Недопуск журналіста через карантин на сесію міськради є злочином – правове роз'яснення

Фото – lexinform.com.ua

Після виборів до органів місцевого самоврядування прийшли нові люди. На жаль, таке оновлення не всюди пішло на користь суспільству. ІМІ фіксує, що деякі місцеві посадовці щиро не бажають бачити поруч із собою журналістів, прагнуть ухвалювати рішення в тісному колі, без сторонніх спостерігачів. Останнім часом разом з тим як на підставу для обмежень часто посилаються на карантин.

Однак законодавство України дуже чітко регулює ці питання. Нагадаємо, що, відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про інформацію", журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які вони проводять, і бути особисто прийнятим у розумні строки їхніми посадовими й службовими особами, крім випадків, визначених законодавством. Аналогічна норма міститься в Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", на яку, своєю чергою, посилається Закон України "Про інформаційні агентства". Тобто право відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень і право присутності на відкритих заходах є універсальними правами журналіста, незалежно від виду ЗМІ, в якому він працює. Водночас журналіст, відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про інформацію", має право робити записи, зокрема за допомогою технічних пристроїв: мобільного телефона, диктофона тощо.

Посилання на карантин як на законну підставу обмеження доступу журналістів також недійсне. У березні 2020 року, на початку карантинних обмежень, запроваджених Кабінетом Міністрів України, справді були введені обмеження на відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень з боку сторонніх осіб. Однак чинна редакція постанови Кабміну "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" станом на грудень 2020 року вже не містить такого обмеження, окрім загальних вимог щодо перебування в засобах індивідуального захисту, щодо відстані між людьми тощо. Отже, посилання на те, що допуск журналістів у приміщення суб’єктів владних повноважень та на їхні відкриті заходи зумовлений встановленими карантинними обмеженнями, є неправдивим. 

Окрім того, варто нагадати, що в червні 2020 року до Закону України "Про інформацію" були внесені зміни, відповідно до яких після показування документа, що засвідчує професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію на територіях, де вжито адміністративних та медико-санітарних заходів (карантин), крім випадків, передбачених законом. Тобто навіть у разі, коли Кабмін запровадить додаткові обмеження відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень через карантин, на журналістів таке обмеження не має поширюватись.

Тож, якщо міська рада, наприклад, оголошує, що вона тепер не допускатиме журналістів на свої сесії, – таке оголошення не відповідає вимогам закону. І якщо, дійсно, відбудеться факт недопуску журналіста на сесію міської ради, або на відкрите судове засідання, або на будь-який інший відкритий захід будь-якого суб’єкта владних повноважень – це буде протиправною дією, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

Часто навіть проста згадка про кримінальну відповідальність припиняє порушення, і журналіста пропускають на захід. Але, на жаль, не завжди. У таких випадках ми радимо не миритися з порушенням, а викликати наряд поліції, якому подавати заяву про скоєння перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Якщо патруль поліції їде занадто довго або ж відмовляється приймати заяву, ця заява може бути подана у відповідний відділ поліції за розташуванням місця правопорушення або надіслана поштою (в такому разі варто надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Неможливо написати, як просять деякі журналісти, "типову заяву про злочин за 171-ю статтею", адже основна сутність заяви – це обставини цієї події, а вони в кожному випадку різні. Варто пам’ятати, що в заяві, незалежно, чи подається вона патрульним, чи в регіональний відділ, має бути зазначено:

• Прізвище, ім’я, по батькові заявника, адресу його фактичного проживання, номер телефону, адресу електронної пошти.
• Дату, місце і час порушення прав журналіста.
• Детальний опис того, що сталося, з обов’язковим зазначенням того, як саме правопорушник перешкоджав журналісту (не пропускав на захід, не давав вести знімання, вимагав вилучення носія інформації тощо); також бажано згадати про демонстрацію посвідчення журналіста або іншого подібного документа, щоб усунути сумніви, чи знав порушник, що перед ним саме журналіст.
• Вказівки на свідків події або на інші докази, наприклад на фіксацію камерами відеоспостереження; або додати носій інформації, на якому зафіксовано подію (обов’язково вказавши в заяві про надання такого носія інформації та його короткий опис).
• Вказівки на особу порушника, якщо він відомий (прізвище, ім’я, по батькові, посада тощо), або ж зовнішній опис, опис його одягу, зокрема в разі службового одягу – написи на шевронах або інших позначках (якщо особа порушника невідома).
• Особистий підпис і дата складання заяви.

Нагадаємо, що, відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, поліція зобов’язана прийняти заяву про злочин і протягом доби внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) з видаванням заявнику витягу. Проведення досудового розслідування, зокрема визначення обґрунтованості або необґрунтованості заяви, наявності або відсутності складу злочину тощо, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і призводить до відповідальності, встановленої законом. Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято покази технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінознімання, відеозапису, чи засобів фото- і кінознімання, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі й документи, які є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Також у разі перешкоджання законній професійній діяльності журналістів варто повідомити ІМІ. Барометр свободи слова, в якому ІМІ фіксує факти порушення прав журналістів, є дієвим способом впливу як на порушників, так і на органи досудового розслідування.

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко й Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].