Воєнкорка Ірина Сампан розповіла, чому на кілька місяців пішла з журналістики

Фото – архів Ірини Сампан

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну воєнкорка Ірина Сампан на кілька місяців пішла з професії. За її словами, у неї не було бажання щось робити для своєї професії. 

Своїми спогадами та емоціями про ті дні вона поділилася в інтерв'ю ІМІ.

“Журналістикою я займатися не могла. І я поки не пропрацювала цей момент зі своєю психотерапевткою, чому так сталося. Але в мене абсолютно відпало бажання щось робити для своєї професії: писати, знімати, бути репортеркою – те, що я роблю всю свою кар'єру, всі вісім років на війні. Здавалося б: “Ось війна – знімай! Просто вийди на вулицю і знімай!” Але ні. Я не могла цього робити, і в мене взагалі було таке враження, що зараз журналістика взагалі не потрібна”, – згадує Ірина.

Вона наголошує, що для неї була важливою фізична активність: тоді вона відчувала себе бойовою одиницею.

“Були моменти, коли я дійсно дуже хотіла піти у військо і підписати контракт, але зрозуміла, що я буду звичайним солдатом, оскільки в мене немає військової підготовки й елементарно я не вмію стріляти з усіх видів озброєння”, – додає воєнкорка.

Кілька місяців вона допомагала формувати іноземний легіон, приганяла з-за кордону авто для військових, але, зрештою, відчула дуже сильне фізичне виснаження.

“У червні, написала пост, що я припиняю займатися волонтерством, бо я вже була настільки виснажена, що я вже не відповідала і не брала слухавку. Навіть від знайомих. Бо я не могла говорити”, – каже Ірина.

Але тоді ж, у червні, вона вперше після 24 лютого вирушила на фронт саме як журналістка. На її пост відгукнувся головред видання Цензор.Нет Юрій Бутусов. Він відкрив свій канал “Бутусов+” і запропонував Ірині робити матеріали для цього каналу – воєнні репортажі, інтерв'ю з людьми. 

“Сказав, що я йому дуже потрібна, бо він не встигає робити все сам, бувати у всіх місцях. А для мене ж ці слова найкращі, які можуть бути, найкраща мотивація, що ти потрібна, твоя робота важлива! І все – мені більше нічого не потрібно було. Я дуже легко вийшла з того стану, оскільки в мене була така підтримка від важливої людини, від наставника, від певною мірою вчителя і від мого головного редактора. Юра дає мені робити все, що я хочу, від нього йде шалена мотивація, підтримка, розуміння”, – говорить журналістка.

Поновити співпрацю запропонував і виконавчий директор Громадського радіо Кирило Лукеренко. Для цього медіа Іра робила контент для соцмереж.

“Відео, фото, бійці, польові спортзали, собачки, котики – те, що люблять читати в соцмережах. Кирило так само мене підтримав. Він сказав: “Якщо хочеш для нас щось робити, то фінансування є. Роби! Ми дамо тобі техніку”, – говорить Ірина Сампан.

Каже, зрозуміла: єдине, що поверне їй ресурси, – це коли сім'я буде поруч і коли вона повернеться в професію. 

“До мене прийшло розуміння, що журналістика важлива на війні. Навіть під час такої активної фази журналістика дуже важлива. Думаю, професія мені пробачить три місяці відсутності”, – резюмувала воєнкорка.