Посадовці Херсонщини дедалі частіше ігнорують запити журналістів та закриваються від незручних питань медійників. Водночас, якщо не зважати на екстраординарні випадки фізичного перешкоджання журналістам, ситуація зі станом свободи слова на Херсонщині не така вже й погана. Херсонські медійники відзначають низку проблем, але стосуються вони здебільшого отримання інформації. Про випадки цензури, погроз та інших злочинів інформації в нас немає. 

“Пишіть запит”

Почну з власного досвіду МОСТа. Херсонська міська військова адміністрація з осені 2024 року фактично відмовляє в коментарях нашому медіа. Притому що колегам, які працюють у Херсоні, влада міста коментує потрібні їм теми.

З вересня 2024 року директор Департаменту зовнішніх комунікацій та взаємодії з медіа Херсонської міськради Денис Путінцев припинив надавати відповіді на питання кореспондентів МОСТа, пояснюючи це тим, що він ображений на головного редактора медіа. 

“…У вашому випадку ви самі позаочі обрали стиль комунікації, який не дозволяє мені відповідати вам, бо ви мене не поважаєте” – так в особистому листуванні зі мною, головним редактором “МОСТа”, посадовець, отримуючи зарплату від платників податків Херсона, але відмовляючись виконувати свої обов’язки через власні відчуття, пояснив свою позицію.

До речі, про відчуття. Відмову від коментарів зазвичай Денис Путінцев супроводжує проханням написати запит на коментар. Однак пояснити, яким має бути “запит на коментар”, посадовець не може, бо коментарі можуть не містити запиту публічної інформації і стосуватися переконань, бачення або тих самих відчуттів посадовців. Тож, коли журналісти змушені писати такий запит, посадовці Херсонської МВА можуть трактувати його, як їм зручно. По суті, херсонські посадовці обрали для себе такий зручний механізм, як закритися від незручних незалежних медіа, але формально зберігати бодай якісь ознаки законності. 

Один з таких кейсів – наше звернення до посадовців із проханням прокоментувати ситуацію з можливим переданням Херсонської міської стоматологічної поліклініки в оренду приватній компанії. У коментарі начальника Херсонської міської військової адміністрації Романа Мрочка нам було відмовлено. 

У запиті до Херсонської міської військової адміністрації ми виклали свої питання у вільній формі, спитавши керівника Романа Мрочка, крім фактів про процес передання поліклініки, про його особисті відчуття від дій, які він одноосібно вчиняє, як це можна було б зробити телефоном або особисто. Втім, не в правилах комунікації від голови Херсонської МВА.

У результаті ми отримали відповідь тільки на запитання, які підпали під Закон “Про доступ до публічної інформації”. Інші питання, зокрема про особисту оцінку передання в оренду комунального закладу та зацікавленість у цьому начальника МВА Романа Мрочка, посадовці проігнорували. Не відповіли посадовці також і на те, як вони ставляться до того, що одна компанія ТОВ “Будпостач-СТСВ” отримує сотні мільйонів гривень на будівництво та ремонти коштом бюджету без конкурсу і збирається ще й започаткувати стоматологічний бізнес. Як і на питання, чи не здається Роману Мрочку, що це привід правоохоронцям розпочати досліджувати його діяльність на посаді.

Нагадаємо, відповідно до законодавства, начальник міської адміністрації одноосібно наділений усіма повноваженнями, які до створення військових адміністрацій мали міський голова, міськрада і виконавчий комітет. Відповідно, його відмова від коментарів призводить до того, що про його мотиви й переконання ніхто і ніколи не дізнається. А це вкрай недемократично.

Ігнорування запитів

Журналіст ІРС-Південь Петро Коберник каже, що його запити на інформацію про ремонти укриттів у Херсоні ігнорують уже понад рік.

“У 2023 році ми зацікавилися закупівлями на ремонти найпростіших укриттів у Херсоні. Тоді ми надіслали запит до військової адміністрації з проханням надати нам адреси цих укриттів, щоб ми як журналісти могли контролювати перебіг будівництва або реконструкції цих сховищ. Нам надали інформацію, і під час такого моніторингу ми фіксували деякі порушення в роботі підрядників”, – розповідає журналіст. 

За його словами, журналісти зʼясували, що договори міська влада укладала з одними підрядниками, а виконували роботи інші люди. Частина ФОПів, які укладали угоди, навіть не знали, що вони щось ремонтують у Херсоні. Тоді сюжет мав великий суспільний резонанс, і, коли у 2024 році почалися наступні хвилі укладання договорів на ремонти, надавати інформацію про адреси цих ремонтів більше не стали.

За словами Петра, пресслужба Херсонської МВА після публікації сюжету вже відповідала, що не займається ремонтами в них. А в управлінні цивільного захисту, яке й укладало угоди з ФОПами, після довгого мовчання повідомили, що “електронний запит не має ніякої юридичної сили”. 

“Я відніс запит у письмовому вигляді, його офіційно зареєстрували, і через тиждень на нашу пошту надіслали відповідь, що вони не можуть надати інформацію, тому що вона секретна. Ці укриття, фактично підвали багатоповерхівок, нібито є об’єктами підвищеної небезпеки, і, якщо ця інформація десь зʼявиться, це може становити небезпеку для працівників і для мешканців цих будинків”, – розповів журналіст.

