ГАРЯЧА ЛІНІЯ050 447 70 63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Подай скаргу

Полтавщина отримала обіцяний прецедент: справу за заявою журналіста передали до суду

13.07.2021, 10:00
Надія Труш

Протягом пів року в Полтавській області до суду надійшла одна справа з обвинувальним актом щодо порушення професійних прав журналістів. Загалом розслідують п'ять кримінальних проваджень

Журналісти повідомляють, що деякі справи закрили через брак фактів про перешкоджання. Одне розслідування тимчасово зупинили. Є і позитивні новини: працювати в сесійній залі Полтавської міської ради відтепер можна безперешкодно. Підбиваємо підсумки медійного півріччя Полтавщини – деталі в блозі представниці Інституту масової інформації.

Як повідомили в Прокуратурі Полтавської області, з початку року розслідують п'ять кримінальних проваджень за ст. 171 ККУ ("Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів").

Окрім справ, про які ІМІ вже згадував раніше, за словами Андрія Байрачного, начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Прокуратури Полтавської області, нарешті відкрили кримінальне провадження за спільною заявою чотирьох кременчуцьких медій, що скаржаться на дискримінацію та вибірковість місцевої влади

А ще обіцяний поліцією прецедент вдався – заяву київського журналіста, якому перешкоджали в Кременчуці (Полтавська область), за три місяці передали до суду. Як розповіли в Прокуратурі Полтавщини, передали до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за заявою журналіста ГО "Рибний дозор" Шляпнікова з Києва (організація висвітлює тему браконьєрства, саме через це і перешкоджали). Цю справу правоохоронці називали "перспективним можливим прецедентом" – і київський журналіст продемонстрував, що справа дійсно стала прецедентом. Причому практично жодних подробиць про факт перешкоджання не повідомляють ані в поліції, ані в прокуратурі. Відомо лише, що заяву зареєстрували в березні, а вже в червні справу передали до суду. На Полтавщині рідкість, щоб справа за фактом перешкоджання професійній діяльності журналістів була скерована до суду, до того ж так швидко.  

Тимчасово, за інформацією Прокуратури Полтавщини, зупинили розслідування кримінального провадження, яке було зареєстроване у 2017 році проти колишнього депутата Полтавської міської ради Сергія Чередніченка. Причина – підозрюваного, який перешкоджав журналістам у Полтаві, з минулого року оголосили в розшук за іншою статтею, не пов'язаною з перешкоджанням журналістам. 

Оцінюючи свободу слова на Полтавщині з погляду прокуратури, Сергій Байрачний каже:

"Ситуація в нашому регіоні більш-менш спокійна. Немає фактів убивства журналістів, на щастя, чи інших тяжких випадків". 

Представник прокуратури наголошує: журналісти мають права, закріплені в законодавстві, процесуальному кодексі. Щодо підтримки з боку прокуратури, Сергій Байрачний говорить, що полтавські медійники можуть розраховувати на процесуальну. 

"Якщо справу перекваліфіковано і процесуальний керівник дійшов висновку, що в тому чи іншому випадку дійсно є кваліфікація стосовно порушення права його як журналіста, якщо обвинувальний акт скерують до суду за цією кваліфікацією, то процесуальний керівник до кінця відстоюватиме цю позицію", – зазначив Байрачний і додав, що, якщо кваліфікація стосовно порушення права професійної діяльності журналіста не підтверджується, а підтверджується якась інша, він може вживати інших заходів, наприклад змінити обвинувачення. 

Хочеш, щоб слідчий захистив твої права, доведи, що ти журналіст, принеси характеристику

Після гучної обіцянки прокуратури розслідувати справу побиття пирятинського журналіста Вадима Кирпиченка справа таки зрушила з місця, але медійник поділився в коментарі представниці ІМІ, що слідчий просить його збирати докази самостійно. Йдеться про розслідування в справі побиття головного редактора газети "Свіжий апельсин" Вадима Кирпиченка, коли в лютому цього року Кирпиченку зателефонував невідомий і призначив зустріч. Під час зустрічі, розповів журналіст, розмови між ними не вийшло, чоловік нецензурно висловлювався, погрожував та намагався збити з ніг. Тож Кирпиченко викликав поліцію і написав заяву про злочин. Поліція стосовно заяви Вадима Кирпиченка відкрила кримінальне провадження за статтею 125 Кримінального кодексу України. Наприкінці травня прокуратура Пирятина (Полтавська область) перекваліфікувала кримінальне провадження щодо нападу зі статті 125 на 345-1 ККУ. Вадим Кирпиченко переконаний, що розслідування відбувається не так швидко, як йому хотілося б. 

