Біль та жаль, запити, кримінал: червневі медійні законопроєкти

Фото – moneyobserver.com

Верховна Рада України поточного скликання відрізняється шаленою кількістю зареєстрованих законопроєктів. Зокрема, таких, які впливають на діяльність засобів масової інформації і журналістів. 

Наприклад, проєкт закону про медіа (№2693) був зареєстрований 27.12.2019 року і, за словами народних депутатів, мав зробити інформаційні відносини ще вільнішими й наближенішими до сучасних демократичних стандартів. Натомість після вивчення тексту законопроєкту з’ясувалося, що він має дуже багато недоліків. Після критики з боку медіаспільноти законопроєкт було вирішено доопрацювати й подати на повторне перше читання. І хоча цей законопроєкт заявлений як пріоритетний – на сайті Верховної Ради України досі немає тексту, підготовленого до повторного першого читання.

Проте, окрім таких великих і всеохопних законопроєктів, у Верховній Раді реєструються також менш значущі, які натомість можуть вплинути на роботу журналістів і засобів масової інформації. Саме через меншу значущість до них менша увага, а отже, більше шансів, що вони будуть раптово ухвалені, наберуть сили й суб’єктам інформаційних відносин доведеться лише виконувати ці норми, навіть якщо вони виявляться несправедливими й порушуватимуть принципи свободи слова, закладені в статті 34 Конституції України.

Зокрема, протягом червня 2020 року у Верховній Раді України зареєстровано:

1. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відшкодування шкоди за біль та жаль (№3605 від 05.06.2020). Ініціаторами законопроєкту є 13 народних депутатів від фракції “Слуга народу” та один від депутатської групи “Довіра”.

Законопроєктом пропонується замінити визначення в цивільному законодавстві поняття “моральна шкода” на “шкода за біль та жаль”. Причому, окрім власне заміни цих визначень, не передбачається жодних інших змін. Але заміна визначення “моральна шкода” відбувається лише в Цивільному кодексі, Цивільному процесуальному кодексі й Господарському кодексі, тоді як цей термін застосовується в значно ширшому колі законів, зокрема в законах, що регулюють діяльність медіа “Про інформацію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” тощо. 

Тобто в разі ухвалення цього законопроєкту норми про притягнення ЗМІ до компенсації моральної шкоди, визначені в профільних законах, перестануть діяти, і в правовому полі цивільно-правова відповідальність ЗМІ й журналістів за поширення недостовірної інформації фактично зникне. Крім того, зникне можливість компенсації заподіяної моральної шкоди і в інших галузях права, а також не може бути застосована вже напрацьована широка судова практика вирішення спорів з приводу відшкодування морального збитку. Тож сподіватимемося, що цей законопроєкт не буде ухвалений депутатами, принаймні в тому вигляді, який є зараз.

2. Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів (№3633 від 11.06.2020). Ініціатор законопроєкту – народний депутат від фракції “Батьківщина” Андрій Кожем'якін.

Законопроєктом пропонується посилити кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, збільшивши розміри штрафів та інших видів покарання в статті 171 Кримінального кодексу України. 

Також пропонується розширити склад злочину в разі погроз або нападів на журналістів: тепер найважчого покарання стосуватиметься не тільки скоєння цього злочину організованою групою осіб, як зазначено в статті 345-1 Кримінального кодексу України; до чотирнадцяти років позбавлення волі можна отримати, якщо погрози чи напад вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Запропоновані норми на перший погляд мають посилити захист журналістів від протиправних зазіхань. Однак, як свідчить Барометр свободи слова, що ведеться ІМІ, основною проблемою є не маленькі покарання за порушення прав журналістів, а намагання правоохоронних органів уникнути реєстрації порушень прав журналістів, невнесення відомостей про такі порушення до ЄРДР, бездіяльність органів досудового розслідування, пропущення строків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. На жаль, цей законопроєкт не розв'яже проблеми саботажу з боку представників правоохоронних органів під час розслідування злочинів проти журналістів.

3. Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання відповідей на запити (№ 3660 від 15.06.2020). Ініціатор законопроєкту – народний депутат від фракції “Слуга народу” Анатолій Остапенко. 

Законопроєктом пропонується обмежити кількість запитів від одного запитувача – не більш ніж п’ять запитів за один тиждень. Перевищення кількості запитів стане підставою у відмові в задоволенні запиту на доступ до публічної інформації. На перший погляд законодавча пропозиція є доречною. Адже така собі інформаційна атака від запитувача, який надсилає декілька десятків запитів на день, може заблокувати надання публічної інформації й не дозволити отримати інформацію іншим запитувачам. Однак цей законопроєкт не визначає, як саме розпорядник публічної інформації з’ясовуватиме, чи надходять запити від одного запитувача, чи від різних. За чинним законодавством про доступ до публічної інформації, а також за судовою практикою його застосування розпорядник публічної інформації не має права з’ясовувати, хто саме є запитувачем, отримувати документи, що ідентифікують запитувача тощо. Зокрема, це положення використовувалося, коли запитувач не бажав своєї ідентифікації і подавав запит через спеціальні сервіси, які були організовані для отримання публічної інформації. У разі ухвалення цього законопроєкту надсилання запитів з таких сервісів може розглядатися як надсилання запитів одним і тим самим запитувачем і вважатися зловживанням правом на доступ до публічної інформації. Таким чином, ухвалення цього законопроєкту не полегшить, а ускладнить отримання публічної інформації, водночас не запобігаючи особам, які бажають заблокувати доступ до публічної інформації, робити це за допомогою різних акаунтів і ботів.

Наразі не можна точно сказати, чи будуть ці законопроєкти розглянуті в сесійній залі, чи будуть вони ухвалені народними депутатами, чи не зміняться тексти цих законопроєктів. Тим більше неможливо передбачити, як саме застосовуватимуться норми цих законопроєктів. У будь-якому разі варто звернутися по правову допомогу в разі ухвалення цих законопроєктів і виникнення питань щодо них.

Нагадуємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія. Журналісти, засоби масової інформації та інші учасники інформаційних відносин можуть звертатися з питаннями за телефоном 050-44-77-063 або електронною поштою [email protected]. Консультації надають досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров.