Продюсерка "20 днів у Маріуполі" розповіла, що команда підтримує зв'язок з героями стрічки

Продюсерка фільму “20 днів у Маріуполі” Василиса Степаненко. Скриншот ІМІ з відео ТСН

Продюсерка фільму “20 днів у Маріуполі”, лауреатка Пулітцерівської премії Василиса Степаненко розповіла, що команда фільму підтримує зв'язок з героями стрічки. 

Про це вона розповіла в інтервʼю ТСН, повідомляє “Еспресо”.

За словами Степаненко, їм з режисером Мстиславом Черновим та фотографом Євгеном Малолєткою вдалося знайти майже всіх людей з Маріуполя, які стали героями їхньої стрічки.

“Ми знайшли майже всіх героїв фільму. Ми стежимо за їхніми історіями, як складається їхнє життя. Найстрашніше те, що ці історії не закінчується тим, що ми бачимо у фільмі. Люди продовжують жити, а жити з відчуттям втрати своєї рідної людини, своєї дитини просто неможливо. Звісно, я майже весь час на зв'язку з багатьма з них. Ми підтримуємо цей зв'язок”, – зазначила Степаненко.

Журналістка уточнила, що іноді до них на показах за кордоном приходять люди, які розповідають про героїв стрічки.

“Наприклад, нещодавно в мене була зустріч на показі у Франції. Там жінка сказала, що вона впізнала у фільмі іншу жінку, яка її врятувала і вивезла з Маріуполя. Ти знаходиш ось ці всі історії протягом часу. Також у фільмі є момент, коли розбомбили останню пожежну станцію в місті. Там хлопець був під завалами. Ми тоді не знали, як склалася його доля, тому що він був у дуже тяжкому стані. Нещодавно ми побачили, що зараз він проходить лікування в США зі своєю мамою”, – розповіла Степаненко.

Згадуючи про героїню фільму на імʼя Маріанна, яка пережила бомбардування пологового будинку, але підтримує РФ і бере участь у російській пропаганді в Маріуполі, Василиса зауважила, що не може коментувати її вчинок. 

“Я, на жаль, не знаю, що з нею сталося саме після цих подій. Її родичі зв'язувалися з нами, намагалися дізнатися, чи вона жива, чи з нею все добре”, – прокоментувала продюсерка. 

Разом з тим журналістка поділилась історією іншої родини, яка також була того дня в пологовому будинку. На обличчях подружжя залишилися шрами під отриманих травм, і вони не хочуть їх позбавлятися, щоб показувати світу наслідки злочинів Росії проти цивільних.

“У нас є, наприклад, родина Гусаків, яка дивом змогла вижити в цій атаці. Ця родина зараз перебуває в Нідерландах, і досі в батька та матері є шрами на обличчі. Вони були в пологовому будинку, і вони кажуть, що не хочуть їх прибирати, щоб їх зміг побачити світ і щоб вони з ними прийшли до суду в Гаазі”, – розповіла Василиса.

Що відомо про стрічку “20 днів у Маріуполі” 

“20 днів у Маріуполі” – режисерський дебют воєнного кореспондента (з досвідом у Сирії, Нагірному Карабасі, Лівії, Іраку, секторі Газа, Афганістані), фотографа, відеографа та письменника Мстислава Чернова.

Також до створення картини були залучені фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. 

Чернов з Малолєткою та Степаненко провели 20 днів в оточеному Маріуполі та змогли звідти евакуюватися. Вони висвітлювали події в заблокованому російськими військами Маріуполі, знімали руйнування, спричинені обстрілами міста, роботу лікарів у місцевих шпиталях, численні жертви серед цивільного населення.

За роботу в обложеному Маріуполі вони отримали Пулітцерівську премію, премію Гільдії режисерів США та премію Британської академії кіно і телевізійних мистецтв BAFTA. 

Фільм “20 днів у Маріуполі” режисера Мстислава Чернова здобув премію “Оскар” як найкращий повнометражний документальний фільм. Це перший український фільм, який отримав “Оскар”.