Блогери, які хочуть бути медіа: реєстрація та податки
Для власників публічних сторінок та каналів у соцмережах питання залучення до офіційної медійної спільноти є не лише професійним кроком уперед, але й способом “легалізуватись”, поки це легко і доступно. Блогери, які розмірковують над реєстрацією як медіа, часто ставлять питання: чи можна зареєструватись, як це зробити, що вони від цього отримають та чи вплине реєстрація на їхні фінанси. Які переваги отримують блогери, зареєстровані як медіа, читайте у матеріалі юриста Інституту масової інформації Володимира Зеленчука.
З погляду закону чи може блогер стати журналістом, не змінюючи виду своєї діяльності?
Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, є суб’єктом у сфері онлайн-медіа тільки в разі добровільної реєстрації (частина третя статті 16 Закону “Про медіа”).
Формально платформами спільного доступу до інформації є Facebook, Telegram, Viber, X, WhatsApp, Instagram, але Нацрада успішно реєструє і облікові записи платформ спільного доступу до відео, до яких можна зарахувати Youtube та TikTok.
Наразі кількість зареєстрованих Нацрадою сторінок / каналів у соцмережах або відеохостингах становить всього 2% загальної кількості медіа. Більшість таких облікових записів є частиною мережі засобу масової інформації, що вже діє, та використовуються як додаткові ресурси для реклами та просування контенту.
ЗМІ зазвичай реєструють власні “майданчики” в соцмережах разом з основним видом медіа (вебсторінкою, газетою, журналом, телеканалом тощо) або вже після отримання ним статусу медіа. Ці видання в будь-якому разі перебувають у “полі зору” Нацради, а тому для них реєстрація соцмереж має радше доповнювальний характер та суттєво не змінює подальші їхні форми та методи роботи.
Водночас норма щодо можливості реєстрації сторінок / каналів у соцмережах або відеохостингах була внесена до законодавства, зокрема, для того, щоб більше незалежних журналістів та блогерів могли стати частиною української інформаційної спільноти як повноправні медіа.
Ба більше, міжнародні інституції, такі як Комітет ООН з прав людини, Комітет міністрів Ради Європи та Європейський суд з прав людини, наголошують на необхідності розширеного тлумачення журналістської діяльності та поняття “журналіст”.
У загальному коментарі №34 до статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права Комітет ООН з прав людини зазначив, що журналістика є функцією, яку виконують різні типи гравців, зокрема репортери та аналітики, для яких це є повноцінною роботою, а також блогери та інші особи, що займаються різноманітними формами самовираження за допомогою друкованих матеріалів, інтернету та інших середовищ.
Європейський суд з прав людини вважає, що підвищений рівень захисту надається як професійним (рішення від 19.06.2003 в справі “Педерсен і Баадсгаард проти Данії”), так і непрофесійним журналістам (рішення від 20.03.2018 в справі “Фальзон проти Мальти”). Загалом ЄСПЛ не дає визначення журналістики, але в кожному конкретному випадку розглядає особистий внесок скаржника в процес публічного обговорення та його дотичність до діяльності з інформування суспільства.
Отже, хоча українське законодавство не зараховує блогерство до виду журналістики, як того вимагає “широкий” підхід міжнародників, але закон надає можливість блогерам самостійно визначити свою діяльність як журналістську, щоб отримати низку переваг, притаманних цьому статусу.
Своєю чергою інструкції та порядок реєстрації для онлайн-медіа є доволі простими та пояснюються Нацрадою тут і тут.
Які переваги отримують блогери, зареєстровані як медіа?
У попередньому матеріалі Інституту масової інформації про реєстрацію телеграм-каналів наводились основні “бонуси” реєстрації, до яких, з урахуванням доповнень, можна віднести:
- Переваги в доступі до інформації, право на придбання травматичної зброї, право на державну соціальну підтримку, додатковий захист у вигляді “журналістських” статей Кримінального кодексу України, що передбачають підвищені санкції за скоєння злочинів проти журналістів тощо.
- Можливість отримувати державні гранти, а також надавати послуги чи виконувати роботи на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування (незареєстровані медіа позбавлені такої можливості). Для такої діяльності медіа також повинне мати статус господарюючого суб'єкта (фізичної особи – підприємця або юридичної особи).
- Реєстрація може надавати перевагу в процесі отримання грантів від міжнародних чи національних організацій чи навіть бути підставою для підвищення вартості рекламних послуг.
- Право на участь в органах спільного регулювання, що передбачає, зокрема, залучення до процесу затвердження кодексів (правил) створення та поширення інформації у сфері онлайн-медіа.
- Можливість отримати акредитацію Збройних сил України для роботи з військовими та в зоні бойових дій. Акредитація також сприятиме роботі медіа і в тилу, оскільки на практиці досить часто представники органів державної влади надають доступ журналістам до інформації чи місць проведення знімання за фактом наявності акредитації ЗСУ, хоча подібний підхід юридично ніде не закріплений.