Щоправда, ця секретність не заважає тимчасовому очільнику міста Романові Мрочку розповідати про кожне відремонтоване укриття у власних соцмережах, а на сайті міської ради є публічна мапа укриттів. 

Петро Коберник продовжив спроби дізнатись адреси укриттів, які ремонтуються коштом бюджету, і на одній з небагаточисленних пресконференцій спитав про адреси в начальника Херсонської МВА Романа Мрочка.

“У присутності свідків він пообіцяв розібратися, розігравши цілий спектакль. “Як це так, вам відмовили надати таку інформацію, я зараз цим займуся, пишіть запит безпосередньо на моє ім’я, і ця інформація буде вам доступна. Я надам вам адреси, надам вам кошториси, розпишу кількість витрачених коштів”, – казав Мрочко”, – з посмішкою згадує Петро. 

Втім, у результаті на запит на ім’я Романа Мрочка журналіст знову отримав відповідь, що укриття є об’єктом підвищеної небезпеки й надати інформацію про них не можуть. Також Мрочко більше не проводив пресконференцій, а в соцмережах ігнорує питання про укриття і їхні адреси. 

Інші військові адміністрації теж мовчать

На запити не відповідають не тільки в Херсоні, а й в області. За словами журналіста Центру журналістських розслідувань Олега Батуріна, він відчуває складнощі з отриманням публічної інформації. “Ми подаємо чимало запитів щодо посадових осіб у місцевих військових адміністраціях на Херсонщині, зокрема щодо зарплат цих посадовців. І дуже часто взагалі не отримуємо ніяких відповідей”, – розповідає він. Здебільшого це стосується запитів до адміністрацій окупованих громад, які розташовані на підконтрольній Україні території. 

За словами Батуріна, працівники й керівники Каховської та ще декількох адміністрацій прикриваються якоюсь воєнною таємницею, тим, що громади досі окуповані й нібито це дає їм підстави ігнорувати ці запити.

Окрім того, журналісту незрозуміла ситуація із закриттям посадовцями з лівого берега Херсонщини декларацій. “Я дуже добре пам’ятаю, як відстежував на початку 2024 року декларації певних посадовців, а вже за місяць-два вони були закриті”, – говорить він.

Що заважає притягнути посадовців до відповідальності?

Неправомірна відмова від розпорядника – ситуація не рідкісна, а з початком повномасштабного вторгнення у відповідь на запити дедалі частіше лунає відмова “у зв’язку з воєнним станом”, яка теж часто є незаконною. 

Безперечно, відмови надати публічну інформацію можуть бути й законними. Наприклад, у випадку зі службовою, таємною інформацією або інформацією з обмеженим доступом. Крім того, запитувач може просити інформацію, яку не створено, або просити роз’яснень замість документів та даних тощо. Якщо ж право на інформацію порушено, такі дії можна і потрібно оскаржити. Можна звернутися до керівника розпорядника або до вищого органу управління, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана) або суду.

Обираючи варіант, до кого оскаржувати відмову, треба зважати, зокрема, на запас часу на оскарження і можливість поєднувати звернення до різних інстанцій одночасно. 

Журналісти Петро Коберник і Олег Батурін погоджуються, що такі дії херсонських посадовців потрібно оскаржувати, але в медійників на це просто немає часу. “У редакціях не так багато людей, тож ми працюємо з великим навантаженням. Очевидно, що захищати свої права просто не вистачає часу”, – каже Петро Коберник. Втім, погоджуються журналісти, відсутність покарання тільки погіршує ситуацію, і безнастанність мотивує посадовців продовжувати не надавати інформації.

Головна проблема в нерозумінні принципів роботи журналістів 

Найбільша проблема з обмеженнями щодо роботи журналістів – це нерозуміння специфіки роботи медійників та їхніх редакцій людьми, які мають владні повноваження.

“Люди в поліції, органах самоврядування чи адміністрації, які не розуміють, як працюють медіа, встановлюють свої правила, які нерідко не корелюються із законом. Це, наприклад, повернення до теми про дозволи на роботу”, – каже журналіст Суспільного Іван Антипенко. Часто в журналіста починають вимагати якісь міфічні “дозволи” на роботу, які не передбачені законом. На його думку, будь-які обмеження нелогічні щодо місцевих журналістів, які роками працюють і мають розуміння правил роботи. 

“Ми працюємо не перший рік і більш-менш знаємо, що можна, що не можна. Ми підписуємося під своїми матеріалами своїми прізвищами, бо наша репутація – найцінніше, що в нас є”, – каже він.

Втім, на думку Івана, на Херсонщині відсутні випадки цензури. “Але іноді просто доводиться людям на вулиці пояснювати, що ти журналіст і це твоя робота. Знімання чогось навіть на вулиці багато хто сприймає дивно”, – додає він. 

Кейси й оцінювання ситуації зі свободою слова журналістами, з якими ми поспілкувались, не розкривають усіх проблем. Досі стаються випадки з нападами та погрозами медійникам, журналістів не допускають в органи влади, і з цими проблемами нам ще доведеться боротися. Але разом з тим у фронтовому Херсоні місцеві медійники не відчувають серйозних утисків чи цензури й мають ще навчитися серйозніше ставитися до своїх прав на інформацію та боротися за них. 

Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації в Херсонській області