"Слідчий почав вимагати, щоб я надав йому диплом, у якому вказано, що маю освіту журналіста. Я йому намагався пояснити, що журналіст може мати і диплом юриста, і будь-який інший. Тоді він сказав дати документ, у якому написано, що мене призначають на посаду журналіста; сказав, щоб я зібрав від депутатів міської ради характеристику про себе, щоб вони оцінили мене". 

Юрист ІМІ Алі Сафаров, коментуючи ситуацію, наголосив, що назвати вимогу про збір характеристики від депутатів прямо аж неправомірною не можна. Пояснює, слідчий має право збирати різні докази в справі, але має робити це лише в межах закону. Вимогу, спрямовану до потерпілого, самостійно збирати якісь характеристики з боку третіх осіб, з якими потерпілий не перебуває в трудових відносинах, не передбачено законом. Цілком можливо, що такі характеристики мають значення для справи, однак у такому разі збирати їх повинен сам слідчий.

"Відповідно до пункту 4 частини першої статті 91 Кримінального процесуального кодексу,  у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Саме слідчий, відповідно до статті 40 та інших положень КПК, вирішує, які саме докази йому потрібні для кримінальної справи. 

Але обґрунтованість цієї конкретно вимоги дійсно викликає питання. Якщо це не зроблено у вигляді припису, ухвали або іншого подібного документа з боку слідчого, то це не вимога, а, так би мовити, прохання, обов'язкової сили не має. Якщо ж це оформлено якимось документом у справі, таку вимогу слідчого можна оскаржувати". 

Як повідомив Вадим Кирпиченко, всі заяви, які він подавав про перешкоджання, закрито. Їх з початку року, за його словами, було сім-вісім. 

"Я отримав відповідь, що немає жодного перешкоджання. Щодо заяви про перевищення службових повноважень Пирятинської міської ради – відписали, що все було в межах закону. З початку року до поліції було сім-вісім моїх звернень щодо перешкоджання професійній діяльності, але письмові відповіді про закриття отримав лише стосовно двох. У прокуратурі мені пояснили, що всі решта, про які я не знав, закрито". 

Вільно працювати в сесійній залі – дочекалися!

Пів року знадобилося полтавським журналістам, щоб мати можливість безперешкодно працювати в сесійній залі Полтавської міської ради. Із січня 2021 року пресслужба міської ради обіцяла посприяти в наданні вільного доступу до ложі депутатів під час сесій. Про це представниця ІМІ намагалася поговорити з міським головою Полтави Олександром Мамаєм, але обіцяна пів року тому зустріч із мером так і не відбулася. Замість нього питання розв'язував перший заступник міського голови Валерій Пархоменко. Наприкінці червня міська влада нарешті дослухалася до медійників та припинила тримати їх за огорожею і замком, обмежуючи в такий спосіб право працювати в сесій залі повноцінно. 

Як працювали журналісти в сесійній залі Полтавської міської ради до цього: розміщувались у двох частинах сесійної зали (ложа депутатів – посередині), коли засідання розпочиналося, двері паркану зачиняла охорона міського голови, двоє охоронців стояли на вході та пропускали лише депутатів. Журналісти мали доступ до роботи міської влади на сесії, але номінальний: або користувалися онлайн-трансляцією (що унеможливлювало власні фото, відео та ексклюзивні коментарі), або під час сесії переходили з одного кутка сесійної зали в інший через коридор, оскільки вільно рухатися сесійною залою не було можливості. Через це журналісти скаржилися на неможливість вчасно зняти промовців, зробити якісні фото та відео. 

З огляду на скарги медійників міська влада запропонувала компроміс, із яким журналісти, які працюють у сесійній залі, погодилися. Відтепер огорожу не зачиняють на замок, але одночасно в ложі депутатів можуть перебувати лише двоє журналістів. Такі умови зумовлені тим, що приміщення занадто тісне для одночасної роботи депутатів, президії, журналістів. Охорона на місці залишається, але журналістам не перешкоджатиме. 

Поки що зарано робити висновки щодо стабілізації ситуації зі свободою слова на Полтавщині. Так, в області помітно поменшало випадків перешкоджань, журналістам не надходить серйозних погроз, роботу в адміністративних будівлях не блокують. Але чи означає це, що працювати полтавським журналістам легко? Особливо коли медійники спостерігають за розслідуванням справ своїх колег, чиї заяви поліція береться розслідувати лише з примусу суду. Справа нелегка, оскільки регіональна журналістика часто діє за принципом, що не варто витрачати час та нерви. Чи часто журналісти оскаржують ненадання інформації на запити чи недопуск, зокрема в нещодавно створених територіальних громадах, – питання риторичне. Тож ті, хто наважується виборювати своє право на професію, насамперед показують, що особи, які порушують професійні права журналістів, можуть і повинні бути покарані.

Надія Труш, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House.

 

Liked the article?
Help us be even more cool!