Загалом професійна діяльність журналіста має вагомі законодавчі гарантії, що дійсно (не лише в теорії) допомагають роботі з виготовлення якісного інформаційного контенту.
Чи потрібно блогеру створювати ФОП або юридичну особу для того, щоб зареєструвати медіа?
Закон “Про медіа” чітко зазначає, що онлайн-медіа можуть реєструвати громадяни України, іноземці, особи без громадянства, зареєстровані юридичні особи України. До цієї ж групи можна зарахувати й фізичних осіб – підприємців (ФОП), оскільки Нацрада у своїй таблиці-реєстрі медіа прямо прописує, що певні медіа реєструє саме ФОП, а не громадянин України.
Хоча до компетенції Нацради не входить перевірка на дотримання закону фінансового та податкового аспектів роботи онлайн-медіа, однак вона має право запитувати фінансовий звіт та документи як у самого медіа, так і в Державної податкової служби та інших органів влади. Такі запити Нацрада може скеровувати, щоб перевірити дотримання медіа вимог щодо структури власності. Звісно, найпоширеніша форма діяльності блогерів, ФОП, має найпростішу структуру власності, а тому її перевірка явно не потребує додаткового дослідження фінансів медіа.
Втім, підприємництвом вважається будь-яка систематична діяльність, що приносить дохід. Таким доходом є і монетизація в соцмережах, і безпосередня оплата рекламних послуг. Регулярність доходу не є визначальною ознакою підприємництва на відміну від очевидної економічної вигоди в діях блогера. Наприклад, якщо на каналі Youtube увімкнено монетизацію або якщо в контенті є інтегрована нативна реклама, то власник цього каналу (облікового запису) має очевидну економічну вигоду, коли розміщує відео (інформацію).
Експерти впевнено заявляють, що блогери-багатотисячники перебувають на контролі податкової служби, а тому більшість із них уже мають зареєстровані ФОП та сплачують податки з власних доходів. З огляду на дедалі частіші випадки блокування банками платежів, що не мають документального підтвердження, сенс реєстрації принаймні ФОП дійсно є.
Варто пам’ятати, що деякі види доходів можуть виходити за межі спрощеної системи оподаткування, яку зазвичай обирають ФОП.
Наприклад, спірним моментом є правила оподаткування так званого роялті. Youtube так іменує виплати блогеру за монетизацію контенту. Українське податкове право зараховує роялті до доходів фізичної особи, а не ФОП, за які встановлює ставку 18% податку на доходи та 1,5% військового збору на відміну від 5%, які сплачує ФОП на спрощеній системі оподаткування.
Хоча українське законодавство про інтелектуальну власність не вважає, що в цьому разі має місце саме термін “роялті”, оскільки Youtube сплачує блогеру частину суми від розміщення реклами у відео, а не використання самого відео як об’єкта інтелектуальної власності. В останньому випадку потрібно, щоб самі користувачі платили за перегляд контенту блогера.
Тобто юридично правильною є сплата блогером-ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, 5% доходу з Youtube (як з послуг рекламного характеру).
Розглянемо випадок добровільних пожертв (донатів) контент-мейкеру. Ці донати, згідно з податковим законодавством України, належать до подарунків або безповоротної фінансової допомоги. Їхній зв’язок з підприємницькою діяльністю блогера досить часто є неочевидним для податківців та суду, тому податки з такого виду доходу сплачуються за загальним правилом оподаткування додаткових благ фізичних осіб: 18% податку на доходи та 1,5% військового збору.
Тобто блогеру потрібно буде додатково до декларації про доходи ФОП подавати декларацію про доходи фізичної особи, де і зазначати відповідні відомості про суму донатів. Звісно, існують різні варіанти зміни формату доходів з додаткового блага на надання послуг через різні комерційні майданчики, але подібна практика належить до “оптимізації податкових зобов’язань” або, просто кажучи, ухилення від сплати податків.
Якщо ж донати надаються для подальшого передання цих коштів чи придбаних на них товарів для Сил оборони, то такі доходи не оподатковуються, якщо відомості про блогера-благодійника внесено до Реєстру волонтерів. В іншому разі застосовується загальне правило оподаткування додаткових благ, про яке зазначено вище.
Особливості оподаткування таких видів доходів не стосуються юридичних осіб. Однак для блогера реєстрація юридичної особи, а тим більше оплата в цій формі податків – питання складні та радше є унікальними випадками, що потребують ситуативної юридичної консультації.
Якщо ж власники публічних сторінок / каналів не бажають чи поки не можуть монетизувати своє блогерство, будь-яким чином отримувати доходи зі своєї діяльності, то, звісно, їм не потрібно реєструватись як суб’єкт господарювання. Водночас на можливість зареєструватись як медіа це жодним чином не впливатиме.
Help us be even more cool!
