Постанова уряду про рекламу азартних ігор не змінює ситуації (оновлено)

Ілюстрація ІМІ

Постанова Кабінету Міністрів №566 у питанні обмежень реклами азартних ігор не вносить будь-яких суттєвих змін чи нових правил реклами.

Рада національної безпеки і оборони своїм рішенням від 20 квітня 2024 року, введеним того ж дня в дію указом президента №234/2024, зобов’язала Кабінет Міністрів розробити порядок обмеження всіх форм реклами азартних ігор, а також розповсюдження відповідного контекстного матеріалу з метою протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в інтернеті.

На перший погляд, варто було б очікувати на змістовний порядок, який би доповнював положення чинного рекламного законодавства та одночасно готував рекламний ринок у сфері гемблінгу до нових правил, що пропонуються законопроєктом №9256-д “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей”. Водночас уряд у постанові від 17 травня 2024 року №566 “Деякі питання протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет” лише продублював текст рішення РНБО, зазначивши, що порядок обмеження реклами гемблінгу полягатиме в обмеженні її розповсюдження.

1. Запроваджується обмеження розповсюдження реклами азартних ігор, реклами торговельних марок, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими ведеться діяльність з організації та проведення азартних ігор, а також інших позначень, під якими проводяться азартні ігри. 

По-перше, загальний порядок розповсюдження реклами азартних ігор встановлено в Законі “Про рекламу”. Закон загалом обмежується лише встановленням чітких заборон щодо вмісту реклами та її розповсюдження. Йдеться, що будь-яка реклама, яка не порушує таких вимог, дозволяється. Порушення ж заборон є підставою для застосування штрафу Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей згідно зі статтею 59 Закону “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”.

Якщо розглядати урядове обмеження розповсюдження як заборону розповсюдження, то такий підхід прямо суперечитиме змісту Закону “Про рекламу”, адже більшість положень цього закону, що стосуються реклами азартних ігор, не матимуть жодного сенсу. Оскільки постанова КМУ є підзаконним нормативно-правовим актом, то пріоритетними є саме законодавчі вимоги.  

Якщо ж виходити із суті поняття “обмеження” як зменшення випадків розповсюдження реклами гемблінгу до мінімальної кількості, то положення урядової постанови набувають суб’єктивного, майже рекомендаційного характеру та не підкріплюватимуться санкцією КРАІЛ.

2. У рекламі гемблінгу вводиться обмеження на використання електронних комунікацій, символіки Збройних сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Подібне уточнення в рішенні РНБО, вочевидь, використовувалося для того, щоб уряд детально пропрацював порядок обмеження реклами азартних ігор в інтернеті, а також заборонив використання теми Сил оборони в рекламних цілях. Однак у першому випадку КМУ використав надмірне узагальнення поняття електронних комунікацій, а в другому – невиправдане звуження способів використання теми Сил оборони.

Так, відповідно до змісту Закону “Про електронні комунікації”, до сфери електронних комунікацій можна зарахувати не лише мережу Інтернет, але й радіочастотний спектр, який використовується для потреб телебачення і радіомовлення. Знову ж таки, ухвалене урядом обмеження в питанні розповсюдження реклами гемблінгу за допомогою електронних комунікацій суперечить пункту першому частини першої статті 22-1 Закону “Про рекламу”. В цьому пункті вже наявне законодавче обмеження щодо часу розповсюдження такої реклами в аудіальних та аудіовізуальних медіа. 

Водночас обмеження в питанні розповсюдження реклами гемблінгу також суперечитиме статті 42 Закону “Про медіа”. Згідно з положенням цієї статті, онлайн-медіа дозволено прямо поширювати інформацію із закликами грати в азартні ігри, спонуканням до участі в азартних іграх, за умови забезпечення належного попередження про потенційну шкідливість такої інформації для дітей. Така інформація безумовно є формою реклами та водночас потенційно шкідливим контентом для дітей, який потребує певних обмежень.

