|
Саша Суботіна
У моєї подруги на роботі постійні проблеми з комп’ютером, то він зависне, то не вмикається, то екран погасне... Спочатку вона страшенно переживала, що не встигне зробити свою роботу, за пів року перестала тремтячими руками набирати номер адміна, ще за два місяці спокійно чекає поки його полагодять. У негативу, від думок про втрату часу, виявився і позитив, ні не можливість попити кави – а спокійне сприйняття керівництва. Адже на всі закиди щодо прискорення, пошуку нових шляхів та удосконалення власного продукту вона спокійно питає: „А техніку у нас коли поремонтують?”. Поки у роботі подруга ще не зневірилася і лиш, так би мовити, вгамувала апетит щодо нових ідей та ентузіазму. Щось подібне відбувається у нас і в державі.Ппрезидентська команда, після відставки уряду, вгамувала апетит. Хіба ще на десерт ми почуємо ім’я нового керівника РНБО, ГПУ, СБУ але це все традиційно. Головну оскомину збили. Правда ще не зрозуміло куди, бо реакція Миколи Азарова на запитання щодо його прем’єрства, свідчить радше про побиті глечики, ніж про майбутні лаври. Чи не станеться в українському політикумі так як у подруги з комп’ютером? Чи побачимо ми непопулярні, але дієві і такі необхідні зміни? Чи, ймовірні підкилимні домовленості, з Кремлем таки знизять для України ціну на газ, бодай на нафту? Та чи допоможе перший указ президента щодо зменшення його зарплати – вирости пенсія та зарплатам звичайних українців? Поки лиш зрозуміло, що з технікою і у Адміністрації Президента не все гаразд. Бо інформація про його дії та укази швидше з’являться на сайтах інформагенств чи на сторінці Партії регіонів. |