Власник "Телегазети": У редакції була завербована людина. Я здогадувався хто

Релоковане зі Старобільська (Луганська область) видання “Телегазета” втратило фінансування на початку цього літа. Це було єдине медіа, яке фахово писало про Старобільщину, збираючи та, що важливо, перевіряючи інформацію, яка надходить із цього окупованого росіянами регіону. У 2022 році редакція пережила вже другу релокацію, адже перша була у 2014-му з окупованого Стаханова (Кадіївка після декомунізації. – Ред.). 

Представниця Інституту масової інформації в Луганській області Валентина Троян поспілкувалася з власником видання Дмитром Клімановим та спитала, чи бачить він перспективу розвитку свого медіа попри тимчасову відсутність фінансування.

ІМІ поставив сім запитань:

1. У якому статусі зараз видання? Воно закрите чи тимчасово зупинило роботу?
2. Що сталося з майном редакції під час окупації?
3. Як відбувалося фінансування редакції у 2022–2023 роках?
4. Чому продовжуєте працювати, якщо населені пункти окуповані тривалий час і контакту з ними дедалі менше?
5. Ваша редакція виїхала заздалегідь?
6. Чи отримуєте ви фідбек з окупованих територій?
7. Ви шукатимете фінансування для продовження роботи газети? 

Джерел на ТОТ стає менше через фізичну загрозу для них

Зараз видання працює виключно як ініціатива людей, для яких воно є цінністю. Ті, хто раніше працював у редакції, продовжують наповнювати сайт та соцмережі контентом із власної ініціативи в той час, коли мають на це можливість. Фінансово ніякої винагороди не отримують.

Це не може тривати вічно (волонтерство в редакції. – Ред.). Це, по-перше, пов'язане з окупацією території та спільноти, для якої ми працювали. По-друге, це пов’язане з обмеженням роботи з джерелами, адже їхня кількість суттєво зменшилася. Також існує фізична загроза для джерел на окупованих територіях, тому складно підтримувати цю діяльність тривалий час. Окупанти йдуть цинічним шляхом заміщення населення на окупованих територіях, проводять ідентифікацію житлового фонду та передають його окупантам. Проте ми продовжуємо працювати, щоб підтримувати людей, які залишаються на цих територіях.

Люди, які хотіли захопити майно редакції, зникли

Ми пережили два захоплення: перше було у 2014 році в Стаханові Луганської області, а друге – у 2022 році на Старобільщині. Справа щодо першого захоплення вже п'ять років розглядається в Європейському суді з прав людини, але досі немає руху. З боку української держави ми не отримали жодної допомоги.

Ми подавали заяви до поліції, органів внутрішніх справ, але слідчий навіть не знав про існування справи. Справа постійно пропадала, а в Генеральній прокуратурі визнавали, що така справа дійсно існує, проте жодних дій не вживалося.

У Старобільську були спроби взяти майно редакції під контроль, але ці люди зникли, і зараз немає інформації про його стан. Це будинок у центрі міста, і я припускаю, що його могли привласнити.

Без донорського фінансування ми б закрили проєкт наприкінці 2022 року

У 2022–2024 роках ми працювали завдяки донорському фінансуванню. Це дозволило нам вижити, адже багато людей втратили доходи й змушені були шукати способи забезпечити базові потреби: їжу, житло тощо. Без цього фінансування ми б закрили проєкт ще наприкінці 2022 року.

На Старобільщині є люди, для яких Україна й український контент є цінністю

Є люди, для яких Україна й український контент є цінністю. Є люди, які ще залишаються на Старобільщині, і це для них єдине джерело правди – неупередженої, якісної, достовірної інформації, яку ми точно можемо перевірити. І це саме про Старобільщину. Це по-перше. По-друге, будь-який бренд, який працює на окуповану територію, він дійсно втрачає свій вплив. Тому що після заміни аудиторії велика кількість людей не розуміє, що саме за цим брендом стоїть і чому вони його мають споживати. Тому все ж таки це, найімовірніше, соціально відповідальне й інформаційне волонтерство зараз здебільшого. Тобто спрямоване саме на людей, які залишилися в окупації, українців, які вимушені жити в окупації. Річ у тім, що Старобільськ захопили за дві доби й не всі вірили, що це відбудеться так швидко. 

