Інформаційна робота на війні – це ковток свіжого повітря – журналіст Мар'ян Кушнір

Фото – Голос Америки

Інформаційна робота під час війни – це ковток свіжого повітря.

Про це в інтерв'ю Інституту масової інформації розповів журналіст, воєнний кореспондент Радіо Свобода, лауреат українського конкурсу “Честь професії” Мар’ян Кушнір.

Він навів три приклади, коли стає очевидною роль медіа на війні.

"Нещодавній кейс, який у фейсбуці дуже сильно "гудів". Це хайпування Ілона Маска у твіттері щодо України. Якщо з'являється брак інформації, то ним можна маніпулювати. І у світі люди, які не мають достатньої інформації, почнуть маніпулювати. Зокрема, люди, які мають велику кількість підписників. Тобто ті люди, які вважаються своєрідними авторитетами в певному колі, і це впливатиме на ставлення суспільства, міжнародної спільноти до того, що відбувається в Україні. А в Україні відбуваються звірства над людьми. Цього не може бути у ХХІ столітті. Людям потрібно доносити інформацію, люди повинні робити висновки про те, що це погано. Тобто це неправильно. Це перший кейс", – говорить журналіст.

Другий кейс, який він згадує, – звільнений Ізюм. Під час візиту до звільненого міста Мар'ян Кушнір намагався спілкуватися з цивільними. З одного боку, вони були раді бачити журналістів, з іншого – через інформаційний вакуум вони побоювалися розповідати багато речей.

"І все це, на мою суб'єктивну думку, через те, що в людей був інформаційний вакуум. Він був заповнений незрозумілими дзвінками й клаптиками інформації, які подавалися через телефон. Тобто вони почули, що шукатимуть колаборантів, а кого, як, хто це буде, які умови, які правила, ніхто не розумів. Не було інформаційної кампанії. Але її і не могло бути, тому що в людей немає електропостачання, зв'язку – нічого взагалі. Тобто люди вже були налякані автоматично. От робота журналіста – донести інформацію, хоча б звичайні факти, без будь-яких історій. Щоб люди розуміли й перестали боятися, почувалися комфортніше. Тобто інформація на війні, факти, чесна інформація без будь-яких купюр – це дуже-дуже важливо, оскільки це дозволяє прибрати паніку, дозволяє тверезо мислити не лише цивільним, але й військовим, які теж часто без інформації або не розуміють, що відбувається. Плюс військові дуже часто стежать за тим, що відбувається на різних флангах не через якісь внутрішні комунікаційні зв'язки, а завдяки засобам масової інформації, завдяки ютубу, телеграму, фейсбуку й офіційним джерелам інформації. Тоді вони розуміють: ліворуч, праворуч триває наступ, отже все ок – ми триматимемося, давайте до бою. Тобто підіймається якийсь дух", – говорить журналіст.

Він наголошує: якщо є інформаційний вакуум, його хтось заповнить. У війні інформаційний вакуум заповнює супротивник. У нашому випадку – російські пропагандисти, телеканали, інформаційні засоби, які підтримують окупацію України.

"Отже, вони заповнюють цей інформаційний вакуум. Можна простежити дуже тонкі інформаційно-психологічні операції про американське озброєння, про те, що там щось знищено. Тоді з'являється паніка, що це капець. І, коли з'являється відео, що ні, насправді нічого не знищено і воно все виконує свої бойові завдання, – це якісна контрпропаганда. Правда – це найкраща контрпропаганда. І що більше роботи журналістів на фронті, що більше роботи журналістів у складних умовах, то більше довіри до них, а отже краща контрпропаганда. Тобто ці три кейси на війні дуже працюють. Вони часто рятують людям життя", – міркує Мар'ян Кушнір.

Він додав, що часто на війні журналісти окрім своєї журналістської роботи виконують гуманітарні функції. До прикладу, вивозять людей у безпечні місця з населених пунктів, які обстрілює ворог.