Ми важливі для людей, і це дуже надихає. Інтерв’ю з головним редактором херсонського МОСТу Сергієм Нікітенком

Херсонському онлайн-медіа МОСТ виповнилося 12 років. Сьогодні це топове новинне видання регіону з розвинутими соцмережами та читацьким клубом. Ми поспілкувалися з головним редактором МОСТу Сергієм Нікітенком про бачення місії та цінностей видання, про виклики та успіхи редакції, її вплив на локальні події та як зміна акцентів у зв'язку з війною вплинула на роботу команди. 

Сергій також згадує про спільноту, яка формується навколо МОСТу, її вплив на медіа та плани на майбутнє, спрямовані на зміцнення взаємодії з аудиторією та розширення впливу на окуповані території.

Основна наша робота – новини про Херсонщину

– Що таке сьогодні медіа МОСТ? Як ви визначаєте свою місію та роль у медійному просторі Херсонщини?

– Без неправдивої скромності казатиму, що це онлайн-медіа номер один у Херсонській області як за об’єктивними показниками, очевидно, що за кількістю відвідуваності, так і суб'єктивними. Як мені здається, це доволі якісне медіа, якому зрозуміло, що є куди рости. 

Нам виповнилося 12 років. За цей час наша основна ціль і місія не змінилися. З перших днів, коли ми задумали заснувати власне онлайн-медіа, ми вважали, що воно має виконувати найголовнішу функцію – впливати на політику, на політиків, на ухвалення рішень. І фактично до 2022 року ми працювали, вважаючи: найголовніше, що ми робимо, – це впливаємо на тих, хто ухвалює рішення. 

Очевидно, що з початком повномасштабної війни ми трохи змістили свої акценти. У нас з'явились окуповані території, воєнні злочини, колаборанти. Але основна місія залишається незмінною: ми завдаємо змін і продовжуємо це робити.

У медійному просторі Херсонщині ми лідери, за нами тягнуться, у нас крадуть контент, ідеї. І я кажу "крадуть" без негативної конотації: це добре, що ми задаємо тренди.

– Як організовано роботу редакції медіа МОСТ? Чи є якісь особливі підходи або принципи, яких ви дотримуєтесь у процесі створення контенту?

– Редакція в нас доволі маленька. Основна наша робота – це робити новини. Ми новинне медіа, тому найбільший наш відділ новин, де працюють чотири людини, які виробляють новини. Раніше це було майже цілодобово, зараз ми трохи скоротили час роботи на стрічці, але всі наші новини присвячено Херсонщині.

Ці чотири людини працюють позмінно, серед них є людина, яка керує напрямом новин і стежить за їхньою якістю. І з того, що я бачив у незалежних медіамоніторингах, я майже задоволений нашими новинами. Є куди рости, ми над цим постійно працюємо і вважаємо, що новини – це наша основна робота.

Окрім новинного відділу, у нас є відділ спецпроєктів. У нього немає керівника, там усього декілька людей. Фрилансери та всього одна людина на постійній основі, яка пише тексти. На фрилансі в нас є монтажер, який працює над репортажами, інтерв'ю та відеосюжетами. Ось і весь відділ спецпроєктів.

У нас є також кореспондентський відділ, у ньому дві людини – я і Олена Гнітецька, яка і кореспондентка, і есемемниця. Ми удвох їздимо до Херсона, громадами Херсонщини, більше ніхто не їздить з команди через безпекову ситуацію. Ось такий він – невеличкий, але потужний кореспондентський відділ.

Є в нас СММ-відділ – це дві людини, але вони виконують дуже багато роботи. Коли в нас з'явився СММ-відділ, а це відбулося тільки у 2023 році, соцмережі в нас були просто "шалтай-балтай". Із 2023 року, з весни, ми почали активно працювати над унормуванням наших соцмереж, і зараз це потужна сила, яка інколи живе власним життям. 

Телеграм у нас давно живе своїм життям, там новини з'являються швидше, ніж у стрічці новин. Очевидно, тому, що вони короткі, не потрібно писати бек, нічого не потрібно, вони такі, як є. І інші соцмережі в нас, у принципі, теж доволі потужні. Ми дуже непогано розкрутили свій фейсбук, зараз тікток у нас дуже непогано залітає. Це дуже для мене дивна соцмережа, в яку я не дуже хотів іти. Хоча акаунт створив я і закинув, і він багато років був, але нічого там не відбувалося. Зараз це дуже потужний канал комунікації, і ми його цінуємо через те, що нас там можуть дивитися люди з окупованих територій.

