Що таке конструктивна журналістика і чому вона життєво необхідна в складні моменти історії

Фото - meedia.de

В українській журналістиці прослідковується фактажне подання інформації. І звичайно, коли навколо відбувається величезна кількість негативних подій, як-от епідемія, війна чи економічна криза, ЗМІ змушені про це повідомляти, оскільки це суспільно важлива інформація. Проте варто зважати на те, що інститут медіа не можливий без аудиторії, тому головне завдання ЗМІ – враховувати її потреби. А людям часто не досить лише повідомлення про подію чи факт, а важлива інформація, до чого це приведе.

Наприклад, інформація про те, що у Верховній Раді ухвалили певний закон, – це важливо, проте значно важливіше, до чого приведе ухвалення цього закону і як це вплине на життя людей.

Інформація про наслідки подій та шляхи вирішення проблем для аудиторії лежить у суті конструктивної журналістики. Як писав ІМІ в статті “Новини не дають спокійно жити? Критична журналістика має бути конструктивною”, конструктивна журналістика – це не лише інформувати людей, розповідаючи про факти та події, але й показувати шляхи вирішення різних соціальних проблем.

Важливим є і кут подання інформації – те, на чому медіа акцентують.

Німецький медіадослідник Лейпцизького університету Уве Крюгер (Uwe Krüger) вважає, що “засоби масової інформації публікують здебільшого “погані” новини з акцентом на негативних відхиленнях. Альтернатива цьому так звана конструктивна журналістика – підхід, орієнтований на пошук позитивних сторін і на розв'язання проблем”.

Про негативну картину світу, яку аудиторія отримує зі шпальт ЗМІ, розповідає і Данська дослідниця Джулі Арнфред Бойдесен, що працює над дослідженням про конструктивну журналістику при Університеті Мальме, в інтерв'ю для “Детектора медіа”: “Загалом медіаконтент має тенденцію тяжіти до негативу, фокусуватися на проблемах, скандалах, війнах, тероризмі. Унаслідок цього з’явилася й інша тенденція: споживачі новин почали відчувати виснаження та втому, вони стали менше читати й дивитися їх, припинили стежити за медіа”.

У часи значної соціальної напруги за великої кількості різноманітних джерел інформації, що несуть масу негативу, як-от соцмережі, вкрай важливо, щоб ЗМІ пригадали про свою соціальну відповідальність. Саме на журналістів значною мірою покладається місія гасити панічні настрої в суспільстві, інформувати аудиторію та надавати відповіді на запитання. Адже поінформований – отже озброєний.

“Я впевнена, що зараз як ніколи час проаналізувати, що відбувається з журналістикою, відстежити погані тенденції та відшукати нові шляхи до реалізації її головної місії. Добре розумію критичну налаштованість багатьох журналістів, бажання викривати, застерігати, звертати увагу аудиторії на негативні явища.

Але ніколи не треба забувати про ефект, силу впливу, що спричиняють подібні публікації та сюжети. Якщо зосереджуватися на проблемах, не пропонуючи бодай якогось рішення, аудиторія поступово починає відчувати відчай, безпросвітність, депресію.

Конструктивна журналістика – це не маскування недоліків, не приховування правди, це намагання показати життя та події в усій різноманітності, як це й відбувається в житті. Позитив і негатив співіснують, але добрі новини, приклади успіху в подоланні проблем і криз мотивують людей, надають крила”, – вважає медіаекспертка, членкиня Комісії з журналістської етики Тетяна Лебедєва.

Конструктивна журналістика – це передусім соціально відповідальна журналістика.

Про важливість соціальної відповідальності журналіста, а також необхідність осмислювати проблему, а не лише її констатувати каже й голова Фундації “Суспільність” Тарас Петрів: “Конструктивна журналістика – це якісна журналістика з потужним компонентом соціальної відповідальності і збалансованості. Вона спрямована на глибоке осмислення проблем, а не тільки на їхню констатацію. І точно не спрямована на сумнівну сенсаційність.  Саме конструктивна журналістика допомагає не потонути суспільству в морі щоденної суєти, чорнухи і маніпуляцій. Але основне – така журналістика, як казав Блаженніший Гузар, любить людину, бо дає їй більше правди, сили і натхнення”.

