Незалежні медіа незалежної держави: як полтавські видання під час війни допомагають змінювати громади

Перший рік війни був для регіональної журналістики перевіркою сили та ресурсів для виживання. Парадоксально, але він дав міцність продовжувати роботу зараз, на другому році повномасштабної війни. Півтора року повномасштабного вторгнення вкотре доводять, наскільки важливим є внесок ЗМІ в розвиток державності, незалежності, наближення перемоги України у війні з росіянами.  

“Просування текстів стає схожим на боротьбу Дон Кіхота з вітряками”: як полтавський сайт розповідає іноземцям про Україну 

Полтавське інтернет-видання “Коло” запустило цьогоріч англомовну версію сайту і стало першим полтавським медіа, яке це зробило. За мету “Коло” поставило донести європейцям, що не всі регіони охоплені боями, що можна жити в країні, яка воює, і українці це роблять, живуть, працюють, розвивають бізнес, прихищають і допомагають іншим регіонам.

За словами головної редакторки сайту Тетяни Цирульник, необхідність англомовної версії сайту в редакції почали обговорювати після перших місяців вторгнення. 

“До світу потрібно доносити не лише війну, а й мир. Щоб не складалось у закордонного англомовного читача враження, що вся Україна в руїнах, і на нас не поспішали ставили хрест”, – розповіла Тетяна Цирульник.

За словами головредки “Кола”, англомовну версію сайту читають у Польщі, США, Німеччині, Португалії, Бельгії, Норвегії.

“Загалом, читають там, куди просуваємо завдяки таргету і групам у соцмережах. Адже сайт молодий, йому немає й пів року, отже в гуглі він ще не досить добре індексується. Думаю про підімкнення до роботи Serpstat із ключовими словами, щоб допомогти сайту стати поширенішим у соцмережах. Дуже добре, що є таргетована реклама, вона все робить простішим”, – пояснює Тетяна Цирульник. 

Редакція “Кола”, говорить Цирульник, поставила перед собою дуже амбітну ціль – бути цікавими для двомовної публіки.

“А фактично виявилось, що в нас три типи аудиторії: українці в Україні, українці за кордоном, іноземці, які цікавляться подіями в Україні. Отже, це щонайменше два різноманітних види контенту, а краще три. Бо те, що зрозуміло українцям, незрозуміло іноземцям. І іноземці потребують або пояснень, або спрощення інформації. Наприклад, вони не розуміють, де це Горішні Плавні. Не дуже розуміють, де навіть Полтавська область розташована, вони знають слово “Україна”, і для них усе: і Горішні Плавні, і Полтава, і Харків, і Дніпро – це як щось в одному районі. Це змушує переглядати політику редакції щодо заголовків і текстів”, – розповіла Тетяна Цирульник.

За словами головної редакторки, не всі теми однаково цікаві іноземному читачеві. 

“Їх не дуже цікавлять культурні події, наприклад. Ми були дуже здивовані провалом англомовної статті про презентацію фільму “Залізні метелики” – про збиття малайзійського “боїнга”. Ми таргетували цей текст на Нідерланди – і ні, не читали. А от текст про виставку фото ЛГБТ-військових, про нарахування військовим – це добре прочитали. Читають про війну дуже багато і з цікавістю, якщо можна так сказати. Але такі статті блокує фейсбук. Тому просування текстів стає схожим на боротьбу Дон Кіхота з вітряками. Проти нас грають соцмережі”, – ділиться досвідом головна редакторка. 

Війна не поставила розвиток ЗМІ на паузу

Редакція “Полтавської хвилі”, яка працює в місцевому медіасередовищі три роки, запустила навесні нове всеукраїнське видання – “Сіль Медіа”. Створити новий сайт вирішили, щоб знайти медійний компроміс – продукувати місцеві новини й утримати неполтавську аудиторію, якій цікаві всеукраїнські та світові новини. 

За словами Віталія Улибіна, головного редактора “Сіль Медіа”, видання бʼє рекорди з переглядів, які редакція встановлювала з “Полтавської хвилі”.

