Журналістка з Криму про батьків, які померли в окупації: Тепер через суд я маю довести, що вони дійсно мертві

Журналістка з Криму Марія Педоренко, чиї батьки померли на окупованому півострові, розповіла про проблеми, з якими стикається, щоб отримати свідоцтво про їхню смерть.

Її історію опублікувало Суспільне.

У ній Марія пояснила, що її рідних батьків не стало, коли вона була дитиною. Її рідна мати померла від онкології, коли Марії було майже три роки. Батька вона не знала взагалі. З дитинства їй розповідали, що він серб і загинув на початку 1990-х, під час війни на території тодішньої Югославії.

“Без опіки я не лишилася – зосталася в родини тітки й дядька, які забирали мене з Херсона в Крим, поки мати боролася за життя. Де-юре я була сиротою з дядьком-опікуном, де-факто – мала повноцінну родину і людей, яких все життя називала “мамою” й “татом”, – згадує медійниця.

Прийомний батько помер 2020 року в окупації. На його могилу Марія змогла потрапити через пів року після поховання.

Прийомної матері не стало через пів року від початку повномасштабного вторгнення. Як і рідна мати, тітка Марії Педоренко померла від онкології.

На той момент журналістка була в Криму і їй вдалося поховати матір. Документи, які їй видали різні служби в Криму, потребують верифікації в Україні. 

Зокрема, цього потребують і два свідоцтва про смерть. Утім, як зазначає Марія Педоренко, вони лишилися в шухляді її кримської домівки.

“Лишилися, бо я не потребувала чергової згадки про смерть”, – пояснює Марія.

Вона зауважує, що верифікувати ті свідоцтва можна в РАЦСі за місцем проживання. 

“Та навіть державні органи зауважують, що видані в окупації документи не мають юридичної сили, і РАЦС (Органи реєстрації актів цивільного стану. – Ред.)  їх не прийме”, – додає медійниця.

За її словами, у цій ситуації є вихід – звернутися до суду, щоб факт смерті встановили вже на офіційному рівні. Водночас потрібно сплатити судовий збір, зібрати фото- й відеодокази наявності могил, свідчення людей, які можуть підтвердити час і місце смерті.

“Я досі не пішла в РАЦС. Офіційна причина – немає часу. Неофіційна – не вистачає моральних сил. Я не хочу нікому доводити, що батьки дійсно померли. Не хочу збирати докази очевидців чи просити знайомих в Криму фотографувати могилу. Я не хочу встановлювати їхню смерть через суд, що регламентує Цивільний процесуальний кодекс. Я не хочу ховати їх вдруге, хай і на папері. Принаймні поки”, – зазначила Марія Педоренко.

Наостанок вона висловила припущення, що, можливо, є сенс почекати й у майбутньому вона оформить ці документи в деокупованому Криму.