Є декілька фрилансерів, які пишуть тексти, інколи знімають якісь відео для нас. Це і весь МОСТ. Нас дуже небагато, але ми працюємо ефективно.

Особливі підходи наші: ми працюємо за принципом максимальної ефективності. Кожна людина в нас взаємозамінювана. Єдине, що не всі вміють монтувати відео. І це великий виклик для нас. Я хотів би, щоб усі навчилися монтувати відео. Зараз це роблять монтажер і одна з есемемниць. Ми не вміємо, і це погано. А так, у принципі, за потреби людина, яка на стрічці новин, може стати есемемником. Так само за бажання есемемниці можуть стати новинарями. Або я можу сісти й працювати на стрічці, це буває дуже рідко, але я можу.

Про вплив: після нашого репортажу до Посад-Покровського почали возити воду

– Які матеріали, на вашу думку, були найбільш вдалими за останній рік? Чи можете поділитися прикладами імпакт-кейсів, коли публікації видання вплинули на важливі соціальні або політичні процеси?

– Очевидно, що найвдаліші матеріали – це ті, які спричиняли зміни. Ті, які впливали на ухвалення рішень, на якісь політики. З таких матеріалів у 2024 році це був матеріал з Посад-Покровського. Ми перші повідомили про те, що відбудову Посад-Покровського, яку анонсував Зеленський і його дружина, згорнули.

Тема не дуже "залетіла", але вона нас зробила експертами в ній. У нас брали коментарі, на нас посилалися. І там був непоганий імпакт: ми під час цього репортажу написали, що людям перестали доставляти питну воду. В Посад-Покровському немає води. Після того як ми це написали, воду почали доставляти. Ми вважаємо це своїм мегавпливом.

Ми звільняли якихось людей з міськради. Наприклад, була така Яна Пуськова, яку звільнили, бо вона ходила на медіашколу Стремоусова в окупованому Херсоні, а потім влаштувалася в українську Херсонську міськраду працювати. Ми скасовували договори на ремонт бомбосховищ, коли один з ремонтів виграла львівська журналістка, підставний ФОП. Буквально за два дні розкатали цю історію так, що договір скасували. 

Імпакт для нас дуже важливий, не тільки тому, що ним можна звітувати щодо проєктів, але й тому, що це наша ціль і місія, ми це робимо постійно попри проєкти, звіти тощо.

Мрію про зустріч з усіма нашими донатерами

– Розкажіть про клуб читачів медіа МОСТ. Яку роль він відіграє в розвитку вашого видання та як допомагає залучати нову аудиторію?

– Клуб читачів – це мій особистий виклик. Ми вже рік будуємо цю спільноту навколо медіа. На початку ми хотіли, щоб просто люди нас підтримали грошима, не приховую. Але очевидно, що ціль у цього інша. 

Ці гроші важливі не як фінансовий інструмент, а як моральна підтримка і такий дороговказ, що ми все робимо правильно, що це комусь подобається.

Зараз у нашому клубі понад 50 читачів-донатерів. Ми дуже хочемо, щоб ця цифра зростала. Цей клуб дуже-дуже важливий для нас із погляду об'єднання людей під своїм брендом. Нам донатять різнопланові люди: віцеспікер Верховної Ради, шкільний учитель, професор університету, вояк Збройних сил України. І все це дуже круто.

Моя мрія – це колись зібрати всіх цих людей офлайн разом. Це було б дуже круто. Просто щоб ці люди не тільки познайомилися з нами, а й між собою. Я впевнений, що колись це відбудеться і це буде дуже кльово. Це мене особисто надихає робити ще більше, краще. Думати над тим, як покращити свою роботу і що дати цьому клубу. Каюсь, інколи не вистачає часу. Раніше я частенько писав листи людям, які щомісячно нас підтримують. Зараз роблю це дуже рідко. І планую з вересня робити це частіше.

Ми робимо для цих людей інколи якісь цікаві штуки. Наприклад, нещодавно в нас був текст, який не зміг вийти на сайті з певних причин, і ми його дали почитати нашим донатерам. Багато хто написав, що це було дуже цікаво. Можливо, треба розвивати цей напрям, але поки на нього немає сил і засобів. Клуб для мене дуже важливий через те, що я бачу фідбек від людей. Це дуже круто. 

– Ви проводите опитування думки читачів. Яка основна мета цього дослідження і які висновки ви вже зробили на основі перших результатів?

– Я планував це опитування ще з 2020 року. Думав, що от місцеві вибори закінчаться і проведемо опитування. Але потім було не до того. Хотілося просто побачити й почути від людей, що їм цікаво. Хто взагалі ці люди? Це найцікавіша частина опитування для мене: хто ці люди й чому вони нас читають?

