Репортажі воєнних часів: чи існує цей жанр в онлайн-медіа. Дослідження ІМІ

Ілюстрація ІМІ

Попри важливість цього жанру журналістики репортажі про події війни зникають зі сторінок популярних медіа України. За результатами дослідження Інституту масової інформації, проведеного у вересні 2024 року серед 18 топових онлайн-медіа, такі матеріали становлять незначну частку публікацій про бойові дії, обстріли та їхні наслідки, а публікує їх менша половина онлайн-медіа. Регулярно розміщують репортажі насамперед сайти великих редакцій, забезпечених порівняно більшими ресурсами, частіше пов’язаними з телевиробництвом. Більшість же популярних онлайн-медіа робить це або час від часу, або й зовсім не вдається до репортажної журналістики. 

Водночас навіть та невелика кількість репортажів, що були зафіксовані ІМІ, змінюють інформаційну картину російсько-української війни. Насамперед вони її доповнюють, додають до цифр з офіційних повідомлень реальні людські обличчя та долі, що робить сприйняття війни об’єктивнішим та емоційно насиченішим. Репортажі також часто уточнюють та деталізують інформацію з офіційних джерел. Роблячи картину війни більш живою і точною, додаючи до неї глибини, повідомлення з місць подій допомагають аудиторії об’єктивніше сприймати події, усвідомлювати небезпеки та можливості. Репортажна журналістика стала невіддільною частиною процесу фіксації воєнних злочинів росіян. Зрештою, ці фактори складаються в можливість підтримувати увагу світової спільноти до війни в Україні. Тому саме з огляду на важливість репортерської місії, навіть враховуючи її складність, кількість репортажів у популярних онлайн-медіа України видається тривожною.

У моніторинговий період досліджені онлайн-медіа опублікували 38 матеріалів на тему війни, які можна зарахувати до репортажної журналістики. До цього переліку внесено не лише повноцінні репортажі, а й публікації, що за формою та обсягом є радше новинами, але вони посилаються на кореспондента з місця подій. До репортажних матеріалів на тему війни зараховано повідомлення із зони бойових дій, з місць влучань чи падінь уламків після російських обстрілів, а також з поховальних церемоній військових, публічних заходів на допомогу Силам оборони та з ушанування загиблих чи ветеранів російсько-української війни.

Під час моніторингу 18 популярних онлайн-медіа матеріали, що можна зарахувати до репортажної журналістики, вдалося знайти на семи сайтах: Суспільне, Радіо Свобода, "Українська правда", "Рубрика", "24 канал", NV, ТСН.

Безсумнівним лідером за кількістю повідомлень кореспондентів з місця подій є Суспільне. В рази менше репортажних матеріалів було на сайтах ТСН та "24 канал", утім ці онлайн-медіа все ж потрапляють до трійки лідерів серед досліджених.

Найменшу частку з усієї кількості зафіксованих повідомлень із місць подій становлять репортажі з лінії фронту. Найчастіше медіа розповідають про публічні заходи, пов’язані з підтримкою та вшануванням армії і ветеранів.

Фронтові репортажі

У моніторинговий період на сайті Радіо Свобода були опубліковані репортажі про те, як змінилася ситуація на харківському напрямку фронту, та про роботу аеророзвідників поблизу Вугледара. 

• "Тоха, братику, з поверненням!" Як Курська операція вплинула на харківський фронт? (Радіо Свобода)
• "Чотири ракети по нас випустили, і не влучили": аеророзвідники ЗСУ про бойову роботу під Вугледаром (Радіо Свобода)

Матеріали змальовують ситуацію на фронті та у війську. Вони ґрунтуються на висловлюваннях військовослужбовців та містять інформацію як про контекст подій, так і про актуальні події. 

Сайт Суспільне розмістив відеорепортаж із короткою текстовою підводкою про роботу стабілізаційного пункту на покровському напрямку фронту. Сюжет очікувано містить зображення тіл поранених військових, відповідно тут можна побачити й кров. Без таких кадрів неможливо правдиво відобразити роботу стабілізаційного пункту. Водночас такі моменти не становлять більшість відеоряду і не є акцентованими затягнутим хронометражем чи наближенням. Крім того, кадри з найбільш закривавленими пораненими заблюрено.

