Аналіз нового закону про медіа: співрегулювання

Новий Закон України "Про медіа" запроваджує на українському медійному ринку новий тип відносин між медіа та державними органами – співрегулювання. 

Метою співрегулювання є забезпечення участі суб’єктів у сфері медіа в розробленні й визначенні вимог до змісту інформації та недопущення цензури і зловживання свободою слова. 

Органи спільного регулювання, що створюються на підставі Закону України "Про медіа" (далі – Закону), не належать до саморегулівних організацій, а наявність спільного регулювання у сфері медіа не обмежує свободи галузевого та іншого саморегулювання у сфері медіа та журналістики, яке діє на принципах добровільної участі, самоврядності та невтручання держави.

Відповідно до Закону орган спільного регулювання діє на засадах захисту суспільних інтересів та поваги до свободи вираження поглядів, доброчесності, неупередженості та належного рівня експертизи, відкритості до вступу, спільного фінансування діяльності органу його членами, розподілу сфер діяльності за принципом належності до певного виду суб’єктів у сфері медіа.

У ч. 2 ст. 92 Закону визначено, що саме належатиме до сфери спільного регулювання. Так, до переліку входить:

• встановлення критеріїв зарахування осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, зарахування лінійних медіа до тематичних та визначення обсягів національного продукту для таких медіа;
• визначення критеріїв зарахування інформації до такої, яку заборонено поширювати на території України, яка може заподіяти шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, а також розподіл дітей на вікові категорії та встановлення критеріїв класифікації програм (зокрема, фільмів) за віковими категоріями аудиторії, на яку вони розраховані, та визначення порядку зарахування суб’єктом у сфері медіа інформації до відповідних вікових категорій дітей та обрання відповідних попереджень (символів);
• затвердження вимог до демонстрування спеціальних попереджень (включно з їхніми ескізами) та до оголошення звукових попереджень; затвердження правил мовлення в дні пам’яті, плану дій щодо забезпечення доступності сервісів для осіб з інвалідністю;
• визначення критеріїв зарахування рекламної інформації (комерційних повідомлень) до такої, що може вважатися шкідливою згідно з вимогами законодавства про рекламу; затвердження вимог до розповсюдження реклами;
• визначення інструментів та механізмів реалізації вимог, встановлених до провайдерів платформ спільного доступу до відео;
• встановлення вимог щодо обсягу європейського продукту для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорії, що мають незначну частку аудиторії, розроблення рекомендацій щодо виконання вимог до європейського продукту. 

Водночас суб’єкти у сфері медіа добровільно беруть на себе обов’язок дотримуватися цих вимог, а Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) визнає, що ці вимоги є достатніми для забезпечення суспільних інтересів.

Список повноважень органу спільного регулювання наведено в ч. 4 ст. 94 Закону, а саме:

• затвердження кодексів (правил) створення та поширення інформації у сферах спільного регулювання, рішень про встановлення критеріїв зарахування осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, подання кодексів (правил) та рішень на затвердження Національної ради, оголошення про готовність кодексів (правил) до підписання суб’єктами у сфері медіа;
• забезпечення функціонування механізму надання висновків щодо відповідності інформації, поширеної суб’єктом у сфері медіа, кодексам (правилам) спільного регулювання у випадках виявлення Національною радою ознак можливого порушення таким суб’єктом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Щодо утворення органів спільного регулювання, то воно здійснюється ліцензіатами та реєстрантами (теле-, радіоканалами, редакціями газет, інтернет-видань тощо), а також їхніми громадськими об’єднаннями та об’єднаннями підприємств у формі громадських спілок.

Звернення про створення органу спільного регулювання може бути подане не раніше ніж через шість місяців із дня набрання чинності Законом (31.03.2023), отже звернення до спливу цього строку будуть залишені без розгляду. 

Органи спільного регулювання створюються за ініціативою одного чи декількох суб’єктів у сфері медіа, які є ліцензіатами чи реєстрантами на момент висунення такої ініціативи, Національна рада впродовж 10 робочих днів із дня отримання звернення від одного чи декількох ініціаторів або ініціативної групи (ініціативних груп) зобов’язана ухвалити рішення про початок прийняття заяв на участь у робочій групі з організації та проведення установчих загальних зборів і затвердження проєкту статуту органу спільного регулювання у відповідній сфері медіа. Строк подання заяв становить 30 днів з дати оприлюднення такого рішення. Тобто Національна рада організовує процес утворення органів спільного регулювання, але не може виступати його ініціатором.

Однак треба звернути увагу на те, що заяву на участь у робочій групі мають право подати суб’єкти, які на дату подання заяви ведуть діяльність у відповідній сфері не менш ніж три роки, у разі порушення зазначеного критерію Національна рада відхиляє заяву про участь у робочій групі. 