Уже відповіло близько 100 людей. Ми хочемо зрозуміти, що наші читачі думають. Очевидно, що це не наукова вибірка, не соціологія. Це, найімовірніше, велика фокус-група. Хотілося б побачити результати, щоб ми працювали ще краще і щоб це подобалося нашим читачам. Для цього і є це опитування.

Висновки ми поки не зробили. Але з того, що я вже побачив, є дуже цікаві відповіді, є шокуючі для мене відповіді. Висновок номер один – ми важливі для людей, і це дуже надихає. Висновок номер два – багато людей неуважно читають і відповідають не на те, що в них питали. Проте я не знецінюю їхніх відповідей. Це, можливо, свідчить про певні нюанси в комунікації. 

– Як МОСТ взаємодіє з аудиторією? Які канали комунікації ви використовуєте?

– Моя мрія – щоб у нас з'явилася посада читацького омбудсмена. І колись він, найімовірніше, з'явиться. Це людина, яка була б захисником інтересів читачів у редакції. Це людина, яка б знала, що цікавить нашу аудиторію, що їй потрібно і що ми маємо їй дати. Очевидно, що ця людина конфліктуватиме з творчою частиною редакції, але я б хотів, щоб це сталося. Ну це як технологічний прогрес. Його можна ігнорувати довго, але це принесе мало користі. 

Зараз у нас є людина, це наша Олена – есемемниця і кореспондентка, яка знаходить час читати коментарі у фейсбуку і телеграмі, відповідати людям, щось пояснювати. Вона є нашим таким читацьким омбудсменом. Очевидно, що в неї на це немає багато часу, але вона це робить. І це основний канал комунікації з читачами, на жаль онлайн, але є і офлайн, і не лише в Херсоні.

Наприклад, у Миколаєві нещодавно до мене приходила жінка і розповідала, як вона нас читає і цінує нашу роботу. Це було дуже приємно, з одного боку. З іншого – це дуже кльово, що нашу роботу виокремлюють у цій какофонії, яка є, в принципі, бо ми ж конкуруємо не з медіа, ми не конкуруємо взагалі з місцевими медіа, бо нема з ким конкурувати особливо. Ми конкуруємо за увагу читача із соцмережами, телеграм-каналами, які крадуть наш контент. Але й у крадіжці є позитив: наш контент доходить до людей, хай і крадений.

За час великої війни аудиторія зросла в дев'ять разів

Ми спілкуємося з читачами й офлайн у громадах. Тут треба сказати, що наш читач дуже змінився. До 2022 року ми були невеличким камерним медіа для політичної тусовки про політичну тусовку, і ми знали якщо не кожного свого читача, то більшість – політична тусовка та громадські діячі. Якщо порівнювати серпень 2021 із серпнем 2024 року, кількість наших читачів збільшилася в дев'ять разів. Ті люди, які прийшли, вони не розуміють якихось наших усталених "фішечок", бо людям, які з нами давно, інколи не потрібно багато пояснювати, їм навіть бек у новині не потрібен. Для нових людей ми пишемо розлогіші беки в новинах, з ними важче спілкуватися, вони нас не так добре знають. Дехто позиціює нас як телеграм-канал, це мені показало останнє наше опитування. А хтось позиціює нас як дивних людей. Але нам би хотілося позиціювати себе як впливове потужне медіа, невеличке, але впливове і потужне. І ми над цим працюємо. 

У нас є "старі" читачі, які нас читають понад 10 років. У нас є читач – учитель фізкультури в одній із громад області, який багато років нас читає, він дуже активний у себе в громаді. Його думка мені інколи важлива – він нас і критикує, і може посварити за щось. Ми з ним спілкуємось. І коли мені було потрібно поїздити по громадах минулого року, то він возив мене на власному автомобілі цими розбитими дорогами. Це було дуже цінно для мене, я розумів, що ми з цією людиною взагалі не були друзями до того моменту, ми знали про існування один одного, але не більше. Це було дуже цінно, що він відгукнувся, ми в такий спосіб попрацювали.

Очевидно, що наші читачі є і серед влади. Хтось із посадовців може спокійно набрати, вичитати за щось, якщо є помилки, або похвалити, що буває зрідка. Але це теж важлива частина нашої аудиторії, бо ми працюємо саме для тих, хто ухвалює рішення. Ми хочемо, щоб рішення ухвалювали обдумано, ми все робимо для того, щоб допомогти в цьому.

– Які формати контенту найбільше відгукуються читачам?

