Суцільна фікція: як окупанти завдяки псевдожурналістам створюють на ТОТ видимість свободи слова

Тиждень тому в телеграм-каналах ТОТ Запорізької області й навіть на центральних російських пропагандистських медіа типу ТАСС з’явилася низка публікацій про делегацію “іноземних журналістів”, які побували на окупованій Запорізькій АЕС в Енергодарі, а також відвідали захоплений російськими агресорами Мелітопольський держуніверситет. Судячи з повідомлень, кожен такий приїзд курує якась окрема контора – або окупаційне міністерство, наприклад “Міністерство молодіжної політики”, або всюдисуще російське товариство “Знання”, або якесь окупаційне “держпідприємство “Державний зерновий оператор”, яке на початку окупації підгрібло під себе все фермерське господарство ТОТ Запорізької області, фактично поставивши фермерів на коліна неадекватними умовами закупівлі зерна, зокрема. Якщо коротко, сюжети й новини про останній візит – суцільний набір брехні, маніпуляцій і пропаганди. 

Отже, на пропагандистському телеканалі “За!ТВ”, у телеграм-каналах “Запорожский Телеграф”, “Государственный зерновой оператор”, “ЗАЭC.ОФициально”, у новинних стрічках пропагандистського ТАСС, зокрема, ми побачили, який вигляд мало відвідування ТОТ “іноземними представниками медіаспільнот”.

За даними пропагандистів, на ЗАЕС приїхали “близько 15 представників інтернет-ЗМІ з Китаю, Франції, США, Греції, Італії, країн Африки та інших країн”. Яких конкретно ще країн, не уточнюється. Власне, хто ці люди і з яких медіа, – також. Особливо “невдобно” вийшло з “журналістом з Китаю”, який у двох різних сюжетах про візит на ЗАЕС має різні імена.  

Авторка одного із сюжетів на За!ТВ, колаборантка Мирослава Бутенко, своє кіно про візит невідомих “журналістів” на ЗАЕС починає зі Степана Кувачьова, “депутата законодавчих зборів Запорізької області”. “Всі журналісти, переконавшись, що саме Російська Федерація дає об’єктивну інформацію, наситившись нею, думаю, своїм публікам, своїм цільовим групам, своїм аудиторіям зможуть донести позицію не лише Запорізької області, а й Російської Федерації загалом”, – каже він на камеру.

“Позиція” РФ стандартна – російські загарбники несуть любов і захист, а “військові київські угруповання” день у день атакують АЕС і не дають жити мирним російським загарбникам, які окупували місто Енергодар і атомну станцію. 

У сюжеті розповідається, що “група іноземних журналістів відвідала Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, що безпечна експлуатація станції забезпечена персоналом ЗАЕС у повному обсязі, незважаючи на періодичні провокації ЗСУ”. 

Загальна позиція цих сюжетів і текстів – Запорізька АЕС “працює на 60–70% потужності”. А щоб вона запрацювала на 100%, треба рік “за умови відсутності загрози обстрілів”. “Західним журналістам” не розповіли, що на Запорізькій АЕС наразі всі шість реакторів переведено в режим “холодний зупин”. Четвертий блок станції перевели в цей режим 13 квітня 2024 року. 

Найважливіше запитання цього двохвилинного сюжету від авторів: чи почувають себе “журналісти” в безпеці? Безперечно, так, кажуть усі опитані “журналісти”. Один з них – ноунейм Чарльз Ванг, “журналіст із Китаю”. Гарно поставленою як для іноземця російською мовою він у захваті розповідає: “Тут лише 5 кілометрів від фронту. Дивно, що всі ці науковці просто виконують свою роботу. Все гаразд, і в місті жителі гуляють спокійно”.

Чарльз Ванг ще повернеться до нас в іншому сюжеті. Щоправда, вже під іменем Лу Югуан. Хоча це теж не дуже допомогло верифікувати цю людину або хоча б з’ясувати, в якому виданні він працює. Власне, як і інших, нікому не відомих статистів цього сюжету. Гугл видає тільки два лінки на Лу Юйгуаня, проросійського власкора китайського телебачення, який працює в Росії, але це – точно не він.

У другому, вже майже семихвилинному сюжеті про відвідування окупованої ЗАЕС фігурує більше представників “закордонних медіа”.

Сюжет починається із запитання “журналіста” з Республіки Гана (Африка) Раймонда Агбаді. “Деякі говорять, що на атомних станціях можна зробити атомну бомбу. Чи можливо зробити ядерну бомбу на ЗАЕС?” – питає він у представника окупаційної влади, “директора” ЗАЕС, колаборанта Юрія Черничука.

Черничук сміється і дає наводку: “Теоретично ядерну бомбу можна зробити й удома”, пояснюючи, що таки ні, треба інші потужності, щоб це зробити, а ЗАЕС заточена не під ці завдання.

Раймонд Агбаді, “представник медіаспільноти з Республіки Гана”, – ще одна незрозуміла персона з делегації “міжнародних журналістів”. У сюжеті не вказано, хто він і в якому конкретно медіа працює. “Я щасливий перебувати на Запорізькій АЕС, почуваюся тут дуже комфортно та не відчуваю жодних загроз. Сподіваюся, що незабаром конфлікт завершиться і блоки Запорізької АЕС знову працюватимуть”, – каже Агбаді, по суті перекреслюючи оптимістичний російський наратив про 70% потужностей, що працюють на ЗАЕС.

