Заява КЖЕ щодо неналежного висвітлення історії зґвалтування неповнолітньої на Закарпатті

Низка медіа під час висвітлення вироку суду на Закарпатті, де обвинувачувані у зґвалтуванні 14-річної дівчини отримали вирок у вигляді іспитового терміну, припустилася порушень журналістської етики.

Про це йдеться в заяві Комісії з журналістської етики (КЖЕ).

КЖЕ засуджує спекуляції такими чутливими темами задля нарощування рейтингів та клікбейту. 

1. Демонстрація відео з інтерв’ю батька (телеканал 1+1) і бабусі потерпілої дівчини (Перший кабельний). 

Кодекс етики українського журналіста застерігає журналістів бути обережними під час висвітлення питань, пов’язаних з дітьми (п. 18). Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали стосунок до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних з насильством.

У такій ситуації медіа, показавши найближчих родичів дівчини, оприлюднили відомості, за якими можна розпізнати потерпілу, яка мешкає в невеликому селі. 

Журналісти деяких медіа також поширили інформацію стосовно обвинувачуваних у скоєнні злочину, які є неповнолітніми (брати-близнюки, мати працює в сільській раді). За цими ознаками можна встановити особи підлітків, враховуючи, що назву села також подано. 

2. Планування участі родичів потерпілої дівчини і, можливо, самої дівчини в ток-шоу (телеканал 1+1). 

20 березня 2023 року був оприлюднений вирок у справі про зґвалтування 14-річної дівчини на Закарпатті (сам злочин був скоєний ще у 2021 році). Після оприлюднення вироку телеканал 1+1 вирішив присвятити цій темі ток-шоу, запросивши на нього родичів потерпілої. Через резонанс телеканал скасував ток-шоу. Проте комісія вважає за необхідне звернути увагу на таке. 

Відтворення подій півторарічної давності могло призвести до ретравматизації потерпілої, яка хотіла б уникнути публічної уваги до себе. І хоча представники телеканалу 1+1 зазначили, що отримали згоду всіх дорослих учасників процесу, а участь дівчини не планувалася, – бабуся й батько потерпілої могли не усвідомлювати довгострокових негативних наслідків участі в такому шоу, яке зробило б їх відомими на всю країну. Проте журналісти такі наслідки враховувати повинні. 

Пункт 3 Кодексу етики українського журналіста зазначає: "Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи". 

У такому випадку журналісти повинні брати до уваги і суспільну значущість теми – зґвалтування неповнолітньої, – і право на приватність усіх учасників процесу: як потерпілої, так і обвинувачуваних. Обговорення резонансного випадку має відбуватися з метою запобігання таким злочинам у майбутньому, а не задля розваги аудиторії. 

3. Фокус на особі потерпілої або нападників, а не на скоєному злочині. В деяких публікаціях і відеосюжетах журналісти розпитували співрозмовників про репутацію дівчини серед односельців ("нічого поганого не помічали", "дівчина роботяща"). У такій ситуації думка односельців про поведінку потерпілої не має жодного зв’язку зі скоєним злочином, а увага до такої поведінки підтримує негативну практику обвинувачення жертв насильства в тому, що сталося. 

Так само недоречними видаються оцінки "благополучності" родини, де виховуються двоє з трьох підлітків, обвинувачуваних у насильстві й батько яких, за даними 24 каналу, служить у ЗСУ: "Це благополучна сім’я, це не якась там сім’я, де їх [хлопців] били, вони жили в насильстві. У двох хлопців-близнюків батько – герой". В цьому випадку журналісти демонструють стереотипний і упереджений підхід до підготовки матеріалу.

4. Клікбейтні заголовки. Зразок такого заголовка до відео на YouTube-каналі ТСН: "Морально издеваются до сих пор! Изнасилованная девочка рассказала, как живет рядом с обидчиками". 

Комісія з журналістської етики наголошує, що під час висвітлення тем, пов’язаних зі злочинами, потерпілими або учасниками яких є неповнолітні, журналісти повинні враховувати вразливість цих членів суспільства. Підготовка матеріалів про випадки зґвалтування неповнолітніх має супроводжуватися повагою до потерпілих та враховувати їхні інтереси. 

Варто зосередитися на тому, як розкривати такі злочини та запобігати їм, а не привертати широку увагу до особи потерпілої. Журналісти можуть спілкуватися з потерпілою та її родичами, однак поважати їхнє право на приватність та уникати ситуацій, які призведуть до поглиблення травми чи стигматизації. 

Комісія з журналістської етики нагадує про своє рішення "Щодо сюжету ТСН (1+1) та щодо матеріалів інших ЗМІ про потерпілу у справі про насильство з боку поліцейських Кагарлицького відділення поліції" 2020 року, у якому закликала медіа, висвітлюючи злочини щодо жінок та неповнолітніх, особливо на ґрунті сексуального насильства:

• Стежити за досягненням балансу між суспільним інтересом та недоторканністю приватного життя постраждалих від насильства.
• Стежити за тим, щоб оприлюднені матеріали не дозволяли опосередковано визначити людину, яка пережила насильство, за допомогою комплексу оприлюднених даних. Пам’ятати, що навіть розрізнені дані, оприлюднені різними ЗМІ, у комплексі можуть вказувати на конкретну особу.
• Поважати гідність постраждалих та їхніх сімей, мінімізувати шкоду та повторну ретравматизацію потерпілих.
• Вживати коректну термінологію, зокрема не вживати слово "жертва", а "жінка / особа, що пережили насильство", "постраждалі", "потерпілі".
• Уникати надмірної деталізації злочину, сенсаційності заголовків.
• Уникати потурання, заохочення, співчуття чи навіть сприяння злочинній поведінці. Медіа повинні формувати нульову толерантність до насильства.  

Комісія з журналістської етики окремо наголошує на важливості попередньої підготовки журналістів з етичних питань висвітлення сексуального насильства. Зокрема, керуватися, поміж іншого, Кодексом Мурад – глобальним кодексом поведінки щодо збору та використання інформації про сексуальне насильство, зокрема пов’язане з війною. 

У кодексі наведено наявні мінімальні стандарти безпечного, ефективного й етичного збирання та використання інформації про жертву або особу, яка пережила сексуальне насильство. Кодекс заснований на  міжнародному праві та відбиває незаперечні основні стандарти, які повинні застосовуватися всіма суб’єктами, зокрема журналістами, щоб заохочувати підхід, орієнтований на інтереси осіб, які пережили сексуальне насильство. 
Радимо також подивитися лекцію Тетяни Трощинської, головної редакторки Громадського радіо, "Як повідомляти про травматичний досвід в медіа", що була проведена КЖЕ у квітні 2022 року й доступна в записі.