Рада ухвалила законопроєкт щодо викривачів корупції. Коментар юриста ІМІ

Фото – Інформатор

17 жовтня Верховна Рада ухвалила Закон №1010 “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції” щодо викривачів корупції”.

За ухвалення відповідного рішення проголосували 252 народних депутати, повідомляє Укрінформ.

Закон вносить зміни до Закону “Про запобігання корупції” стосовно визначення правового статусу викривачів корупції, їхніх прав та гарантій захисту, забезпечення умов для розкриття інформації про корупцію. 

Водночас цей закон доповнюється статтею 53-7 “Винагорода викривачу”, яка передбачає, що право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки у п'ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час скоєння злочину, зокрема, через засоби масової інформації, журналістів, громадські об'єднання та професійні спілки, які визначені як зовнішні канали. Також закон передбачає внутрішні (способи захищеного та анонімного повідомлення інформації керівнику або уповноваженому підрозділу органу, де викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу) та регулярні канали (анонімне інформування викривачем, зокрема НАЗК) повідомлення про корупційні правопорушення.

Водночас НАБУ, НАЗК та інші спеціально уповноважені суб'єкти в цій сфері зобов'язані створити захищені анонімні канали зв'язку (канали онлайн-зв'язку, анонімні гарячі лінії, електронні поштові скриньки та інше), через які викривач може зробити повідомлення, гарантовано зберігаючи свою анонімність. Вимоги до захисту таких каналів зв’язку визначає НАЗК.

Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися усіма видами правової допомоги, передбаченої Законом “Про безоплатну правову допомогу”, або залучити адвоката самостійно.

Разом з тим ухвалений закон визначає розмір винагороди викривачам корупції: він має становити 10% грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину та встановлюватися після ухвалення обвинувального вироку суду. Розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час скоєння злочину.

Цей закон набуває чинності з 1 січня 2020 року.

Юрист ІМІ Алі Сафаров, коментуючи ухвалений закон, зазначив, що він не дозволяє викривачам повідомляти про корупцію через засоби масової інформації, якщо в такому повідомленні є інформація з обмеженим доступом, без дотримання певних умов. 

“Якщо ж викривач повідомить про корупцію без дотримання цих умов – його можуть притягнути до відповідальності за розкриття інформації з обмеженим доступом. Наприклад, якщо посадовець передав журналісту службову записку з інформацією, яка свідчить про корупцію його начальника, – такого посадовця може бути притягнено до відповідальності, бо він не вжив усіх передбачених частиною четвертої статті 53-2 закону попередніх заходів, зокрема не повідомив про можливий факт корупції у вищі органи. І хоча загальні норми чинного законодавства визначають певні умови звільнення від відповідальності за поширення суспільно важливої інформації (а такою інформацією є інформація про корупцію), проте громадські організації закликали саме чітко врегулювати це питання. Без можливих правових колізій і без можливості зловживання”, – зазначив він. 

Проте, зауважив юрист, закон передбачає, що для повідомлення інформації з обмеженим доступом викривач може використовувати зовнішні канали повідомлення інформації (зокрема, засоби масової інформації) у разі якщо:

1) повідомлення інформації через внутрішні та регулярні канали не дало ефективних результатів у встановлений для її перевірки або розслідування строк (відмовлено в проведенні перевірки або розслідування повідомленої інформації; виявлені порушення не сприяли притягненню чи початку процедури притягнення винних осіб до відповідальності, відновлення порушених прав і свобод осіб, відшкодування завданої шкоди; не вжито заходів щодо припинення діянь або бездіяльності, інформацію про які повідомлено; не вжито заходів щодо запобігання шкоді чи загрозам, інформацію про які повідомлено, тощо);

2) внутрішні канали не будуть ефективними, оскільки інформація про шкоду або загрозу суспільним інтересам, що розкривається, належить до інформації, яка, згідно із Законом України "Про інформацію", вважається предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати таку інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення;

3) викривача, його близьких осіб звільнено з роботи (посади), накладено дисциплінарне стягнення, вчинено щодо них інші негативні заходи впливу чи дискримінації у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього закону;

4) відсутні внутрішні або регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього закону, через які може бути повідомлена відповідна інформація;

5) є реальна загроза знищення документів або доказів, що стосуються поширюваної інформації.  

Як повідомляв ІМІ, 13 вересня Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №1010 “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції” та скоротила наполовину терміни підготовки його до другого читання.

9 вересня громадські та міжнародні організації закликали Верховну Раду змінити деякі норми законопроєкту №1010 “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції щодо викривачів корупції”, що загрожують викривачам. 

Зокрема, правозахисники просили змінити частину 4 статті 53-1 президентського законопроєкту №1010, яка, на їхню думку, порушує принцип свободи інформації та суперечить статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Таке положення законопроєкту не гарантує права поширювати інформацію про факти корупції через ЗМІ чи інші зовнішні канали, якщо вона була зарахована до державної таємниці, зазначали правозахисники.

Зокрема, правозахисники просили внести зміни до ст. 53-1, додавши положення такого змісту: “Порядок повідомлення інформації, яка віднесена до державної таємниці, визначається ст. 11 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, ст. 29 та ч. 3 ст. 30 Закону України “Про інформацію”.