ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Більше так не треба: що втрачали регіональні журналісти у 2019 році

happymonday.ua
happymonday.ua

Життя, здоров'я, робота та право на інформацію – таких втрат зазнавали регіональні журналісти у 2019 році. Щось із цих подій їх об'єднувало, щось – навпаки. ІМІ підбиває підсумки основних подій, які відбулися в регіональних медіа * в році, що минає.

Убивство року

Без сумніву, найрезонанснішою подією в медіаспільноті країни стало й досі не розкрите вбивство журналіста Вадима Комарова в Черкасах. Нагадаємо, близько 9.30 ранку 4 травня майже в центрі Черкас перехожі помітили чоловіка з розбитою головою без свідомості. Вони викликали швидку і поліцію. Потерпілим виявився місцевий журналіст Вадим Комаров. Парою десятків хвилин раніше потерпілий ішов з ринку вулицею Небесної сотні, де біля перехрестя з Надпільною на нього зненацька напав невідомий чоловік, який завдав йому тілесних ушкоджень, після чого зник з місця події. 20 червня в лікарні журналіст помер, так і не вийшовши з медикаментозної коми після травневого нападу. Тоді ІМІ вперше за останні три роки зафіксував в Україні випадок убивства журналіста. 

Поліція перекваліфікувала кримінальне провадження за фактом нападу на Комарова зі статті “Умисне тяжке тілесне ушкодження” на “Замах на умисне вбивство”. У слідства були три основні робочі версії – професійна діяльність потерпілого, раптова сварка з невстановленою особою та вбивство з корисливих мотивів. Але, незважаючи на те що вже існував фоторобот ймовірного нападника, було оприлюднено записи з камер спостереження, допитано величезну кількість свідків, пропрацьовано різноманітні версії та проведено роботу з десятками підозрюваних, від слідства так і не з’явилося жодних хоча б більш-менш резонансних заяв у цій справі. Наразі останню інформацію опубліковано 25 листопада в Єдиному реєстрі судових рішень – ухвала, що стосується клопотання слідства про дозвіл на доступ до інформації про з'єднання мобільного телефону ймовірно причетної особи. Все, що наприкінці грудня сказав регіональному представникові ІМІ начальник сектору комунікацій Головного управління Національної поліції в Черкаській області Дмитро Грищенко, звелося до: “Розслідування триває. Слідство не надає додаткової інформації для розголошення в цій справі”.

Побиття року

Протягом року регіональних журналістів били, іноді досить жорстоко. Так, у Харкові 7 червня жорстоко побили оператора харківської служби новин “Вести” Вадима Макарюка під час знімання на території торговельного центру “Барабашово”. Вадима госпіталізували з травмами голови. Лікарі діагностували в нього геморагічний інсульт, що стався внаслідок крововиливу в мозок. Наступного дня харківські журналісти підписали відкритий лист-звернення: “Ми вимагаємо від голови Національної поліції Сергія Князєва, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Генерального прокурора України Юрія Луценка забезпечити публічні звіти їхніх підлеглих про хід і результати розслідування цієї справи”. А 11 липня Європейська федерація журналістів внесла інформацію щодо побиття Вадима Макарюка на спеціальну платформу Ради Європи з питань захисту представників ЗМІ. Поліція оголосила про підозру чотирьом учасникам бійки – Сергію Козлюку, Михайлу Базалею, Олегу Радченку та Іллі Альошкіну – за статтями “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”, “Хуліганство” та “Загроза або насильство стосовно журналіста” КК України. Наразі Вадим Макарюк проходить реабілітацію.

На Чернігівщині під час парламентських виборів, а саме в Прилуках Чернігівської області, 13 червня, заступник голови виборчого штабу кандидата в народні депутати Олександр Чалий побив двох журналістів проєкту “Стоп корупції” Марію Гураль та Володимира Циганова. Журналісти намагалися потрапити на публічний захід, де один з кандидатів у депутати зустрічався з громадськістю. Знімальна група хотіла перевірити наявну в них інформацію щодо підкупу виборців на цьому заході. Депутат спочатку намагався вирвати мікрофон у журналістки Марії Гураль, а потім почав її бити. Згодом він почав бити колегу журналістки Володимира Циганова, який намагався захистити дівчину. Унаслідок нападу Марія Гураль дістала струс мозку, а Володимир Циганов – численні садна та забої. За фактом побиття двох журналістів поліція Чернігівської області відкрила кримінальне провадження за статтею “Погроза або насильство щодо журналіста”.

