Український ветеранський фонд розробив рекомендації для журналістів "Як писати про ветеранів"

Фото – скриншот ІМІ з презентації

Український ветеранський фонд розробив рекомендації для журналістів “Як писати про ветеранів”. Презентація рекомендацій відбулася 27 вересня в Києві, повідомляє Укрінформ.

Заступниця виконавчого директора Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко підкреслила, що до ветеранів треба ставитися з повагою і емпатією, розуміти, що це не просто людина, про яку журналіст робить сюжет. Потрібно, щоб ветеран розумів, для чого працівнику медіа дізнаватися його історію.

За її словами, ветерани дуже різні й ЗМІ мають це розуміти та уникати надмірної героїзації, щоб не формувати образ таким, що може розчарувати. Водночас необхідно пам'ятати, що військовий змінив цивільне життя і став на захист своєї країни.

“По можливості важливо дізнатися якісь подробиці з його бойових дій. Навіть якщо людина доволі спокійна, можна дізнатися багато хороших моментів, у біографії ветерана може бути багато позитивного”, – сказала Дорошенко.

Водночас, додала вона, не потрібно вдаватися до жалю. Варто також враховувати, що ветеран нині це здебільшого молода людина: близько 39% ветеранів – це особи до 35 років.

Щодо жінок-ветеранок Дорошенко порадила журналістам уникати стереотипів: у матеріалах про ветеранку акцентувати на її фаховості, а не на зовнішності, не треба запитувати, чому жінка пішла в армію (адже це посилює стереотип, мовляв, війна не жіноча справа і лише для обраних жінок, які нічого не бояться або дуже сильні фізично).

“Кожна жінка, яка для себе вирішила брати участь у бойових діях, перш за все хоче бути на рівних і довести свою компетентність, бо вона насправді професіонал своєї справи. Треба виділяти сильні сторони її як професіонала в бойових діях, а не акцентували на тому, якої вона статі. Для цього треба уникати порівнянь її військових здобутків з чоловічими здобутками, бо це сприяє нарощенню стереотипів. Мовляв, якщо вона підбила менше танків чи знищила менше цілей, то вона слабша стать”, – сказала Дорошенко.

Також Український ветеранський фонд рекомендує не запитувати жінку про дітей: “Чи залишила дітей вдома?”, “Як же твої діти?” тощо. Це тільки ще раз травмує, така інформація має подаватися виключно на побажання самої ветеранки, якщо вона захоче про це розповісти. Також потрібно уникати стереотипів про те, що жінка прийшла до армії, щоб вдало вийти заміж.

Крім того, готуючи матеріал про ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), варто розуміти, що ця психологічна проблема виникає не лише у ветеранів. Такі матеріали не варто підсилювати кадрами про вияв агресії, на яких ветеран у розпачі “хапається” за голову, б’є посуд тощо, адже це формує образ ветерана, якого треба жаліти або остерігатися, бо його психіка травмована, зазначила Дорошенко.

“Не треба в кожного шукати психологічні розлади, проблеми з психічним здоров'ям. Не рекомендуємо жартувати над темою ПТСР у принципі, не виводити в заголовок якихось спрощень і узагальнень, бо це серйозна тема, і вона стосується кожного. Заголовки на кшталт “Усі ветерани страждають на ПТСР” не потрібно давати”, – зауважила вона.

Український ветеранський фонд радить не акцентувати на негативі, а зосередитися на допомозі. 

У фонді зауважують, що особливої уваги потребує тема людей з інвалідністю в медіа. Журналісти мають дотримуватися простого правила: у разі видимої інвалідності не знімати ампутовані кінцівки без дозволу героя сюжету.

Важливо дотримуватися коректної лексики: ветерани з інвалідністю, бо на першому плані – людина. Уникати формулювань “інвалід”, “каліка”, “людина з обмеженими можливостями”, “людина з особливими потребами”.

“Наприклад, формулювання “людина з особливими потребами”. Що означає особливі потреби? У мене особлива потреба випити кави зранку. Це ж не означає, що треба всіх під таку категорію підлаштовувати”, – наголосила Дорошенко.

Крім того, необхідно не забувати, що війна в нашій країні триває з 2014 року і частина ветеранів уже буде ветеранами двічі. Не треба писати, що війна почалась у 2022 році, бо в такий спосіб розділяємо ветеранів на різні групи.

Також важливо розуміти, що не всі біографічні дані ветерана можна висвітлювати. Треба це уточнювати та просити дозволу в героя сюжету. Не треба применшувати чи прибільшувати заслуги героя.

Не варто зловживати одними й тими самими історіями ветеранів, використовувати блогерів, медійних осіб, яких ми бачимо у всіх ЗМІ, потрібно шукати нові історії.

“Відповідальність за те, як люди сприймають і сприйматимуть ветеранів і ветеранок, лежить на медіа. Сприйняття потім продукує дії. Тому кожне слово, кожне відео, кожен меседж, який сказаний, – це не просто слова, це щось, що потім перетвориться на дії інших людей по всій Україні й поза Україною”, – резюмувала виконавча директорка Українського ветеранського фонду Наталія Калмикова.