• "Без крові він би помер": Як рятують захисників медики "Ульфа" (Суспільне)

Такий репортаж не може бути позбавлений емоцій, але всі емоційні моменти передано відеорядом та цитатами героїв сюжету, який узагалі не містить журналістського тексту.

Також серед матеріалів, опублікованих у моніторинговий період на сайті "Суспільне", що можна зарахувати до воєнної журналістики, – репортаж з навчань українських танкістів. Цей сюжет також не містить закадрового тексту та коментарів журналіста.

• "Це як "Мерседес". Як українські військові тренуються на німецькому танку Leopard 1A5 (Суспільне)

Репортаж з лінії фронту в моніторинговий період також опублікував сайт ТСН. У ньому йдеться про ситуацію на ділянці поблизу Вугледара, яку обороняють воїни десантно-штурмової бригади. 

Скриншот ІМІ із сайту ТСН

Матеріал переповідає, як військові оцінюють зусилля та наміри ворога. 

• Росіяни штурмують Вугледар: воїни ЗСУ відверто розповіли, що там відбувається (ТСН)

Цим вичерпується перелік репортажів про ситуацію на лінії фронту та в бойових підрозділах армії. Звісно, виготовлення таких матеріалів є найскладнішим з усієї воєнної тематики. Крім того, що це небезпечно для репортерів, це потребує значних для українських редакцій матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення журналістів транспортом, технікою, засобами безпеки й, звісно, для достойної оплати їхньої роботи. Тому серед популярних сайтів фронтові репортажі регулярно публікують лише ті, що є продуктом редакцій, які виробляють також і телевізійні програми. Тобто це великі редакції, забезпечені порівняно більшим ресурсом. А можливість розміщення одного репортажу в різних форматах на кількох майданчиках краще виправдовує його собівартість.

Прощання з полеглими

Трохи більшу частку серед зафіксованих матеріалів становлять репортажі з поховальних церемоній українських воїнів. Новини з посиланням на різні джерела про такі поховання можна побачити в багатьох онлайн-медіа. Але серед досліджених лише на сайті Суспільне в моніторинговий період було опубліковано повідомлення журналістів безпосередньо з місця прощання із загиблим. Вочевидь, це можна пояснити наявністю широкої регіональної мережі Суспільного та, відповідно, більшою кількістю локальних новин на ресурсах цього медіа.

• Схилили голови: в Умані на Черкащині попрощалися із захисником (Суспільне)
• У Луцьку попрощалися з трьома бійцями: Борисом Кулешем, Віталієм Сардачуком та Віталієм Чубелюком (Суспільне)

• У Полтаві попрощалися з військовою Аллою Толкуновою (Суспільне)

• В Охтирці на Сумщині попрощалися з військовим Тимуром Маслом (Суспільне)

• Повернувся з Європи і вступив до ТрО: у Харкові попрощалися із загиблим командиром роти 113-ї бригади Максимом Кудріним (Суспільне)

Якщо до цих матеріалів підійти прискіпливо, то можна зауважити, що вони не є класичними репортажами. Адже цьому жанру притаманна динаміка, тобто описання послідовності подій. Натомість наведені публікації більше звертаються до згадок про загиблого воїна.

Скриншот ІМІ із сайту "Суспільне"

Втім, такий підхід до репортажів з поховальних церемоній видається доречнішим. Тим більше що зафіксовані матеріали не спекулюють на темі смерті та не містять надто детальних зображень полеглого воїна. Із сюжетів можна зробити висновок, що журналісти не порушували етичних норм, не були нав’язливими й не провокували рідних та близьких загиблого на вияви горя. Зрештою, матеріали видаються емпатійними та врівноваженими.

Обстріли та їхні наслідки

Втричі частіше онлайн-медіа розміщують репортажі про наслідки обстрілів українських населених пунктів російською армією. Тут знову Суспільне є лідером за кількістю повідомлень репортерів з місць подій. І так само є очевидним, що це відбувається завдяки мережі регіональних кореспондентів. Оскільки російські обстріли не припиняються, а від прильотів ворожих ракет та дронів не гарантована жодна з територіальних громад України, потік таких повідомлень є очікуваним. Крім того, виробництво репортажів з місць влучень чи падінь російських ракет та дронів доступніше для редакцій, оскільки є значно менш затратним та дещо більш безпечним, ніж матеріали з фронту.

