Отримання ГПУ доступу до документів "Нового времени" є втручанням у свободу слова - юрист ІМІ

Юрист ІМІ Алі Сафаров зазначає, що Генеральна прокуратура отримала доступ до внутрішніх документів редакції “Нового времени” з порушенням визначеної законом процедури, і вважає це втручанням у свободу слова.

“З точки зору українського і міжнародного законодавства такий доступ до внутрішніх документів редакції, до матеріалів журналіста, його переписки, джерел його інформації - є втручанням в право на свободу слова. Треба нагадати, що втручання з боку держави в право на свободу слова може відбуватись, бо право на свободу слова не є абсолютним. Однак таке втручання можливо лише у випадках, передбачених, зокрема, частиною третьою статті 34 Конституції України, частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, - зазначив юрист.

За його словами, українське законодавство передбачає можливість отримувати доступ до внутрішніх документів редакції і журналіста. Так, відповідно до статті 131 Кримінального процесуального кодексу одним з засобів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Проте, зауважив Алі Сафаров, процедура такого доступу суворо регламентована і обумовлена. Відповідно до частини третьої статті 132 КПК

“3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням”.

“Тобто слідчий має довести в суді, що злочин, який розслідується, за своїм ступенем тяжкості перевищує право на свободу слова і таємницю журналістської інформації, в яке відбувається втручання. До того ж  якщо такий доступ стосується журналістської діяльності, суд під час надання доступу має також застосовувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі “Гудвін проти Сполученого Королівства”, - зазначив юрист.

Проте, зауважує Сафаров, виходячи з аналізу Ухвали Печерського районного суду м.Києва від 04 лютого 2019 року, слідчий не доводив потребу такого ступеню втручання в права і свободи особи. “При чому, враховуючи той факт, що слідчий на засідання суду не з’являвся, а попросив розглянути його клопотання без його присутності, він не міг наводити якісь додаткові підстави безпосередньо в судовому засіданні”, - зазначив юрист.

Юрист вважає, що доступ ГПУ до матеріалів і документів “Нового времени” несе в собі додаткові ризики, враховуючи, що кримінальне провадження ведеться щодо достатньо гучного матеріалу “Діамантова дочка. Хто і як платив за навчання спадкоємиці прокурора Корнійця у Великій Британії”, який розкриває інформацію про корупцію серед високопосадовців прокуратури України.

“І тому будь-які дії, пов’язані з розслідуванням, мають бути дуже чіткими і суворо відповідати встановленим законом процедурам. Проте, аналізуючи наявну інформацію і документи, можна зазначити, що прокуратура не дотримується таких процедур. Це надає право для журналіста і засобу масової інформації в майбутньому оскаржувати дії держави Україна в особі прокуратури в Європейському суді з прав людини”, - зазначив Алі Сафаров.

Довідково. Судова практика Європейського суду з прав людини в справах за статтею 10 Конвенції визначає, що втручання держави має відповідати певним критеріям:

1. Має бути визначене законом достатньо чітко, щоб особа мала можливість передбачувати наслідки своїх дій (за необхідності – після консультації з юристом).
2. Має здійснюватися виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
3. Має бути необхідним в демократичному суспільстві, тобто не перевищувати міру, необхідну для захисту визначених цим обмеженням цілей.

Європейський суд з прав людини неодноразово розглядав справи, пов’язані з порушенням з боку держави права на свободу слова, гарантовану статтею 10 Конвенції. Зокрема, в своєму рішенні по справі “Гудвін проти Сполученого Королівства” (постанова суду від 27 березня 1996 року) суд підтримав право журналіста не розголошувати інформацію та зазначив:

“Захист журналістських джерел інформації є однією з базових умов для свободи преси... Без такого захисту інформатори зіткнулись би з перешкодами, допомагаючи пресі інформувати громадськість з питань, що викликають інтерес в суспільстві” (параграф 39).

Як повідомляв ІМІ, 4 лютого Печерський райсуд Києва надав Генеральній прокуратурі доступ до внутрішніх документів редакції “Нового времени” і до всіх матеріалів, які надсилав на емейл-адреси видання його журналіст Іван Верстюк.

Речник ГПУ Андрій Лисенко повідомив, що слідчі прокуратури були вимушені отримати доступ до матеріалів “Нового времени” через суд, оскільки власник інформації ТОВ “Видавничий Дім “Медіа-ДК” відмовився надавати необхідні для розслідування матеріали.

Нагадаємо, в ІМІ працює юридична “гаряча лінія” для журналістів та ЗМІ, чиї професійні права порушуються. Для отримання консультації телефонуйте за номером гарячої лінії ІМІ – (050) 447-70-63 (будні дні та день голосування) – і пишіть на [email protected].