В ООН вважають ключовою проблемою України нездатність влади гарантувати безпеку журналістів та активістів

Фото – ohchr.org

Однією з ключових проблем України залишається нездатність органів влади гарантувати фізичну безпеку журналістів, працівників ЗМІ, блогерів, осіб, які виражають думки з чутливих тематик, активістів та правозахисників. 

Такий висновок зробили в новій тематичній доповіді Управління Верховного Комісара ООН з прав людини “Громадянський простір і основоположні свободи в Україні”, повідомляє ZMINA.

Доповідь охоплює звітний період з 1 листопада 2019 до 31 жовтня 2021 року, зосереджуючись на питаннях свободи думки та вираження поглядів, мирних зібрань та об’єднань і становищі правозахисників та правозахисниць по всій Україні.

Загалом на території, що контролюється урядом, УВКБ ООН з прав людини задокументувало 36 випадків нападів, погроз, актів залякування та мови ворожнечі, спрямованих проти журналістів, які працюють над чутливими політичними темами та темою обмежень щодо COVID-19, а також правозахисників та правозахисниць, зокрема, тих, хто опікується питаннями прав жінок, гендерної рівності, запобігання корупції, прав меншин та довкілля.

Здебільшого порушники не були притягнуті до відповідальності, що створює відчуття безкарності та призводить до нових нападів, наголошується в доповіді.

Початок звітного періоду характеризувався зниженням політичної напруги після президентських і парламентських виборів у 2019 році.

У 2020 році стан реалізації свободи думки та вираження поглядів, мирних зібрань та об’єднань погіршився напередодні місцевих виборів та через появу нових проблем, спричинених запровадженням протипандемічних заходів.

“Урядові санкції, що вплинули на діяльність телеканалів та онлайн-ЗМІ, і нездатність влади захистити журналістів та інших осіб від нападів чи притягнути порушників до відповідальності обмежили доступ громадськості до інформації та вплинули на вільне вираження думок”, – йдеться в доповіді.

Проти журналістів, працівників ЗМІ, блогерів та тих, хто висловлює думки з критикою органів влади, політики уряду або панівного політичного порядку денного, за звітний період зафіксували 29 інцидентів. У 22 з них злочинці вдавалися до насильства, в інших – були погрози, зокрема онлайн, підбурювання до насильства, онлайн-кампанії з дискредитації та навмисне пошкодження майна.

Об’єктами більшості з 15 нападів, зафіксованих УВКПЛ у 2020 році, були журналісти-розслідувачі та працівники ЗМІ, які висвітлюють політичні теми, як-от звинувачення в корупції та застосування обмежень, пов’язаних з COVID-19.

Нинішнього року 7 з 14 задокументованих нападів були спрямовані проти тих, хто висловлював думки з політичних питань або критикував основні наративи влади.

У доповіді зазначається, що на свободу думки та вираження поглядів 2021 року також вплинули санкції, запроваджені Радою національної безпеки і оборони та ухвалені президентом Володимиром Зеленським проти кількох компаній та приватних осіб, які фактично призвели до закриття трьох телевізійних каналів і заблокували доступ до онлайн-ЗМІ, що багатьма сприймалися як опозиційні чи проросійські медіаджерела.

“Хоча захист національної безпеки та громадського порядку є законною метою, що може виправдати обмеження свободи вираження поглядів, міжнародні стандарти в галузі прав людини вимагають, щоб ці обмеження були необхідними, пропорційними та накладалися незалежним органом”, – наголосили у УВКПЛ ООН.

Рішення про санкції були ухвалені виконавчим органом під головуванням президента, а текст указів не містив обґрунтування запровадження санкцій, зокрема конкретних проблем безпеки або пояснення, як конкретні санкції розв'язуватимуть такі проблеми і чому менш обмежувальні санкції не можуть бути ефективними. Отже, у цих рішеннях не було доведено відповідність міжнародним стандартам необхідності та пропорційності обмежень свободи вираження поглядів, підкреслили у доповіді.

Брак чіткого обґрунтування санкцій може спричиняти самоцензуру ЗМІ, які уникатимуть висвітлення чутливих тем, що можуть оцінюватися як пов’язані з питаннями національної безпеки, вважають в управлінні. Санкції також призвели до стигматизації медіафахівців, які раніше працювали чи далі працюють у ЗМІ і яких зачепили санкційні заходи. Це підриває критичну журналістику та створює розкол серед медіапрацівників, наголосили в УВКПЛ ООН.

У доповіді наведено приклади, коли один популярний відеоблогер відверто закликав українські ЗМІ не брати на роботу людей, які працювали в таких ЗМІ, а кілька груп, що пропагують ненависть, організували мітинги із закликами до влади закрити ще два телеканали, які багатьма сприймаються як проросійські, – “Інтер” і “Наш”.

Крім того, у доповіді зазначається, що правозахисники та правозахисниці на території, що контролює уряд, переважно працювали в умовах, які дозволяли реалізовувати свої основоположні свободи та брати участь у державних справах та громадському житті. 

Проте деякі групи стикаються з великими труднощами у своїй роботі. За звітний період УВКПЛ зафіксувало 14 інцидентів, включно з нападами, погрозами та залякуваннями, що стосувалися 18 правозахисників і правозахисниць – десяти жінок і восьми чоловіків. Серед них – жінки-правозахисниці, захисники прав жінок, ЛГБТ-активісти та активістки, правозахисники й правозахисниці, які працюють над питаннями боротьби з корупцією та екології, особливо в регіонах.

Лише в одному з цих інцидентів особи порушників встановили, і тепер їх притягують до відповідальності. Із 14 задокументованих інцидентів 11 були спрямовані проти 14 правозахисниць. Також серед усіх задокументованих інцидентів вісім були спрямовані проти десяти ЛГБТ-активістів і активісток. 

УВКПЛ також задокументувало чотири акти насильства, скоєні невідомими особами проти екологічних правозахисників, однієї жінки та трьох чоловіків, та їхнього майна.

Водночас УВКПЛ відзначила дії українського уряду задля підвищення безпеки активістів та журналістів, а також покращення в забезпеченні громадського порядку під час великих публічних зібрань протягом звітного періоду. Проте в управлінні наголосили на тому, що Україну характеризує загальний брак відповідальності для правопорушників, які вдаються до насильства та погроз щодо правозахисників і правозахисниць, працівників ЗМІ, громадських діячів тощо.