У тих самих Прилуках вже в липні блогер Ігор Стах, який активно у своїх матеріалах критикував одного з кандидатів у депутати, оприлюднив відеозвернення, в якому стверджував, що отримує погрози про фізичну розправу. А вже в серпні невідомі побили Ігоря Стаха неподалік його будинку в Чернігові. Лікарі діагностували йому струс мозку. У коментарі ІМІ Ігор Стах повідомив, що пов’язує напад із журналістськими розслідуваннями щодо кандидата в народні депутати Сергія Коровченка та представника добровольчих організацій Чернігівщини Вадима Йовенка. 

У Житомирі набув резонансу й напад на знімальну групу інтернет-порталу “Житомир-Life”. Представник фірми-перевізника ПП “Шериф” двічі намагався вибити камеру з рук оператора Сергія Омельчука. Подія трапилася 2 квітня, коли журналісти “Житомир-Life” приїхали знімати сюжет про відмову водія 19-ї маршрутки везти за пільговим посвідченням чоловіка з першою групою інвалідності. Незважаючи на те що журналісти назвалися, чоловік напав на оператора та почав вибивати в нього з рук камеру. Після інциденту журналісти викликали патрульну поліцію і слідчо-оперативну групу та написали заяву про перешкоджання професійній діяльності. А в липні стався напад на редактора районної газети “Звягель” Олега Брюханова. На нього напали близько третьої години ночі в Новоград-Волинському, коли журналіст зайшов у неосвітлений двір свого будинку. 

Погрози року

У Запоріжжі найбільш гучним порушенням прав журналістів за цей рік можна назвати конфлікт медійників з родичами та друзями затриманих у підозрі в участі в організованому злочинному угрупованні (ОЗУ) під час судових засідань в Орджонікідзевському районному суді міста 2 грудня. Тоді журналістам погрожували і врешті просто виштовхали із зали засідань. У результаті двох журналістів задля їхньої безпеки вивели із суду в супроводі поліцейських та відвезли їх від будівлі на безпечну відстань. Того дня судовий процес тривав до другої години ночі і жодному представникові ЗМІ так і не вдалося зробити фото затриманих через перешкоджання не тільки їхніх прихильників, а також, як стверджують постраждалі журналісти, співробітників суду, суддів і приставів.

У Львові помітною тенденцією 2019 року стала активізація погроз та перешкоджання журналістам Zaxid.net, що входять до медіахолдингу “Люкс”, пов'язаного з міським головою Андрієм Садовим. Так, 12 грудня редакція інтернет-видання Zaxid.net звернулося до правоохоронців через спроби перешкоджання журналістській діяльності з боку радикально налаштованих представників кількох львівських громадських організацій. У зверненні видання просило забезпечити можливість повноцінної роботи редакції і гарантувати безпеку журналістів. 

На Сумщині в березні 2019 року стався погром у редакції газети. Так, у ніч на 9 березня в місті Білопілля невідомі розбили вікно в приміщенні редакції місцевої газети Медіа Плюс, викрали три ноутбуки та професійну фотокамеру, створили в редакції хаос і залишили на столі головного редактора свічку і записку зі словами “Убирайтесь, твари!”. За цим фактом було порушено кримінальне провадження за статтею “Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення”. З професійною діяльністю журналістів поліція інцидент не пов’язувала. На думку головного редактора газети Тетяни Кукси, цей інцидент був пов’язаний з конкуренцією на медіаринку. Наразі редакція газети продовжує свою діяльність, черговий номер вийшов у запланований строк.

У Чернігові 27 жовтня невідомий чоловік погрожував журналістці “UA:Чернігів” Ользі Двойнос розбити телефон і забороняв знімати на місці ДТП за участю авто міського голови Чернігова Владислава Атрошенка.

А в Чернівцях найбільше заяв до поліції про перешкоджання професійній діяльності, включно з погрозами, стосувалося релігійної тематики і надійшло від журналістки “Чернівці.Онлайн” Галини Єреміци. Журналістці неодноразово заважали виконувати обов’язки, перешкоджали зніманню, погрожували в соцмережах і навіть сипали прокльони. З її слів, якщо в цій темі відбувається якийсь конфлікт чи перешкоджання – немає підтримки і свідків серед журналістської спільноти, бо на цю тематику вона пише одна. За словами журналістки, більшість кримінальних проваджень за її заявами з цього приводу поліція закрила через відсутність складу злочину. Варто зазначити, що ще одна чернівецька журналістка та редакторка тальнівської газети “Новий Дзвін” Анна Драгун лише через суд домоглася відкриття кримінального провадження щодо погроз на її адресу від голови тальнівської районної ради. 

