Експерти: Ненавчені журналісти не можуть протистояти тиску

Тиск на журналістів може бути не лише негативним явищем: є також тиск позитивний, який спонукає до активності й підвищення якості роботи, і який слід сприймати як щось належне. Таку думку висловив ведучий програми «Свобода слова» на телеканалі ICTV Андрій Куликов під час дискусії «Свобода слова в Україні», що відбулася 26 вересня в рамках 5-го Екуменічного соціального тижня в Українському католицькому університеті.

Учасниками заходу були також головний редактор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський, експерт Інституту масової інформації Ольга Шалайська, шеф-редактор регіональних новин каналу «24» та телекомпанії «Люкс» Парасковія Дворянин та інші журналісти й медіаексперти, а модерував розмову викладач кафедри журналістики УКУ Володимир Павлів.

Розмірковуючи про тиск на ЗМІ, Андрій Куликов наголосив на тому, що його джерела можуть бути різними – влада, інші політичні сили, керівництво, колеги (постійний взаємний контроль і критика всередині професійної спільноти). Аудиторія теж певною мірою «тисне» на медійників, спонукаючи весь час прислухатись до її запитів та інформаційних потреб. Негативною формою тиску, якій варто протистояти, журналіст уважає обмеження свободи діяльності ЗМІ.  Він також висловив жаль щодо того, що найменш системний тиск на медіа здійснюють громадські організації.

Ольга Шалайська, представивши результати моніторингу дотримання стандартів та замовних матеріалів у пресі, який проводить ІМІ, розповіла про засилля джинси, кількість якої невпинно зростає. Українські ЗМІ вже не уявляють свого існування без публікації прихованої реклами.  «Як можна аргументувати, що джинса – це погано, редакторові маленького регіонального сайту, якщо він за три місяці виборчої кампанії заробить на два роки життя?»,  — риторично запитує експерт. На її думку, професійний журналіст, попри все, повинен чинити опір спробам підкупу.

Парасковія Дворянин уважає, що головною проблемою українських ЗМІ є непрофесійність журналістів та «незріле суспільство, яке породжує незрілу журналістику». Як і пересічні громадяни, журналісти не знають законів, не є свідомими громадянських прав і свобод, не знають навіть стандартів власної професії. «Як можна опиратися владі, не розуміючи, як вона функціонує? – каже пані Дворянин. – Адже ненавчені журналісти не можуть протистояти тиску». Вона порівняла роботу журналіста з контрольно-ревізійною службою – він повинен весь час перевіряти, чи кожен чиновник виконує свої обов’язки належним чином. Водночас, на повідомлення про порушення повинні чіткіше та оперативніше реагувати правоохоронні та інші компетентні органи.

Джинса, за словами Тараса Антошевського, є нормою навіть для релігійної журналістики, а обмеження свободи слова, самоцензура та наявність заборонених тем у багатьох релігійних виданнях уважається за норму.  Адже будь-яка слизька тема, будучи розкритою у ЗМІ, може нашкодити іміджеві церкві. Керівник РІСУ вбачає проблему в тому, що церковні журналісти пишуть «про своїх лише добре, а про чужих – якомога менше доброго». Разом із тим, світські ЗМІ весь час незаслужено атакують церкву й не є спроможними адекватно висвітлювати ситуацію в релігійному житті країни.

Обговорювали учасники заходу й закон про запровадження кримінальної відповідальності за наклеп, який Андрій Куликов назвав «промацуванням суспільної реакції». «На мій погляд, це було зроблено, щоб іще раз налякати журналістів, а також власників деяких ЗМІ просто перед виборами», — сказав експерт.