“Це якщо говорити про динаміку в часі. Усього за чотири місяці нам вдалося довести показник до 1,18 тисячі переглядів станом на червень. Виходить замкнене коло. З одного боку, ми заточуємося на створення якісного контенту, щоб підвищувати трафік. А з іншого – попит на матеріали змушує нас тримати марку і заохочувати очікування читачів. Через велику завантаженість наразі, щоправда, не вирішено питання із соцмережами сайту, але працюємо над цим”, – говорить Віталій Улибін. 

З огляду на розвиток “Солі” редакція у вересні планує збільшувати штат завдяки спецкореспондентам у ключових регіонах.

За час повномасштабної війни на Полтавщині припинили друкуватися дві районні газети – “Гадяцький вісник” та “Козельщинські вісті”. 

Загалом  203 регіональних медіа припинили свою діяльність в Україні, за даними Інституту масової інформації. 

Як журналісти допомагають змінювати життя в громаді

Полтавським ЗМІ з початку повномасштабного вторгнення довелося переформатували роботу: замість звичних раніше новин робити акцент на щоденному моніторингу ситуації на фронті, публікувати оперативно про можливості для переселенців тощо. 

Анастасія Мацько, журналістка сайту “Полтавська хвиля”, згадує: медіа змогли стати потрібним майданчиком, на якому можна знайти всю необхідну актуальну практичну інформацію. 

“Найціннішим, на мою думку, було те, що видання стали сервісними для людей. ЗМІ поширювали інформацію про збори коштів, графіки вимкнення електроенергії, інформацію для вимушено переміщених осіб тощо. Для цього довелося залишити амбіції писати новини всеукраїнського рівня. Тобто ЗМІ стали майданчиками, де люди могли знайти практичну інформацію, що допомагала їм тут і тепер”, – розповідає Анастасія Мацько, журналістка “Полтавської хвилі”. 

Журналісти області  показали, що можуть, незважаючи на блекаут чи інші труднощі, мобілізуватись і не припиняти інформувати громади про події, дотримуючись професійних стандартів. Про це говорить Олег Булашев, головний редактор “Кременчуцької газети”.

“Останнім часом редакції стримують себе в бажанні видати на-гора щось супер сенсаційне, бо розуміємо, що це може нашкодити ЗСУ. Саме завдяки застосуванню стандартів незалежні, не комунальні медіа, створюють сильне громадянське суспільство, роблять усе можливе, щоб Україна вистояла та перемогла”, – говорить Булашев.

Крім інформування, “Кременчуцька газета” допомагає військовим. “Ми передавали на фронт квадрокоптери й амуніцію, харчі та гаджети”, – каже Олег Булашев.

Так само вдається поєднувати журналістику та волонтерство редакції “Полтавської хвилі”. Колектив постійно їздить на фронт, висвітлює це. Збирає і передає допомогу військовим: від харчування до різного обладнання. 

Журналісти зазначають, що війна принесла за собою багато викликів, і таких викликів буде дедалі більше, допоки триватиме війна.

В цьому переконана Ольга Тарантіна, журналістка щотижневика “Телеекспрес”. 

“Війна змінила наше життя, разом з цим змінився й інфопростір як нашого міста, так і країни загалом. З’явилися нові виклики. І що довше триватиме війна, то більше ставатиме цих викликів. В інфопросторі країни зазвичай бачимо обличчя публічних, досить відомих людей. Але внесок таких непомітних і маловідомих українців з маленьких міст, які з перших днів вступили до лав ЗСУ, долучилися до волонтерського руху, підтримують економіку, рятують тварин тощо, надто важливий. І саме історії цих людей ми друкували на шпальтах нашого видання. Саме вони допомогли нам піднятися на новий рівень. Наступним, але не менш важливим було питання адаптації та допомоги ВПО. Адже серед них багато тих, хто втратив усе, і тому вивчення їхніх проблем, а також можливості їхнього вирішення були пріоритетним напрямом роботи. Де? Що? Коли? Як? Відповіді на ці питання були на сторінках газети, а також матеріали у форматі журналістики рішень, how-to та історії успіху ВПО, яким вдалося відкрити бізнес у Горішніх Плавнях”, – говорить журналістка. 