У зазначеній статті медійного закону обмеження не зводяться до суцільної заборони, а передбачають певні рамки, в яких можливо поширювати шкідливий контент. 

Як зазначалося вище, рекламний закон регулює питання реклами гемблінгу лише шляхом встановлення конкретних заборон. Теоретично додаткові урядові обмеження є прийнятними в не визначених законодавством питаннях, таких як використання символіки ЗСУ. Відповідно до указу президента від 20 червня 2006 року №551/2006 “Про символіку, яка використовується у Збройних Силах України”, символікою вважаються емблеми та прапори ЗСУ. Таке трактування поняття “символіки” застосовується до всіх складових Збройних сил, інших військових формувань. Однак реклама азартних ігор, що експлуатує тему Сил оборони, не обмежується лише використанням символіки ЗСУ. Часто рекламним цілям слугує медійне оприлюднення фактів допомоги Силам оборони від організаторів азартних ігор та їхніх благодійних організацій.

3. Крім того, щодо реклами азартних ігор обмежується розповсюдження відповідного контекстного матеріалу. 

У цьому разі, ймовірно, йдеться про приховану рекламу азартних ігор у матеріалах, а також загалом про матеріали на тему гемблінгу. В першому випадку прихована реклама і без того є забороненою законом. У другому – такі обмеження за умови, що матеріали не містять рекламного змісту, можуть розглядатися як невиправдане обмеження свободи слова або навіть цензура. Точно визначити, в чому ж полягає суть обмежень та що слід вважати контекстним матеріалом, без додаткових роз’яснень уряду неможливо.

Постанова №566 набрала чинності 21 травня 2024 року та діє до набрання чинності законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) і вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор і лотерей, але не пізніше за закінчення дії правового режиму воєнного стану.

Отже, постанова уряду №566 у питанні обмежень реклами азартних ігор не вносить будь-яких суттєвих змін чи нових правил реклами до можливого ухвалення законопроєкту №9256-д та набрання ним чинності. Якщо ж законопроєкт у результаті не буде ухвалений, то уряду доведеться детальніше та змістовніше прописувати правила поширення реклами гемблінгу, які б відповідали чинному законодавству та меті, закладеній у рішенні РНБО від 20 квітня 2024 року.

Оновлення. Кабінет Міністрів вніс зміни до постанови №566 (постанова КМУ №583 від 21.05.2024), згідно з якими обмеження реклами гемблінгу стосуватимуться всіх можливих форм реклами, а саме обмеження реалізується шляхом заборони. 

Подібні уточнення лише підтверджують невідповідність постанови вимогам рекламного та медійного законодавства. Додамо, що в частині першій статті 22-1 Закону “Про рекламу” наводиться вичерпний перелік заборон щодо поширення реклами гемблінгу. Цей перелік не містить таких типових конструкцій, як “тощо” або “та інших випадках, передбачених законодавством України”, які б дозволяли уряду своїми рішеннями доповнювати положення закону. Додаткові заборони та обмеження реклами гемблінгу визначено в самій статті 22-1 та інших статтях рекламного закону. 

Відповідно до змісту статті 3 Закону “Про рекламу”, рекламне законодавство також може складатися з постанов Кабінету Міністрів. Крім того, у статті 59 Закону “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”, яка встановлює відповідальність за порушення вимог щодо заборони розповсюдження реклами азартних ігор, відсутнє посилання на те, що ці вимоги обов’язково мають бути прописані в законі. 

Тож КРАІЛ формально має право застосовувати санкції до медіа, які порушили урядову заборону на розповсюдження реклами азартних ігор. Однак Конституційний Суд у справі про тлумачення терміна “законодавство” зазначив, що частиною законодавства є постанови Кабінету Міністрів, ухвалені в межах їхніх повноважень та відповідно до Конституції і законів України. Отже, урядове рішення, яке не відповідає законам України, не є частиною законодавства України. Невідповідність постанови уряду законам України може бути встановлена судом під час оскарження самої постанови або рішення регулятора про застосування санкції на підставі вимог такої постанови.