Медіаситуація на Миколаївщині: суди, доступ та відмова спілкуватися з журналістами

Ключові події, які характеризують медіаситуацію в Миколаївській області на початку квітня, – це повторний розгляд гучної справи 10-річної давності про перешкоджання журналістській діяльності, проблеми з доступом до публічної інформації, а також відмова міського голови Вознесенська коментувати журналістці суспільно важливу інформацію, бо він образився на медіа, яке оприлюднило дані його декларації.

Суд повторно розгляне справу з перешкоджання журналістці

Здавалось би, наприкінці минулого року нарешті отримала своє логічне завершення справа щодо визнання жителя Миколаєва, вчителя однієї зі шкіл Євгена Базулька, винним у перешкоджанні роботі журналістки місцевого видання “Корабелів.Інфо” Наталії Бєлової під час виборів майже 10 років тому, але чоловік вирішив оскаржити рішення. 

Нагадаємо, під час виборів Президента України у 2014 році Євген Базулько, бувши членом виборчої комісії, перешкоджав діяльності журналістки Наталії Бєлової. 

Спочатку він погрожував їй пошкодити камеру, вимагав припинити відеознімання виборів. Потім він встав та плечем умисно вдарив журналістку по руці, якою вона тримала фотокамеру.

Скриншот з рішення Апеляційного суду Миколаївської області в справі щодо перешкоджання діяльності журналістки Наталії Бєлової

Потім Євген Базулько схопив з підлоги шкільну лавку та вдарив журналістку Наталію Бєлову по ногах.

Євген Базулько. Скриншот з відео “Корабелів.Інфо”, 26 травня 2014 року

Апеляційний суд підтвердив рішення Корабельного районного суду Миколаєва. Його визнали винним у перешкоджанні діяльності журналіста (ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу), проте звільнили від штрафу в розмірі 850 гривень через давність справи. Згідно з рішенням суду, Євген Базулько мав лише оплатити видатки за проведення експертиз на загальну суму 14 тисяч гривень.

Однак у лютому 2024 року, після відхиленої апеляції, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції, Євген Базулько вирішив оскаржити вирок у Касаційному кримінальному суді. Про це журналістка Наталя Бєлова повідомила на своїй фейсбук-сторінці 20 лютого.

Скриншот публікації Наталії Бєлової у фейсбуці, 20 лютого 2024 року

“Ця справа вкотре піднімає важливі питання про захист прав журналістів та необхідність належного реагування на перешкоджання їхній діяльності”, – зазначила тоді Наталя Бєлова.

13 березня відбулося засідання Касаційного суду, який повернув на повторний розгляд справу вчителя, якого раніше суд визнав винним у перешкоджанні діяльності журналістки Наталії Бєлової. 

“Мені дуже прикро, що вже майже 10 років пішло на те, щоб саме в судових інстанціях підтвердити очевидне – неприпустимість протизаконної поведінки щодо журналістів, яку  дозволив собі член дільничної виборчої комісії у 2014 році Євген Базулько. Суддям було б дуже важко визначитися, не май я відеопідтверджень ганебних вчинків Базулька, але ж вони містяться в матеріалах справи. Ось чому обвинувачений так завзято прагне досягти визнання дисків з відеодоказами “несправжніми”, дійшовши з цією ідеєю аж до Верховного Суду…” –  сказала Наталя Бєлова в коментарі ІМІ.

Зазначимо, що в касаційній скарзі до Верховного Суду Євген Базулько стверджує, що докази проти нього були сфабриковані, а суд першої інстанції – порушив його права та начебто не допитав свідків зі сторони захисту. Зокрема. у касаційній заяві Євген Базулько зазначив, що відеозаписи перешкоджання ним діяльності журналістки не оригінальні й тому вважає, що “зміст відеозапису викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, а події, які відображені на відеозаписі, не підтверджені жодним зі свідків, допитаних під час судового розгляду”. Окрім того, Євген Базулько вважає, що прокурори “навмисно” знищили відеозапис слідчого експерименту, який проводили в приміщенні виборчої дільниці в школі. Він також додає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик для допиту як свідка редактора інтернет-видання “Преступности.НЕТ”, “який також міг підтвердити провокативні дії з боку потерпілої”.