Суди року

Трохи позитивних новин: суди періодично стають на бік журналістів. Так траплялось і у 2019 році. У Житомирі довгоочікуваною подією кінця березня 2019 року стало ухвалення вироку фігурантам побиття кореспондента газети “20 хвилин. Житомир” Руслана Мороза (Кунавіна), яке сталося ще в червні 2017-го. Тоді його сильно побили та завдали численних травм середньої тяжкості. Корольовський районний суд м. Житомира декілька разів подовжував утримання підозрюваних під домашнім арештом. Нарешті, 29 березня нападників визнали винними за статтею “Розбій”.

А в Сумах отримала продовження епопея з розслідуванням побиття головного редактора газети “Панорама” Євгена Положія, яке сталося ще у квітні 2014 року. Тоді пізно ввечері в Сумах двоє невідомих у балаклавах жорстоко побили його у власному гаражі. Унаслідок він дістав сильний струс мозку, численні забиття і відкритий вивих руки з розривом м’яких тканин. Євген Положій однозначно пов’язав напад зі своєю журналістською діяльністю. Через чотири роки, у травні 2018-го, Ковпаківський районний суд м. Суми виправдав підозрюваного в побитті громадянина М. І, зрештою 19 квітня 2019 року Сумський апеляційний суд скасував рішення Ковпаківського районного суду. Справу скеровано на новий судовий розгляд, її має розглядати інший суддя. За словами речниці Сумського апеляційного суду Катерини Співак, вирок було скасовано у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням Кримінально-процесуального закону. 

У Чернівцях на користь журналістів у 2019 році вирішився конфлікт між чернівецькою газетою “Час” та митрополитом УПЦ МП Мелетієм (Валентином Єгоренком). Апеляційний суд задовольнив скаргу редакції газети та скасував рішення суду першої інстанції, яким видання зобов’язали опублікувати спростування публікації “Бариги в рясах. Як живеться московським попам на Буковині”. Митрополит Чернівецький та Буковинський Мелетій подав до суду на редакцію з вимогою спростувати інформацію, що він володіє п’ятьма автомобілями та двома квартирами в Чернівцях. Вигравши в суді першої інстанції, Митрополит УПЦ МП програв апеляцію журналістам і був вимушений відшкодувати представникам ЗМІ судові витрати в розмірі 3800 гривень.

Вибори року

Перевіркою цінностей та професійності, яку пройшли далеко не всі регіональні медіа, стали подвійні вибори цього року. “Джинсуй, доки можеш” – цей слоган, мабуть, найвлучніший, якщо аналізувати цьогорічні передвиборчі стратегії регіональних медіа. Що тут казати, якщо, за даними ІМІ, під час першого туру виборів Президента 44% (!) матеріалів у регіональних медіа про кандидатів були джинсою. За результатами дослідження, лідерами за кількістю джинси під час президентських виборів стали онлайн-ЗМІ Запоріжжя (22%) та Тернополя (19%), водночас найменше джинси продукували онлайн-медіа Рівного (3%). Лідерами ж із розміщення матеріалів з ознаками замовлення в регіональних ЗМІ були Юлія Тимошенко (28%), Петро Порошенко (22%), Юрій Бойко (15%) та Олександр Вілкул (9,5%).

Журналістський експеримент у Рівному тільки підтвердив сумні тенденції і на парламентських виборах: майже всі місцеві медіа (телебачення, газети та сайти) погодилися опублікувати джинсу / приховану рекламу. Тоді за легендою журналістка – представниця піар-компанії запропонувала всім рівненським ЗМІ матеріал про (вигадану) зустріч (вигаданого) кандидата з мешканцями округу і бізнесом, а також інтерв'ю з ним. Вона розіслала пропозиції опублікувати політичний іміджевий матеріал у 21 рівненське ЗМІ, включно зі своїм медіа. У результаті експерименту погодилися це зробити 19 медіа.

Ще одна ненова проблема і цьогорічних виборів – підроблення журналістських посвідчень, що масово роздавали під час виборів людям, які не мають жодного стосунку до журналістики. Цього року в Житомирі поліція навіть порушила справу за фактом таких підробок. Там посвідчення “журналіст” виявилося навіть у голови Коростишівської райдержадміністрації В'ячеслава Поліщука.