• "Стіни, меблі, труби – все пошкоджено після влучань снарядів". Що розповіли херсонці про чергові удари РФ (Суспільне)
• У Рогані під Харковом відновлюють найбільшу водонапірну вежу, пошкоджену обстрілами Росії (Суспільне)

• Вночі російська армія завдала удару по Нижній Сироватці на Сумщині (Суспільне)

• У Кривому Розі поховали загиблого через удар по управлінню поліції Артема Баландіна (Суспільне)

• "Здається, що з тобою такого не буде": очевидці про наслідки ранкової атаки РФ на Запоріжжя (Суспільне)

Подібних публікацій більше і на сайті ТСН. Крім того, репортаж про наслідки російської атаки на Запоріжжя опинився і на сайті 24 канал. Щоправда, йдеться про передрук матеріалу Суспільного.

Скриншот ІМІ із сайту "Суспільне"

• Росіяни запустили по Запоріжжю 13 КАБів: куди "прилетіло" і які наслідки (ТСН)
• Росіяни знищують велике місто України: окупанти заявили, що розстрілюватимуть навіть маршрутки (ТСН)

• Як на Дніпропетровщині сіють озимину: аграрії розповіли про невтішну ситуацію (ТСН)

• Налякана, але неушкоджена: у Запоріжжі зі зруйнованої багатоповерхівки врятували кішку (24 канал)

Зафіксовані моніторингом публікації, що ґрунтуються на повідомленнях репортерів з місць, постраждалих від ворожих обстрілів, були опубліковані після офіційних повідомлень про наслідки російських атак. Матеріали переважно сфокусовані на шкоді, якої завдає російська армія мирним територіям України та цивільному населенню. Цьому присвячено більшу частину візуальної складової, а також інформації, зокрема свідчень потерпілих. Моніторинг не зафіксував репортажів з місць прильотів, що смакують криваві сцени, без блюру демонструють тіла загиблих чи в інший спосіб спекулюють на темах руйнувань, смертей та горя. Натомість репортажі фіксують злочини Росії проти мирного населення та нагадують аудиторії про потребу вживати заходів безпеки під час повітряної тривоги.

Публічні заходи в тилу

У матеріалах на тему війни з місця подій найчастіше медіа розповідають про публічні заходи в тилу, пов’язані з допомогою армії та ветеранам або вшануванням пам’яті загиблих у російсько-українській війні. Звісно, журналістам потрапити на такі заходи легше, ніж на місця прильотів, тим паче на фронт. 

Скриншот із сайту "Рубрика"

Очікувано, що й відповідних репортажів може бути більше. Втім, їх більше зусиллями насамперед Суспільного, що і тут тримає не просто першість, а ледве не монополію, порушену лише сайтом Рубрика. Іншим дослідженим онлайн-медіа в моніторинговий період навколовоєнна громадська активність виявилася нецікавою, принаймні як привід для матеріалу з місця подій.

• Збирали на потреби ППО Київщини: у столиці пройшов велозабіг (Рубрика)
• У Кременчуці відбувся автопробіг на підтримку військовополонених (Суспільне)

• На Черкащині відбулись змагання, присвячені загиблим захисникам України (Суспільне)

• "Захищали вони нас всіх, а виборюють їх лише родини". У Миколаєві відбулася акція на підтримку полонених воїнів (Суспільне)

• "Дощ – не перешкода". В Івано-Франківську відбулася спортивна естафета "Біжу для ЗСУ-2024" (Суспільне)

Формально з погляду журналістських стандартів таким матеріалом можна було б закинути певну тенденційність: вони мають дещо компліментарну тональність щодо організаторів та учасників висвітлення подій. Втім, у країні, що воює, така компліментарність є природною і близькою до об’єктивності, коли йдеться про заходи, спрямовані на підтримку та вшанування захисників.

Історії людей

Крім того, моніторинг зафіксував низку матеріалів, що не були зараховані до переліку репортажних повідомлень, але які близькі до репортажів за суттю і методами виробництва. Йдеться про так звані історії людей. Тобто про матеріали, що розповідають про війну з першоджерел – базуються на спогадах про свій досвід учасників бойових дій або цивільних свідків російської агресії, які пережили окупацію, змушені були залишити домівки через ворожу навалу чи пережили інші події війни.

