на всю деокуповану частину Херсонщини й на частину ТОТ. Катерина каже, що має підтвердження, що їх слухають на окупованому лівому березі. “Слухачі не просто отримують інформацію. Вони чують своїх. Конкретно наша перевага – локальність. Ми в курсі, в темі, разом. Ми навіть створили один з випусків як новини “з-за порєбріка”, які мотивують херсонців і, певно демотивують “гостей” на Лівобережжі”, – розповідає вона.

На аудиторію з тимчасово окупованої частини Херсонщини працюють і місцеві онлайн-медіа. Після блокування сайтів і частини соцмереж херсонські журналісти роблять акцент на месенджери, які є зручним і простим каналом комунікації.

“Ми робимо ставку на роботу із соціальними мережами й телеграмом, знаємо, що нас читають і дивляться мешканці тимчасово окупованих територій. Робота з цією аудиторією є місійною історією, яку не робить держава, але можемо робити ми, наскільки нам вистачить сил та ресурсів на це”, – розповідає заступниця головного редактора МОСТу Єва Василевська. 

Так само багато темі окупації приділяють і інші колеги. Центр журналістських розслідувань щільно працює зі своїми джерелами на ТОТ, складаючи з розрізнених частинок мозаїки цілісну картину того, що відбувається на ТОТ. А журналісти з видання “ІРС-Південь” ведуть гумористичний канал, присвячений окупованим територіям.   

“Нічого смішного в окупації немає, звісно, але ми намагаємося показати всю абсурдність окупаційної влади, її тупість і обмеженість. Знаємо, що нас читають і на ТОТ. Тож сміються з росіян не тільки на правому, але й на лівому березі Дніпра. Хай поки не дуже гучно, але колись це зміниться”, – розповідає автор каналу Петро Кобернік. 

Очевидно, що ці розрізнені, інколи хаотичні спроби тримати звʼязок через медіа з мешканцями ТОТ, не йдуть у жодне порівняння з величезною машиною російської пропаганди. А ті, хто це робить, розуміють, що доносити правду на той бік Дніпра дедалі важче. Тим часом на четвертому році повномасштабної війни й одинадцятому році війни досі не існує єдиної політики щодо інформаційної роботи з ТОТ – ані на локальному рівні, ані на рівні держави.

Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації в Херсонській області