У КЖЕ нагадали, як журналісти можуть допомогти збирати свідчення воєнних злочинів

Фото - Єлизавета Серватинська / Суспільне

Комітет журналістської етики нагадав правила, за якими журналісти можуть збирати свідчення воєнних злочинів.

КЖУ спирається на тези вебінару з Олександром Водянніковим, фахівцем з міжнародного права, який розповів журналістам за яких умов і який журналістський матеріал може стати доказом в міжнародних судах

Зокрема, правильної фіксації потрібна така інформація:

• Дані постраждалих осіб, якщо це можливо.
• Дата та час злочину або коли ви про це дізналися.
• Місце злочину (адреса або геолокація).
• Обставини злочину (детальний опис наскільки можливо).
• Інформація про свідків.
• Інформація про осіб, що вчинили злочин.
• Фото- відеозаписи, якщо робились мають зберігатися на оригінальному носії.

У КЖУ наголошують, що журналістський матеріал може бути доказом в Міжнародному кримінальному суді (МКС) за умови дотримання юридичного стандарту прийнятності матеріалу.

Перший стандарт - релевантність (relevance), тобто матеріал має прямо чи непрямо стосуватися обставин, що розглядаються у кримінальному провадженні, або мають значення для кримінального провадження. Наприклад, якщо МКС розглядатиме справу, щодо подій в Бучі, Київської області, то до уваги не можуть бути прийняті матеріали, які стосуються подій в Чернігові.

Другий стандарт – доказове значення (probative value), що містить достовірність матеріалу та оцінку впливу на розв’язання конкретного питання. Найбільше значення набуває саме стандарт "достовірності" матеріалу. МКС розробив критерії:

а) Автентичність матеріалу - тобто оригінальність, справжність матеріалу, його цілісність, дату і місцевість, де він був виготовлений, а також метадані. Тому важливо передавати незмонтовані матеріали.

б) Інші ознаки, що стосуються матеріалу:

• можливе упередженість джерела (якщо матеріал є дуже сильно емоційно забарвлений, то його доказовість менша);
• публічний або приватний характер інформації (тобто матеріал зняв сам журналіст чи йому передав свідок запис зі свого телефону);
• доказовий характер матеріалу, тобто що це доводить;
• час створення;
• мета створення;
• можливість незалежної верифікації інформації і метод її отримання (в МКС є спеціальний відділ, який цим опікується і перевіряє).

Третій стандарт - відсутність упередженого впливу (absence of prejudicial effect), тобто, що матеріал не був здобутий у незаконний спосіб.

Журналістський матеріал може потрапити до Міжнародного кримінального суду двома способами:

1) Напряму. Журналістський матеріал юридично має кваліфікацію як інформація, що отримана з відкритих джерел. МКС має електронну пошту, на яку вони запрошують подавати інформацію про Україну [email protected]. Матеріали приймаються будь-якою мовою.

2) Непрямо. Через громадські неурядові організації.

Наприклад, це може бути ініціатива “Трибунал для Путіна” від Центру Громадянських Свобод (ЦГС). 

Існує чотири варіанта, як журналісти можуть співпрацювати з ініціативою "Трибунал для Путіна"

1. Передати контакти жертв/свідків воєнних злочинів, які дали згоду на передачу їхніх даних. Контактна електронна пошта: sviatoslav.ruban.ccl.org.ua
2. Передати фото та відео, які ймовірно містять інформацію, що свідчить про вчинення воєнних злочинів із будь-якими застереженнями (наприклад, не для публікації, тільки для внутрішнього використання в цілях розслідування);
3. Передати результати журналістських розслідувань та зібраних для цих цілей документів, аудіо чи відео записів та іншої інформації, яка допомагає ідентифікувати воєнних злочинів чи свідчить про вчинення воєнних злочинів.
4. Можлива співпраця у підготовці спільних продуктів та журналістських розслідувань між журналістами та із залученням юристів та документаторів від ініціативи “Трибунал для Путіна”.

Як повідомляв ІМІ, глобальна мережа журналістів-розслідувачів GIJN відкрила українську редакцію.