Євген Базулько вважає, що Корабельний районний суд Миколаєва порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу в справі про перешкоджання журналістці “Корабелів.Інфо”. Скриншот з рішення Верховного Суду 

“Мало того що Базулько не визнає своєї провини після заподіяння мені фізичної і моральної шкоди, так ще й зухвало намагається перетворити постраждалу представницю ЗМІ на винуватицю: вигадує “на ходу” й упевнено озвучує в суді такі небилиці, що при здоровому глузді не спали б на думку (на кшталт того, що я на виборчій дільниці шепотіла йому на вухо: “Вдар мене, вдар мене”; і взагалі разом із прокурором створила злочинне антидержавне угруповання та під час виборів намагалася мало не зруйнувати лад в нашій країні)... Але суд першої інстанції ухвалив справедливе рішення та визнав Базулька винним, спираючись не на його вигадки, а на реальні докази й правдиві свідчення в справі. Тож для мене не було дивним, що й Миколаївський апеляційний суд залишив вирок Корабельного районного суду без змін. Касаційну скаргу обвинуваченого ми з моїм представником у суді (юристом Миколою Гринішаком) вважаємо необґрунтованою і такою, що суперечить нормам законодавства та не ґрунтується на реальних обставинах справи. Але, на жаль, Верховний (касаційний) суд у цьому випадку дослухався до неправдивих тверджень та нелогічних, на мою думку, вимог Базулька і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Сподіваюся, що ми зможемо остаточно відстояти свою правоту і довести провину Євгена Базулька в перешкоджанні законній журналістській діяльності. Це все заради того, аби вкотре пояснити всім іншим на майбутнє, що так, як він, робити не можна; щоб надалі не тільки я – будь-який журналіст міг би працювати, не боячись за себе і за техніку, а вільно виконувати ту відповідальну місію, яка покладена на нас у суспільстві”, – сказала Наталя Бєлова.

Наприкінці березня Апеляційний суд Миколаївської області постановив призначити розгляд справи на 6 червня 2024 року.

У цій ситуації йдеться вже навіть не про відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності, а тяганину про те, хто заплатить гроші за проведені під час розслідування експертизи. На жаль, уже сьогодні ми можемо констатувати, що за всіх наявних доказів і навіть відеофіксації не вдалося притягнути винного до відповідальності за вчинене майже 10 років тому правопорушення. Ми будемо стежити за розглядом справи Апеляційним судом Миколаївської області.

Мер Вознесенська образився на журналістів, які показали його доходи

Міський голова Вознесенська, що на Миколаївщині, Євгеній Величко образився на онлайн-медіа “НикВести”, яке показало його декларацію про майно та доходи за минулий рік. Політик відмовив журналістці видання Юлії Бойченко в коментарі щодо участі міста в Програмі розвитку ООН, назвав видання “жовтою пресою” та висловив своє невдоволення публікацією його декларації. Журналісти записали розмову та опублікували її на сайті видання. 

Мер Вознесенська назвав журналістів “жовтою пресою” після новини про його доходи. Скриншот публікації НикВести

НикВести намагалися 10 квітня отримати коментар Євгенія Величка й дізнатися, яку суму коштів отримало місто за цією програмою та які проєкти реалізовуватимуть.

“Так ви намагаєтеся записувати щось про нас. Навіщо мені ще щось показувати? Ви чудово працюєте як жовта преса. Навіщо вам наш коментар? Я бачив, ви там писали про мою декларацію, якщо не помиляюсь. Виписували в якомусь дурному тоні. Мені дуже не сподобалось. Ви не тільки про мене писали, ще й писали про деяких колег”, – сказав очільник Вознесенська. 

Журналістка намагалася поставити Євгенію Величку уточнювальне запитання, чи остаточно відмовляється він надавати коментар виданню, але той, не дослухавши питання, поклав слухавку.

Фактично, коли публічні діячі брали участь у виборчій кампанії та обіймали ту чи іншу посаду, вони мали б усвідомлювати, що після цього всі їхні дії, заяви та особливо дані декларацій стануть предметом уваги суспільства. Насправді це не поодинокий випадок, а радше систематичний фактор, коли посадовця дратує, що хтось публічно показує його майно та доходи. Це свідчить про недостатній рівень громадського та журналістського контролю у воєнний час, через що для представників регіонального політичного класу є дивним та неочікуваним дізнаватись, що їхні декларації стають надбанням громадськості.

Які проблеми з доступом?

