Міжнародні стандарти безпеки журналістів мають враховувати нові загрози, зокрема цілеспрямовані атаки дронів, а також український досвід захисту медійників під час війни. Інститут масової інформації запропонував ООН три ключові зміни: запровадити спеціальні протоколи захисту журналістів від дронів, визнати незалежний моніторинг порушень свободи слова складовою національних механізмів захисту та підтримувати мережі локальних центрів безпеки для медійників.

Ці пропозиції директорка ІМІ Оксана Романюк представила 20 листопада під час Європейської регіональної консультації Управління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН), присвяченої безпеці журналістів. Консультацію організували на виконання резолюції Ради ООН з прав людини 59/15. Її результати стануть частиною глобального дослідження ефективності національних механізмів захисту журналістів.

ІМІ подав до консультації три письмові внески, що ґрунтуються на багаторічному моніторингу свободи слова та практичному досвіді підтримки українських журналістів в умовах війни.

1. Захист від дронів. Міжнародні стандарти мають наздогнати реальність війни

Російські дрони стали однією з найсерйозніших загроз для журналістів, які працюють у прифронтових регіонах. Водночас міжнародні документи з безпеки медійників досі не містять спеціальних положень щодо захисту від таких атак.

“На п’ятому році війни четверо журналістів, із 16 вбитих під час роботи в Україні, загинули від російських дронів. Жоден чинний міжнародний стандарт дронів навіть не згадує”, – наголосила директорка ІМІ Оксана Романюк.

Особливість атак FPV-дронів полягає в тому, що оператор бачить ціль у реальному часі. Якщо обставини свідчать, що він міг розпізнати журналіста як цивільну особу, це має враховуватися під час розслідування та встановлення умислу.

ІМІ пропонує міжнародним організаціям і державам:

  • Розробити спеціальні протоколи розслідування атак дронів на журналістів, включно зі швидким збиранням цифрових доказів та встановленням відповідального військового підрозділу й оператора.
  • Включити протидронову безпеку до обов’язкових тренінгів для журналістів, які працюють у прифронтових районах.
  • Забезпечити доступ медійників до детекторів дронів та іншого спеціалізованого захисного обладнання за підтримки держав, редакцій і міжнародних донорів.
  • Чітко розмежувати незалежну журналістську діяльність і воєнну пропаганду, щоб гарантії та привілеї, передбачені для журналістів, не поширювалися на російських пропагандистів.

2. Медіабази. Локальні центри безпеки можуть рятувати життя

Ще одна пропозиція ІМІ – визнати локальні центри підтримки журналістів важливим елементом національних систем безпеки. З 2022 року ІМІ розбудував мережу з 15 медіабаз у різних регіонах України, з яких дев’ять працюють у прифронтових областях. Понад 13 тисяч разів журналісти вже скористалися їхніми послугами, захисним спорядженням, навчанням, консультаціями та іншою допомогою.

ІМІ пропонує включити модель локальних хабів безпеки до дослідження ООН та врахувати її під час оновлення Рекомендації Європейської комісії 2021/1534 щодо захисту, безпеки та розширення можливостей журналістів.

Окремо ІМІ закликає усунути регуляторні перешкоди, через які постачання життєво необхідного обладнання ускладнюється його класифікацією як товарів подвійного призначення. Зокрема, йдеться про детектори дронів.

3. Незалежний моніторинг має стати частиною національних механізмів захисту журналістів

Ефективний захист журналістів неможливий без систематичного документування порушень та подальшого реагування правоохоронних органів.

ІМІ понад 20 років веде “Барометр свободи слова”, а від початку повномасштабного вторгнення документує злочини Росії проти журналістів і медіа.

Станом на жовтень 2026 року ІМІ зафіксував 989 таких злочинів. Серед найтяжчих наслідків російської агресії – загибель 16 журналістів під час виконання професійних обов’язків (станом на листопад 2026 року) та перебування щонайменше 27 медійників у російському полоні.

Моніторинг ІМІ охоплює як злочини російських військових, так і порушення свободи слова з боку українських посадовців. Кожен випадок перевіряється, а його правова кваліфікація здійснюється з урахуванням Кримінального кодексу України та Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Дані ІМІ використовують Офіс генерального прокурора, парламент та численні міжнародні організації.

Український досвід доводить, що незалежний громадський моніторинг може бути не лише джерелом інформації про порушення, а й інструментом документування злочинів та сприяння притягненню винних до відповідальності.

Тому ІМІ рекомендує ООН визнати незалежний громадський моніторинг повноцінним елементом національних механізмів захисту журналістів, передбачити його стабільне фінансування та створити формалізовані канали взаємодії між громадськими організаціями й органами прокуратури.

Український досвід має впливати на глобальні правила безпеки

Представляючи пропозиції, директорка ІМІ Оксана Романюк наголосила, що українські журналісти продовжують працювати попри постійні російські атаки, а напрацьовані ними механізми виживання та захисту мають значення для міжнародної спільноти.

“Минулої ночі Росія всю ніч бомбила Київ. Багато хто з нас не спав, а зранку ми знову пішли працювати. Але попри всі виклики українська медіаспільнота активна, стійка, бореться і розвивається. Ми напрацювали експертизу, яку, на нашу думку, мають уважно вивчати колеги з міжнародних організацій”, – сказала вона.

“Те, чого українські журналісти навчилися, працюючи в цих надскладних умовах, не має залишатися лише в Україні, це дуже важливий досвід для наших закордонних колег і міжнародних організацій”, – підсумувала Оксана Романюк.

ІМІ готовий передати УВКПЛ ООН та міжнародним партнерським організаціям власні методології моніторингу, задокументовані дані, щоб український досвід став основою для вдосконалення міжнародних стандартів захисту журналістів.