До речі, людину зі схожим, але повнішим ім’ям – Раймонд Коджо Агбаді й таким самим обличчям можна знайти на російському сайті ХеллоуАфріка.ру. Цей сайт – про інвестиційну привабливість Африки для РФ із закликами робити там бізнес. Його редактор Луїс Гоуенд, пишуть на сайті, – російський експерт камерунського походження з міжнародних бізнес-комунікацій, фахівець у взаєминах між Африкою та Росією, який уже 30 років живе в Москві. Фото ж Агбаді висить в розділі “Контакти”. Але хто він – не вказано і там.

Як і в попередньому сюжеті, велика його частина присвячена “київським збройним формуванням”, що “обстрілюють ЗАЕС”. “Журналістів” пускають дивитися на наслідки, але якісь дрібні деталі, які валяються на землі і які підбирають члени делегації, забирати із собою забороняють. Один зі збирачів – Барон Сільвен із Франції. Він миготить на екрані весь сюжет, але коментарі не дає. Саме йому наполегливо перекладають: нічого із собою брати не можна.

“До України 6 кілометрів, не страшно вам?” – запитує автор сюжету ще одну “журналістку” з Гани, невідомо з якого медіа, Айві Сеторжі. ”Тут абсолютно безпечно. Ми маємо охорону. Російська держава нас захищає. Я журналіст, професіонал, який розповідає іноді про складні ситуації, тож я виконую свій обов’язок і почуваюся в повній безпеці”, – посміхаючись, розповідає вона.

Черговий “журналіст” із делегації Василеос Макрідіс із Греції, якого також неможливо знайти в гуглі, на запитання “Кажуть, що журналістів сюди привозять на екскурсії під дулом автомата, як вас привезли?” чистою російською з мінімальним акцентом відповідає довго. 

“Тільки не під дулом автомата. Ми б не погодилися на такі умови. Звичайно, є люди, які нас охороняють, і це абсолютно нормально і абсолютно навіть необхідно, тому що ризики ми беремо (? – Авт.), звичайно. Але є речі, які не залежать від нас, і люди компетентні, які знають свою справу, мають передбачувати для того, щоб нам не стало по-справжньому небезпечно. Тож я вважаю, що це абсолютно нормально. Тут не було ніякого примусу ззовні, ми з власної волі приїхали, з власної волі полишаємо це місце, як вільні люди”, – нарешті, завершує він оду вдячності озброєній охороні, яка жодного разу не потрапляє в кадр.

Китайський “журналіст” Чарльз Ванг–Лу Югуан у цьому сюжеті розповідає, що все в цій поїздці “неперевершено”, бо вулицями окупованих міст “просто гуляють громадяни – Мелітополем, Маріуполем, сидять у ресторанах” і “немає ніде військових”. Втім, це така сама брехня, як і багато іншого в сюжетах.

Власне, ця ж “делегація” відвідала й Мелітопольський держуніверситет. У своєму телеграм-каналі окупаційне керівництво МелДУ написало: “За круглим столом представники закордонних ЗМІ мали можливість поставити запитання, що їх цікавлять. Стосувалися вони процесів інтеграції, міжнародних відносин, викладання історії та російської мови, ролі університету в розвитку регіону та країни загалом. Особливу зацікавленість у журналістів викликали питання переслідування співробітників та студентів вишу з боку київського режиму: чи справді це було і як доводилося давати раду з цим? Так, спочатку доводилося непросто. Але зараз ми з упевненістю можемо сказати, що ми – російські студенти та російські люди! І нам нема чого боятися!” – одностайно відповідали їм представники МелДУ”.

На короткому відео про цей візит у пропагандистському телеграм-каналі “Запорожский телеграф” миготіли вже знайомі обличчя “журналістів” з делегації, а ще великим планом показували ноунейм-“журналіста” зі США. Він просто був, без імені, коментарів чи якихось інших пізнавальних знаків. 

Всіх їх, пишуть пропагандисти, нагодували “нашою солодкою мелітопольською черешнею”. Власне, публічне поїдання мелітопольської черешні – це ще один фетиш російських окупантів, які привласнили собі весь аграрний сектор окупованої частини Запорізької області. 

А тим часом голова окупаційного уряду ТОТ Запорізької області Ірина Гехт уже вдруге запросила на окуповану територію окремо африканських журналістів. Як пишуть окупаційні телеграм-канали, для того, щоб “обмінюватися досвідом, гарантуючи гостям безпеку”. Окупантка з Челябінська (Росія), членкиня партії “Єдина Росія” чомусь вважає, що “місцевим молодим журналістам буде цікаве стажування у відповідь”. Журналісти з Африки вже були на ТОТ Запорізької області: рік тому їх привезли сюди “в межах туру продовольчої безпеки”. Разом з африканцями, пишуть пропагандисти, у травні 2023 року на ТОТ завезли “журналістів” з Ефіопії, Ірану, Італії, Македонії, Сербії, Туреччини та Чорногорії.

“Ми зацікавлені в співпраці. Зокрема, в межах стажування молодих журналістів на території регіону може бути виїзд до вас, щоб подивитися на ваше життя. А безпека тут, звичайно, гарантується. У разі вашого приїзду вона буде гарантована”, – цитує звернення представниці окупаційної влади до африканців пропагандистський “Запорожский телеграф”. 

Що ж, а ми зацікавлені, щоб кожен та кожна, хто займається пропагандою на ТОТ, їздить окупованими територіями, бреше про безпеку, роботу ЗАЕС, свободу, зокрема слова, а ще жере нашу черешню, рано чи пізно отримав покарання. Тож звертаємо увагу всіх зацікавлених служб на нову грядку “журналістів”, які працюють проти України.

Наталія Виговська, регіональна представниця ІМІ в Запорізькій області