ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

"Смертельний вірус" та мовчанка влади: що насправді спровокувало події в Нових Санжарах

21.02.2020, 16:15
Олена Голуб
Фото – amazon.com
Фото – amazon.com

20 лютого до України евакуювали громадян, що перебували на  карантині в китайському місті Ухань у зв'язку зі спалахом коронавірусу штаму SARS-CoV-2. Ця подія спричинила значний суспільний резонанс, а подекуди акції протесту, які переросли в сутички з правоохоронцями. Особливо це стосується місцевих громад, куди на обсервацію селили евакуйованих із Китаю людей. Так, ВВС повідомило про сутички на Полтавщині “У селищі Нові Санжари відбуваються сутички між поліцією, Нацгвардією та місцевими мешканцями”. Згодом зі ЗМІ стало відомо і про пошкоджені автівки, що заблокували проїзд автобусів з українцями з Китаю, та потерпілих серед місцевих жителів унаслідок подій. Місцевих жителів вразили та налякали БТРи на вулицях їхнього міста та кількість правоохоронців і Нацгвардії, про що вони повідомляли в соціальних мережах.

Що ж пішло не так – розбирались експерти Інституту масової інформації.

Чого не зробила влада

Ситуація була частково зумовлена слабкою комунікацією влади із суспільством щодо питання евакуації громадян України з Китаю, які потенційно можуть бути носіями вірусу. Була відсутня інформація щодо вжитих заходів, які мали б запобігти поширенню інфекції в Україні, приховувалась інформація щодо місць обсервації цих громадян.

Станом на 19 лютого публічно не було доступно жодної достовірної інформації про те, де перебуватимуть люди, вивезені з Китаю. Лише 20 лютого, у день їхнього повернення до України, стало відомо, що людей поселять, зокрема, у селищі Нові Санжари Полтавської області в санаторії Національної гвардії. Власне, це і спричинило значний суспільний спротив у селищі, куди везли евакуйованих.

Журналістка та публіцистка Лариса Волошина у своєму блозі зазначила: політики мали б запустити інформаційну кампанію і заспокоїти суспільство, а замість того дали зрозуміти, що вірус небезпечніший за війну та обстріли.

"Обстрілам у Золотому Президент присвятив лише дві хвилини, а решту часу говорив про коронавірус. Звинувачував опонентів: мовляв, вони організовують протести, хоча їх ще не було. Погрожував, що відвезе до них евакуйованих з Уханя. Тобто політик, який має найбільший рейтинг довіри в країні, дав зрозуміти, що хвороба небезпечніша за війну, обстріли і загибель під бомбами. У людей почалась істерія, вони перестали довіряти владі", – написала Волошина.

Колишня заступниця Голови ВР Оксана Сироїд у своєму блозі в соціальній мережі теж висловила думку, що паніка пов'язана з недовірою до владних інституцій та відсутністю комунікації з боку влади:

"Від самого початку уряд то відмовчувався, то давав нечіткі та незрозумілі коментарі. А коли все ж вирішив забрати людей з Китаю – не було зрозумілої позиції і пояснення, як держава готова до прийняття наших громадян із зони ризику", – написала Сироїд.

Що зробили медіа

Місцеві жителі інформаційно не були підготовлені до прибуття людей із зони епідемії, що і призвело до паніки. 

Значну роль у підвищенні градусу напруги в суспільстві відіграли й медіа, що в матеріалах про захворювання використовували емоційно забарвлену лексику, а іноді відверто залякували власну аудиторію.

Значна частина новин у ЗМІ, де йшлося про коронавірус, починалася словами "смертельний вірус": “СМЕРТЕЛЬНЫЙ ВИРУС: КОЛИЧЕСТВО ПОГИБШИХ ВОЗРОСЛО ДО 1,3 ТЫС. ЧЕЛОВЕК, А ЗАРАЖЕННЫХ УЖЕ БОЛЬШЕ 64 ТЫС.” ("Нюзван"), "Смертельный коронавирус из Китая все ближе – симптомы и профилактика" ("Вести").