Вплив медіа на боротьбу з корупцією

Робота журналістів дуже важлива у викритті корупційних схем. Таким є, наприклад, інтернет-видання “Полтавщина”, за матеріалами якого частенько поліція та прокуратура відкриває кримінальні провадження. Микола Лисогор, журналіст “Полтавщини”, назвав полтавській представниці ІМІ найгучніші крайні публікації, які стали джерелом кримінальних проваджень. Це статті про обладнання для шкільних їдалень, лавки для укриттів, теплові гармати, ноутбуки для вчителів. Усі ці статті поєднує те, що закупівлі були здійснені за завищеними цінами, журналісти це помітили й зробили розголос. А в підсумку суд довів закупівлі за безпідставно завищеною вартістю. 

У Кременчуці завдяки журналістам влада почала ремонтувати укриття в школах, розповів Олег Булашев, головний редактор “Кременчуцької газети”.

“Журналісти своєю повсякденною працею примушували, наприклад, мера Кременчука Віталія Малецького зрушити з місця питання ремонтів укриттів у школах, бо лише в нашій громаді діти повністю займалися кілька років удома. Ми відстежували корупційні складові роботи влади. За підсумками наших публікацій правоохоронці порушували кримінальні провадження. Тепер  відстежуємо їх і разом з читачами, глядачами та слухачами робимо все, щоб справедливість узяла верх і щоб Україна якнайшвидше перемогла”, – розповів Олег Булашев. 

Журналісти змінюють медіасередовище, в якому працюють

Усунення з посади міського голови Олександра Мамая, відомого своїми корупційними схемами та негативним ставленням до журналістів, попри очікування полтавських журналістів, не дало хорошого результату для комунікації влади зі ЗМІ. Андрій Карпов, секретар Полтавської міськради, перебуваючи на посаді виконувача обов’язків міського голови, призначив керівником пресслужби депутата-священика Олександра Дедюхіна, який не має відповідної компетентності й досвіду. 

Одноосібне призначення депутата на посаду головного комунікаційника міста обурило журналістів. Тому вони об’єднались і подали листа від імені журналістського хабу Медіабаза.Полтава, який курує полтавська представниця ІМІ, з вимогами провести службову перевірку діяльності начальника відділу – керівника пресслужби Полтавської міської ради Олександра Дедюхіна щодо порушення законів, які регламентують роботу журналістів та забезпечують право на інформацію. 

За результатами колективного звернення і на вимогу журналістів влада Полтави провела зустріч із медійниками, оголошено про службову перевірку щодо Олександра Дедюхіна. В підсумку міська влада на прохання ЗМІ створила два комунікаційні чати: один, де на запитання журналістів швидко реагує Катерина Ямщикова, інший – для оперативних повідомлень від пресслужби міськради. 

Нагадаю, Олександр Дедюхін – депутат міськради від партії “Європейська солідарність”, протоієрей Православної церкви України та настоятель Свято-Миколаївського храму. 7 червня 2021 року Єпархіальна рада Полтавської єпархії ПЦУ тимчасово відсторонила Олександра Дедюхіна від звершення Божественної Літургії через сексистські заяви про аборти. Йдеться про надмірну активність Дедюхіна в соцмережах, що “призвела до різкої суспільної реакції на окремі висловлювання зазначеного священника”. Крім того, Дедюхіну поставили вимогу до 6 вересня 2021 року припинити будь-яку публічну діяльність у соцмережах.

Замість висновку

Журналісти роблять дуже важливу справу – допомагають розповідати правду про вторгнення росіян на територію України. Фіксують злочини росіян, розповідають, як живе наша країна в умовах війни, допомагають помічати корупцію та боротися з нею. Примітно, зі стрічок полтавських медій практично зникла джинса. Її витіснили новини на тему війни й місцеві новини, написані з дотриманням базових журналістських стандартів. Це свідчить про те, що ЗМІ обрали орієнтир на доброчесність. Медіа згуртувалися, щоб спільно працювати на інформаційному полі та наближати перемогу України. І зараз потребують фінансової підтримки та обладнання для продовження діяльності й розвитку незалежної якісної журналістики. 

Надія Кучер, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області