Однак це не означає, що ЗМІ мають прикрашати події чи замовчувати негативну інформацію. Завдання журналістів – надати правдиву та достовірну інформацію, але водночас не фокусуватися на негативі. “Конструктивна журналістика – це не прикрашання світу, а спроба показати його з усіх боків”, – зауважує Джулі Арнфред Бойдесен.

Конструктивна журналістика, безумовно, – це насамперед якісна журналістика: збалансована, достовірна, об'єктивна та незаангажована. Про це в коментарі ІМІ  зазначає продюсерка, фрілансерка для іноземних ЗМІ, що працює з “Нью-Йорк таймс”, Марічка Варенікова: “Я знаю, що це, можна сказати, новий термін у журналістиці. Журналістські якості неупередженості, висвітлення думки обох сторін, правдивості є дуже правильні, але цього мало для якісної журналістики в сучасному світі. Мало просто показати обидві сторони, варто розібратися в обох точках зору і зрозуміти, чи це точно випадок, коли потрібно показувати обидві. Як, наприклад, рівноправно в матеріалі показати тих, хто за вакцини, і тих, хто проти, ставлячи наукові дослідження проти аматорських думок і в такий спосіб спотворюючи правду для глядача/читача. Мало бути неупередженим, адже базові розуміння добра і зла – це вже упередженість, і варто розуміти, що журналіст усе ж таки повинен мати точку зору. Мало казати просто правду, адже тоді дуже часто відбувається її баналізація, спрощення для розуміння глядача, що за собою веде знову ж таки спотворену правду. Для мене конструктивна журналістика – це радше про те, що саме журналіст хоче донести. Тобто розуміння журналістом, як глядач чи читач зрозуміє цей матеріал і які наслідки це матиме. Мабуть, конструктивна журналістика – це про відповідальність”.

Конструктив особливо важливий за часів соціальних змін та криз, як-от війна чи епідемія.

Спершу висвітлення  епідемії COVID-19 в українських ЗМІ було досить далеким від конструктивної журналістики, про це вже писав ІМІ в статті “Смертельний вірус” та мовчанка влади: що насправді спровокувало події в Нових Санжарах”: “Значну роль у підвищенні градусу напруги в суспільстві відіграли й медіа, що в матеріалах про захворювання використовували емоційно забарвлену лексику, а іноді відверто залякували власну аудиторію”.

Однак після погіршення епідеміологічної ситуації в Україні, з першими зафіксованими випадками захворювання на інфекцію та першими випадками смерті, висвітлення ситуації змінилося. У частини ЗМІ риторика стала значно конструктивнішою.

Наприклад, дедалі частіше онлайн-медіа у висвітленні статистики, пов'язаної з поширенням вірусу, в заголовку акцентують увагу не на смертності, а на кількості людей, що одужали: “У світі одужали від коронавірусу майже 80 тисяч осіб” (Укрінформ), “В Ірані від коронавірусу одужала 103-річна жінка” (Громадське), “У світі від коронавірусу одужали майже 80 тисяч пацієнтів” (ТСН).

Медіа все більше почали акцентувати увагу на розробленні методів профілактики та лікування інфекції: “Минуле сторіччя. Медики запропонували лікувати коронавірус методом, відомим уже понад 100 років” (“Новое время”), “Ці прості правила допоможуть не захворіти коронавірусом” (РБК-Україна).

І незважаючи на те, що наразі конструктивна журналістика є напрямом досить новітнім для українських медіа, ми спостерігаємо тяжіння до неї принаймні в складних ситуаціях. Медіа мають бути флагманом якісної та конструктивної інформації, до якої звертатиметься суспільство в найкритичніші моменти для ухвалення важливих, а іноді й життєво важливих рішень.