Судова практика щодо цькування в інтернеті

Фото – protegedatos.com

Кібербулінг, тобто систематичне цькування за допомогою електронних засобів комунікації, набуває дедалі більшого поширення. На жаль, як ми відзначали в матеріалі "Кібербулінг – правові механізми реагування", правове регулювання цього явища поки що недостатнє. Щоправда, як зазначено в матеріалі "Як журналісту захиститися від кібербулінгу", у журналістів є певні додаткові можливості для захисту. Однак як саме в судах  розглядатимуться ці справи, поки що важко сказати, адже жодного рішення щодо кібербулінгу журналістів у реєстрі судових рішень немає.

Проте в Україні з моменту ухвалення Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" вже напрацьовано певну судову практику із застосування статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І хоча ця норма встановлює відповідальність лише за цькування неповнолітнього учасника освітнього процесу, проте використання аналогії дозволяє зрозуміти, як українські суди розглядають справи, пов’язані з кібербулінгом, через які обставини визнають відсутність правопорушення, які докази вимагають тощо.

Вивчаючи матеріали судових рішень, можна відзначити декілька моментів, на які суди звертають особливу увагу:

1. Цькування має бути пов’язане саме з визначеною законом діяльністю 

Наприклад, 13 листопада 2020 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області розглянув протокол про те, що соціальний педагог Кам'янець-Подільської спеціальної школи вчинила булінг, тобто дії психологічного насильства із застосуванням засобів електронних комунікацій, щодо неповнолітньої учениці, що виявилось у написанні та надсиланні на її адресу СМС-повідомлення з текстом образливого характеру. Однак у процесі розгляду справи з’ясувалося, що стався сімейний конфлікт: зазначена соціальний педагог є коханкою батька учениці. Зокрема, суд з’ясував:

"Їй відомо, що її батько співмешкає з ОСОБА_3, і неодноразово бачила, як він забирав ОСОБА_3 з роботи, її матір ОСОБА_2 сильно переживала з цього приводу. На інтернет-сайті Кам'янець-Подільської спеціальної школи знайшла номер мобільного телефону ОСОБА_3 та 06.02.2020 надіслала СМС-повідомлення, оскільки вважала дії ОСОБА_3 неприйнятними та хотіла захистити свою матір. Вказана переписка тривала близько п'яти днів, про неї дізналася матір ОСОБА_2 та долучилася до неї".

Далі суд зазначає:

"У цій справі встановлено, що переписка між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулася з ініціативи потерпілої, вона не пов'язана з діянням учасників освітнього процесу, а була наслідком та бажанням дитини допомогти матері в сімейному конфлікті, який відбувся між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Потерпіла ОСОБА_1 першою (ввечері 06.02.2020) надіслала СМС-повідомлення на мобільний номер ОСОБА_3, вчинила це, оскільки хотіла захистити матір ОСОБА_2 та вважала, що ОСОБА_3 вчиняє неприйнятно, зустрічаючись із її батьком".

З огляду на виявлені обставини суд постановив провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. Цькування має бути систематичним, тобто два і більше разів, з боку однієї і тієї самої особи 

Рубіжанський міський суд Луганської області у своєму рішенні в справі 3/425/480/20, у якій розглядався факт булінгу з боку учениці щодо вчителя математики КНВК "Рубіжанський ліцей", вивчивши всі обставити справи, зазначив:

"Суд погоджується з тим, що поліцейською доведена наявність в ОСОБА_8 та ОСОБА_9 статусу учасників освітнього процесу і що ОСОБА_10 застосувала засоби електронної комунікації для поширення певної інформації, яка, можливо, могла бути створена і не нею особисто, але була поширена саме нею.

Проте суду не надано будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство відносно вчителя математики ОСОБА_2 двічі, оскільки систематичність (повторюваність) діяння є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-4 КУпАП, в якому підозрювалась ОСОБА_10. Це означає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею".

А отже, суд постановив провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

3. Скріншот екрана не є належним доказом поширення інформації з боку певної особи

13 листопада 2020 року Ковпаківський районний суд м. Суми під час розгляду справи №592/19628/19 про спростування інформації, поширеної в мережі Інтернет та в інших соціальних мережах щодо факту булінгу, вивчаючи докази в справі, зазначив:

"Разом з тим суд не може взяти як доказ скріншот, наданий позивачем (а.с. 13–15) з посиланням на пост ОСОБА_2 в телеграмі, оскільки ані соціальної мережі, ані групи чи автора з нього встановити неможливо.

Згідно з Довідкою з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення, виданою ДП "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" від 13.04.2020 № 102/2020-Д (а.с. 71-76), на вебсайті створено вебсторінку, на якій діяльність ведеться від імені особи з іменем Марьяна Скоржинская, проте скріншот посилання на відповідну вебсторінку, вказану в Довідці, не містить, а отже не може бути належним доказом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 поширив повідомлення у мережі Facеbook, а потім до мережі Viber у групу, дe спілкуються батьки учнів 3–В класу, суду не надано".

Ця обставина стала однією з підстав відмовити в задоволенні позову.

Зазначені вище обставини варто враховувати також журналістам під час реагування на кібербулінг. Пишучи заяву до поліції про вчинення щодо журналіста перешкоджання його законній професійній діяльності через кібербулінг, необхідно бути готовим надати докази того, що цькування відбувається саме через журналістську діяльність, а не через інші причини (особисту неприязнь, сімейні стосунки, майновий спір тощо); що цькування систематично вчиняє певна конкретна особа; надати належні докази або іншу інформацію, яка дозволяє ідентифікувати саме конкретну особу, що вчиняє кібербулінг.

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".

Матеріал від Jmama