Журналіст із Херсона, який фільмував три місяці життя в російській окупації, служить у ЗСУ

Фото – Радіо Свобода

Журналіст із Херсона Дмитро Багненко, який фільмував три місяці життя своєї родини в російській окупації, зараз служить у Збройних силах України. Передивлятися свою стрічку йому морально важко, розповів він в інтервʼю Радіо Свобода.

Дмитро знімав усе, що відбувалося в Херсоні протягом трьох місяців. Це були акції протесту, які жорстоко розганяли російські військові, дефіцит їжі та ліків, пересування російської техніки вулицями Херсона, обстріли. Його відео лягли в основу документального фільму ВВС під назвою “Окупація”. 

Разом з родиною він виїхав з окупованого Херсона й оселився в Києві. Донька журналіста Ксюша, яка стала головною героїнею фільму, вже ходить до першого класу. Журналіст зізнається, що згадувати час окупації та те, що відбувається з Херсоном під час цієї війни, морально важко, тому великого бажання передивлятися стрічку не виникає.

“Дуже багато речей були навіть не тільки фізично, а й ментально, емоційно знищені, які пов'язані з Херсоном і з моєю родиною, з моїми близькими людьми, і, напевно, це дуже травматично, тому поки що я залишив і фільм, і матеріали до інших часів. Можливо, мої внуки будуть це розгрібати”, – сказав він.

Думки про те, що треба фіксувати окупацію і подальші події, виникли одразу, каже Дмитро. Хоча, зазначив він, робити це було небезпечно навіть до того, як російські війська захопили Херсон.

За словами журналіста, весь відзнятий у Херсоні матеріал він не зберігав у себе, а одразу відправляв у віртуальну хмару. Адже зберігання такого відео під час окупації було небезпечним.

Після того як Дмитро та його родина виїхали з Херсона, знімання продовжувалося в Києві, куди переїхала сімʼя. Потім над фільмом почала працювати британська команда ВВС – більшою мірою над сценарієм, залучаючи журналіста до якихось деталей.

Фільм вийшов у жовтні 2022 року. Найскладнішим під час роботи над фільмом “Окупація” було бути одночасно і учасником, і фіксатором подій, поділився чоловік.

“Тому що зазвичай ми виконуємо якось одну роль. Ми або танцюємо, або знімаємо, як хтось танцює. Одночасно і танцювати, і знімати – це дві різні людини. Але в моєму випадку мені доводилося розділяти себе і фіксувати те, що я роблю. Оскільки я цим займався кілька місяців, то насправді було дуже складно потім вийти з цього стану і зібрати себе знову до купи в єдину особистість, скажімо так”, – розповідає журналіст.

Тому, коли він прийшов із ЗСУ, то вирішив, що хоче фокусуватися на тому, що робить тут і зараз: “І робити це максимально мудро. Тому я обираю для себе, скажімо так, менш емоційно затратні спроби фіксації і розуміння цієї реальності”.

Багненко зізнається, що на службі часом відбувається таке, що неможливо не знімати.

“Дещо проситься, щоб його знімали. І це просто неможливо зупинити. Але це не відбувається кожного дня. Тому що це насправді як виснажливо, так і просто відволікає від завдань, які переді мною зараз стоять. Тому я це роблю іншими способами. Тобто це не є цілеспрямована відеофіксація. Я думаю, цей матеріал згодом також можна буде обробити та знайти форми втілення. Але це буде пізніше”, – зазначає журналіст.

Раніше Дмитро Багненко розповів ІМІ, як знімав фільм в окупації.