Скриншот ІМІ із сайту "Українська правда"

Такі матеріали хоч і не є репортажами як такими, але згадуються у зв’язку з репортерською діяльністю, оскільки їхнє виробництво також часто потребує відряджень для журналістів та вимагає прямого контакту з героями матеріалів, відповідно – навичок спілкування з людьми, що пережили травматичний досвід, емпатії та ретельного дотримання норм журналістської етики. Історії людей також є частиною процесу документування історичних подій та злочинів Росії.

• "Емоції переповнюють, але це вже емоції щастя". Інтерв'ю з військовим з Кривого Рогу, який повернувся з полону РФ (Суспільне)
• Понад 20 років оперував цивільних, а зараз лікує військовослужбовців: історія хірурга з Рівненщини Андрія Яцюка (Суспільне)

• Хотіли створити родину: історія закоханих, яких назавжди розлучила війна (Суспільне)

• Херсонська волонтерка 28 місяців перебуває у російському полоні: історія Ірини Горобцової (Суспільне)

• "Доля секунди, і я б міг залишитися без ніг". Історія родини з Трудолюбівки на Херсонщині (Суспільне)

На сайті Суспільне в моніторинговий період були опубліковані 12 історій людей, на сайті 24 канал – дві, і по одній – на ТСН і NV.

• Через тортури втратив мову: історія полоненого морпіха сколихнула усю країну (ТСН)
• "Не вірилось, що ми побачили українців". Паралімпійському чемпіону досі сняться жахіття, які він пережив у Маріуполі (NV)
• "Нас використовували як живий щит": капітан збірної України про окупацію рідного міста (24 канал)
• Практику накопичувала під обстрілами: історія "Відьми" – бойової медикині 73-го центру ССО (24 канал)
• Партизан із Василькова. Про що мовчав Максим "Непийпиво" з ДРГ Святоші, що полягла на Брянщині (Українська правда)
• Позивний Скаут: "У нас ніхто не сказав: "А, їх більше, то все, хлопці, давайте домовлятися та щось віддавати". Ні! Усі на своїх місцях" (Цензор.Нет) 

Серед цих матеріалів також не зафіксовано таких, що порушують норми професійної етики та маніпулюють чутливими темами. Водночас вони ще раз нагадують про ціну, яку платять українці за протистояння російському агресору.

У такий спосіб репортери залишаються важливою ланкою у висвітленні подій російсько-української війни, фіксації злочинів агресора, донесенні до аудиторії правдивої ситуації в зоні бойових дій та на прифронтових територіях. Також репортажі з місць подій сприяють актуалізації теми війни в Україні для іноземної аудиторії, оскільки, посилаючись на першоджерела, вони є особливо цікавими для західних медіа та їхніх читачів. Отже, якась частка міжнародної допомоги Україні та об’єктивного розуміння ситуації українцями завдячує своїм існуванням саме репортажній журналістиці.

Скриншот ІМІ із сайту "24 канал"

Більша частина матеріалів про війну, опублікованих у досліджених онлайн-медіа, створюються все ж без присутності журналіста на місці події, просто всередині редакції. Такі публікації посилаються переважно на дописи в соцмережах та інші заяви цивільних чи військових посадовців, їхніх речників та пресслужби. Вони здебільшого містять лише суху інформацію, не передають повної картини подій і є менш цікавими як для української, так і для закордонної аудиторії. Тим часом репортажна журналістика, схоже, здебільшого перейшла в руки нішових видань та регіональних медіа.

*Моніторинг проведено 29–30 вересня 2024 року у 18 популярних інтернет-медіа: Суспільне, “Еспресо”, Hromadske, Радіо Свобода, "Бабель", "Українська правда", Liga.net, Укрінформ, "Цензор.Нет", "Рубрика", "24 канал", LB.ua, ZN,UA, "Телеграф", "Гордон", NV, "Кореспондент.net", ТСН.

***

Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року. 

ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список якісних і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України та мережу хабів "Медіабаза" для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – "Репортери без кордонів" та Freedom House, організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).