Джинса вбиває довіру. Що це за явище та як його розгледіти
Будь-яке медіа прагне до збільшення своєї аудиторії, насамперед постійної. Втім, для цього замало бути цікавим для читача, слухача чи глядача. Не досить навіть бути найшвидшими й першими сповіщати про ті чи інші події. Ексклюзивні матеріали також не сформують постійної аудиторії. Щоб одні й ті самі люди роками приходили дізнаватися про навколишній світ, наприклад, на один і той самий сайт, вони мають йому вірити. Чесність і, як наслідок, довіра аудиторії – серед найвагоміших складових довготривалого успіху засобу масової інформації. Тому наявність чи відсутність джинси є одним з важливих критеріїв визначення якості роботи будь-якої редакції. Це явище практично зникло з українських онлайн-медіа на початку повномасштабної війни Росії проти України, але цього року, як виявили дослідження ІМІ, майже відновило свої позиції. Отже, нагадаємо тим, хто знав, та розповімо тим, для кого це поняття нове, що таке джинса, як її розгледіти в масі контенту і чому про неї йдеться в контексті довіри аудиторії до ЗМІ.
Джинсою в медійній спільноті називають матеріали, опубліковані на замовлення третіх осіб за гроші або в обмін на інші вигоди. Але тільки в тому разі, коли редакція не позначила такий матеріал у зрозумілий для аудиторії спосіб як оплачений. Джинса може бути спрямована на пропагування ідей; просування товарів чи послуг; покращення іміджу установ, організацій, структур державних, політичних, громадських чи приватних; популяризацію окремих осіб: посадовців, політиків, бізнесменів тощо. Також замовні матеріали можуть бути, навпаки, орієнтовані на спотворення сенсів чи якостей, погіршення іміджу або очорнення образу того ж переліку суб’єктів.
Власне, йдеться про приховану рекламу або ж антирекламу, що розміщують під виглядом журналістського матеріалу поміж інших новин, статей, інтерв’ю блогів тощо.
Очевидно, що будь-яка реклама міститиме ту інформацію, у поширенні якої зацікавлений замовник. Втім, коли аудиторія розуміє, що бачить рекламу, то може ставитися до неї критично. Коли ж матеріал як реклама не позначений, а, на перший погляд, має вигляд журналістського матеріалу, то відбувається ніщо інше, як свідома маніпуляція. Інакше кажучи, обман.
ІНДИКАТОР ДЖИНСИ
Щоб не стати жертвою такої спроби маніпуляції, варто знати, що джинса завжди матиме низку певних ознак. Якщо матеріал відповідає чотирьом чи більше з наведених нижче пунктів, він підпадає під визначення джинси:
1. Одному політику або політичній силі, публічній особі, товару чи торговельній марці тощо присвячено серію матеріалів.
2. Один і той самий матеріал трапляється одночасно в кількох ЗМІ, до того ж у деяких медіа він може бути позначений як реклама.
3. Матеріал, у якому відсутній баланс, легалізує окремого політика чи групу політиків, які можуть бути непопулярні в суспільстві.
4. Матеріал просуває певну ідею щодо ухвалення державного рішення, не наводячи альтернативних думок чи критичних зауважень.
5. Експертний матеріал містить лише позитивні або лише негативні оцінки щодо політичної ідеї, політичної сили чи окремого політика.
6. Матеріал висвітлює наміри політика, що наразі не підтверджені дією.
7. У матеріалі неаргументовано закцентована увага лише на позитивних або негативних характеристиках суб’єкта або товару.
8. У матеріалах містяться елементи, що сприяють реалізації товарів або послуг одного суб’єкта (номери телефонів, поштові адреси, посилання на сайти чи сторінки в соцмережах).
9. Матеріал переконує в необхідності ухвалення (або скасування) закону чи іншого нормативного акта, що надасть вигоди виробникам певних товарів чи послуг.
10. Матеріал пропагує ідею, що стимулює вживання певних товарів чи послуг.
11. У матеріалі є зображення символіки (логотипа) однієї торговельної марки чи політичної сили.
ДЖИНСА ПОРУШУЄ СТАНДАРТИ ЖУРНАЛІСТИКИ
Джинса спонукає аудиторію віддавати перевагу тому чи іншому політику, компанії, структурі чи товару, іноді всупереч фактам. Тим часом практично неможливо маніпулювати громадською думкою і не порушити стандартів якісної журналістики.
Насамперед заради надання замовному матеріалу емоційного забарвлення в ньому можуть не відокремлювати фактів від коментарів та вживати оцінні судження. Тут можуть бути використані емоційно забарвлені епітети, суб'єктивні оцінки журналіста або інших осіб, які не є експертами.
Також для введення аудиторії в оману джинса може порушувати стандарти достовірності та точності. Тобто суб'єкт, що просувають замовним матеріалом, може не мати тих якостей, які йому приписуються.
Крім того, у замовному матеріалі можуть не вказувати певних фактів, якщо замовник передбачає, що вони негативно впливатимуть на сприйняття суб'єкта просування. У такий спосіб порушують стандарт повноти інформації.
Зрештою, джинса не може бути збалансованою, оскільки має на меті нав’язати аудиторії необ'єктивне сприйняття. Тож замовні матеріали не відповідають стандарту балансу думок чи точок зору.
ВИДИ ДЖИНСИ
Залежно від того, хто замовив джинсу та який вона має зміст, розрізняють три основні її види.
Коли замовні матеріали розміщуються в інтересах політичних партій, окремих політиків або інших осіб, які мають політичні інтереси, їх, відповідно, і називають політичною джинсою. За допомогою таких матеріалів намагаються підвищити рейтинг, збільшити рівень впізнаваності, покращити імідж або ж завдати шкоди репутації конкурентів. Так, згідно з результатами моніторингу ІМІ, лідером серед замовників політичної джинси є Петро Порошенко.
Так само якщо матеріали опубліковано на замовлення комерційної структури, то їх і визначають як комерційну джинсу. Такі матеріали спрямовані на покращення репутації компаній чи їхніх власників або ж на просування певного бренду, товару чи послуги для збільшення доходів компанії. Як свідчать результати дослідження ІМІ, найбільше комерційної джинси замовляє Рінат Ахметов разом зі своїми компаніями та фондами.
Крім того, вирізняють джинсу, спрямовану на лобізм. Сюди зараховують матеріали, замовлені комерційними компаніями або групами таких компаній, а також політичними партіями, окремими політиками, посадовцями та іншими особами, які мають на меті агітацію за ухвалення або ж, навпаки, неухвалення чи скасування певних державних рішень, зокрема законів чи інших нормативних актів.
Також до матеріалів з ознаками замовних зараховують так звані паркетні. Тобто покликані поширювати висловлювання представників влади, стверджувати позиції органів влади без належного балансу. Здебільшого такі матеріали редакції публікують не для отримання матеріальних вигод, а заради політичних преференцій чи спрощення доступу до інформації, розпорядником якої є влада. Моніторинг ІМІ показує, що нині героєм таких матеріалів найчастіше є представник Офісу президента Михайло Подоляк.
Втім, незалежно від виду джинси це завжди спроба маніпулювати громадською думкою. Але не кожна з цих спроб є вдалою. Вимогливість і, головне, медіаграмотність української аудиторії так чи інакше зростає. Дедалі більше споживачів медіапродукту помічають, коли їх намагаються ввести в оману. Якщо вони бачать, що це регулярно робить одне й те саме медіа, то перестають йому довіряти. Тоді таке ЗМІ ризикує втратити аудиторію і, зрештою, замовлення на джинсу як інші джерела доходів.
Help us be even more cool!