Знову-таки в Рівному під час виборів викрили і низку медіа, які публікували фальшиві рейтинги-“новини”, спродуковані штабами кандидатів. Недостовірні дослідження публікували, зокрема, рівненські сайти “Радіо Трек”, “Рівне вечірнє” (сайт і газета), “Рівне-1”. “Ритм”, “Рівненські новини”, “Сфера-ТВ”, “Пресцентр”, “7 днів”. Через поширення таких рейтингів юристи проєкту “Тисни” (Bihus.Info) підготували і надіслали заяву в поліцію. Оскільки сайти фейкові рейтинги після виборів прибрали, то адмінпротокол склали лише на редакторку газети “Рівне вечірнє” Валентину Шах. Пізніше суддя Рівненського міського суду Оксана Крижова не знайшла в цій події складу адмінправопорушення і закрила провадження. Хоча в лютому 2019 року на Волині суд визнав винною редакторку газети “Наш край” за такою ж статтею і за подібних обставин.

Втрати року

Однією з найпомітніших втрат року на регіональному медіафронті стало звільнення в червні 2019 року львівської редакції ІА ZIK, яка на 85% наповнювала сайт zik.ua. Ресурс продовжує існувати, втім він втратив і в якості роботі (значно виросла кількість матеріалів, прихильних, зокрема, до “Опозиційної платформи – За життя!”), і в кількості новин. Як повідомляв ІМІ, причиною звільнень стала інформація про те, що новим власником холдингу став Тарас Козак – соратник Віктора Медведчука, власник каналів “112 Україна” та NewsOne, відомих своєю пропагандистською діяльністю. Тоді пішла значна частина команди каналу і команда інформаційної агенції. “Мій ЗІК закінчився. Звільняюся", – написала головна редакторка ІА ZIK Тетяна Вергелес. Фактично разом з нею пішла і вся команда львівської редакції. Про припинення співпраці з телеканалом ZIK повідомив і журналіст Сергій Рахманін. 

У Черкасах цього року на початку вересня перестала виходити газета “Нова доба” і припинив функціонувати її сайт. Це було одне з найстаріших видань області: газета виходила з 1998 року двічі на тиждень і свого часу могла похвалитися найбільшою кількістю передплатників в області.

Солідарність року

Цьогоріч журналісти провели і кілька акцій солідарності. Так, у вересні в Запоріжжі журналісти із 15 редакцій зібралися під стінами мерії з вимогою пресконференції міського голови Володимира Буряка. Таку акцію місцеві онлайн-ЗМІ провели через чергову відмову міського голови дати пресконференцію для всіх без винятку медіа. За весь свій термін міський голова провів тільки одну конференцію і вже три роки більше не зустрічався з журналістами в такому форматі. Про це учасники акції повідомили і в заяві, яка майже одночасно вийшла в новинних стрічках усіх ЗМІ-учасників. Уже за півтора місяця, наприкінці жовтня, журналісти знову провели акцію протесту вже в сесійній залі міськради. Вони знову вимагали проведення пресконференції міського голови. 

У Житомирі ж активне обговорення та бурхливу реакцію медіаспільноти спричинила кандидатура народного депутата від “Опозиційної платформи – За життя” Нестора Шуфрича на голову парламентського комітету з питань свободи слова. Протест медіаруху “Медіа за усвідомлений вибір” проти його призначення підхопили на місцевому рівні. Тоді журналісти разом з активістами провели поряд з приміщенням Житомирської ОДА акцію під гаслом @шуфричанахрін. 

Загальні підсумки року

Однією з найнегативніших тенденцій для ЗМІ все ще є відсутність повноцінного покарання за порушення проти свободи слова. Цей рік не став винятком. На кінець року в аналізованих регіонах зафіксовано не менш ніж 41 порушення прав журналістів та свободи слова. Лідери серед порушень щодо журналістів – Запоріжжя та Чернівці (по вісім порушень), Рівне (шість порушень), Чернігів (п'ять). Найменше утискали журналістів у Сумах (одне порушення). Проте навіть ці кейси зазвичай вкрай рідко доходять до обвинувачувальних вироків. Так, у Чернігові за останні два роки було відкрито 14 проваджень, з них закрито дев’ять, лише в одному справу передано до суду, щодо решти чотирьох ще ведеться слідство, але звинувачення нікому не висунуто. У Рівному всі кримінальні провадження за 171-ю статтею, відкриті в попередні роки, поліція вже закрила. Жодне з них не дійшло до суду. Наразі поліція Рівненщини розслідує всього три кримінальні провадження статтею “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”. У Чернівцях за 2019 рік надійшло 10 заяв та звернень від представників медіа про порушення їхніх прав: сім з них внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудові розслідування за фактами перешкоджання журналістам у 2018–2019 роках проводяться лише в п’яти кримінальних провадженнях.

*Аналіз медіаситуації проводився на основі медійних подій у таких регіонах: Житомир, Запоріжжя, Львів, Рівне, Суми, Тернопіль, Черкаси, Харків, Чернівці, Чернігів.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!