У межах підготовки цього блогу ми звернулися до миколаївських журналістів щодо ситуації з доступом та відкритості місцевої влади. 

Видання “Преступности.НЕТ” за останній рік не мало проблем ні з доступом до публічної інформації, ні з отриманням коментарів від представників влади. Головна редакторка місцевого видання “0512.com.ua” Олена Дворцова каже, що іноді представники влади на місцях не хочуть спілкуватися з журналістами через побоювання, пов'язані з російськими обстрілами.

“Здебільшого нам охоче дають коментарі та інтерв'ю. Це стосується і міста, і області. Відповідають як на запити, так і просто дають коментарі телефоном. Проблемні моменти були лише через брак часу в посадовців, тому не завжди оперативно отримували необхідну інформацію. Хоча деяка закритість присутня, наприклад голова однієї з громад боявся нам давати інтерв'ю, бо думав, що потім по громаді ще станеться прильот”, – розповіла Олена Дворцова.

Журналістка Миколаївського Центру журналістських розслідувань “NikCenter” Оксана Орсач, своєю чергою, розповіла ІМІ про проблеми з наданням відповідей на запити від сільських громад та районної влади.

“Щодо того, над чим я працювала, то значні проблеми з наданням відповідей на запити лишаються в районах та невеликих містах. Наприклад, коли я запитувала дані про премії та надбавки, які отримували торік голови ОТГ, то частина або проігнорували запити, або відповіли, що вказують свої доходи в деклараціях і цього, мовляв, досить. Тобто просто надіслали відмовку”, – розповіла Оксана Орсач. 

Журналістка планує оскаржити це в суді

Редакторка НікЦентру Олеся Борейко розповіла також у коментарі ІМІ, що видання зіткнулося з відмовою в доступі до інформації під час роботи над матеріалом про благодійну допомогу, яку за час повномасштабної війни отримали миколаївські медичні заклади. 

“Один із благодійних фондів, який передавав майно лікарням, відмовився надати нам інформацію про обсяги такої допомоги та її вартість, вважаючи, що не є розпорядником. Так само ми отримали відмову від Державної податкової служби на запит про звіти цього благодійного фонду. На нашу думку, така інформація має великий суспільний інтерес, особливо під час великої війни, коли правоохоронці фіксують багато зловживань, що стосуються благодійної допомоги. Щоб, зрештою, отримати інформацію, що нас цікавить, ми звернулися до медіаюристів Платформи прав людини. Наразі готуємо позов до суду через відмову в доступі до інформації”, – розповіла Олеся Борейко в коментарі ІМІ.

Вона також розповіла і про інші негативні факти, пов'язані з доступом до інформації, з якими зіткнулася редакція.

“У 2022 році редакція NikCenter готувала матеріал про забезпечення місцевими органами самоврядування потреб добровольчих формувань територіальних громад. Щоб отримати інформацію про те, скільки коштів виділяли міські, сільські та селищні ради Миколаївщини на ДФТГ, а також що саме було придбано за ці кошти, ми відправляли інформаційні запити. Ми не просили зазначати кількість придбаного майна або будь-яку інформацію, яка могла б зашкодити самим ДФТГ. Від більшості розпорядників ми отримали відповіді на свої запитання в повному обсязі. Однак Воскресенська селищна рада відмовилася надати запитувану інформацію, посилаючись на воєнний стан та те, що “розголошення інформації щодо фінансування територіальної оборони загрожує національній безпеці України та може завдати їй шкоди”. Відповідь на інформаційний запит журналіста NikCenter посадовці Воскресенської селищної ради завершили дуже цікавою фразою: “Окрім того, викликає занепокоєння Ваш запит щодо надання інформації, котра безпосередньо може бути використана ворогом проти національної безпеки. Доводимо до відома, що про вказані факти повідомлені відповідні правоохоронні органи”, – розповіла Олеся Борейко.

За її словами, дані про цю відмову журналісти NikCenter двічі надіслали уповноваженому Верховної Ради з прав людини, однак результатів це не принесло. 

“Загалом з початку повномасштабного вторгнення наші журналісти зверталися до омбудсмана шість разів. Половину скарг було задоволено. Раніше це був дійсно дієвий механізм отримання відповідей на запити, але з початку повномасштабної війни на роботі нашої команди спостерігаємо, що його ефективність значно знизилась”, – констатує Олеся Борейко.

Катерина Середа, представниця ІМІ в Миколаївській області