Репортажі в онлайн-медіа: дослідження ІМІ виявило нерівномірність висвітлення війни

Ілюстрація ІМІ

Лише менша половина топових онлайн-видань України публікує репортажі з місць бойових дій або обстрілів. Попри те що цей жанр журналістики відіграє важливу роль у фіксації воєнних злочинів та наданні аудиторії глибшого розуміння ситуації на фронті, кількість репортажів залишається обмеженою.

Такими є результати дослідження Інституту масової інформації (ІМІ), проведеного у вересні 2024 року у 18 популярних онлайн-медіа.

Матеріали, що можна зарахувати до репортажної журналістики, вдалося знайти на семи сайтах: Суспільному, Радіо Свобода, “Українській правді”, “Рубриці”, “24 каналі”, NV та ТСН. Лідером за кількістю репортажів з місць подій стало Суспільне, тоді як більшість інших видань, зокрема ТСН та “24 канал”, публікують такі матеріали значно рідше.

Дослідження ІМІ зафіксувало, що найпоширенішими темами репортажів стали:

• публічні заходи на підтримку армії;
• вшанування пам'яті загиблих воїнів. 

Меншу частку матеріалів становлять репортажі про бойові дії на фронті, навчання військових або про наслідки російських обстрілів українських міст. Серед зафіксованих тем репортажів також були публічні заходи в тилу, роботи з ліквідації наслідків атак та історії героїзму військовослужбовців і цивільних осіб. 

Найрідше українські медіа публікують репортажі з передової – через складність і ризики, пов'язані з їхнім виробництвом.

Водночас дослідження виявило, що репортажна журналістика потребує значних ресурсів, що є викликом для багатьох редакцій. Більші медіа, які мають підтримку телевізійного виробництва, частіше можуть собі дозволити такі матеріали, тоді як менші онлайн-видання віддають перевагу іншим форматам висвітлення.

“Попри невелику кількість репортажі додають важливу емоційну складову до сухих цифр з офіційних повідомлень, допомагаючи аудиторії краще усвідомлювати реалії війни. Вони також уточнюють та деталізують офіційні дані, роблячи картину війни більш живою та глибокою. Ці матеріали є важливими не лише для внутрішньої аудиторії, але й для підтримки уваги міжнародної спільноти до подій в Україні”, – вважає автор дослідження, медійний аналітик ІМІ Дмитро Баркар.

Загалом репортажі залишаються важливим інструментом фіксації війни та донесення правдивої інформації про ситуацію на місцях, хоча їхня кількість залишається обмеженою через ресурси, необхідні для їхнього виробництва.

З повним дослідженням можна ознайомитися за посиланням. 

*Моніторинг проведено 29–30 вересня 2024 року у 18 популярних інтернет-медіа: Суспільне, “Еспресо”, Hromadske, Радіо Свобода, “Бабель”, “Українська правда”, Liga.net, Укрінформ, “Цензор.Нет”, “Рубрика”, “24 канал”, LB.ua, ZN,UA, “Телеграф”, “Гордон”, NV, “Кореспондент.net”, ТСН.

***

Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року. 

ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список якісних і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України та мережу хабів “Медіабаза” для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – “Репортери без кордонів” та Freedom House, організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).