Також медіа акцентували увагу людей на відсутності дієвих засобів лікування та профілактики захворювання, чим посилювали паніку серед населення. ЗМІ поширювали інформацію в ключі безвиході. Наприклад, сайт "Знай.юа" поставив новину під заголовком "Смертельный вирус крепко зажал в тиски всю страну: что известно о "проделках" убийцы", водночас у самій новині використали інфографіку, де зазначено, що на той момент ішлося лише про чотирьох загиблих від цієї інфекції.

У новини про захворювання деякі медіа вносили бекграунди на кшталт "Китайский вирус, который подкосил сотни людей, кочует по миру, украинцам советуют подготовиться: как сохранить жизнь".

ЗМІ акцентували увагу на швидкості поширення інфекції та кількості людей, що захворіли, писали, що вірус "распространяется со скоростью света, количество погибших растет ежеминутно", "пневмония нового типа распространяется со скоростью света". І навіть якщо самий матеріал був нейтральний, то заголовки до нього могли спровокувати чи посилити паніку в населення: "МІЛЬЙОНИ ХВОРИХ ЗА ЛІЧЕНІ МІСЯЦІ: ЯК НОВІ ВІРУСИ ПОШИРЮЮТЬСЯ ПЛАНЕТОЮ ТА ЧИ МОЖНА ЇМ ПРОТИДІЯТИ" (ТСН).

Натомість інформації, що могла б заспокоїти громадян, було обмаль. Наприклад, була відсутня інформація про те, що швидкість поширення інфекції пов'язана передусім зі щільністю населення та засобами протидії їй. Варто враховувати, що в Україні щільність населення значно нижча, ніж у Китаї. Так, в Україні цей показник  становить 70,5 люд./км², а в Китаї він перевищує 170 люд./км², а місцями щільність населення досягає 600–800 люд./км². Саме тому в Китаї вжито досить масштабні заходи для унеможливлення поширення інфекції. 

Натомість медіа акцентували увагу на цих засобах протидії і не пояснювали їхньої причини, що теж могло спровокувати збільшення суспільної напруги.

Ще одним загрозливим аспектом висвітлення епідемії коронавірусу стали елементи мови ворожнечі проти Китаю. Це передусім пов'язано з тим, що захворювання було чітко асоційоване з місцем, де відбувся спалах, а саме з містом Ухань у Китаї.

Наприклад, деякі ЗМІ ставили новини із заголовками "Китай разносит по всему миру смертельный вирус, грядет восточный ветер: к чему готовиться украинцам" ("Знай.юа"). Журналіст ТСН у ввімкнені з Нових Санжарів відзначив: "Сюди везуть 27 іноземців, хочу заспокоїти: це не китайці".

Таке висвітлення хвороби в медіа може спровокувати елементи нетерпимості щодо людей азійської зовнішності. 

Тут можна виділити кілька аспектів мови ворожнечі:

  • звинувачення певної групи в негативному впливі на суспільство чи державу;
  • створення негативного іміджу певної групи суспільства;
  • пряме або завуальоване ствердження того, що одна група створює незручності в існуванні іншої.

Зауважимо, що наразі в Україні перебуває значна кількість китайців, особливо студентів. Так, згідно зі звітом ЮНЕСКО, українські виші особливо популярні саме серед китайських студентів. Міністерство освіти і науки України повідомляє, що близько 10% усіх іноземних студентів в Україні є громадянами КНР.

Ситуація, яка склалася навколо повернення українців із зони епідемії коронавірусу в місті Ухань, спровокована значною мірою нагнітанням емоційно-забарвленої  інформації про хворобу в медіа, а також відсутністю комунікації з боку влади.

Експерти ІМІ нагадують про рекомендації для медіа щодо висвітлення спалахів хвороб.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!