Щодо онлайн-медіа постає питання, з якого моменту вважатиметься, що воно веде свою діяльність, адже поки що жодне онлайн-медіа не зареєстроване більш ніж три роки. Наразі презюмують, що вони можуть існувати й без реєстрації. Отже, щоб орган спільного регулювання онлайн-медіа можливо було створити, доречним буде інтерпретувати ч. 3 ст. 93 Закону так, що таке медіа фактично діяло протягом трьох років і особа вела діяльність у цій сфері. 

Водночас перехідні положення Закону визначають, що в разі, якщо впродовж одного року з дня набрання чинності Законом орган спільного регулювання у сфері онлайн-медіа не буде створений або не визначить критерії зарахування осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, Національна рада має право затвердити такі критерії власним рішенням, які втратять чинність з моменту набрання чинності відповідними критеріями, визначеними органом спільного регулювання у сфері онлайн-медіа.

Іншими причинами для відхилення заяви є порушення строку або якщо заява здійснена особою, яка не є ліцензіатом, реєстрантом чи об’єднанням підприємств – суб’єктів у сфері медіа. Крім того, у заяві обов’язково  мають бути зазначені: суб’єкт у сфері медіа, дата початку діяльності у сфері медіа та кандидатура особи, яку цей суб’єкт висуває як кандидата до складу відповідної робочої групи, а для суб’єктів у сфері аудіовізуальних та аудіальних медіа – також територіальна категорія мовлення.

Крім того, якщо звернення від ініціативної групи надійде до Національної ради після ухвалення рішення про початок строку прийняття заяв на участь у робочій групі, таке звернення Національна рада залишає без розгляду (тобто після того, як перед Нацрадою хтось інший уже ініціював процес створення органу співрегулювання), а суб’єкт (суб’єкти) подання такого звернення має (мають) право подати заяву про участь у робочій групі або заяву про вступ до органу спільного регулювання. 

Робочі групи створюються в складі 12 осіб, які обираються шляхом рейтингового голосування особами, що були висунуті для участі у відповідній робочій групі. 

Для формування складу робочих груп у сферах аудіовізуальних та аудіальних медіасервісів рейтингові голосування проводяться окремо: 

• серед кандидатів від ліцензіатів у сфері відповідно телебачення або радіомовлення загальнонаціональної територіальної категорії – для обрання чотирьох осіб; від реєстрантів – для обрання однієї особи; 
• серед кандидатів від суб’єктів у сфері відповідно телебачення або радіомовлення регіональної та місцевої територіальних категорій – для обрання п’яти осіб, не менш ніж дві з яких мають бути кандидатами від суб’єктів місцевої територіальної категорії; 
• серед кандидатів від суб’єктів відповідно аудіовізуальних або аудіальних медіасервісів на замовлення – для обрання двох осіб. 

Потрібно зауважити, що рейтингове голосування для обрання складу робочих груп у сфері друкованих медіа та онлайн-медіа проводиться без поділу на категорії. 

Роль Національна ради полягає в забезпеченні організації рейтингового голосування з обрання складу робочих груп та оформленні їхніх результатів, координації діяльності робочих груп, надання приміщення для проведення засідань робочих груп та оприлюднення рішення робочих груп на своєму вебсайті.

Робоча група зобов’язана затвердити проєкт статуту органу спільного регулювання (який має відповідати вимогам Закону України "Про громадські об’єднання") та провести установчі загальні збори органу спільного регулювання впродовж трьох місяців із дня проведення першого засідання робочої групи. Суб’єкти у сфері медіа, які брали участь у робочій групі та взяли участь в установчих загальних зборах, з моменту реєстрації органу спільного регулювання набувають повноваження його засновників та членів.

У разі якщо орган спільного регулювання не зареєстрований упродовж шести місяців із дня проведення першого засідання робочої групи, то Національна рада ухвалює рішення про припинення діяльності робочої групи та повідомляє на своєму вебсайті про можливість подання нових ініціатив щодо створення органу спільного регулювання, а також у разі, коли вже наявний орган припиняє свою діяльність, Нацрада повідомляє про можливість нової ініціативи задля його створення. 

Поточну діяльність органу спільного регулювання забезпечує його керівник, а також у ньому існує правління, до повноважень якого, зокрема, належать:

• затвердження кодексів (правил) створення та поширення інформації у сферах спільного регулювання, подання їх на затвердження Національної ради та оголошення про готовність кодексів (правил) до підписання суб’єктами у сфері медіа;
• призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу спільного регулювання;
• ухвалення рішень про вступ та про відмову у вступі до органу спільного регулювання нових членів, а також рішень про виключення членів органу спільного регулювання;
• створення експертних колегій, визначення їхнього кількісного складу, затвердження кандидатур членів експертних колегій та подання їх на затвердження Національної ради;
• розгляд питань відводу членів експертних колегій у випадках, передбачених внутрішніми документами органу спільного регулювання;
• визначення розміру членських внесків та розміру витрат на надання висновку експертною колегією органу спільного регулювання;
• також можуть бути визначені інші повноваження, передбачені Статутом органу спільного регулювання та законодавством.