У 2014 році одну нашу журналістку намагалися вбити, а іншу – зґвалтувати

Звичайно, був план евакуації. Ми готувалися. Навіть зробили відеоматеріал, як заходили російські колони, як місцеві зібрали мітинг, намагалися перешкоджати вторгненню, перекривали рух. Це був такий дуже потужний спротив. І цей відеоматеріал вийшов і набрав там велику кількість переглядів. Після цього з'явилися всі інші в інших містах аналогічні матеріали. Але ж розумієте, є люди й у першому випадку, у 2014 році, і у 2022 році, які були вже завербовані. Навіть у редакції. 

І всі рухи, всі дії, які відбувались, – вони були поінформовані. Зважаючи на свій досвід, я вже здогадувався, хто це може бути, але ж не було доказів. Вони з'явилися після того, як усе пішло не за планом. Зате ключові люди, ключові фігури, всі журналісти – ніхто не постраждав, усі були релоковані, і суттєвих загроз для них не було. Це я про Старобільщину кажу, про 22 рік. А якщо казати про 2014 рік, там ситуація була досить загрозлива. Одну журналістку намагалися вбити. Мені було важко її евакуювати, але я її евакуював. А другу намагалися зґвалтувати, так само треба було врятувати й захистити її. Тому коли ми кажемо про релокації у 2014 й у 2022 роках, то вони відбувалися по-різному, тому що захоплення відбувалося по-різному. 

У 2014-му це таке повільне захоплення, з можливістю впливати, підкуповувати, окуповувати. А у 22-му році це швидке, на заздалегідь підготовлене підґрунтя. Вони вже розуміли, що і як робити. Головне, що ніхто не постраждав. План евакуації спрацював. 

Ми отримуємо зворотний зв’язок через коментарі

По-перше, якщо беремо 2022 рік, то була велика кількість відгуків негативного змісту. Це були москалі, які намагалися втручатися, пропагандисти. Потім, коли, не звертаючи на це уваги, ми продовжили мовлення, ми отримали велику кількість коментарів проукраїнського змісту, у яких нас підтримували. І завдяки яким ми отримували натхнення продовжувати цю діяльність. Люди були вдячні нам за роботу. 

Зараз кількість коментарів суттєво зменшується. І ми кажемо про зворотний зв'язок лише через коментарі, тому що напряму аудиторія не може до нас звернутися. Лише через коментарі.

Моє завдання – зберегти команду і поширити знання серед медіа, які ще можуть бути самодостатні

Ми продовжуємо шукати фінансування. Я не розумію, як довго це триватиме. По-друге, я не розумію, для чого. Я підозрюю, що всі захоплені території найближчим часом не будуть повернені. Головне, що потрібно буде зберегти команду, яка зможе повернутися, щоб відновити там мовлення, але найближчим часом це не відбудеться. Це люди з великим досвідом, знаннями, і цей досвід я зараз намагаюся поширити.

Чим я зараз особисто займаюся? Я знаходжу локальні медіа, яким потрібна технічна підтримка, знаходжу на це донорське фінансування, і ми ці редакції навчаємо сучасного виготовлення контенту (відео, аудіо і стрімінг). Закуповуємо техніку, навчаємо цих людей на ній працювати. Пів року навчаємо їх, і вони продовжують цю діяльність самостійно. Головне завдання, яке зараз стоїть переді мною, – зберегти команду, зберегти цих людей і поширити досвід серед інших локальних медіа, які ще можна врятувати, які ще можуть бути самодостатні.