– Очевидно, що це новини, наш основний продукт. Але ми бачимо, що наші відео знаходять відгук, люди дивляться їх. Ми хочемо розширювати цей напрям.

Лівий берег – серед головних наших викликів 

– Чи стикається ваша редакція з особливими викликами під час роботи в умовах воєнних дій? Як ви адаптуєтеся до змін в інформаційному просторі Херсонщини?

– Очевидно, що ми, як і всі, зіткнулися з викликами. Викликів у нас багато, і вони є, і були, і будуть. Основні виклики змінюються відповідно до того, як змінюється ситуація в країні. Очевидно, що головні виклики для нас – це безпека, фінансовий стан редакції. Виклики в нас стоять також у дистрибуції контенту, конкуренції, про яку я вже казав.

Ми маленька редакція, і це, з одного боку, мінус, бо ми не можемо потягнути все, що хочемо. Але, з іншого боку, це й наш плюс, бо ми можемо працювати за мінімальних ресурсів. Мені особливо зараз, у ситуації, коли невідомо, що буде з фінансуванням, хотілося б зберегти нашу камерну структуру. Це основний актив, який у нас є.

Важливий виклик  для нас – це наш розвиток і навчання. Дуже легко сказати, що ми лідери ринку, і перестати розвиватися. Це дуже легко, і я цього дуже боюсь. Усі інші виклики можна подолати. 2022 рік показав, що ми можемо змінити все. Ми можемо пережити все, що може бути. Останні два з половиною роки показали, що ми стала організація, стала команда, стале медіа, яке з гідністю тримає удар.

Один з головних викликів зараз – це лівий берег, окупована частина Херсонської області. Робота з темою окупації для нас дуже важлива. Ми працюємо постійно над цією темою. Ми працювали з темою окупації, коли 97% території Херсонщини було окуповано. І ми не мали фізичного доступу взагалі нікуди. Пізніше в нас з'явився кореспондент в окупованому Херсоні, який працював там більш ніж пів року для нас.

У нас є досвід роботи з окупацією, але зараз він дуже і дуже лайтовий у порівнянні з тим, що відбувається на лівому березі. Там у нас менше контактів, але ми розуміємо, що це наша місія – працювати, розповідати про те, що відбувається там. Насамперед розповідати самим мешканцям окупованих територій про те, що відбувається в них у сусідній громаді. Це одна з місій, яку ми виокремили для себе кілька місяців тому: зробити так, щоб мешканці окупованих територій отримували новини про те, що відбувається в них там, в окупації, від нас, а не від росіян. Ми над цим працюємо, наскільки це дозволяють наші ресурси. Виклик окупованих територій для нас болісний, але він змушує нас думати й розвиватися, і це саме про плани на майбутнє.

– Які у вас плани на майбутнє? Чи плануєте ви запуск нових проєктів або розширення редакції?

На 2025 рік ми плануємо багато роботи з окупованими територіями. Це буде наша основна або дуже значна частина роботи. Якщо ми будемо розширювати редакцію, то насамперед це буде читацький омбудсмен, який займатиметься спільнотою. 

І якщо ви читаєте цей матеріал, ніколи не були в Херсоні, не відрізняєте Сальдо від Колихаєва, але відчуваєте, що могли б стати керівником нашого напряму з роботи зі спільнотою та читачами – то напишіть мені.

Ми не плануємо якихось нових форматів. Ми дуже консервативні в плані нових форматів через малу команду та обмежені ресурси. Кожен новий проєкт – це необхідність вкладати ресурс у щось окреме, концентрувати ресурс. Але в нас є думки й плани.

Ми дуже хочемо за допомогою технологій попрацювати з моніторингом інформації з лівого берега, але подробиць не буду розповідати. Це наш план, і я сподіваюся, що все вийде. Ми також хочемо розпочати якийсь спільний проєкт із місцевими радійниками. Радіо – це дуже важко і забирає багато часу, але я сподіваюся, що 2025 року щось вистрелить з нашими колегами з місцевої херсонської радіостанції.

Якщо ми будемо розширювати редакцію, то очевидно, що будемо створювати відділ окупованих територій. Дуже хотілося б, щоб на момент, коли ми знайдемо людей, які працюватимуть у цьому відділі, більше не було потреби в роботі на окупованих територіях. Але виходимо з того, як є зараз, і будемо розширювати цей напрям, якщо це буде потрібно. Бо його не робить ніхто, а ті, хто думає, що робить, – робить не так, як нам хотілось би.

Спілкувалася Катерина Середа, представниця ІМІ в Миколаївській області

Написання цього тексту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID "Медійна програма в Україні", який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО "Інститут масової інформації" та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.